Народичи - Головна

Головна [http://narodichi.info/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1] Гостьова Фотогалерея НАРОДИЧІ : ІСТОРИЧНА ХРОНІКА Археологічні пам'ятки свідчать, що понад 100 тисяч років тому на території району вже мешкали первісні люди. ЧМИХОВ М.О. «ЩАБЛІ ЕПОХ» Припускається, що оселівські племена склалися на основі місцевого пізньопалеолітичного населення. Насамперед того, що залишило по собі пам'ятки типу Молодове. Поява пам'яток типу Нобелю, Смячки та Сюрені 2 була пов'язана, очевидно, з проникненням на Південь представників свідерських груп Польщі й Прибалтики. Походження пам'яток типу Народичі та Минівського Яру пов'язане, мабуть, із пізньопалеолітичним населенням відщепово-макролітичного шляху розвитку (Покровщина 7 на Десні, Довгиничі—Збронек під Овручем, городцівська стоянка в Костенках). На виникнення групи типу Народичів вплинули пам'ятки нобельського типу, а також мікролітичні культури Півдня України, прибалтійські типу Маглемозе та ін... (кінець цитати). У V — VII століттях нової ери територія краю була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ — древлянами, Древляни займались мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У IX сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень). У ранньофеодальний період (XI — початок XII сторіччя) сучасна територія району входила до складу міцної (зі столицею в Києві) древньоруської східнослов'янської держави — Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І.П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу. У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині XIII сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Народичі потрапили під ярмо ординських завойовників. У 1350—1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці. У Житомирському архіві є відомості про те, що «местечко Народичи под имением села Народичи, пренадлежавшего Феодору Ельцу, упоминается актом 1545 года в описи Овручского замка с исчислением приписных к нему мещан, бояр, крестьян и земли, а также повинностиі в пользу замка... Еще — оно, под имением города (miesto w miestie) Народичь , упоминается в акте от 1685 года 16 июля, в приговоре купного суда, состоявшего у дворян — Пашковских, Дидковских, Кобылинских, Ходаковских, Закусилов, Барановских и других, также от мещан городов Народичи и Вязовки и от крестьянских сел». МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ. «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ» 6) Маємо реляцію Павші Радивилові про сі його операції; в Staroz. І 314 вона датована «д. 24 червня з обозу литовського під Речицею», означеннє місця хибне, часу не можу провірити, бо копія в ркп. Краків. Академії 342 с. 113 не має дати. Павша доносить, що він заглубившися в Овруччину (се могло бути виконаннєм інструкцій даних Радивилом при кінці червня), мав щасливу потичку на ріці Норини під Народичами з тамошніми козаками (їх начальником сі копії називають Натульчича чи може Натальчича, Зозуленка і Сагайдачного). Він погромив їх в битві, приступом здобув містечко, випаливши і вирубавши людей, що поховалися в церквах; навіть узяту в Полон старшину жовніри не хотіли лишати живими: всіх вязнів порубано, і тільки з самою здобичею уходили назад на Припеть. На переправі через Словечну приготовились їх погромити козаки Ждановича і Горкуші, але головному полкові вдалося відступити, обійшовши сю заставу, і мало що вона урвала. (кінець цитати). У XIV - XVI століттях Народичі входили до складу Овруцького замку Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. З цього часу народницькі землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав подвійного гніту: як від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо). ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ. «ОСТАННІ ЧАСИ КОЗАЧЧИНИ» «Известно целому миру, — жаловались дворяне Редчичи, в особенности же обывателям воеводства Киевского и города Овруча, — какие обиды мещане овруцкие причиняют шляхте; они ежедневно наносят нам кривды, притеснения, позор, брань, ругательства и издеваются над нашей дворянской честью». Более нетерпеливые из мещан разоряли леса и борти шляхтичей, отбирали у них при встрече оружие, лошадей и деньги, самих шляхтичей били, сажали в городскую тюрьму и грозили смертью в случае, если они осмелятся жаловаться в суд. В местечке Народичах мещане наносили побои всем попадавшимся, под руку панам. Вот в каких плачевных выражениях описывают свои обиды помещики, жившие в окрестностях Народич : «Они безпрестанно нападают на помещиков, дворян, заслуженных в войске и в Речи Посполитой, и, без всякого с их стороны повода, невинных людей палками, как снопы хлеба, молотят, бьют, истязают, убивают; топорами, пиками, лопатами, косами и всякими иными орудиями, которых и не перечесть, постоянно каждого шляхтича, лишь бы им подвернулся, угощают, убивают или до того сильно бьют, что приходится полумертвые шляхетские особы отвозить домой на возах или в корытах! кровь /278/ же их, невинно пролитую, ручьями почти текущую, собаки и другие пьют животные». Полковник Искрицкий, квартируя в местечке Демидове, выгнал из замка шляхтича Скорупского, управлявшего имением, занял замок в качестве квартиры, приказал прекратить добывание железной руды и потом, уходя из Демидова, разрушил тот же замок. Потом, соединившись с полковником Яремою, они напали на местечко Народичи , во время отправлявшейся в нем ярмарки, захватили все съестные припасы, объявили, что всем, собравшимся на ярмарку, намерены отрезать бороды и вырвать ноздри; когда же вследствие этой угрозы народ разбежался, они обратились к местным евреям и мещанам и принудили их дать выкуп в предотвращение исполнения ее. Таким образом Ярема опустошил имения Овруцкой езуитской коллегии, оттуда он перешел в Чернобыльскую волость и подвергнул ее той же участи. В следующем году Ярема ограбил таким же образом село Обыходы, волость Демидовскую и т.д. В Центральному історичному архіві Києва є документи від 12 квітня 1789 року, що свідчать про те,що громадянин Василь Григоренко, грецького (тобто православного) віросповідання, який народився за кордоном в польському містечку Народичі , який перебуває у підпорядкування польського Пономарів Павши звертався до Російської імператриці з проханням про те, що за тамтешньою унією жити неможливо і просив надати йому російське громадянство і жити в Росії. Це прохання було задоволене. 1857 року в Народичах відбудовано римо-католицький костел 5 класу,який згорів від пожежі.Згадується, що він був приходським з 1748 року. Костел був покритий оцинкованим залізом, що було привезене із Вільна. Прихід обслуговував вірних зі сходу на захід на 50 верст, а з півдня на північ — 165 верст. За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 рр.) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир. На території району, а саме на кордонах колишніх Волинської, Київської. Мінської губернії є курган на знак входження цих губерній до складу Російської імперії. інформація: З 20 лютого 1806 року в Народичах поселяється відомий французький полководець маркіз Д”Отишан, який командував Кавалергардським полком при імператорах Павлі Петровичу, а згодом і Олександру.. В Народичах він прожив 12 років. До нього приїздив погостювати сам Іван Петрович КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, якому маркіз давав офіцерську характеристику. Згодом маркіз повернувся до Франції і був комендантом Лувра і до останнього боронив картинну галерею під час народного повстання. 1834 року в Народичах були події, пов’язані з польським повстанням, а саме з намаганням польського населення повернути тут польську владу, але повстання було придушено царським урядом. 31 серпня 1853 року. Перша трагедія Народичів – велика пожежа, яка знищила: 2 православні церкви, одна з них із дзвіницею, костел з дзвіницею, дві синагоги, 155 єврейських будинків, 53 єврейські лавки, школа, станова квартира зі справами та документами. Через кілька років така ж доля спіткала й Овруч. Починаючи від XIX століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов втягнення її в єдиний всеросійський ринок, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. 1877 року була відбудована Свято-Миколаївська церква, дерев’яна, самостійна, приходська. На неї було витрачено 2129 царських рублів. Храм було зруйновано в 60-х роках XX століття. ЇЇ місце в парку, де тепер танцмайданчик. 1885 року було збудовано нову церкву во ім.’я Преображення Господнього. Зруйнована за часів радянської влади. Стояла на місці лісгоспзагу. інформація: Церква (Ставецька) во ім’я Іоанна Богослова була збудована пізніше, про рік забудови не згадується. Наприкінці 80-х років XIX століття земля народичіан увійшли до казни, а народичани стали державними. Із 133 містечок Волинської губернії в 111 чисельність євреїв становила понад 500 чол. У наступній таблиці названі 54 містечка, в яких проживала понад тисяча триста євреїв. << подивитись таблицю >> інформація: Євреї здебільшого мешкали в центрі містечка поблизу базару. Однак вони часто будували свої оселі де випадало. Біля їх будинків не було городів, подвір'їв з господарськими приміщеннями, тинів. Будинки споруджувалися, так би мовити, на живу нитку. Помешкання становило собою маленьку глиняну коробку, ніби то всунуту в іншу — дерев'яну, яка була значно більшою, і над усім цим дах із черепиці. Серед єврейських будинків були й досить великі та міцні, але небагато, й вони губилися, серед безладної маси поганих осель, які до того ж утримувалися досить брудно. НАРОДИЧІ : ІСТОРИЧНА ХРОНІКА 1897 р. — відкрилася лікарня. 1900 р. — діяло двокласне училище. 1905 р. — відкрилася народна бібліотека. На початку XX століття в Народичах почалися перші єврейські погроми, в результаті чого частина євреїв емігрували, навіть до США. 1918 р. (січень) — встановлено радянську владу, в лютому містечко окупувало кайзерівське військо та військо Симона Петлюри. 1919 р. - створено волосний ревком. 1919 р. (17 березня) — Народичами знову оволоділо військо С.Петлюри. 1919 р.(20 квітня) — В Народичах червона армія. 1920 р. (кінець квітня) — окупація польським військом. 1921 р. (25 червня) — знову червоні. 1922 р. (21 листопада) — поблизу Народичів військо Котовського взяло в полон воїнів Української Народної Республіки (УНР) у с.Базар герої України були розстріляні... 1923 р. (7 листопада) — волосний з’їзд Рад. 1924 р. — Народичі стають райцентром. 1929 р. — організовано перший колгосп «Червона Зірка». 1932 – 1933 рр. — найважчі роки голодомору. 1935 р. — семирічну школу реорганізовано в середню школу №2. 1937 р. — Народичі виведено зі складу Київської губернії. 1937 р. — роки політичних репресій, а із зруйнованих храмів збудовано будинок культури. 1939 р. — відкрито новозбудовану середню школу №1. 1941 р. (серпень) — в Народичі вступили німці, розстріляно 600 євреїв (окрім підлітків). ЮРІЙ СОЛНЦЕВ (американський письменник). «АЛАН» ...В 20-х годах прошлого века в местечке Народичи Житомирской области объявился юный монгол. Он тяжело работал и делал всё хорошо, но лучше всего дубил шкуры животных. Это искусство он привёз из Монголии. Местечко было еврейское, и девушки — соответственно. Не мудрено, что монгол влюбился в еврейскую девушку. Он говорит ей однажды: давай поженимся. А она отвечает: «С ума сошёл? У нас так не принято. Надо идти к родителям». А родитель её был не больше, не меньше, как местный раввин. Монгол не знал еврейских обычаев, и выбрал для сватовства самый неподходящий момент. Был Йом Кипур... ...Пятеро моих близких родственников погибли в войну, расстреляны украинскими полицаями. Немцы почти никогда не делали это своими руками. Один местный зверски убил мою бабушку ещё до массового расстрела. За что убивали? За водку, квартира освобождалась, скот доставался в добычу. ...В нашем местечке евреев заперли в клубе на три дня, потом вывели на расстрел. Последними выходила семья Гельман. Мать толкнула сынишку Мотю за дверь. В клубе стоял такой смрад (не было туалета), что охранник не стал заходить внутрь. Мотя крался за ними и видел расстрел. Он мне рассказал об этом после войны, в Москве, майор Гельман. Рассказал, как в лесах скрывался, воровал гранаты у немцев, закладывал мины. Он оставлял записки с именем Мотя. Немцы искали отряд батьки Моти. НАРОДИЧІ : ІСТОРИЧНА ХРОНІКА 1941 р. (листопад) — друга хвиля розстрілів: 280 дітей-євреїв. 1943 р. (10 листопада) — 143 стрілецька дивізія 1-го Українського фронту визволила Народичі. 1947 р. — другий голодомор. 1950 — 1970 рр. — почалася відбудова народного господарства. П’ятеро працівників сільського господарства одержують звання Героїв Соціалістичної праці. 1962 р. — Відкрито авіалінію Народичі—Базар—Малин—Житомир. Будуються лікарня, дитсадок, автостанція, стадіон, багатоповерхові житлові будинки, стрічко-ткацька фабрика, хлібзавод, швейна фабрика, будівельні організації... 1986 р. (26 квітня) — чорнобильська хмара надовго вкрила Народичі 1987 р. — забудова нового масиву для переселенців, до Народичів прокладено газопровід. 1990 р. — перші переїзди, пов’язані з переселенням з Народичів (час великої смути і розвалу господарства та соціальної інфраструктури). 2006 р. — історія Народичів продовжується; тут проживає більше 2 тисяч людей, здебільшого не корінного населення. СПІЛКУВАННЯ І ВАШІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ САЙТУ МОЖЛИВІ ЧЕРЕЗ ГОСТЬОВУ СТОРІНКУ >> www.narodichi.info Copyright © 2006. Administrator Andrew Shkut ГАЛЕРЕЯ