 |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
"СОЮЗНИК" РІЕЛТОРСЬКИЙ БІЗНЕС: ХТО, ЯК, КОЛИ І НАВІЩО? Третина із нині працюючих агентств нерухомості, а їх лише в столиці нараховується близько 500, були утворені в період 1993-1996 рр. Цей час без перебільшення можна вважати "золотим" (і в прямому, і в переносному значенні) для ринку нерухомості. Витрати на створення агентства були мінімальними, реклама коштувала копійки, офіси були майже не потрібні, а головне - нескінченна і невичерпна, як тоді здавалось, черга покірливих виконавців, які прагнули спробувати себе в нерухомості. Утворення нових агентств, ріелторських фірм, як їх почали називати, приплив свіжих кадрів тривали до 2000 р. Потім розпочався зворотній процес, що спостерігається і сьогодні: перетворення колись великих агентств у дрібні групи, їх об'єднання з такими самими напіваморфними "колективами", перехід слабких фірм до потужних у вигляді філій. З'явився навіть новий термін - "людина-фірма": ані колективу, ані офісу, ані документів - лише ім'я та номер мобільного в газеті. Місця на ринку вистачає усім, проте нових облич немає, натомість є нові назви… Успішна робота ріелторської фірми, на наш погляд, у першу чергу залежить від правильного вибору самої схеми її функціонування. Причому близькою і зрозумілою не лише адміністрації та колективу, а й такою, що відповідає сучасним вимогам ринку. Отже виділимо чотири найбільш поширені виробничі схеми агентства нерухомості. ПРЕДСТАВНИЦЬКА фірма. Жорсткий відбір виконавців (освіта, вік, кваліфікація), потужна рекламна та інформаційна підтримка, відкритий офісний стиль роботи, заробітна платня + низький процент для виконавця, можливість поступового посадового росту та підвищення кваліфікації, сертифікація виконавців, невеликий злагоджений колектив, яким можна ефективно управляти, авторитарна форма керівництва, наявність офіційно діючих філій або представництв з окремими офісними приміщеннями, видання власного друкованого та електронного органу, членство в професійному об'єднанні, робота на різних сегментах ринку нерухомості. Таких фірм у столиці - 10%. ВЕЛИКА фірма. Прийом на роботу майже без обмеження, непогана навчальна база, середня рекламна і інформаційна підтримка, офісно-домашній стиль роботи (чергування), середній процент для виконавця, можливість швидкого посадового росту, великий колектив, що складається з кількох філіалів, демократична форма керівництва, членство в професійному об'єднанні, співпраця з банками, інвестиційними та страховими компаніями. Таких фірм у Києві - 10%. СЕРЕДНЯ фірма. Прийом на роботу всіх бажаючих, слабка навчальна база, відсутність рекламної та інформаційної підтримки, часто - відсутність офісу, робота на домашньому телефоні, високий процент для виконавця, неможливість посадового росту, невеликий розрізнений колектив, ліберальна форма керівництва, можливість суміщення з іншими видами підприємництва (відділи, департаменти). Такі фірми складали основу київських бірж, а нині - КЦН. Їх у столиці - 50%. ДРІБНА фірма. Прийом на роботу лише професіоналів, відсутність навчання, інформаційного забезпечення, офісного приміщення, робота на домашньому телефоні, ставка не для виконавця, а для керівника (кілька десятків долларів з угоди), відсутність колективу, умовність керівництва, родинні або тісні дружні зв'язки всередині структури. Подібних фірм у Києві - 30%. Як не важко здогадатися, останні дві виробничі схеми суттєво поступаються за своєю ефективністю першим. Безумовно, майбутнє ринку нерухомості напряму залежить від збільшення компаній, що сповідують саме бізнесовий, прогнозований, а не випадковий, "оформлювальний" підхід до ріелторства. Величезне, якщо не вирішальне значення для плідного функціонування агентства відведено його керівництву. Постійне вдосконалення підприємства та виробничого процесу вимагає від керівника щоденних витрат. І не лише матеріальних. Отже, портрет ідеального керівника успішної ріелторської компанії. На перший погляд, все виглядає достатньо просто і навіть дещо наївно. Це чоловік, 30-40 років, представницької зовнішності, з достатнім рівнем освіти (як загальної, так і спеціальної), спеціаліст високої кваліфікації, який має багаторічний досвід роботи у сфері нерухомості й самостійно зробив кар'єру ріелтора, здатний приймати рішення у складних ситуаціях, порядний у відносинах з колегами, відкритий для підлеглих, уважний до клієнтів, завжди здатний до компромісу, але не поступливий, такий, що вміє встановити та підтримувати добрі стосунки з усіма структурами (як формальні, так і неформальні), шукає нові форми взаємовигідної співпраці з конкурентами без оголошення війни, постійно вкладає кошти у розвиток фірми, створює та підтримує імідж демократичного керівника. Відсутність бодай однієї з цих якостей (окрім іншої статі та іншого віку) неминуче руйнує створений керівний образ, що врешті-решт серйозно відбивається на справах самої компанії. По-людськи дуже важко, але більш ефективно, коли власник та керівник виступають в одній особі, а кращою формою, як довела практика, є приватне підприємство (багато фірм з колективною формою власності не змогли поділити їх засновники). До наступних за значенням факторів успішної роботи ріелторської фірми слід віднести її зовнішні атрибути (офіс та документацію), а також період роботи на ринку й репутацію компанії. Минули ті часи, коли клієнт зовсім не цікавився наявністю приміщення, не перевіряв повноваження працівника чи навіть не вимагав у нього посвідчення, а попередні угоди підписували навколішках на звичайних папірцях. Тоді фірма для клієнта не грала особливої ролі - він мав безпосередню справу з маклером. Тепер же все навпаки - на перший план виходить саме компанія, а хто конкретно з її представників буде займатися квартирними питаннями клієнту не суттєво. Виходячи з цього, саме за зовнішніми та часовими ознаками клієнт переймається довірою чи недовірою до агентства, а, отже, працює з ним чи шукає собі іншого посередника. Важливим для прищеплювання патріотизму співробітникам компанії є можливість їх посадового росту, тобто кар'єри. Як відомо, ієрархічна сходинка агентства нерухомості не надто довга: маклер (агент) - керівник групи (брокер) - директор філії. Тут головне - не прогавити момент і своєчасно підвищити статус співробітника. Інакше він просто перейде до твого конкурента. Далі - лише власна справа, на що останнім часом багато хто "купується", опускаючи при цьому професійну планку "нижче плінтусу". Говорячи про нерухомість як про бізнес, не можна не торкнутися питання дотримання агентствами елементарних етичних норм. Уже звичним стало перетягування активно працюючих ріелторів з інших фірм обіцянками високого проценту. Деякі такі горе-керівники дійшли вже до абсурду, пропонуючи перебіжчикам аж…97%. Виходить: одні роками готують фахівців, а користуються цими перевагами - інші. Почастішали також випадки заохочення чужих маклерів до "лівих" угод, "кидків" своїх фірм. Спонуканням до цього служить не стільки матеріальний зиск, як звичайна заздрість. Все це неприпустимо, й не лише тому, що рано чи пізно бумерангом вдарить по самих ініціаторах нечесної гри. Цивілізовані форми співпраці не опускаються у вигляді директив згори, це внутрішнє відчуття кожної нормальної людини. І ще про етику. Коли бачиш у газеті рекламне оголошення, що починається словами "Абсолютно авторитетне агентство…", перша реакція - обурення. Мовляв, до чого ж можна дійти в процесі самовихваляння. Але потім розумієш: цей текст просто починається першою літерою абетки, отже його надрукують перед оголошенням конкурента. Тут уже не до обурення - смішно це і жалюгідно… Багатотисячна армія київських ріелторів прийшла у нерухомість з різних причин. Це і бажання розв'язати власне квартирне питання, трохи підзаробити, самоутвердитись, зайнятися цікавою справою. Проте, лише розглядаючи нерухомість як бізнес, неухильно дотримуючись його підчас жорстких і незручних законів, можна досягти бажаного результату. Звичайно, якщо йдеться про високі результати.
|