|
 | Меню |
|
| Новости |
| Статьи |
| Проекты |
| О нас |
| Ссылки |
| Правовая база |
| Гостевая книга |
|
|
|
|
Текущие проекты |
| "Підвищення ефективності діяльності соціальних агенцій в галузі захисту жінок та дітей від сімейного насильства" |
| "Захист прав людини та забезпечення гендерної рівності в Україні через вдосконалення судової практики" |
| "Забезпечення прав жінок та гендерної рівності через застосування Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації стосовно жінок в Україні" |
| "Підтримка жіночого підприємництва" |
| Конкурс "Дівочий Світ" |
|
|
| Информация |
|
| Харьковский центр женских исследований (ХЦЖИ) является экспертной организацией и занимается социально - правовыми исследованиями статуса женщин в Украине, разрабатывает стратегии, направленные на защиту прав женщин, социально-правовые исследования положения женщин в Украине, развитие молодёжного женского лидерства, и др. |
|
|
|
|
|
|
ДІВОЧИЙ СВІТ |
|
Альона Ільченко
м.Харків
| |
|
|
|
...Ох, ну нарешті. Здається, все вивчила, все написала. Провітрю кімнату і лягатиму спати...
|
|
| ... Так, математика, фізика, твір по О.Гончару, все написано. Звідки ж це відчуття? Ніби якийсь неспокій, неначе щось не зробила, чогось не встигла, про щось забула... Ні. Геть! Завтра ж знову нульовий урок. Спати і тільки спати. Закриваю очі... що це? Що це за приміщення? Ніби школа якась. Це, мабуть, сон. Спробую відкрити очі. Моя кімната, на стіні шпалери з зірочками, що світяться у темряві, поряд спить сестра, на піаніно муркоче кошеня. Може, це був і не сон? Закриваю очі - і знову те саме приміщення! Це таки не сон. А що за цима дверима? О, здається, тут урок. Підручники з політології та державотворення? Мабуть, цікавий предмет. А це, напевно, вчитель. А в нього на столі, мабуть, поурочні плани. Подивимось. 13 лютого 3002 року - неможливо. Невже я у майбутньому? Люди, ви мене чуєте? Не бачать і не чують. А шкода. Залюбки поговорила б з людьми майбутнього. Ну добре, якщо це неможливо, то хоча б дізнаюсь, що проходять з політології. Зазирнемо в поурочні плани. Так. Тема уроку: "Держави, що зникли. Україна". Як це? Україна - держава, що зникла? Не може цього бути. Тепер я розумію, чого на душі неспокійно. Я мушу щось вдіяти, але що? Хто дасть відповідь? Учитель, ну звісно, вчитель майбутнього! Справжній історик. Зацікавлений і цікавий, допитливий, незрозумілий, непередбачуваний, не добрий і не злий. Незрозумілий. Ще раз допитливий. Це - його коник. Це - його хоббі. Це - його життя. Це - наука пращурів. Пращури не мовчать, вони кличуть до себе непередбачуваних, незрозумілих і таких допитливих. І цього історика також докликались. Ну звичайно. Бо чого ж він сидів би тоді, ніби до чогось прислухаючись, примружуючи очі і киваючи головою? Він думає. А про що? Зазирнімо йому в душу. В такі миті можна все. І що там? Величезні, здоровенні, кремезні люди; і знов люди, але вже інші - звичайні: одні худорляві, інші товсті, одні похмурі, інші веселі, одні... вони всі різні. Різні всім, крім одного. Різні, але у всіх - сяйво зсередини, бездонні очі, на дні яких - вогники, мерехтливі, але вічні, кожної миті гаснуть, щоб наступної вже спалахнути, спалахнути, щоб загорілось все довкола, запалало, щоб пекло до самої глибинки душі, щоб залишало в ній сліди навічно.
|
|
| Та хто ж ці люди, врешті-решт? Це вони, це ті, що йдуть на смерть без страху, це вони, це лідери. Це люди, які, навіть бажаючи зла, вічно творять благо. Вони не можуть інакше. Адже вони - лідери. Лідери. Повторю ще раз, і ще, і знов, і знову, і не втомлюсь, адже це слово для кожного з нас - святе. Якщо я лідер, то я щаслива. Якщо мною керує справжній лідер - я щаслива не менше. Лише справжнє лідерство приносить щастя. І приносить не випадково...
|
|
| До речі, для нас це так незвично, коли чуєш, що щастя тобі приносять. Зараз люди звикли все здобувати самостійно, битися головою в зачинені двері. пхати носа, куди тільки можна, лише для того, щоб по ньому отримати. Темно. Темно у людей в голові - а як прояснити? Дуже важко, майже неможливо, але вкрай потрібно. Ось для цього і є справжні фізичні і духовні лідери, люди, що вчать не брати, а створювати, створювати для того, щоб давати, вчать мислити, а не красти чужі думки, вчать руйнувати стереотипи і будувати своє, рідніше, ближче по духу, таке рідне, тому що своє. Таке красиве і чисте, тому що створювалось для добра.
|
|
| Геть нахлібників і дармоїдів, геть паразитів. Скільки можна жерти чужу енергію, живу і мертву? Чи не набридло отруювати свій організм чужорідним? Мені - набридло. Тому я проти цього. Знайте всі: я проти! Геть нав'язане кимось виховання, не терплю чужих правил. Стереотипи - це шлях до застою. Застій - це шлях до гниття. Гниття - це шлях до смерті. Смерть - антонім життя. Життя - це добре, отже, смерть - це погано. Висновок, який личить першокласнику. Але я роблю його самостійно, без підказок і дурних натяків. Я вчуся мислити, отже, я вчуся лідерству.
|
|
| До речі, коли ми дізнаємося про лідерство? Це поняття переслідує нас з самого народження, ми його відчуваємо, але не бачимо і не чуємо. Не чуємо, тому що людина боїться встати і сказати прямо: я - лідер. З великої літери. Лідер.
|
|
| Вперше це слово ми чуємо на уроці біології: в кожному звіриному стаді є лідер - найсильніший, найміцніший і найвитриваліший. Тому лідер для нас - це сила. Але ніхто і ніколи не казав нам, що лідер у тварин має найрозвиненішу інтуїцію. Нерідко лише інтуїція може вивести стадо з біди, лише вона приводить до водопою і вказує на ворога. А в людей інтуїція перетворилася на розум. Гострий чи не дуже, чіткий або затьмарений, Будь-який він може бути: і добрий, і злий також. А звучить у всіх випадках однаково гордо - розум. Тому у людей-псевдолідерів до сили додається ще й розум - і все. І для нас це ідеал. Чому? Ніхто не знає. Чому ніхто не цінує інтуїцію? Ніхто не знає. Майже ніхто. Ніхто, крім лідерів, справжніх духовних лідерів, наставників зі звірячою інтуїцією. Тільки вони і більше ніхто. Ніде. Ніколи.
|
|
| А чи задумувались над цим наші бабусі? Мабуть, дуже рідко, або зовсім ніколи; у них був інший інститут. Чоловік і жінка - рівні в правах, тому жінка стоїть за станком, ремонтує дорогу, зводить будинок. Хочете бути рівними - будьте. Рівноправні партнери. Беріть на себе і наші обов'язки, копайте, будуйте, плавте, ліпіть, можете робити все замість нас. Тепер же ми рівні. Чи могла бідна жінка після трудової зміни на заводі, після приготування вечері і завтрашнього сніданку для дітей і чоловіка, чи могла вона після всього цього над чимось задумуватись? Навряд. А було б непогано. Непогано було б задуматись над вигаданою рівноправністю, над збільшеними вп'ятнадцятеро обов'язками, над своїм життям. Але, видно, не доля.
|
|
| А наші матері? О, це вже навчені жінки. Мудрі і досвідчені, знають Конституцію і йдуть у політику. Йдуть і йдуть, їх не пускають, а вони все одно йдуть, їх гонять в шию, а їм не сидиться вдома. Навіщо їм це? Навіщо? Чому б і ні? Запитайте, лишень, відчуйте себе, почуйте свої прагнення. Якщо ви дієте за принципом "заборонений плід найсолодший", то й протидія вам величезна. Якщо політика для вас - сенс життя, то йдіть, милі жінки, суньтеся, прокладайте нові шляхи, може, щось і вийде. Але впевненості немає. Це я вам кажу, як людина, що вчиться думати, як майбутній лідер. Повірте на слово. Але ні, не повірите. Ви ж нові жінки. Я б теж не повірила. Ну добре, я все розумію, потрібні докази. Ну що ж. Отримуйте. Подивимося лише. що у нас. У нас, як і скрізь, чоловік і жінка. Як і скрізь - демократія. Як і скрізь - рівність і свобода, свобода слова і думки, свобода вибору. Такі ж права, як і скрізь. Право на відпочинок і працю, право на освіту, право на дружбу і кохання, право на емоції. Чому ж у нас такі жіночо-чоловічі конфлікти? Все не так складно, як можна уявити. У нас країна парадоксів. Найголовніший із них - хто ж кращий в образі чоловіка, чоловік чи жінка? Жінки претендують на чоловічу силу, на чоловічий склад розуму. А навіщо? Не розуміють, що беруть. Не розуміють, що втрачають. Багато. Багато втрачають. Гнучкість - стійкість, пластичність - цілісність, хитрість - розум, душа - мозок. Хіба рівноцінний бартер? Чоловік - яке грізне і тверде слово. А жінка? Про все каже м'який звук ж на початку. Чоловік - честь. Жінка - життя. Прожити з честю - обов'язок сімейної пари. А у нас чомусь скрізь честь, і честь, і знову честь. Причому несправжня. Навіть не у багатьох чоловіків залишилось справжнє сприйняття честі. Найчастіше зустрічаємо це слово у контексті "для мене така честь бачити Вас" (і обов'язково наголос на "Вас", щоб всі бачили, що на письмі тут була б велика В). Що це? Звичайне підлабузництво. Підлабузництво і честь... Чи можуть вони іти поряд? Відповідь очевидна. Отже, навіть честі у нас не лишилось, а жити хочеться, хочеться розмножуватись, продовжувати рід. А жінок немає. Де вони? Там. Де там? Та он вони, б'ються за "честь" стати "чоловіком". А життя гасне, опускається темрява, а жінки б'ються.
|
|
| Чоловік - голова, жінка - шия. Згадаємо керолівську Алісу: "Кому потрібна голова без шиї?" По-дитячому наївне, але таке живе питання. А відповідь на нього - нікому. Кому потрібні чоловіки без жінок? Нікому. Кому потрібен мозок без душі? Нікому. Ніхто не захоче першого без другого. І правильно. Тому, жінки, будьте, врешті-решт, собою. Будьте м'якими, як вода, ніжними, як вода, лагідними і дбайливими, як вода, і рано чи пізно ви сточите камінь чоловічого протистояння. Жінко, поцілуй чоловіка, і він стане м'яким, як глина, повернеться до свого первісного стану. Адже Адам був створений з глини, аби іноді ставати м'яким, а Єва - з кістки, аби в необхідний момент ствердіти. Але тільки в необхідний момент. Не завжди.
|
|
| Подивимось знову на нашу країну. Що бачимо в парламенті? Знову ж таки, голови без ший. Приладнаймо до голів шиї, навчимо їх роззиратися на різні боки, розіб'ємо обмеженість їхнього світогляду, зробимо так, щоб в 3002 році в підручнику з політології та державотворення не було параграфу "Україна" в розділі "Держави, що зникли".
|
|
| Ну нарешті, здається, все сказано... Але все ж таки ще раз повторюся, гукну до всіх жінок: "Завжди будьте тільки собою, і вам підкоряться держави".
| |
|
|