Top Page 1

ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "Гніванський кар'єр" минуле, сьогоднішнє, майбутнє (короткий історичний огляд) ... хто не знає минулого, в того немає майбутнього ... 1. Давно минуле Загальновідомо – ніщо не виникає із нічого. Це стосується і Гніванського кар ¢ єру, який виник на основі пошуків народних будівельних матеріалів для прокладання Південно-Західної залізниці з м. Києва до м. Одеса в 70 х роках ХІХ ст. Потрібний був камінь, щебінь, різні гранітні блоки для мостів, переходів, бордюрів тощо у великій кількості. Потрібно було родовище для відкриття кар ¢ єру. В результаті пошуків було знайдене таке родовище з великими покладами, з виходом природного граніту прямо на поверхні земля, це родовище знаходилося на відстані 3-4 км Південніше від с. Селище, прямо біля траси залізниці, яка дістала назву “Гнівань”, що пішла від назви вулиці с. Селище, яка виходила в напрямку до нової станції, а від станції і село назвали “Гнівань”. Розробка родовища граніта розпочалась в 1870 р. поклади якого, як виявилось пізніше, найбільшим на Україні. Це граніт відзначався великою твердістю, красивим темно-сірим кольором і став широко використовуватись на будівництві залізниці; його використовували на будівництві мостів через р. Південний Буг, Десну, для вимощення вулиць Києва, Варшави, Москви та інших міст. Тут же на базі родовища були побудовані майстерні, які витесували різні гранітні вироби: блоки, столи, садові лави та інше. Через відсутність відповідної техніки продуктивність кар ¢ єру була низькою. З початку річне виробництво каменю і щебеню ставило близько 20 тис. куб. м. Але поступово кар ¢ єр розвивався. Видобуток продукції збільшився. З ¢ явилися висококваліфіковані каменотеси такі, як Маньківський, Собканюк М.І., Ткачук М.Т. та інші, вони виготовляли штучні вироби із каменю, пізніше такі визначні пам ¢ ятки мистецтва, як пам ¢ ятник героям-танкістам, визволителям міста Гнівані від німецько-фашистських загарбників, це пам ¢ ятник у вигляді “Танку”, висіченого із граніту на двохметровому гранітному постаменті, висіченого у формі дубу, який установлений на території кар’єру, де стоїть і по нині. Цей пам’ятник являється дивовижним витвором мистецтва, дуже красивий витвір людських рук. Але на той час число працівників не перевищувало 60 чоловік, бурові роботи велись ручним способом. Експлуатація кар’єрів в таких, порівняно невеликих розмірах тривала до 1914 р., цебто до початку першої світової війни, і була відновлена через 11 років, в 1925 р. на кар’єрах №2 та №3, в них виробляли побутовий камінь та штучну продукцію. Метод буріння як і до війни дрібно шпуровий, розкривні роботи і видобуток граніту також проводились ручним способом, з навантаженням на гужовий транспорт. До кінця 1925 року кількість робочих коней була доведена до 100 пар. У 1926 р. на кар’єрах вперше було встановлено каменедробильний агрегат продуктивністю в 7м 3 щебеню за годину. Загалом в 1926 році випуск річної продукції ставив: бутового каменю-20 тис. м 3 , щебеню-14 тис. м 3 , штучної продукції-6 тис. м 2 . З 1927 р. підприємство починає поступово розвиватись. Крім перших двох кар’єрів до ладу стають раніше законсервовані ще 2 кар’єри №4 та №5. Встановлюється ще один дробильний агрегат продуктивністю 10 м 3 щебеня за годину. Створено свою власну енергобазу, розширено компресорне господарство, збудовано бункерні споруди, що дозволило механізувати навантаження щебеня у вагони. Таким методом потроху розвивався кар’єр аж до початку Великої Вітчизняної війни. 2. Повоєнні роки Німецько-фашистські загарбники зруйнували всі досягнення по розвитку кар’єру, на його території було засновано концентраційний табір. Після звільнення Гнівані були розпочаті відбудовчі роботи та розвиток кар’єру. І в 1950 р. річний випуск продукції вже ставив: каменю бутового-70 тис. м 3 і щебеню 138 тис. м 3 . Почався бурний розвиток підприємства. На базі Гніванського кар’єру закладається будівництво нового дробильно-сортувального заводу продуктивністю в 650 тис. м 3 каменю та щебеню в рік, у 1957 р. закінчується його будівництво. Почалося застосування на виробництві стальних екскаваторів СЕ-3 з місткістю ковша – 3 м 3 Розробляється проект реконструкції Гніванського кар ’ єроуправління, відкривається новий Витавський кар’єр, розпочато будівництво нового дробильного сортувального заводу, доводиться загальна потужність кар’єра по випуску каменю та щебеню до 1 млн. 826 тис. м 3 в рік, в тому числі щебеню 1670 тис. м 3 , каменю - 150 тис. м 3 . Весь щебень у неморозні дні промивається. Всі процеси заводів автоматизовано. В цей же час широко розвивається соціальна сфера: будуються житлові будинки, клуб, дитячий садок, медпункт, побуткомбінат, організовано музей підприємства, який діє до нинішнього часу. На виробництво отримані нові потужні екскаватори ЕКГ-4, 5, потужні самоскиди КРАЗ-2105, БЕЛАЗи, працює гідромеханізація. Значний внесок в розвиток кар’єру внесли керівники підприємства-його директори, які в різний час своєю працею вивели кар’єр в найпотужніше підприємство на Україні, його слава сягала по всьому Союзу. Це Чорний П.І., Долженко Г.І., Максименко М.О., Дятловський М.М., Кушнір І.С., Гайдаєнко В.О. Виросли передовики виробництва: це герой Соціалістичної праці Бушинський А.І. - машиніст дробілки, машиніст екскаватора Н.П. Федюшкін, машиніст тепловозу Абрамович В.С., машиніст дробілки Богомол А.Д. та інші, всі вони були нагороджені орденами і медалями бувшого Союзу РСР. Загалом Гніванський кар ¢ єр у передкризові роки працював успішно, розвивався, будувався, колектив отримував премії, перехідні прапори і не відчував яка загроза наближається на його становище. 3. Вступ в ринкові відносини Все що написано вище було добре і не дуже добре, але воно було і викинути його з історії підприємства не можливо. Розвал Радянського Союзу для колективу Гніванського кар ¢ єру був не- сподіванкою, він перевернув життя всіх працівників. Виникли нові умови для існування – ринкові відносини. Зникла планова система розподілу продукції, відтепер колектив повинен сам турбуватись про реалізацію щебеня, єдині прейскурантні ціни на продукцію перестали діяти, ціна стала договірна. Зразу постало питання про її собівартість, якість продукції і багато інших питань, які виникли в зв ¢ язку з переходом на ринкові відносини. Колектив, в цілому, зразу не зміг пристосуватись до цих, нових умов. Щебень в такій кількості, яку випускав кар ¢ єр для підприємств України, та інших республік бувшого Союзу виявився не потрібним, республіки стали країнами зі своєю валютою, грошова криза (і господарська) призвела до того, що будівельні підприємства не мають коштів для сплати за нашу продукцію. Кар ¢ єр затоварився щебенем, не мав змоги розрахуватись за пальне, енергію, вибухівку та інші необхідні матеріали. Виробництво щебеню впало до 290 тис. м 3 в рік, майже в десять раз. Скорочувались робочі місця. Економічна криза, спад виробництва продовжувались. Але поступово з великим напруженням на підприємстві почали проростати паростки нового економічного ладу. Почалось з того, що в кінці 1996 р. підприємство закінчило приватизацію, воно перетворилось у Відкрите Акціонерне Товариство “Гніванський кар ¢ єр”. Загальні збори акціонерів вибрали нового голову правління товариства, ним став гірничий інженер Берещук Віктор Онуфрієвич, який до цього працював тут же головним інженером підприємства. Загальними зусиллями колективу підприємство почало підійматись. В 1998 р. вже випущено продукції 641 тис. м 3 , що майже в тричі більше ніж в 1996 р. Заробітна плата працівникам видається своєчасно, скорочення кількості працівників не має. На даний момент підприємство продовжує поступово набирати темпи виробництва. [mashin.gif] Send mail to gn_karyer@vc.ukrtel.net with questions or comments about this web site. Copyright © 2005 ВАТ "Гниванский каръер" Last modified: квітня 11, 2005