Спільноти молодих подруж (УГКЦ)

[] Новини Про нас Діяльність Бібліотека Контакти Матеріали бібліотеки: МОЛИТОВНИК РОДИНИ ПОУЧЕННЯ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРИСТУПАЄ ДО СВЯТИХ ТАЙН ПОКАЯННЯ І ЄВХАРИСТІЇ ТРИ ПРАВИЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ ДОЗРІЛІСТЬ ДО ПОДРУЖЖЯ БІБЛІЯ В РОДИНІ БІБЛІЙНІ ПРИКЛАДИ ПОДРУЖНЬОЇ ЛЮБОВІ МОЛИТОВНЕ ЧИТАННЯ БІБЛІЇ ВЗАЄМНЕ ПІЗНАННЯ МІЖ НАРЕЧЕНИМИ Біблійні приклади подружньої любові Як може сьогодні допомогти нам Святе Письмо у будуванні щасливої сім’ї. Передовсім дає нам орієнтири, дає нам приклади добрих сімей. Спробуймо зараз подивитися на деякі з них. Щоб краще зрозуміти контекст біблійних фрагментів мусимо собі усвідомити значення та роль подружжя у стародавньому Ізраїлі. Найкраще це видно у старозавітних текстах, де представлено подружжя передовсім як суспільно-юридичний союз. Проект цього союзу часто створювали самі родичі молодих, і був він підпорядкований категорії загального добра, тобто ціллю подружжя було зродити для свого народу та суспільства чисельне потомство. Але не зважаючи на такий формальний підхід до інституції сім’ї у Старому Завіті не бракує прикладів подружніх зв’язків укладених на основі глибокої любові, любові вірної аж до смерті. Я хочу звернути увагу саме на старозавітні тексти, бо часто вони здаються для християн надто далекими і незрозумілими. Легше нам читається Новий Завіт, зокрема євангелії. Сьогодні спробуємо приблизити для себе кілька старозавітних постатей і подивитися на їхні сім’ї. Першою парою на котру сьогодні подивимося буде Махлон Ізраїльтянин та Рута Моавитянка . Махлон разом із своїми батьками Елімелехом та Ноемою та братом Кілйоном емігрували з Вифлеєму до Моаву, бо в їхній країні панував голод. На тему самого Махлона та його подружжя з Рутою автор біблійної книги безпосередньо нічого не каже. Але книга Рути містить певні деталі, котрі дозволяють нам реконструювати їхню сім’ю. Махлон, так само як і його брат Кілйон побралися із чужинками, моавитянками, хоч це не був похвальний крок для ізраїльтянина. (Категорична заборона мішаних подруж появилася щойно після вавилонської неволі , в часах Езри та Неємії.) Але автор біблійного оповідання не відзначив жодного протесту зі сторони батьків, на відміну від того, що бачимо в історії патріархів Авраама та Ісаака (Бут 24,3; 28,1-2; 28,8-9). Здається, що батьківський дозвіл на подружжя синів із поганками виникав із їхнього прагнення сповнити святий обов’язок для кожного ізраїльтянина - обов’язок створення сім’ї та народження потомства, бо не відомо чи доведеться колись вернутися на рідну землю. Крім того були свідомі, що заборона мішаних подруж була продиктоване не стільки прагненням збереження чистоти крові, скільки прагненням збереження чистоти віри в єдиного Бога (Див.: Суд 3,6) Часто траплялося так, що мужчини, котрі одружувалися з поганками приймали їхні релігійні вірування, і навіть якщо не відходили повністю від віри в єдиного Бога Ягве, то не рідко попадали у релігійний синкретизм (змішування різних вірувань) (1Цар11,5-8). Але у випадку родини Ноеми було інакше. Її сини твердо трималися своєї вири. Одружившись з поганками не перейняли їхніх вірувань але навпаки (Рути 1,15.16). На перший погляд подружжя Махлона та Рути не було якимось особливим, але навіть навпаки, було, в певному сенсі “другосортне” бо не було воно поміж членами вибраного народу, але належало до категорії мішаних подруж. Що ж тоді було в нім такого, що дає нам право ставити його як приклад подружжя, збудованого на фундаменті любові, Відповісти нам на це питання допоможуть слова самої Рути, одні з найкращих якими можна висловити людську любов. В дійсності, згідно автора книги, Рута ці слова не говорить до свого чоловіка, котрий на той час вже не жив, але до Ноеми, своєї свекрухи, але факт, що такі чудові слова Рута спромоглася сказати до свекрухи, і не лише сказати, але й потвердити їх своїми вчинками, дає підстави сподіватися що до свого чоловіка говорила теж саме з іще більшою відданістю щоденно потверджувала свої слова любові. Що таке любов у розумінні Рути? “Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою». (Рути 1,16-17) Уявімо собі цю ситуацію. Молода красива жінка зустрічає чужинця, емігранта з чужого краю. В сьогоднішніх суспільствах на чужих часто дивляться з підозрінням. В тогочасному світі чужих відкидалося на маргінес, упередженість перероджувалася в ненависть. Сказати “твій народ буде моїм народом” не є в цій ситуації так легко. Щоб могти їх сказати свідомо і з повною відповідальністю необхідно неабиякої любові, такої любові яку мала Рута, котру висловлювала та потверджувала цілим своїм життям. Рута сказала ще більше. Не лише “твій народ буде моїм народом”, але також “твій Бог буде моїм Богом”. На протязі цілого свого життя вірила у багатьох богів. Таку віру винесла з дому , таку віру передали їй її батьки. А він вірив лише в одного Бога, ба більше, як правдивий ізраїльтянин заперечував та відкидав все, у що вірила вона. Вважав це забобонами та ідолопоклонством. Слухала його і намагалася зрозуміти своїм серцем все те. Не легко їй було заперечити цілий свій досвід. Не знаємо яку внутрішню боротьбу мусила пережити, скільки часу минуло до того моменту коли вперше сказала цю фразу “твій Бог буде моїм Богом”. Але бачимо, що ця декларація була потверджена цілим її життям. Показує це нам, сьогоднішнім християнам, як важливою є віра, спільна віра в житті подругів. Бо якщо Бог є на першому місці, тоді все інше є на своєму місці. Її братова вернулася до свого народу та до свого бога. А вона лишилась, бо хотіла бути вірна Богові котрого прийняла, своєму чоловікові, котрого любила, тещі, котрій хотіла бути поміччю. Те що залишилася вона з Ноемою, пішла разом з нею в незнане залишаючи батьківщину і рідних, було результатом та доказом її любові до чоловіка. В матері бачила його, в ній його тепер кохала. І що їх чекало як вернули до Ізраїлю? Голод і біда. Пішла в часі жнив збирати колоски на полі, щоб не померти з голоду. І сталося так, як пише біблійний автор, що Рута потрапила на поле Вооза, родича її чоловіка (Рута 2,3) З ним вона пов’яже дальшу свою долю, як … його дружина. Як це?! Так любити Махлона і вийти другий раз заміж! Де поділася та любов? Може власне це друге подружжя і є найкращим доказом її любові до першого чоловіка. Знала вже настільки віру та звичаї ізраїльтян, щоб орієнтуватися у законі левірату. Це закон котрий говорив, що брат померлого чоловіка, або інший хтось з родини зобов’язаний був одружитися на вдові, і найстаршому синові з цього подружжя дати ім’я померлого “щоб не зникло з Ізраїля його ім’я” (Втор 25,5-10). Цей закон був виразом суспільної турботи про збереження роду. Був це також вираз турботи про саму жінку, котра після смерті чоловіка тратила годувальника – джерело утримання, а крім того, як та, що не має потомства, була викинена на маргінес суспільства. Для Рути право левірату означало нові питання та скачок у незнане. Залишаючись в Моаві Рута могла б вийти заміж за якогось юнака, який би їй припав до душі і почати життя від початку. А тут … Ким є оцей найближчий родич, чи захоче її взяти за жінку. А вона, чи зможе виконати це право носячи в серці любов до Махлона? Біблійний автор нічого не говорить про почуття Рути до Бооза. Здається, що Рута сприймала нове подружжя, як виконання заповіді закону, та сповнення свого обов’язку по відношенню до чоловіка та його родини. Був це отже черговий доказ її любові до Махлона. Побачив це сам Вооз говорячи: “Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твій останній вияв відданості до мене ліпший від першого, бо не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті» ( Рута 3,10). Це правдивий діалог любові позбавлений еґоїзму та пошуку власної вигоди. Але така любов можлива тільки для тих, хто на першому місці у своєму зв’язку з іншою особою поставили Бога. Тільки Він допомагає зберегти властиву перспективу, гармонійне відношення до дійсності та до людей. Бог був присутній в словах та ділах всіх героїв цього біблійного епізоду. Подібно було й з іншою біблійною парою Товією і Сарою (Книга Товита). Інша їхня життєва дорога, але і їхнє кохання мало своє віднесення до Бога, творця і подателя кожної любові. На їхньому прикладі можемо побачити, що про Бога можна і треба думати навіть в контексті статевого життя. Це може для когось виглядати дивним, бо для багатьох християн справа статевости лежить на протилежному полюсі до справи духовності та Бога. Святе Письмо через приклад подружжя Товії та Сари, вчить нас чогось іншого. В часі своєї шлюбної ночі, перш ніж з’єдналися в подружньому акті Товія звернувся до Бога зі словами молитви: “Благословен єси о Боже батьків наших, благословенне твоє ім’я повіки! Нехай небеса тебе благословлять і всі твої створіння по всі віки. Ти створив Адама, Ти створив для нього жінку Єву як помічницю йому й опору. Із них обох пішов рід людський. Ти мовив: “Не добре чоловікові одному бути, зробім йому помічницю подібну до нього!” І нині я беру оцю мою сестру не для розпусти, але з добрим наміром. Зволь помилувати мене з нею, і разом до старости дожити” (Тов 8,5-7). Роль молитви в контексті зустрічі з другим подругом є дуже великою – це насамперед щире прохання про те, щоб Бог обдарував здатністю прийняти другого в його іншості. Мій співподруг завжди буде іншим, індивідуальним, тому повинен бути прийнятим таким, яким він є! Тільки таке прийняття другого є життєдайне, творче і щасливе! Не будемо тут оцінювати чи аналізувати, як практично сьогодні діється у світі, але варто запитати себе: скільки фактично є молитовного аспекту в зближенні подругів? Коли говоримо про молитву, то не маємо на увазі лише молитву з молитвеника чи якусь іншу традиційну форму. Намагаймося, щоб фундаментом всього що робимо, було прагнення зробити це на прославу Бога. В такому разі єднання подругів в любові буде літургією і святістю! Подружня любов тільки тоді являється правдивою та повною, коли не становить поєднання лише двох осіб, його та її, але становить своєрідний “трикутник” – він вона та Бог, творця та будівничого кожної любові та єдності. Товія та Сара були глибоко переконані, що Бог являється Автором їхнього подружжя. Тому мали відвагу повністю довіритися його провидінню. А у відповідь отримали внутрішній мир, та підтвердження правдивості вибраного шляху. До подруж, котрі побралися з великої любові можна віднести і подружжя старозавітних патріархів. Про сім’ю Ісаака та Ревеки читаємо: “…і взяв він ‹Ісаак› Ревеку та й стала вона йому за жінку. Він же полюбив її, і було це для нього розрадою, після смерти матері своєї.” (Бут 24,67). Також подружжя Якова та Рахилі було союзом любові, а не лише сповненням обов’язку народження потомства. Свідченням того, як патріархи кохали своїх жінок був між іншим факт, що всі вони спочатку були неплідними. А неплідна жінка у суспільстві де ідеалом була чисельна родина, дуже часто тратила привабливість в очах свого чоловіка, і мусила брати до уваги навіть можливість розлучення. Але Яків, як каже нам Святе Письмо, не зважаючи на те, що Лія народила йому багатьох синів, дальше продовжував більше любити Рахиль. (Бут 29,31-35) Так само й Авраам не відкинув Сари, ані Авраам Ревеки. Подібно до них поступив також Елкана, чоловік Анни матері Самуїла. У 1-й книзі Самуїла читаємо: “А Анні давав частину подвійну, бо любив її, та Господь замкнув її утробу” (1Сам 1,5). Біблійний автор записав дуже чудові слова, сказані Елканою до Анни, котрі є найкращим доказом їх подружньої любові: “Чого ти Анно плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий за десятьох синів?” (1Сам 1,8). Це одне з кращих речень чоловіка до жінки на сторінках Старого Завіту. Свідчить це про делікатність та вразливість Елкани. Особливо це стає зрозумілим, коли подивимося на контекст старозавітного подружжя, та на ідеал плідності котрий висувало тогочасне суспільство. Неплідну жінку обмовляли та осуджували сусіди, зневажала громада, недолюблював, а не рідко й виганяв власний чоловік. А Елкана говорить до Анни як наречений, що не бачить поза нею світу. “Ти є для мене всім” – так можна підсумувати його ставлення до дружини. Не відкинув її, але намагався, як міг стати для неї підтримкою та опертям, в тій складній для неї ситуації. Додати до закладок БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ "ВЕЛИКОДНЯ ЛИСТІВКА" Новини Про нас Діяльність Бібліотека Контакти © 2004 Всеукраїнський Фонд «Сім'я»