Мандри

Для Дому та Сім’ї © 2006 · [] Про нас · Реклама · Передплата · Співпраця · Вакансії · Наші координати РУБРИКИ попереднього номеру № 9-10 (2006) ОСОБИСТІСТЬ ВІЧ НА ВІЧ МОЯ ПОЛОВИНКА БАТЬКІВСЬКИЙ ПРАКТИКУМ МАЙБУТНЯ МАМА СІМЕЙНИЙ ЛІКАР ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР ЗАВЖДИ ЧАРІВНА ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ КОШИК ПОРАД НА ДОЗВІЛЛІ СТИЛЬ ЖИТТЯ МАНДРИ СМАЧНОГО ЗООКУТОЧОК КАЛЕЙДОСКОП КУЛЬТУР СПОРТ САД У ДОМІ З ЖИТТЯ СЛАВЕТНИХ в интернете МАНДРИ Старе молоде місто Я Цього року 23 вересня Полтава відсвяткувала свій 1107 день народження. Важко повірити, що життя, хай навіть міста, може бути таким довгим. Але це так. Сьогодні Полтава – місто на Лівобережній Україні, обласний центр, великий залізничний вузол і місце перетину важливих автомобільних шляхів. Розташоване воно на березі ріки Ворскли, лівої притоки Дніпра. Нині це місто, що швидко зростає (кількість мешканців понад 315 тис.) і славиться розвинутою аграрною інфраструктурою та промисловістю. Вважається, що свою назву місто одержало від притоки Ворскли – ріки Лтави або Олтави, де спочатку було поселення. Першу письмову згадку про літописну Лтаву знайдено на сторінках Іпатіївського списку «Повісті минулих літ» 1173 року. Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до 1999 року. У 1974 році вперше урочисто відзначено 800-річчя Полтави. Проте місто виникло значно раніше – пізніші археологічні дослідження простежили, що безперервне проживання людей у Полтаві було вже на межі VIII – IX ст. Значно пізніше, в ХІ–ХVІІ ст. Полтава існувала на Порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом – між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя України, постійні взаємозапозичення й міжетнічні сутички спричинили формування особливого прошарку місцевого населення – козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі впродовж ХVI –ХVIII ст. У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.). До початку XIX ст. Полтаву завдяки славновісній Полтавській битві (1709 р.) відвідали цариця Катерина II, полководці О. Суворов, М. Кутузов, відомі мандрівники. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками та козацькими храмами залишилося навіки в анналах подорожніх записів. Розширення Росії суттєво змінило геополітичне місце Полтави: вона перестала бути прикордонною фортецею. У 1802 р. восьмитисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину – унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі. Звідси ми і почнемо нашу екскурсію, мандрівку цим старим, але ще таким молодим містом. Кругла – центральна площа Полтави. Складається враження, що тут кожна рівність алеї, кожне заокруглення клумб виміряне по сантиметрах, око вражає ідеальна симетрія всіх складових площі. Така бездоганність повинна мати якусь точку відліку, місце, де б перетиналися всі меридіани виміряно–рівних ліній. І точкою цією є центр площі, де встановлено пам'ятник – золотого орла, який сидить, широко розкривши крила на високій колоні. Пам'ятник споруджувався протягом ста років (1709 – 1809). Він вражає своєю монументальністю та силою. Враження посилюється скульптурними бронзовими композиціями біля основи колони, що присвячені історичним сюжетам з історії міста. Орел на колоні вже не золотий, як у 1809 році, а лиш із зовнішнім напиленням (той, золотий, був вивезений з міста німцями у 40-х роках ХХ століття), але це аж ніяк не зменшує враження, яке справляє монумент. Пройшовши полтавськими вулицями вглиб міста, ми потрапляємо в невеликий район, де сконцентровано одразу кілька цікавих історичних пам'яток. У вересні 1999 року (з нагоди 1100-ої річниці міста) було ухвалено рішення про відбудову національної пам'ятки ХVІІІ століття – Святоуспенського кафедрального собору. Зовні храм не вражає чимось особливим: ані візантійської лаконічності, ані барокової розкоші. Проте, якщо увійти… Недарма кажуть: «Багатство не те, що ззовні, а те, що всередині». Крім того, слід пам'ятати, що ще 7 років тому на цьому місті, де зараз височать золоті бані собору, нічого не було. Лише невелика капличка, де відправлялися служби, та меморіальна дошка, де зазначалося про важливість цього місця в історії Полтави. Проходимо далі і потрапляємо туди, де неодмінно має побувати кожен візитер цього міста – до садиби І. П. Котляревського. При вході до музею напис: «З цієї садиби світ уперше почув голос першого класика Нової української літератури». Доробок цієї людини важко переоцінити. У першій чверті XIX ст. творчий геній І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу. Котляревський зробив вагомий внесок як у розвиток української літератури, так і в розбудову свого рідного міста – Полтави, заснувавши тут на початку ХІХ ст. перший професійний драматичний театр. Іван Петрович сам писав п'єси для вистав цього театру та займався безпосередньою їхньою постановкою. Цитата з його відомого твору стала неофіційним гаслом цього міста. Ця ж фраза висічена на пам'ятнику Котляревському, який ми відвідаємо згодом… А поки що проходимо недалеко від музею-садиби, де на самому березі річки розміщена так звана «біла альтанка» – місце, яке відвідують під час весільних процесій. На її внутрішньому боці написано цитату з Котляревського: «Де згода в сімействі, мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона…» З альтанки відкривається чудовий краєвид, звідси можна охопити поглядом усю південну частину міста, залиту (за гарної погоди, звісно) життєрадісним сонячним промінням. Недалеко звідси ще один напрочуд оригінальний пам'ятник. Велетенська миска з ложкою, заповнена білими брилами каміння, та ложка, котра, як мені пояснили, символізує ніщо інше, добре відому українську страву – галушки. Це пам'ятник полтавським галушкам. Чому саме ця страва заслужила тут такої слави – важко пояснити, однак вона є невід'ємною в асортименті більшості полтавських ресторанів, ресторанчиків, їдалень та бістро. Залишаємо позаду берег річки та прямуємо ближче до центру міста. Проходимо повз найбільший музей міста – краєзнавчий. Він має три поверхи експозицій, два з яких віддані під постійні виставкові комплекси, та третій, що надається для проведення різноманітних виставок. Там щойно відкрилася виставка етнографічних скарбів Полтавщини. Поруч – Галерея мистецтв. Це один з наймолодших музеїв міста. У галереї виставляються твори живопису, скульптури. Зазвичай це творіння рук молодих перспективних авторів. Тож небезпідставно інколи цей музей називають ще й Галереєю сучасного мистецтва. Загалом, у місті діє сім державних музеїв: краєзнавчий, художній, музей-заповідник «Поле Полтавської битви», літературно-меморіальні музеї І. Котляревського, П. Мирного, В. Короленка, музей авіації та космонавтики ім. Ю. Кондратюка. Це знана і відкрита скарбниця славетних імен та подій. По дорозі до останньої зупинки нашої мандрівки – пам'ятника І. П. Котляревському, про який уже побіжно йшлося, ми не можемо не помітити важливої споруди у культурному вимірі Полтави – драматичного театру. Вистави Полтавського музично-драматичного театру ім. Миколи Гоголя (збудований у 1958 р.) популярні не лише серед полтавчан. Тут успішно ставлять п'єси класичного репертуару та сучасних драматургів. Схвалення отримали постановки останніх років: «Енеїда», «Наталка Полтавка» за І. Котляревським, «Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем. Художній керівник театру Ю. Кочевенко, головний художник В. Геращенко, народні артисти України Н. Ножинова, В. Мирошніченко – добре відомі не лише в Полтаві та Києві, але й за кордоном. І от нарешті невеликий, але вагомий пам'ятник І. Котляревському перед нами. День його відкриття у 1903 році став не лише датою вшанування І. П. Котляревського, але й визначною подією у культурно-історичному сенсі. На відкритті була присутня вся українська інтелігенція початку ХХ століття. Серед них Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський та багато інших. Наша екскурсія завершена, однак не закінчене знайомство з цим чудовим, невеликим, дуже стародавнім і, водночас, іще таким юним містом. Знайомство не завершене, бо й сама Полтава постійно розвивається, змінюється, удосконалюється… І скільки будуть продовжуватись ці перетворення, стільки й триватимуть наші мандрівки нею. Софія Кущ СВІЖИЙ НОМЕР 11-12 (29-30) 2006 На обкладинці Тіна Кароль В НОМЕРІ: Середня школа - користь просвіти чи шкода для здоров'я Новорічні та різдвяні звичаї українців Мед – солодкий дар бджіл Мода ближче, ніж ти думаєш... І знову зима... А як же волосся?... Новорічні секрети краси Львів, якого нема Чудодійна ванна Новий рік на поріг! Новорічні та різдвяні страви Синдром хронічної втоми Якщо правоохоронні органи зазіхають на ваші права А також багато іншого корисного... Вродлива дівчина з благородною метою Читайте у свіжому номері НАШІ ПАРНЕРИ Для Дому та Сім’ї © 200 6 · Про нас · Реклама · Передплата · Співпраця · Вакансії · Наші координати Business Banner Network