 |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
"СОЮЗНИК" КИЇВСЬКИЙ РІЕЛТОР:СТАТИСТИЧНИЙ ПОРТРЕТ У КВАРТИРНОМУ ІНТЕР'ЄРІ Відразу визначимось: ніякої офіційної статистики відносно ріелторської діяльності у Києві, та й в Україні не існує. Хоча, подейкують, лише в столиці у сфері нерухомості нині залучено 10 тисяч киян (кількість об'єктів нерухомості, виставлених на продаж, приблизно дорівнює цій цифрі). На перший погляд, все це виглядає цілком логічно. Якщо є об'єкт продажу, має бути і "власний" посередник для його реалізації. Але на практиці в квартиру, що продається, клієнта "ведуть" відразу два-три фахівця з нерухомості. Виходить, що ріелторів має бути утричі більше, тобто близько 30 тисяч? Спробуємо розібратися в цій арифметиці, проаналізувавши й інші "характеристики" квартирного посередника. Загалом прикинемо портрет київського ріелтора в інтер'єрі, на жаль, не своєї квартири. Аби з'ясувати хоча б приблизну кількість людей, які виступають "добровільними помічниками" у вічному "квартирному питанні", визначимо для початку кількість фірм, що працюють на цьому специфічному ринку. До Спілки фахівців з нерухомого майна м.Києва та Київського міського відділення Асоціації фахівців з нерухомості (ріелторів) України їх входить близько 150. Ці компанії прийнято називати "білими", тобто такими, що не приховують свій вид діяльності та працюють цілком відкрито. Додамо до цього близько 150 дрібних фірм, що входять до складу КЦН, та ще не менш ніж 200 - які не входять нікуди. Отже разом виходить 500. Структура будь-якого агентства нерухомості передбачає наявність певного штату виконавців середньої ланки (умовно назвемо їх брокерами) та нижчої ланки (маклерів). Відносно перших, то їх кількість в середньому становить 5 осіб на одне агентство, тобто 2500 загалом на місто. Враховуючи, що на кожного брокера припадає в середньому 10 маклерів, а також додавши до цього представників "чорного" ринку, виходимо на вже озвучену кількість - 30 тисяч. Зрозуміло, вивести образ квартирного посередника на такій чималій кількісній основі досить складно, але певний середньостатистичний малюнок цілком проглядається. Отже - вік, стать, освітній рівень представників "білого" та "чорного" ринків нерухомості. Почнемо від самої верхівки, де все відносно просто: середній вік власника ріелторської компанії становить 35 років, домінують чоловіки (80%), у переважної більшості є вища освіта. Середня ланка квартирних посередників (брокери, директори філій) також легко піддається статистичній обробці. Спочатку тут так само переважали чоловіки, але згодом утворився статевий паритет, й за освітнім рівнем також маємо рівновагу. Своєрідним, проте цілком закономірним, є вік брокерів: 25 та 45 років. А от з віковою шкалою київського маклера далеко не все так однозначно - тут представлені усі трудові категорії громадян: від 18 до 70 років. Дійсно, у маклерстві пробує свої сили величезна кількість людей, але надовго затримуються тут далеко не всі, особливо зараз. В основному це пані "бальзаківського" віку (35-45 років) з вищою освітою та чоловіки 25-30 років - без певних занять в минулому, великих доходів у теперішньому й особливих амбіцій в майбутньому. Маклерська робота йде успішніше в жінок. Їх природні якості - чарівність, працездатність та обачливість - просто необхідні на цій "посаді". Можливо тому жінок-маклерів значно більше (дві третини). На "чорному" ринку немає керівників та підлеглих, отже й ситуація тут зовсім інша. У "підпіллі" трудяться жінки 45-60 років, такі собі "матрони", які працюють з клієнтами лише "за рекомендацією", й респектабельні сорокарічні чоловіки, які погано розуміються на самому предметі, проте відмінно знають його вартість та власну ціну. Побутує думка: ріелтор - це не професія, це - стан душі. Заробляють вони, за сьогоднішніми мірками, не так уже й багато. Якщо врахувати, що праця в них достатньо нервова, без вихідних та обідніх перерв, практично без відпусток та лікарняних (кажуть, якщо відійшов від справ на місяць, загубив клієнтів на рік). Розмови та думки квартирних посередників зосереджені виключно на їх "об'єктах", тож людям непосвяченим у ріелторську справу спілкуватися з ними вкрай складно, та й нецікаво. Про них знімають серіали (один лише під красномовною назвою "Криваві маклери" чого вартий), їх називають "баригами", "павуками" і, навіть, "балалайками". Більшість наших громадян їх недолюблює, але обійтися без них уже просто не може.
|