This version of the page http://www.ukraviatrans.gov.ua/instr_zapr_d.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-12-02. The original page over time could change.

ДОДАТКИ до
ІНСТРУКЦІЇ З ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПРАВЛЕННЯ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ І ТЕХНІЧНИМИ РІДИНАМИ В ПІДПРИЄМСТВАХ ЦИВІЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

Додатки 18-34

Додаток 1

до пунктів 2.3, 3.3.6.1, 3.6.5, 4.5.1
Інструкції з забезпечення заправлення
повітряних суден паливно-мастильними
матеріалами і технічними рідинами в
підприємствах цивільного авіаційного
транспорту України

Типова технологічна карта виконання комплексу робіт, які забезпечують заправлення повітряних суден якісними авіаційними паливами

Найменування операції	Порядок виконання	Термін і періодичність	Відповідальний за виконання	Документація
Роботи, які виконуються перед прийманням на склад	1. Перевірка підготовленості складських резервуарів, технологічного устаткування для приймання авіаційних палив.	Перед прийманням до зливання	Авіатехнік з ПММ	Порезервуарний передавальний журнал
Роботи, які виконуються перед прийманням на склад	2. Зливання відстою і перевірка чистоти палива з фільтрів попереднього очищення	До зливання продукту	Авіатехнік з ПММ	Журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ та допуску технічних засобів до роботи
Приймання авіаційних палив з залізничних та автоцистерн	1.Перевірка справності транспортних засобів, наявності і справності пломб відправника і чистоти зливальних приладів.	При прийманні до зливання	Авіатехнік з ПММ	__
	2.Звірення номерів залізничних цистерн із номерами, зазначеними в накладних. Перевірка наявності, правильності оформлення паспортів, накладних і сертифіката відповідності. Зіставлення даних паспортів з вимогами НД.	При прийманні до зливання	Авіатехнік з ПММ	__
	3.Проведення вхідного контролю якості.	При прийманні кожної цистерни до зливання	Авіатехнік з ПММ	Журнал реєстрації надходження авіаПММ та ТР
	4. Перевірка перепаду тиску на фільтрах попереднього очищення.	У процесі зливу	Авіатехнік з ПММ	Журнал реєстрації проміжного контролю якості
	5.Зливання відстою і перевірка чистоти палива з фільтрів попереднього очищення.	Через кожні 3 години перекачування	Авіатехнік з ПММ	авіаПММ та допуску технічних засобів до роботи
Зберігання авіаПММ на складах	1.Відстоювання в резервуарах	Після зливання	Авіатехнік з ПММ	__
	2.Зливання відстою, перевірка чистоти авіаційних палив, при необхідності видалення забрудненої й обводненої частини палива	Після закінчення відстоювання та перед перекачуванням у витратні резервуари	Авіатехнік з ПММ	Порезервуарний передавальний журнал
	3.Повний контроль якості	Після відстоювання і зливання відстою, повторно через кожні 6 місяців зберігання, а при підозрі в псуванні - негайно	Керівник лабораторії	Журнал реєстрації результатів контролю якості, паспорт якості
	4.Оперативний контроль якості	Через 3 місяці зберігання в проміжках між повними контролями якості	Керівник лабораторії	Журнал реєстрації результатів контролю якості
	5.Зачищення резервуарів	За графіком	Керівник ПЗК (служби ПММ)	Акт
Перекачування у витратні резервуари	Повний контроль якості	Після закінчення перекачування, відстоювання і зливання відстою	Керівник лабораторії	Журнал реєстрації результатів контролю якості, паспорт якості
Видавання на заправлення	1.Перевірка паспорта якості на авіаційні палива у витратному резервуарі	Перед початком видавання	Керівник зміни	__
	2.Зливання відстою і перевірка чистоти авіаційного палива у витратному резервуарі	Перед початком видавання та на початку кожної зміни	Керівник зміни	Порезервуарний передавальний журнал
	3.Зливання та перевірка чистоти відстою палива з фільтрів і фільтрів-сепараторів. Перевірка перепаду тиску на фільтрах і фільтрах-сепараторах	На початку кожної зміни. При коливанні добової температури +15^оС і більше та вологості повітря 85% і вище – не рідше трьох разів за зміну.	Керівник зміни	Журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ і допуску технічних засобів до роботи
	4. Відбір проби і перевірка чистоти палива зі штуцера ННЗ або вихідної труби	1 раз за зміну; при видаванні з кожного чергового резервуару. При різких добових перепадах температур (+15^оС і більше) та вологості повітря 85% і вище не рідше 3-х разів за зміну	Авіатехнік з ПММ	Журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ і допуску технічних засобів до роботи
	5.Перевірка відповідності маркування ПЗ марці палива, яке заливається в них	Перед наливом	Керівник зміни	__
	6.Зливання відстою і перевірка чистоти палива в ємності ПЗ	До і через 15 хвилин після наповнення ємності ПЗ	Керівник зміни	Контрольний талон
	7.Контроль за точністю дозування ПВК присадки в паливо шляхом аналізу проб, відібраних з потоку палива після дозатора на пунктах наливу або з відстійника ПЗ після наповнення, або з роздавального рукава ЗА	Не рідше одного разу за зміну	Керівник лабораторії	Журнал реєстрації результатів контролю якості ТР і дистильова-ної води, контрольний талон
Контроль засобів заправлення авіаційного палива на стоянці спецавто-транспорту	1.Перевірка технічного стану засобів заправлення	На початку зміни	Керівник зміни	Журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ і допуску технічних засобів до роботи
	2.Зливання і перевірка чистоти відстою палива з фільтрів засобів заправлення	Після прибуття ПЗ на місце стоянки, для ЦЗС і ЗА 1 раз за зміну	Керівник заправної бригади	Контрольний талон
	3.Злив і перевірка чистоти відстою палива з ємностей засобів заправлення	Через 15 хв після прибуття ПЗ на місце стоянки та через кожні 6 годин стоянки ПЗ з паливом	Керівник заправної бригади	Журнал реєстрації проміжного контролю якості авіаПММ і допуску технічних засобів до роботи
	4.Перевірка перепаду тиску на фільтрах засобів заправлення	Не рідше 1 разу за зміну і після заміни фільтроелементів	Керівник заправної бригади
Заправлення ПС	1.Перевірка відповідності маркування і номеру засобів заправлення запису в контрольному талоні	Перед заправлен-ням ПС	Авіатехнік, член екіпажу ПС	__
	2.Зливання і перевірка чистоти відстою палива з ємностей засобів заправлення	За вимогою авіатехніка або члена екіпажу ПС	Заправник	__
	3.Одержання вимоги (ордера) на видане паливо і перевірка запису в ньому номера контрольного талона, вмісту ПВК присадки, густини і температури палива	Після заправлення ПС	Заправник ЦЗС, водій ПЗ	Вимога (ордер)
	4.Зливання і перевірка чистоти відстою палива з баків ПС	До заправлення ПС	Авіатехнік	__
	5.Зливання і перевірка чистоти відстою палива з баків ПС	Після заправлення ПС	Авіатехнік	__

Додаток 2

до пункту 2.5.1 Інструкції з
забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами
і технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Технічні вимоги на суміші палив ТС-1 і РТ для реактивних двигунів повітряних суден цивільної авіації

№ п/п	Найменування показників	Норма
1	Густина при температурі 20⁰ С кг/м³, не менше	775
2	Фракційний склад: температура початку кипіння, ⁰ С 10% переганяється за температури, ⁰ С , не вище 50% переганяється за температури, ⁰ С, не вище 90% переганяється за температури, ⁰ С, не вище 98 % переганяється за температури, ⁰ С, не вище	Не нормується. Визначення обов'язково 175 225 270 280
3	В'язкість кінематична за температури 20⁰ С, мм²/ с, не менше	1,25
4	Кислотність, мг KOH на 100 см³ палива, не більше	0,7
5	Температура спалаху в закритому тиглі, ⁰С, не нижче	28
6	Температура початку кристалізації, ⁰ С, не вище	-55
7	Концентрація фактичних смол, мг на 100 см³ палива, не більше	5
8	Вміст водорозчинних кислот і лугів	Відсутність
9	Вміст механічних домішок та води	Відсутність

Примітка 1. Для палив, призначених для використання у всіх кліматичних зонах, за винятком району 1 ( за ГОСТ 16350), допускається температура початку кристалізації не вище мінус 50⁰ С.

Примітка 2. У паливах після тривалого зберігання ( більше 3-х років) допускається відхилення від норм на величину, зазначену нижче:

по кислотності – 0,1 мг KOH на 100 см³ палива;
по вмісту фактичних смол – 2 мг на 100 см³палива.

Примітка 3. Температура початку кристалізації визначається у випадку змішаних (послідовних) перекачувань по магістральному трубопроводу і перевезенню по воді, коли перевірені показники якості палив відповідають НД, але є розбіжності, які виходять за допустимі межі відтворюваності результатів аналізу, між результатами повного контролю якості лабораторії ПММ підприємства ЦА і даними паспорта постачальника.

Додаток 3

до пункту 2.5.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами
і технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Технологія приготування оливосумішей на базах паливозаправних комплексів

Для приготування оливосумішей вихідні компоненти олив і робоча рідина АМГ – 10 беруться в наступному співвідношенні:

Оливосуміш СМ –4,5	олива МС-8П – 75% об'ємних і МС-20 – 25% об'ємних;
Оливосуміш СМ-8	олива МС-8П – 50% об'ємних і МС-20 – 50% об'ємних;
Оливосуміш СМ-11,5	олива МС-8П – 25% об'ємних і МС-20 - 75% об'ємних;
Оливосуміш СМ-9	олива для гіпоідних передач – 67% об'ємних і АМГ – 10 - 33% об'ємних.
Оливосуміш 50/50	олива для гіпоідних передач –50% об'ємних і АМГ-10 - 50% об'ємних

Температура компонентів, які змішуються, повинна бути не менше 15^оС. У якості ємностей для приготування і зберігання оливосумішей слід застосовувати бойлери об’ємом 75,50,25,10 м³, облицьовані теплоізоляцією.

Кожен бойлер повинен мати:

засіб дистанційного вимірювання температури за допомогою термопари,засобу контролю рівня;
магістраль з виведенням у колодязь для зливання відстою;
крани відбору проб;
устаткування для нижнього забору оливи і люк (лаз) для огляду, зачищення і проведення ремонтно-профілактичних робіт;
засоби електрообігрівання типу ТЕН-26, ТЕН-28 або паропідігрів, які забезпечують підігрів олив до 105-110⁰ С.

Операції заповнення ємностей вихідними компонентами оливосумішей, приготування оливосумішей, перекачування на водооливостанціях і видавання виконуються оливними насосами необхідної продуктивності.

Підготовку ємності для приготування і зберігання оливосумішей здійснюють згідно з п.3.2. цієї Інструкції.

Як виняток, допускається приготування оливосумішей в кількості 1-1,2 м³у цистернах ОЗ, а також у чистій сухій тарі (бочках, флягах, бідонах), де кількість кожної партії оливосуміші, яка готується, не повинна перевищувати 25 дм³ (л).

Приготування оливосумішей здійснюється в наступному порядку.

Ємність спочатку заповнюють розрахунковою кількістю малов’язкого компоненту, а потім більш в’язким компонентом. Залиті компоненти перемішують шляхом перекачування “на кільце”.

Тривалість перемішування визначається часом, який необхідний для перекачування потрійного об’єму (не менше) суміші, що готується. Приготування оливосумішей у бочках, флягах , бідонах здійснюється шляхом ретельного перемішування компонентів оливосумішей механічно або вручну.

Додаток 4

до пункту 2.5.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Технічні вимоги до оливосумішей для повітряних суден цивільної авіації

№ пп	НАЙМЕНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ	НОРМА ДЛЯ МАРОК
№ пп	НАЙМЕНУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ	СМ-4,5	СМ-8	СМ-11,5	СМ-9	50/50
1.	Густина за температури 20^оС, кг/м³, не менше	860	870	870	-	-
2.	В’язкість кінематична,мм²/с: за температури 100^оС; за температури 50^оС	4,3–4,7 -	7,9-9,0 -	9,5–13,5 55 - 71	9,0–11,0 -	6,8-8,0 -
3.	Вміст водорозчинних кислот та лугів	Відсут.	Відсут.	Відсут.	Відсут.	Відсут.
4.	Вміст механічних домішок, %	Відсут.	Відсут.	Відсут.	Не більше 0,07	Не більше 0,05
5.	Вміст води	Відсут.	Відсут.	Відсут.	Відсут.	Відсут.
6.	Температура спалаху у закритому тиглі ,^оС, не нижче	138	142	150	-	-
7.	Кислотне число, мг КОН на 1 г оливи, не більше	0,05	0,07	0,10	-	-

Примітка. Величина густини не є бракувальним показником, а використовується для виконання обліково-розрахункових операцій.

Після приготування оливосуміші відбирають пробу відповідно до ГОСТ 2517 та цієї Інструкції і проводять визначення показників густини і кінематичної в'язкості. У разі відхилення цих показників від технічних вимог, зазначених у Додатку 4 до цієї Інструкції, проводиться виправлення якості оливосуміші шляхом додавання одного з компонентів і виконання операції перемішування відповідно до вище викладеної технології.

За умови позитивних результатів виправлення якості за показниками густини та кінематичної в'язкості визначають інші показники якості відповідно до вимог Додатку 4 до цієї Інструкції.

При оформленні документів з контролю якості оливосумішей у графі "Висновок" слід писати "Відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." або "Не відповідає технічним вимогам на оливосуміш..." з зазначенням конкретних показників, з яких виявлено відхилення.

При необхідності збереження оливосумішей у бідонах, бочках, флягах цю тару з готовою оливосумішшю герметично закупорюють, прикріплюють бирку з зазначенням найменування оливосуміші, дати виготовлення і номерів партій вихідних компонентів. Тару з оливосумішшю зберігають у закритих приміщеннях, які виключають попадання на них атмосферних опадів.

Гарантійний термін зберігання оливосумішей обчислюється з моменту їх приготування і визначається терміном придатності того зі складових компонентів, термін зберігання якого минає раніше.

Додаток 5

до пунктів 2.9.5, 2.9.11 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Порядок застосування, зберігання і контролю якості противодокристалізаційної присадки И-М

1. Призначення і властивості противодокристалізаційної присадки

1.1. ПВК присадка призначена для запобігання кристалізації води, що виділяється з палива при зниженні температури палива, а також тиску і вологості повітря. ПВК присадка не призначена для запобігання замерзання відстою, що накопичується на дні паливних баків.

1.2. За зовнішнім виглядом ПВК присадка являє собою безбарвну або зі слабо-жовтим відтінком прозору рідину, яка легко поглинає вологу з повітря.

1.3. До застосування на літаках і вертольотах цивільної авіації допускається ПВК присадка, яка відповідає вимогам діючих НД.

1.4. ПВК присадка добре розчиняється у воді.

1.5. При попаданні води в паливо або при виділенні розчиненої води з палива, що містить ПВК присадку, відбувається часткове виділення її в емульсію і випадання на дно у вигляді відстою, який в експлуатації систематично зливається.

1.6. При додаванні ПВК присадки в паливо зміни його фізико-хімічних властивостей не відбувається, за винятком зниження температури спалаху палива в закритому тиглі на 8 – 12^о С, що не вважається бракувальною ознакою.

2. Порядок змішування палива з противодокристалізаційною присадкою

2.1. Змішування палива з ПВК присадкою здійснюється при наповненні ПЗ або при заправленні ПС через ЦЗС. Основний спосіб передбачає використання дозуючих пристроїв, які випускаються промисловістю. Допускається також застосування дозуючих пристроїв не промислового виготовлення. В обох випадках повинно забезпечуватися рівномірний розподіл ПВК присадки в об’ємі палива і точність дозування в межах: 0,1+0,05; 0,2+0,02 і 0,3+0,03 % об’єму палива.

2.2. Технологія застосування дозаторів промислового виробництва повинна виконуватися відповідно до інструкцій заводів-виготовлювачів.

2.3. Тимчасове помутніння палива після змішування з ПВК присадкою (протягом 30 хвилин) не є бракувальною ознакою.

2.4. ПВК присадки, що надходять у дозатори промислового або місцевого виготовлення, повинні бути відфільтровані. Для фільтрування ПВК присадок

застосовуються авіаційні паливні і гідравлічні фільтри з фільтроелементами з нікелевої сітки саржевого плетива з тонкістю фільтрації 12 – 16 мкм. Інші фільтри можуть застосовуватися тільки за вказівкою Державіаслужби. Перевірка стану внутрішньої поверхні корпуса фільтра, промивання і контроль фільтроелементу здійснюються 1 раз за три місяці.

2.5. Потрібну концентрацію ПВК присадки в паливі встановлює екіпаж ПС відповідно до чинної експлуатаційно-технічної документації на даний тип ПС.

2.6. За правильність дозування ПВК присадки відповідальність несуть посадові особи персоналу паливозаправної компанії (служби), яка здійснює заправлення ПС ЦА.

2.7. Кількість присадки, яка вводиться в паливо, розраховується за формулою

V_п= K * V_т _/ 100 ,

де V_п – об’єм ПВК присадки, л;
V_т- об’єм палива, л;
К – концентрація ПВК присадки в паливі, % об'ємні,

а з урахуванням похибок контрольно-вимірювальної апаратури і дозуючих пристроїв граничні кількості ПВК присадки, яка вводиться в паливо у залежності від об’єму палива повинні відповідати табл.1 Додатку 5 до цієї Інструкції.

Таблиця 1 до додатку 5

Гранично допустимі кількості противодокристалізаційної присадки (Л) при різних нормах її введення в палива

_ОБ’ЄМ_{ПАЛИВА,}_Л	_{КОНЦЕНТРАЦІЯ ПВК ПРИСАДКИ}
	_{0,1 + 0,05 % объемн.}			_0,2+_{0,02 % объемн.}			_{0,3 + 0,03 % объемн.}
	_{Не менше}	_Норма	_{Не більше}	_{Не менше}	_Норма	_{Не більше}	_{Не менше}	_Норма	_{Не більше}
1000	1,0	1,0	1,5	1,8	2,0	2,2	2,7	3,0	3,3
2000	2,0	2,0	3,0	3,6	4,0	4,4	5,4	6,0	6,6
3000	3,0	3,0	4,5	5,4	6,0	6,6	8,1	9,0	9,9
4000	4,0	4,0	6,0	7,2	8,0	8,8	10,8	12,0	13,2
5000	5,0	5,0	7,5	9,0	10,0	11,0	13,5	15,0	16,5
6000	6,0	6,0	9,0	10,8	12,0	13,2	16,2	18,0	19,8
7000	7,0	7,0	10,5	12,6	14,0	15,4	18,9	21,0	23,1
8000	8,0	8,0	12,0	14,4	16,0	17,6	21,6	24,0	26,4
9000	9,0	9,0	13,5	16,2	18,0	19,8	24,3	27,0	29,7
10000	10,0	10,0	15,0	18,0	20,0	22,0	27,0	30,0	33,0
11000	11,0	11,0	16,5	19,8	22,0	24,2	29,7	33,0	36,3
12000	12,0	12,0	18,0	21,6	24,0	26,4	32,4	36,0	39,6
13000	13,0	13,0	19,5	23,4	26,0	28,6	35,1	39,0	42,9
14000	14,0	14,0	21,0	25,2	28,0	30,8	37,8	42,0	46,2
15000	15,0	15,0	22,5	27,0	30,0	33,0	40,5	45,0	49,5
16000	16,0	16,0	24,0	28,8	32,0	35,2	43,2	48,0	52,8
17000	17,0	17,0	25,5	30,6	34,0	37,4	45,9	51,0	56,1
18000	18,0	18,0	27,0	32,4	36,0	39,6	48,6	54,0	59,4
19000	19,0	19,0	28,5	34,2	38,0	41,8	51,3	57,0	62,7
20000	20,0	20,0	30,0	36,0	40,0	44,0	54,0	60,0	66,0
21000	21,0	21,0	31,5	37,8	42,0	46,2	56,7	63,0	69,3
22000	22,0	22,0	33,0	39,6	44,0	48,4	59,4	66,0	72,6
23000	23,0	23,0	34,5	41,4	46,0	50,6	62,1	69,0	75,9
24000	24,0	24,0	36,0	43,2	48,0	52,8	64,8	72,0	79,2
25000	25,0	25,0	37,5	45,0	50,0	55,0	67,5	75,0	82,5

2.8. На складах ПММ підприємств ЦА, а також на оперативних точках ЗАНГ дозволяється готувати суміш палива з ПВК присадками в горизонтальних резервуарах або паливозаправниках за наступною технологією ( у двох або одній стадії у залежності від наявності необхідного устаткування).

Ємність ПЗ або резервуар перед початком приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою перевіряється на наявність підтоварної води. У разі виявлення водного шару він негайно повинен усуватися. При неможливості його усунення паливо з ємності необхідно злити і зробити її зачищення.

2.8.1. Приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою в одну стадію в резервуарі або ПЗ

Розрахункова кількість ПВК присадки додається в резервуар або ПЗ рівномірно при їх наповненні паливом. Після наповнення резервуара або ПЗ проводиться перемішування палива з ПВК присадкою "на кільце" ("резервуар – насос – резервуар"). Час перемішування залежить від кількості авіаційного палива в ємності і подачі насоса. Необхідно, щоб все паливо, яке знаходиться в резервуарі або ПЗ, пройшло через насос двічі. Час перемішування розраховується за формулою:

Т = 2 V * 60/А ,

де: Т – час перемішування, хв;
V – об’єм авіаційного палива в резервуарі або ПЗ, м³;
А – подача насоса, м³/год

Після одноразового проходження палива через насос роблять зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність резервуара або ПЗ під час циркуляції палива.

Після закінчення перемішування здійснюється відбір проби для контролю якості отриманої суміші. Якщо при візуальному огляді в пробі виявляється розшаровування палива і ПВК присадки або помутніння палива, то перемішування палива необхідно продовжити до одержання прозорого палива. Потім проводиться відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в авіаційному паливі.

2.8.2. Змішування авіаційного палива з ПВК присадкою в дві стадії здійснюється з попереднім приготуванням 5- % ного (не більше) концентрату в ПЗ.

У ємність ПЗ в процесі її наповнення додається ПВК присадка в кількості, необхідній для одержання потрібної концентрації в резервуарі. Після наповнення ємності насосом ПЗ протягом 30 хвилин проводиться перемішування суміші "на кільце" ("ємність ПЗ – насос – ємність ТЗ"). Через кожні 10 хвилин здійснюється зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність ПЗ під час циркуляції палива. Помутніння концентрату після закінчення перемішування не є бракувальною ознакою.

У наполовину наповнений паливом резервуар перекачується концентрат з ПЗ і потім повністю заповнюється авіаційним паливом. Після заповнення резервуара проводиться перемішування суміші в резервуарі "на кільце" ("резервуар – насос – резервуар") протягом часу, який забезпечує проходження всього палива, яке знаходиться в резервуарі, через насос не менше 1 разу. Після закінчення перемішування суміші здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки.

2.8.3. Якщо результати аналізу покажуть, що концентрація ПВК присадки в паливі виходить за допустимі межі, наведені в табл.1, необхідно провести коректування її концентрації.

Якщо ПВК присадки в авіаційному паливі виявиться недостатньо, то необхідну її кількість для коректування можна визначити за формулою:

дельта V_П=V_т * (К_H – К_D) _/ 100,

де: дельта V_П– кількість ПВК присадки, яку необхідно додати в резервуар або ПЗ, л;
V_т– об’єм палива, л;
К_H– потрібна норма по концентрації ПВК присадки, % об'ємні (0,1; 0,2 або 0,3);
К_D– дійсна концентрація ПВК присадки за результатами лабораторного аналізу, % об'ємні.

Після додавання додаткової кількості ПВК присадки в резервуар або ПЗ проводиться перемішування суміші "на кільце" протягом 30 – 40 хв. Після закінчення перемішування здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в паливі.

При передозуванні ПВК присадки в паливі до суміші необхідно додати паливо, яке не містить ПВК присадку, кількість якого можна визначити за формулою:

дельта V_{Т =}V_Т * [(К_D /К_Н)^-1],

де: дельта V_Т – необхідна кількість палива без ПВК присадки, яку треба додати до палива з ПВК присадкою,л;
V_Т – об’єм палива з підвищеною концентрацією ПВК присадки, л;
К_Н– необхідна норма по концентрації ПВК присадки, % об'ємні (0,1; 0,2 або 0,3);
К_D – дійсна концентрація ПВК присадки за результатами лабораторного аналізу, % об'ємні.

2.8.4. Якщо змішування авіаційного палива з ПВК присадкою проводиться за температури повітря нижче – 15^оС, час перемішування необхідно збільшити в 2 рази.

3. Застосування палива, що містить противодокристалізаційну присадку

3.1. Якщо паливо, що містить ПВК присадку, за тих або інших причин знаходилося в контакті з водою, то необхідно відібрати пробу палива і направити її на аналіз у лабораторію ПММ.

Якщо результати аналізу покажуть, що в паливі знаходиться менше заданої кількості ПВК присадки, то необхідно відсутню її кількість додати, і тільки після цього паливо допускається для заправлення в ПС.

3.2. При зберіганні палива, що містить ПВК присадку більше 1 доби, перед його використанням перевіряють вміст у ньому ПВК присадки.

4. Зберігання присадок

4.1. ПВК присадка чутлива до впливу різних зовнішніх факторів: температури, вологості, тиску, контакту з повітрям і різними металами (цинк, алюміній, мідь) та їх сплавами, які викликають зміну якості ПВК присадки.

При недотриманні правил транспортування, зберігання, перекачування має місце зміна якості ПВК присадки за такими показниками, як "вміст води", "показник заломлення", "кислотність".

У разі контакту ПВК присадки з деякими металами і їх сплавами або при змішуванні з нафтопродуктами відбувається забруднення ПВК присадки розчинними з'єднаннями, внаслідок чого ПВК присадка не витримує випробування по показнику "змішуваність з водою".

4.2. Збереження якості ПВК присадки досягається:

підготовкою технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування і заправлення;
проведенням профілактичних заходів з підтримки в справному стані технічних засобів приймання, зберігання, транспортування, фільтрування та заправлення в процесі їх експлуатації;
своєчасним зачищенням засобів зберігання та транспортування не рідше 2 разів за рік (тари, резервуарів), а витратних ємностей – не рідше 1 разу за квартал, витратних ємностей з легованої сталі – не рідше 2 разів за рік;
обліком якісного стану ПВК присадки, яка зберігається і видається на заправлення.

При видаванні ПВК присадки іншим підприємствам проводиться огляд внутрішніх поверхонь і тари одержувачів. Налив ПВК присадки в брудну тару або погано зачищені ємності ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3. ПВК присадка И-М зберігається в справних сталевих резервуарах, у спеціально виділених цистернах або в сталевій тарі, заповнених на величину 0,9 об’єму.

4.4. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

зберігання ПВК присадки в ємності і тарі, які мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття, а також у тарі з алюмінію й алюмінієвих сплавів;
перекачування ПВК присадки трубопроводами з алюмінію й алюмінієвих сплавів або сталевими трубопроводами, що мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття.

4.5. Дозволяється використовувати для короткочасного перевезення (не більш 2 діб) ПВК присадки в ПЗ і АПЦ із непорушеним внутрішнім протикорозійним покриттям.

4.6. Резервуари, цистерни і тара з ПВК присадкою герметично закриваються та пломбуються. У якості прокладочных матеріалів використовуються пластмаса на основі поліетилена і пароніт.

4.7. На резервуарах, цистернах і тарі, призначених для зберігання ПВК присадки, позначається найменування продукту, наносяться написи:

"Вогненебезпечно" і "Отрута", клас небезпеки "6" та знак небезпеки з зображенням черепа і схрещених кісток.

4.8. При виявленні підтікання ПВК присадку необхідно перекачати або перелити в справну, чисту ємність (тару) і перевірити вміст у ній води.

5. Контроль якості противодокристалізаційної присадки

5.1. Контроль якості ПВК присадки проводиться згідно з ДСТУ 3982-2000, який визначає організацію і правила контролю якості авіаПММ та ТР, застосовуваних на ПС підприємств цивільного авіаційного транспорту України.

5.2. Оперативний контроль якості ПВК присадки при зберіганні на складі не проводиться.

5.3. Повний контроль якості ПВК присадки виконують:

після зливання в резервуари складу ПММ;
у випадку зберігання на складі ПММ (один раз за 3 місяці);
після доливання в резервуар;
у разі виникнення підозри про погіршення якості.

5.4. Вхідний контроль якості ПВК присадки проводять у лабораторії авіаПММ.

5.5. Контроль якості ПВК присадки, яка надходить розфасованою в герметично закритій тарі, проводиться в обсязі вимог повного контролю якості тільки після закінчення терміну зберігання, а також у випадку порушення упаковки або коли є підозра про можливе псування продукту. У разі подальшого збереження продукту такий контроль якості проводиться кожні три місяці.

5.6. Перелік показників якості ПВК присадки, які перевіряють при вхідному і повному контролі якості:

Вхідний контроль якості	Повний контроль якості
1. Густина за температури 20^оС 2. Зовнішній вигляд 3. Вміст механічних домішок 4. Вміст води 5. Вміст розчинних забруднень 6. Показник заломлення	1. Густина за температури 20^оС 2. Зовнішній вигляд 3. Вміст механічних домішок 4. Вміст води 5. Вміст розчинних забруднень 6. Показник заломлення

5.7. Аналіз ПВК присадки з витратної ємності на вміст води і розчинних забруднень проводиться 1 раз за тиждень.

5.8. Порядок застосування і контролю якості ПВК присадки “И-М” виробництва Росії викладений в ОСТ 54-3-175-73-99 і зміні №1, затверджених і введених в дію 30.06.03 р., а також в інструкції, затвердженій Генеральним директором ДП “УкравіаПММ” від 25.10.02 р.

6. Аналіз якості противодокристалізаційної присадки і визначення її концентрації в паливі

6.1. Густину ПВК присадки визначають за стандартними методами з використанням ареометрів промислового виробництва.

6.2. Для оцінки зовнішнього вигляду ПВК присадки в циліндр із притертою пробкою місткістю 100 см³ наливають 100 см³ присадки і струшують. При розгляді в прохідному світлі ПВК присадка повинна бути прозорою і в ній не повинні бути виявлені завислі й осілі на дно циліндра механічні домішки.

6.3. Визначення вмісту води у ПВК присадці проводять за стандартним методом Фішера або іншими методами, допущеними у встановленому порядку.

6.4. Показник заломлення ПВК присадки визначають за стандартною методикою за допомогою рефрактометра.

6.5. Визначення вмісту розчинних забруднень у ПВК присадці проводять за двома показниками: "змішування з водою" і "розчинність у паливі".

Для визначення показника "змішуваність з водою" 5 мл ПВК присадки і 50 мл дистильованої води наливають при кімнатній температурі в скляний циліндр із притертою пробкою. Суміш струшують протягом 2 хвилин і потім дають відстоятися протягом 15 хвилин Візуально перевіряють стан суміші. При відсутності розчинних забруднень суміш після відстоювання повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок.

Для визначення показника "розчинність у паливі" 100 мл попередньо відфільтрованого палива без ПВК присадки наливають у ділильну лійку або колбу з притертою пробкою, додають 1 мл ПВК присадки. Після перемішування протягом 2 хвилин і відстоювання протягом 15 хвилин перевіряють візуально стан суміші. Суміш повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок, а на стінках – крапель ПВК присадки.

6.6. Кислотність ПВК присадки визначають стандартними методами з використанням зазначених у стандартах індикаторів.

6.7. Визначення концентрації ПВК присадки в паливі проводять рефрактометричним методом, який оснований на екстракції присадки з палива, що аналізується, і наступному вимірюванні показника заломлення водної витяжки за температури 20^о С стандартним методом.

У ділильну лійку наливають 100 мл палива, яке містить ПВК присадку И-М, та 3 мл дистильованої води, яку слід точно відміряти за допомогою піпетки місткістю 5 мл або бюретки місткістю 10 – 25 мл. Вміст лійки енергійно струшують протягом 5 хв. Після відстою відокремлюють від палива водну витяжку.

На горизонтальну поверхню нижньої призми рефрактометра наносять 2-3 краплі досліджуваної витяжки, потім вимірюють показник заломлення за температури 20^о С.

Аналогічним шляхом визначають показник заломлення дистильованої води, яка використовується для приготування водної витяжки.

Концентрацію присадки И-М у паливі визначають за формулою:

( П²⁰ _D1 - П²⁰ _D2)
A = ---------------------------------------- ^*3 + 0,02,
( П²⁰ _D3 - П²⁰ _D1)

де: А – концентрація ПВК присадки И-М у паливі, % об’ємн.;
П²⁰ _D1– показник заломлення водної витяжки за температури 20⁰ С;
П²⁰ _D2- показник заломлення дистильованої води за температури 20⁰ С;
П²⁰ _D3 - показник заломлення ПВК присадки И-М за температури 20⁰ С.

Якщо показник заломлення П²⁰ _D3 не представляється можливим визначити через відсутність ПВК присадки , введеної в паливо, то за його величину допускається приймати значення 1,3680.

Показник заломлення дистильованої води П²⁰ _D2 дорівнює, як правило, 1,3330.

6.8. В окремих випадках аналіз з визначення показника заломлення ПВК присадки і визначення концентрації ПВК присадки в паливі може виконуватися поза приміщенням лабораторії ПММ на атестованому робочому місці фахівцями, які мають допуск до виконання цієї роботи.

Додаток 6

до пункту 2.12.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Порядок наземного забезпечення дистильованою водою повітряних суден, які обладнані системою упорскування води в двигун

1. Виробництво і зберігання дистильованої води.

1.1. Виробництво дистильованої води на підприємствах ЦА організується на базі дистиляторів, які випускаються промисловістю. Нестандартне устаткування, яке використовується для конденсації водяної пари, заміняється на дистилятори, що серійно випускаються, в міру їх придбання підприємствами ЦА.

1.2. Допускається для заправлення системи упорскування на ПС використання води, знесоленої на іоннобмінних установках, або конденсату ТЕЦ за умови відповідності якості води вимогам, які пред’являються.

1.3. Устаткування для виробництва дистильованої води, а також стаціонарні ємності для її збору і зберігання розміщуються й експлуатуються в умовах, які виключають попадання в дистильовану воду пилу, атмосферних опадів і впливу прямих сонячних променів.

1.4. Приміщення пунктів виробництва дистильованої води обладнуються джерелами водопостачання, електроенергії, а також вентиляцією і каналізацією.

1.5. Для збору і зберігання дистильованої води дозволяється застосовувати наступні ємності:

баки, цистерни і каністри з поліетилену або з поліетиленовим покриттям;
баки, цистерни з матеріалу АМЦМ;
алюмінієві баки і цистерни, що випускаються для харчової промисловості;
емальовані баки і цистерни;
скляні ємності.

Ємності для зберігання дистильованої води герметично закриваються й обладнуються дренажем і відстійником зі зливальним краном, а також покажчиком рівня води.

1.6. Для перекачування дистильованої води зі стаціонарної ємності в заправний агрегат застосовується насосна установка, яка складається з насоса типу ПНВ-2 або ЕЦН-104, фільтра типу 12ТФ29СН або 12ТФ15СН і роздавального крана.

Трубопроводи роздавальної магістралі виконуються з матеріалу АМЦМ або гуми.

При непрацюючій роздавальній системі вода з гумових шлангів видаляється. Постійне заповнення гумових шлангів забороняється.

Подача дистильованої води від працюючого дистилятора в ємність здійснюється по закритому трубопроводу, який виконано з матеріалу АМЦМ або нержавіючої сталі.

Ємності для прийому і зберігання дистильованої води підготовляються до експлуатації згідно з вимогами п.п. 4.2,4.3 цього Додатку до Інструкції.

Наконечники роздавальних кранів і заливні горловини ємностей захищаються від пилу брезентовими чохлами.

Поліетиленові каністри з герметизуючими кришками і прокладками готують відповідно до вимог, викладених в п.п.4.2, 4.3 цього Додатку цієї Інструкції, заповнюють водою і пломбують. На ярлику, що прикріплюється до кожної каністри, зазначаються: “Дистильована вода”, місце, дата заповнення і номер паспорта.

Зберігання дистильованої води допускається протягом 15 діб, після закінчення яких невикористана вода зливається.

2. Контроль якості дистильованої води

2.1. Солевміст у дистильованій воді визначається за допомогою лабораторного солеміра ЛС-4 або кондуктометра ЛК-563М.

2.2. Концентрація водневих іонів визначається за допомогою іонометрів (потенціометрів) зі скляним електродом або рН- метрів.

2.3. Для орієнтованої оцінки концентрації водневих іонів у дистильованій воді допускається використовувати універсальний індикаторний папір для вимірювання величини pН від 1 до 10.

2.4. Для відбору проб дистильованої води застосовується підготовлений поліетиленовий або скляний посуд, що герметично закривається поліетиленовими пробками. Дозволяється використовувати гумові і коркові пробки з підкладкою з поліетиленової плівки.

Перед узяттям проби посуд і пробку необхідно ретельно вимити, а потім не менше 3 разів обполоскати дистильованою водою, яка відбирається для аналізу.

Проби для аналізу відбираються:

зі стаціонарної ємності для зберігання води 1 раз на добу;
з ємності заправного засобу після кожного заповнення й у процесі зберігання води не менше 1 разу на добу.

Відбір проб здійснюється через пробовідбірні і зливні крани на ємностях стаціонарного зберігання води або на виході з роздавальних кранів заправних агрегатів.

У момент відбору проби води повинно бути виключено її забруднення пилом і атмосферними опадами.

2.5. Проби реєструються лабораторією ПММ у спеціальному журналі. У цьому ж журналі записуються результати аналізу проби води.

Паспорт на якість проби дистильованої води виписується за встановленою формою на підставі позитивних результатів аналізу, записаних у журналі.

Паспорт на дистильовану воду є підставою для її видавання в заправний агрегат і для заправлення в систему упорскування води в двигун ПС.

3. Заправлення води у ПС.

3.1. Доставка дистильованої води до ПС і заправлення системи упорскування води в двигун здійснюється за допомогою серійного водозаправного агрегату (ВЗА).

3.2. Нестандартні заправні агрегати замінюються серійними ВЗА в міру їх придбання підприємствами ЦА.

3.3. Допускається робити заправлення баків системи упорскування води в двигун ПС вручну з поліетиленових каністр. Заправлення води в цьому випадку проводиться через лійку з фільтрувальною сіткою № 0,056.

3.4. Роботи з заправлення ПС дистильованою водою проводяться на підставі добових диспетчерських планів польотів під контролем працівників ІАС.

3.5. Необхідність упорскування дистильованої води при зльоті ПС, виходячи з гранично допустимої злітної маси ПС, температури і тиску зовнішнього повітря, визначає командир ПС.

3.6. Перед заправленням ПС водою бортмеханік (авіатехнік) перевіряє паспорт якості на воду, чистоту і справність роздавального крана, наявність пломб на ємності ВЗА.

3.7. При заправленні води через заливну горловину бака системи упорскування необхідно виключити попадання в нього атмосферних забруднень.

3.8. Контроль за кількістю залитої води здійснюється по мірній лінійці бака. Після заправлення води необхідно ретельно закрити горловину бака кришкою .

Попередження. Негерметично закритий водяний бак може привести до відмови системи упорскування води при зльоті ПС

3.9. Після заправлення ПС представник екіпажу виписує вимогу на фактично відпущену кількість дистильованої води.

3.10. У випадку скасування упорскування води в двигуни ПС вода з водяних баків ПС підлягає зливанню без повторного її використання.

4. Підготовка і контроль засобів зберігання та заправлення дистильованої води.

4.1. Підготовка засобів зберігання і заправлення полягає:

у передсезонному і періодичному промиванню ємностей для зберігання води й емностей ВЗА не рідше 1 разу за квартал;
у періодичному огляді і промиванні фільтрів;
у проведенні планового (попереджувального) ремонту засобів зберігання та заправлення.

4.2. Промивання всіх видів ємностей, як передсезонне, так і періодичне, здійснюється гарячою водою, а потім – дистильованою водою. При можливості ємності пропарюються, конденсат при цьому зливається через відстійник.

4.3. Після закінчення промивання ємність заповнюється свіжою дистильованою водою і витримується протягом доби. За умови позитивних результатів аналізу води на солевміст і концентрацію водневих іонів (pН) ємність вважається придатною для подальшої експлуатації. У противному випадку весь цикл робіт повторюють.

4.4. Контроль за станом технологічного устаткування ВЗА і допуск до заправлення ПС здійснюється в тому ж порядку, який установлений для ПЗ і ОЗ.

Додаток 7

до пункту 3.1.7 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Відбір проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

Відбір проб здійснюється згідно з ГОСТ 2517. Недотримання правил відбору проби може призвести до перекручення оцінки якості продукту.

1. Загальні положення

1.1. Відповідно до ГОСТ 2517 проби авіаПММ та ТР підрозділяються на точкові й об'єднані.

Точкова проба – це проба, відібрана за один прийом із установленого верхнього, середнього та нижнього рівня резервуара або в одному тарному місці (бочка, бідон і ін.).

Об'єднана проба – це проба, складена в результаті змішування точкових проб у встановленому співвідношенні об’ємів.

1.2. Контрольна (арбітражна ) проба – це частина точкової або об'єднаної проби, що зберігається на випадок арбітражного контролю якості.

1.3. Донна проба – це проба, що відбирається в самому нижньому шарі продукту, який аналізується окремо і не включається в об'єднану пробу. Результати аналізу цієї проби не поширюються на якість усього продукту.

1.4. Для відбору проб авіаПММ та ТР застосовують пробовідбірника відповідно до вимог ГОСТ 2517.

1.5. Інвентар (пробовідбірники, посуд, контейнери для відбору, зберігання і перевезення проб) повинен бути чистим і сухим.

Перед застосуванням його ополіскують продуктом, пробу якого відбирають. Зазначений інвентар повинен бути виготовлений з матеріалу, який не створює іскор при ударі і не накопичує статичної електрики.

1.6. Всі точкові проби, призначені для складання об'єднаної проби, відбирають одним пробовідбірником, не ополіскуючи його перед кожним зануренням. Після застосування пробовідбірник ополіскують неетильованим бензином або нефрасом С 50/170, висушують і ставлять у закрите місце, захищене від пилу й атмосферних опадів.

1.7. Тара (посуд) при огляді не повинна мати механічних ушкоджень і смолистих забруднень. Порядок підготовки тари (посуду) повинен бути наступний:

для попереднього видалення залишків авіаПММ та ТР зі скляного посуду слід використовувати розчинники, головним чином неетильований бензин або нефрас –С 50/170;
видалення забруднень (механічних і смолистих) слід проводити миючим складом з гарячої води з додаванням пральних порошків, паст, соди, господарського мила; миючий склад може бути використаний багаторазово ; пляшки, великі колби слід наповняти миючим складом не менше ніж на 1/3 об’єму і протягом 1-2 хвилин енергійно струшувати, потім чистити йоржем і знову струшувати; миючий склад злити в окрему ємність для зберігання, а тару (посуд), що промивається, багаторазово (не менш 3-х разів) обробити гарячою чистою водою, особливо після пральних порошків і соди, тому що вони стійко адсорбуються на скляній поверхні;
потім посуд слід обробити водяною парою; при цьому видаляються сліди миючих засобів; тривалість обробки водяною парою 20-40 хв; для одержання пари можна використовувати будь-які найпростіші перегінні прилади зі скла або металу; оброблюваний посуд (пляшки, колби) повинен знаходитися у вертикальному положенні горлом униз;
після обробки паром посуд необхідно обполоскати дистильованою водою і сушити у вертикальному положенні для видалення залишків води на кілочках сушильних дошок або в сушильній шафі;
допускається мийка забрудненого посуду хромовою сумішшю з наступним ополіскуванням водопровідною і дистильованою водою.

2. Методи відбору проб

2.1. При відборі з резервуара точкових проб авіаПММ та ТР переносними пробовідбірниками з метою визначення маси продукту в резервуарі середню густину визначають за складеною у лабораторії об'єднаною пробою та приводять цю густину до середньої температури продукту в резервуарі. У цьому випадку в момент відбору точкової проби заміряють її температуру. При цьому пробовідбірник витримують на даному рівні 5 хв. За середню температуру продукту в резервуарі приймають середнє арифметичне значення температур точкових проб, узятих у співвідношенні, прийнятому для складання об'єднаної проби.

2.2. Об’єм об'єднаної проби встановлюється в нормативно-технічній документації (НТД) на конкретну продукцію.

2.3. Об’єм проб, призначених для повного контролю якості, повинен бути не менше наступних величин:

паливо для реактивних двигунів - 1,5 дм³ (л);
авіаційний бензин - 1,5 дм³ (л);
авіаційна олива - 0,7 дм³ (л);
робоча рідина для гідросистем - 0,7 дм³ (л);
пластичні мастила - 0,7 кг;
технічна рідина - 0,7 дм³ (л);

2.4. Відбір проб з резервуарів

2.4.1. Перед відбором проби з резервуара продукт відстоюють і видаляють підтоварну воду.

2.4.2. Точкові проби з вертикальних циліндричних резервуарів відбирають переносним або стаціонарним пробовідбірником з 3-х рівнів:

верхнього – на 250 мм нижче поверхні нафтопродукту;
середнього – із середини висоти стовпа продукту;
нижнього – на 250 мм вище днища резервуара.

Об'єднану пробу продукту складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:3:1.

При висоті рівня продукту у вертикальному резервуарі не більше 2000 мм, точкові проби слід відбирати з верхнього і нижнього рівнів і змішувати в рівних об’ємах.

2.4.3. Відбір проб з горизонтальних резервуарів

2.4.3.1. З горизонтального циліндричного резервуара діаметром більше 2500 мм точкові проби відбирають з 3-х рівнів:

верхнього – на 200 мм нижче поверхні продукту;
середнього – із середини висоти стовпа продукту;
нижнього – на 250 мм вище нижньої внутрішньої утворюючої резервуара.

Об'єднану пробу складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:6:1.

2.4.3.2. З горизонтального циліндричного резервуара діаметром менше 2500 мм, незалежно від ступеня заповнення, а також з горизонтального циліндричного резервуара діаметром більше 2500 мм, заповненого до висоти половини діаметра і менше, точкові проби відбирають з 2-х рівнів:

середнього – із середини висоти стовпа продукту;
нижнього – на 250 мм вище нижньої внутрішньої утворюючої резервуара.

Об'єднану пробу складають змішуванням об'ємних частин точкових проб середнього і нижнього рівнів у співвідношенні 3:1.

2.5. Відбір проб з наливних суден

2.5.1. З танка наливного судна, у якому висота стовпа (взлива) продукту більше 3000 мм, точкові проби відбирають з 3-х рівнів:

верхнього – на 250 мм нижче поверхні продукту;
середнього – із середини висоти стовпа продукту;
нижнього - на 250 мм вище днища танка.

Об'єднану пробу з танка складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:3:1.

2.5.2. З танка наливного судна, у якому висота стовпа (взлива) продукту 3000 мм і менше, точкові проби слід відбирати з 2-х рівнів:

середнього – із середини висоти стовпа продукту;
нижнього - на 250 мм вище днища танка.

Об'єднану пробу з танка складають змішуванням об'ємних частин точкових проб із середнього і нижнього рівнів у співвідношенні 3:1.

2.5.3. Для наливного судна, завантаженого одною маркою продукту, складають об'єднану пробу змішуванням об'єднаних проб з кожного танка, місткістю 1000 м³ і більше, і не менше ніж з 1/4 усіх танків, місткістю менше 1000 м³, включаючи танки , що завантажуються на початку і в кінці наливу. Об’єм об'єднаної проби з танка для складання об'єднаної проби з наливного судна беруть пропорційно кількості продукту в танку.

2.5.4. Якщо наливне судно завантажене різними марками нафтопродуктів, то складають об'єднані проби для кожної групи танків, заповнених окремою маркою продукту.

2.5.5. При завантаженні і вивантаженні наливних суден допускається робити відбір проб нафтопродуктів із трубопроводів.

2.6. Відбір проб із залізничних і автомобільних цистерн.

2.6.1. З залізничних і автомобільних цистерн у пунктах наливу і зливання відбирають переносним пробовідбірником одну точкову пробу нафтопродукту з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра цистерни від нижньої внутрішньої утворюючої.

2.6.2. Для групи автоцистерн або потягу, які наливаються одночасно на пункті наливу, складають об'єднану пробу з рівних об’ємів точкових проб з кожної цистерни, заповненої одною маркою нафтопродукту. Якщо цистерни, що одночасно наливаються, відправляються в один пункт, то відбір проб на місці зливання проводиться, як зазначено вище.

Вхідний контроль якості проводять за пробами, відібраними з кожної цистерни окремо.

2.7. Відбір проб із трубопроводу

2.7.1. Проба з трубопроводу відбирається під час руху рідини.

2.7.2. Точкову пробу слід відбирати пробовідбірником, пробовідбірний пристрій якого дозволяє відбирати середню пробу по перетину трубопроводу. При цьому використовуються трубки, введені в трубопровід, відкриті кінці яких спрямовані проти потоку.

Кількість трубок у пробовідбірному пристрої залежить від діаметра трубопроводу:

при діаметрі трубопроводу менше 100 мм – одна;
при діаметрі від 100 мм до 250 мм – три;
при діаметрі понад 250 мм – п'ять трубок.

2.7.3. При періодичних перекачуваннях за кожен період повинно бути відібрано не менше3-х точкових проб: на початку, у середині і у кінці періодів перекачування.

Об'єднану пробу з трубопроводу складають з рівних об'ємних частин цих проб.

2.8. Відбір проб з бочок, бідонів та іншої транспортної тари

2.8.1. З транспортної тари варто відбирати одну точкову пробу продукту.

Об'єднану пробу продукту складають змішуванням точкових проб, відібраних відповідно до таблиці ГОСТ 2517:

Кількість тари, n	Кількість точкових проб, m	Кількість тари, n	Кількість точкових проб, m
від 1 до 3 вкл.	Всі	від 1729 до 2197 вкл.	13
від 4 до 64 вкл	4	від 2198 до 2744 вкл.	14
від 65 до 125 вкл	5	від 2745 до 3375 вкл.	15
від 126 до 216 вкл	6	від 3376 до 4096 вкл.	16
від 217 до 343 вкл	7	від 4097 до 4913 вкл.	17
від 344 до 512 вкл	8	від 4914 до 5832 вкл.	18
від 513до 729 вкл	9	від 5833 до 6859 вкл.	19
від 730 до 1000 вкл	10	від 6860 до 8000 вкл.	20
від 1000 до 1331 вкл	11	Понад 8000
від 1332 до 1728 вкл	12	Понад 8000

*Число m округляють до цілих чисел.

2.8.2. Пробу авіаПММ із транспортної тари відбирають пробовідбірною трубкою. Для відбору проби трубку слід опустити до дна тари, потім верхній отвір закрити пальцем і витягнути трубку з тари. Відкриваючи закритий кінець трубки, пробу слід злити в судину для складання об'єднаної проби і ретельно перемішати.

2.8.3. Відбір проб роблять у місці, захищеному від пилу й атмосферних опадів.

2.8.4. Рідкий продукт перед відбіром проби з тари перемішують. Вміст бочки необхідно перемішати перекочуванням протягом 5-ти хвилин. Вміст бідона, банки, сулії перемішують протягом 5-ти хвилин ретельним струшуванням або за допомогою спеціальної мішалки.

2.8.5. Поверхні навколо пробок, кришок і дна перед відкриванням очищають.

2.8.6. З тари, герметичність якої після відбору проби не може бути відновлена, точкову пробу відбирають тільки за вимогою споживача.

2.8.7. При відборі мазеподібних продуктів щупом на місці занурення щупа видаляють верхній шар продукту товщиною 25 мм. Шар товщиною 5 мм у верхній частині щупа не включають у пробу. Об'єднану пробу складають змішуванням точкових проб без їхнього розплавлювання.

3. Упаковка, маркування і зберігання проб

3.1. Об'єднану пробу авіаПММ та ТР після ретельного перемішування розливають у чисті сухі скляні пляшки. Пляшки слід заповнювати не більше, ніж на 90 % їхньої місткості.

3.2. Відібрану об'єднану пробу нафтопродуктів ділять на дві частини, а у випадку транспортування в суднах пробу ділять на три частини. Одна частина проби надходить у лабораторію, друга – зберігається в постачальника (одержувача) на випадок розбіжностей в оцінці якості продукту, третя ( для наливних суден) – через капітана судна передається вантажоодержувачу.

3.3. Пляшки з пробами повинні бути щільно закупорені пробками або гвинтовими кришками з прокладками, матеріал яких не розчиняється в авіаПММ. При застосуванні гумових і коркових пробок для їхніх прокладок використовується поліетиленова плівка. Горло пляшки слід обернути поліетиленовою або іншою щільною плівкою й обв'язати мотузкою, кінці якої пропускають в отвори етикетки. Кінці мотузки пломбують або заливають сургучем (мастикою) на пластинці з картону, дерева або іншого матеріалу й опечатують. Допускається приклеювати етикетку до пляшки.

3.4. На етикетці повинні бути зазначені:

номер проби по журналу обліку відбору проб або по журналу реєстрації проб;
найменування, марка нафтопродукту;
найменування підприємства-постачальника;
номер резервуара, від якої кількості відібрана проба, номер партії тари, цистерн, найменування судна, номер танка, з яких відібрані проби;
дата, час відбору і термін зберігання проби;
найменування (позначення) стандарту або технічних умов на нафтопродукт;
посади і прізвища осіб, що відібрали й опечатали пробу.

3.5. Проби авіаПММ та ТР зберігають у приміщенні, яке відповідає протипожежним вимогам, що пред’являються до комор легкозаймистих і горючих рідин. Проби нафтопродукту з нормованим тиском насичених пар зберігають при температурі не вище 20⁰С. Проби етильованих бензинів і робочої рідини АМГ-10 слід зберігати в затемненому приміщенні.

3.6. Проби зберігають у шафі або шухляді з гніздами з вогнетривкового матеріалу.

3.7. Проби авіаПММ та ТР із резервуарів складу, засобів транспортування і заправлення відбираються фахівцями ПЗК (служби ПММ). Особи, що відбирають проби авіаПММ та ТР, відповідають за правильність їхнього відбору й оформлення відповідних документів, передбачених цією Інструкцією. Неправильно відібрані проби на контроль якості не приймаються.

3.8. Проба, відібрана при прийманні авіаПММ та ТР для арбітражного аналізу, зберігається в одержувача до встановлення відповідності якості продукту, що надійшов, вимогам ДСТУ, ГОСТ (ТУ), а у випадку пред'явлення претензії на нестандартність продукту – до рішення питання по рекламації.

Якщо якість авіаПММ та ТР, що надійшли, відповідає ДСТУ, ГОСТ (ТУ), то проба зберігається до повного витрачання даної партії продукту.

3.9. Для оцінки якості авіапалив, які видані на заправлення ПС, з витратних ємностей складу ПММ перед видаванням відбираються 2 проби відповідно до ГОСТ 2517 і цих Правил: об'єднана , що характеризує якість авіаційного палива, і донна проба, що свідчить про відсутність водного шару і механічних домішок у резервуарі. Ці проби повинні зберігатися в приміщенні ПЗК (служби ПММ) протягом 3-х діб після повного витрачування палива з резервуара і пред'являтися в комісію у випадку авіаційної події або інциденту, а також відмов об'єктів, пов'язаних з якістю авіаПММ та ТР. Відбір проб оформляється актом і реєструється в журналі.

3.10. У разі авіаційних подій і інцидентів, пов'язаних з якістю авіаПММ та ТР, до складу комісії з розслідування повинен бути включений кваліфікований представник ПЗК (служби ПММ). Порядок відбору проб у цих випадках викладений у Додатку 27 до цієї Інструкції.

Обсяг і послідовність робіт, які повинні бути виконані представником ПЗК (служби ПММ) при виявленні причин, що викликали авіаційну подію або інцидент, пов'язаних з якістю авіаПММ та ТР, у кожному випадку встановлюються головою комісії.

3.11. Проби авіаПММ та ТР надсилаються на дослідження із супровідним листом, у якому вказується від якої кількості продукту відібрана проба, необхідний вид контролю якості або перераховуються показники, що підлягають визначенню, а також наводяться всі дані, зазначені на етикетках до проб. До листа прикладаються акти на відбір проб авіаПММ та ТР.

Додаток 8

Методичні рекомендації з відбору проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин, осадів, відкладень з деталей і агрегатів систем повітряних суден при авіаційних подіях і інцидентах

1. Загальні положення

1.1. Проби авіаПММ та ТР, що направляються на контроль якості, повинні характеризувати всі етапи їхнього проходження на підприємстві ЦА. Місця відбору проб, а також організація, до якої повинні бути направлені проби авіаПММ та ТР для контролю якості, встановлюються комісією, призначеною для розслідування даної авіаційної події або інциденту. У разі, якщо комісія не призначалася, ці питання вирішуються керівником підприємства ЦА.

1.2. У роботі комісії при визначенні місць відбору проб авіаПММ та ТР і в самому відборі обов'язкова участь фахівця (інженера) ПЗК (служби ПММ).

1.3. Відбір проб авіаПММ та ТР із систем ПС проводиться авіаційним техніком ІАС у присутності фахівця (інженера) ПЗК (служби ПММ), а з наземних систем паливозабезпечення або ємностей, у яких зберігаються авіаПММ та ТР, - техніком або лаборантом ПЗК (служби ПММ).

1.4. До прибуття комісії з розслідування на місце події при наявності течі авіаційного палива, оливи, робочої рідини представнику ІАС у присутності фахівця ПЗК (служби ПММ) під спостереженням членів екіпажа ПС дозволяється відібрати проби для наступного контролю якості.

1.5. Фільтри з паливних, масляних та гідравлічних систем, а також інші деталі і вузли ПС, на яких виявлені осади і відкладення, до проведення дослідження не піддавати перевірці на приладах типу ПКФ, не промивати, а направляти на дослідження, захищаючи від можливого наступного забруднення.

У разі неможливості направлення деталей і вузлів на дослідження (великі габарити і маса) необхідно зібрати осади і відкладення з поверхонь механічним шляхом у тару зі скла або поліетилену, яка повинна бути опечатана. Інструмент, який використовується, не повинен ушкоджувати поверхні, на яких знаходяться відкладення.

Фільтроелементи для транспортування повинні знаходитися в герметично закритих поліетиленових пакетах. Обов'язковим запобіжним заходом є збереження фільтроелементів у герметичній тарі, щоб уникнути випаровування легколетких компонентів.

2. Відбір проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

2.1. Тара для проб авіаПММ та ТР, а також пробовідбірники та інші пристосування, які використовуються при відборі проб, повинні бути чистими і сухими.

2.2. В усіх випадках проби авіаПММ та ТР повинні відбиратися в посуд, підготовлений у лабораторії ПЗК (служби ПММ) підприємства ЦА, про що робиться відмітка при оформленні акта на відбір проб.

2.3. З баків ПС, ємностей ПЗ, ОЗ, ЗА, витратних резервуарів систем ЦЗС і наземних засобів фільтрації відбираються по дві проби авіаПММ (авіаційного палива й оливи):

проба відстою в кількості не менше 0,5 дм³ (л), яка використовується для дослідження природи осілих на дно ємності (у відстійник) механічних домішок і водного шару;
проба авіаПММ та ТР після зливання відстою.

Відстій зливається для видалення забруднень (механічних домішок і води) із зони відбору проби. Зливання відстою проводиться до появи однорідного продукту в кількості не менше 10 дм³ (л) для палив і авіаційних бензинів і не менше 1 дм³ (л) для авіаційних олив та технічних рідин.

2.4. При технічній неможливості відбору проб авіаПММ та ТР із усіх точок зливання систем авіаційної техніки і наземних систем у необхідних кількостях порядок відбору проб встановлюється комісією з розслідування з урахуванням конкретних умов і викладається в акті відбору проб. У технічному акті комісії з розслідування відзначаються причини, які не дозволили зробити відбір проб у повному обсязі.

2.5. Проби авіаПММ та ТР зі складських резервуарів або тари відбираються згідно з ГОСТ 2517 та Додатку 26 до цієї Інструкції. Проби авіаційних палив з наземних засобів фільтрації відбираються через зливні крани відповідно до технічної документації з їх обслуговування.

2.6. З паливної, гідравлічної і масляної систем ПС проби авіаПММ та ТР відбираються через зливні крани (клапани) баків і агрегатів відповідно до технічної документації з їх обслуговування. При зніманні фільтроелементів ПС авіаПММ та ТР із блоків фільтрів зливаються повністю і використовуються для дослідження природи механічних домішок, що накопичилися в них, і води, яка відстоялася.

3. Оформлення документації

3.1. Відбір проб оформляється актом, який знаходиться в справах комісії з розслідування. Акт складається за установленою формою. Копія акта на відбір проб надсилається до організації, яка проводить дослідження.

3.2. На тарі (пляшках) із пробами авіаПММ та ТР наклеюються етикетки з зазначенням:

найменування авіаПММ та ТР і його марки;
типу і номера ПС, номера двигуна або агрегату, з якого відібрана проба авіаПММ та ТР;
дати відбору проби, прізвища осіб, які відбирали проби, з їх підписами.

3.3. Проби авіаПММ та ТР, а також фільтри й інші деталі надсилаються на дослідження із супровідним листом і технічним актом комісії з розслідування.

У цих документах указуються мета і необхідний обсяг випробувань (перелік показників якості авіаПММ та ТР, які підлягають перевірці), докладна характеристика об'єкта, наробіток агрегатів, останні регламентні роботи і час їхнього проведення. У супровідній технічній документації при необхідності вказуються також: аеропорти останніх 5 –7 заправлень, марки палива й оливи, наробіток авіаПММ та ТР, відсоток вмісту ПВК присадки у паливі по запису у вимозі (контрольному талоні) на заправлене паливо, а також додаються копії паспортів якості авіаПММ та ТР.

Відзначаються особливі умови відбору проб авіаПММ та ТР: негерметичність баків, агрегатів, атмосферні умови (дощ, сніг, пил і т.д.), застосування проміжних ємностей (пристосувань) для відбору проб, їх стан та ін.

4. Проведення досліджень

4.1. Дослідження якості авіаПММ та ТР, складу осадів і відкладень проводяться в організаціях, які визначаються комісією з розслідування.

4.2. Результати визначення показників якості авіаПММ та ТР за переліком, визначеним комісією з розслідування, підлягають порівнянню з даними, зазначеними в документах з контролю якості заправлених у ПС авіаПММ та ТР (контрольний талон, паспорт лабораторії ПММ, паспорт заводу-виготовлювача або постачальника).

Додаток 9

Порядок упаковки і транспортування проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів повітряним транспортом

1. Загальні положення

1.1. Упаковка, маркування, оформлення і порядок перевезення проб авіаПММ та нафтопродуктів здійснюються відповідно до правил перевезення небезпечних вантажів повітряним траснпортом.

1.2. Більшість авіаПММ та нафтопродуктів, відповідно до правил, відносяться до 3-го класу небезпеки (легкозаймисті рідини).

1.3. До перевезення повітряним транспортом допускаються тільки ті небезпечні вантажі, упаковка яких відповідає нормативно-технічній документації на її виготовлення, вимогам правил перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом і гарантує повну безпеку повітряного перевезення при будь-яких режимах (умовах) польоту.

1.4. Герметична первинна тара обов'язково повинна застосовуватися під час перевезення повітряним транспортом небезпечних вантажів, що самі є легкозаймистими, отрутними, їдкими і корозійними речовинами, або виділяють такі ж пару і гази, можуть ставати вибуховими при висиханні або небезпечно взаємодіяти з повітрям або водою.

1.5. Матеріал, з якого виготовлена первинна тара, а також прокладні та поглинальні матеріали, які застосовуються під час перевезення небезпечних вантажів у транспортній тарі, повинні бути інертними стосовно речовини, що транспортується.

1.6. Матеріал транспортної тари й упаковки не повинен піддаватися розм'якшенню, ставати крихким або піддаватися іншим видам псування в результаті дії високих або низьких температур, старіння й інших факторів, що виникають у процесі транспортування.

1.7. Будь-які рідкі речовини, які перевозяться в тарі зі скла, фарфору, кераміки, повинні розміщуватися з поглинаючими прокладними матеріалами в герметично закритій металевій транспортній упаковці.

Металева упаковка повинна укладатися з прокладним матеріалом у дерев'яні шухляди, щоб у випадку витоку або розливу не допустити попадання вмісту на підлогу вантажного відсіку ПС і проникнення його в простір під підлогу фюзеляжу.

1.8. Металева транспортна тара і резервуари, призначені для перевезення рідин, які вимагають герметичної закупорки, повинні бути звареної конструкції і мати горловини з герметичними кришками (пробками) з нарізним сполученням. Кришка горловини повинна мати додаткові прокладки з інертних до перевезеного продукту матеріалів і пристрої для контрування (стопоріння) і пломбування.

Тара масою більше 100 кг повинна мати обручі для посилення конструкції і можливості перекочування.

1.9. Тара зі скла, фарфору та інших подібних матеріалів повинна мати:

товщину стінок не менше 2 мм, а при місткості більше 20 дм³(л) – не менше 3 мм;
горловини, які герметично закриваються та мають добре притерті пробки, а також закладання (запаювання) або обв'язку дротом, що виключає можливість розливання (витоку) речовини в процесі транспортування;
міцність заповненої тари, яка забезпечує витримування надлишкового тиску не менше 1 кг/см².

1.10. Для виключення розриву (деформації) первинної тари від надлишкового внутрішнього тиску і розливання речовини під час польоту вона повинна заповнюватися неповністю. Недоливання тари (газова подушка) встановлюється у відсотках номінальної ємності посудини (не менше 10%).

1.11. Вантаж масою 10 кг і більше повинен мати пристосування, яке забезпечує його зручне перенесення при виконанні вантажних робіт, а при масі більше 100 кг (крім бочок) – пристрій для піднімання за допомогою вантажопіднімальних засобів.

1.12. Попереджувальні знаки на упаковці з будь-якими небезпечними вантажами наносяться відповідно до ГОСТ 14192.

Кожне окреме місце з небезпечним вантажем повинно мати спеціальне і транспортне маркування відправника, яке включає:

точне найменування небезпечного вантажу і номер групи, до якої даний вантаж відноситься;
масу вантажу ( брутто, нетто);
ярлики, що попереджають про клас і ступінь небезпеки вантажів, які перевозяться, та запобіжні заходи при роботі з ними;
пункти відправлення і призначення, найменування відправників і одержувачів та їхні адреси;
наклейки або написи, що призивають до обережної взаємодії з вантажем: "ВЕРХ", "СКЛО", "НЕ КИДАТИ" і знаки, що вказують на правильність установки вантажів, у вигляді чарок, стрілок і т.п.

1.13. Ярлики повинні мати вигляд ромба, розміром не менше 100х100 мм, якщо характер упаковки не потребує зменшення цих розмірів. На ярликах зазначається номер класу небезпечного вантажу і робляться попереджувальні написи.

Ярлики повинні бути виготовлені з твердого матеріалу (фанерні або металеві). Кріплення їх повинно виконуватися з двох сторін до транспортної тари.

2. Перевезення проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та нафтопродуктів поштовими посилками і дрібними відправками вантажів на пасажирських повітряних суднах

2.1. До перевезення допускаються тільки ті авіаПММ та нафтопродукти,які дозволені правилами перевезень небезпечних вантажів повітряним транспортом і вказівками Державіаслужби.

2.2. Дозволяється приймання до перевезення пасажирськими ПС проб авіаПММ та нафтопродуктів, ангідриду, етиленгликолю, ПВК присадок (не більше 15 кг) від установ і підприємств як без супроводу, так і із супровідною особою.

2.3. Небезпечні вантажі повинні перевозитися пасажирськими ПС у спеціальній упаковці, яка відповідає вимогам, які ставляться до упаковки небезпечних вантажів, і гарантує безпеку повітряного перевезення.

Всю відповідальність за якість тари, правильність упаковки і наслідки, пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів у відповідній упаковці, несе відправник.

2.4. Особа, яка супроводжує небезпечний вантаж і вилітає пасажирським ПС, зобов'язана мати посвідчення про відрядження, спеціальний документ із повним і точним найменуванням небезпечного вантажу, доручення на одержання вантажу, бути присутнім при завантаженні (вивантаженні) вантажу у ПС, стежити за цілістю і збереженням вантажу при цьому, а також придбати авіаквиток на загальних підставах.

2.5. Про перевезення небезпечного вантажу пасажирським ПС супровідна особа зобов'язана повідомити касирові (а останній – диспетчеру з бронювання місць) про кількість вантажу в момент придбання пасажирського квитка, погодити з начальником авіаційного підприємства (перевізником) або начальником служби організації перевезень час завезення вантажу в аеропорт і пред'явити їм посвідчення про відрядження і доручення.

2.6. Маса одного місця упаковки з пробою нафтопродуктів під час перевезення пасажирськими ПС не повинна перевищувати 15 кг (брутто) при габаритних розмірах місця не більше 50х50х50 см.

Поштові посилки з пробами приймаються тільки від органів Міністерства транспорту та зв'язку.

2.7. На адресній стороні упаковки з пробами відправник зобов'язаний нанести трафаретом друкованими літерами наступні написи: “ПРОБА НАФТОПРОДУКТІВ”, “НЕ КИДАТИ” і наклеїти ярлик, що попереджає про ступінь небезпеки вантажу згідно з правилами перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом.

2.8. Поштові посилки з пробами нафтопродуктів, що здаються для перевезення повітряним транспортом через органи Міністерства транспорту та зв'язку, повинні бути перев'язані шпагатом, а кінці його – опломбовані пломбою відправника й опечатані на упаковці страховою печаткою підприємства зв'язку відповідно до правил прийому, обробки, перевезення і видачі поштових посилок із пробами нафтопродуктів.

Такі посилки здаються в аеропорти і на ПС окремо від інших посилок. Упаковці в загальні мішки з іншими посилками або іншими відправленнями вони не підлягають.

2.9. Допускається одночасне перевезення не більше 5-ти посилок із пробами нафтопродуктів, які розміщуються в багажному приміщенні або відсіках для багажу і вантажів за вказівкою командира ПС і обов'язково кріпляться.

Укладати посилки на багажні сітки, поблизу систем опалення і разом з іншими посилками, багажем і ручною поклажею ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

2.10. Супровідній особі дозволяється: у пасажирському ПС перевозити тільки 1 (одне) місце з пробами нафтопродуктів (проби нафтопродуктів масою понад 100 кг відправляються в одному напрямку тільки на вантажних ПС, а масою понад 500 кг – тільки спеціальними рейсами з оплатою за спеціальним тарифом).

Перевезення проб нафтопродуктів разом з іншими горючими і вибуховими речовинами в балонах або іншій упаковці ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

Додаток 10

Порядок дослідження проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів і технічних рідин, відібраних з систем повітряних суден

1. На дослідження до лабораторії ПММ авіапідприємства приймаються проби авіаПММ і ТР, які відібрані із систем ПС, при наявності супровідної документації й акту на відбір проб, оформленого в установленому порядку.

2. Перелік показників якості проб авіаПММ і ТР, відібраних із систем ПС, які підлягають дослідженню в лабораторії ПММ, визначається авіапідприємством (службою), що спрямовує проби на дослідження в обсязі вимог, передбачених цією Інструкцією.

3. На підставі результатів дослідження проб, відібраних із систем ПС, лабораторія ПММ видає документ за назвою „Аналіз” за наведеною формою.

Контрольна лабораторія ПММ _________________________________________
(найменування підприємства)

АНАЛІЗ

на авіаПММ і ТР № ______

____________________________________________________________________
(Найменування проби авіаПММ і ТР, обсяг проби)
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
(Номер і дата акту на відбір проби, місце відбору, система ПС, тип і бортовий номер ПС )
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
(Підприємство, яке виконало відбір проби, причина, по якій відібрана проба)

Найменування показників якості

Результати аналізу

Перелік показників якості, що вивчені при проведенні дослідження

Вказуються результати аналізу, які отримані в лабораторії

Аналіз зроблений „___” __________ 200 ___р.

Висновок: „Якість досліджуваної проби авіаПММ (ТР) відповідає результатам аналізу”

Інженер-керівник лабораторії ПММ _____________________

Виконавці _____________________
_____________________

4. Аналізи, що оформляються на проби, відібрані при авіаційних подіях і інцидентах, завіряються печаткою авіапідприємства або штампом служби (лабораторії) ПММ.

5. При необхідності проведення дослідження проб авіаПММ і ТР, відібраних із баків ПС, в обсязі, що перевищує вимоги цієї Інструкції, вони направляються у ДП „УкравіаПММ”.

Додаток 11

до пунктів 3.1.7, 3.1.10, 3.2.3.4, 3.5.1
Інструкції з забезпечення заправлення
повітряних суден паливно-мастильними
матеріалами і технічними рідинами в
підприємствах цивільного авіаційного
транспорту України

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Керівник підприємства
________________
"___"___________200___р.

А К Т

на відбір проб авіаПММ та технічних рідин

"____" _______200__р.

Місто___________________________

Комісія в складі (відповідальна особа ПЗК)______________________________________
_________________________________________________________________________
(посади і прізвища осіб, що беруть участь у відборі проб),

діючи на підставі розпорядження керівника підприємства, провела відбір проб авіаПММ (технічних рідин):

Номер проби	Найменування авіаПММ, ТР	Звідки відібрана проба	Від якої кількості відібрана проба	Вид контролю якості

Проби відібрані в чистий, сухий посуд згідно з ГОСТ 2517 і опечатані печаткою №_____________.

Проби відібрані для проведення аналізу в лабораторії
_________________________________________________
(назва лабораторії)

Голова комісії ____________________________________
(підпис, прізвище)

Члени комісії _____________________________________
                           (підпис, прізвище)
            __________________________________________
                           (підпис, прізвище)
            __________________________________________
                           (підпис, прізвище)

Відповідальна особа ПЗК ____________________________________
(підпис, прізвище)

Примітка. Акт затверджується керівником підприємства, якщо проба направляється для проведення контролю якості в інші лабораторії авіаПММ.

Додаток 12

до пункту 3.1.9 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Журнал реєстрації надходження авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

Дата запису

Назва про-дукту

Назва відправ-ника вантажу

Дата відванта-ження

№ заліз-ничної наклад-
ної

Номер вагона

Тип ваго-на

Дата подачі під заван-таження

Показники за відвантажу-вальними документами

Фактично прийнято

№ резер-вуара, у який зроблено зливання

Результат, кг

Акт прийому (№, дата)

Підпис

Рівень запов-нення, мм

Темпе-ратура, °С

Густина, кг/м³

Маса, кг

Рівень запов-нення, мм

Початок зливання, (час)

Кінець зливання, (час)

Темпе-ратура, °С

Густина, кг/м³

Маса, кг

Недо-стача

Надли-шок

Додаток 13

до пункту 3.3.5.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Порезервуарний передавальний журнал

Назва продук- ту	Номер резер- вуара	Висота нали-вання, мм	Об’єм, м³	Відміт- ка про відсут- ність води та меха- нічних домі- шок	Показан- ня лічильни- ка	Дата і підпис відпові- дальної особи

Додаток 14

до пунктів 3.3.5.4, 3.3.6.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

______________________________ "___"________________20___р.
найменування підприємства

КОНТРОЛЬНИЙ ТАЛОН № _______

на __________________________ в ємності ПЗ _______________________
марка авіапалива номер ємності ПЗ

з резервуара __________________ паспорт якості № ___________ від "___"____________20___р.

___________________ відповідає НД ______________________,
марка авіапалива

Температура початку кристалізації палива t п. кр. =_______________________
(t п. кр. при змішуванні декількох партій авіапалива у резервуарі приймається по паспорту,
де цей показник має більш високе значення або визначається у лабораторії ПММ)

Заповнюється на складі ПММ

Заповнюється на стоянці спецавтотранспорту

Дата запов-
нення

Час (години, хв.)

Густина палива, г/см³

Темпе-
ратура палива,
⁰С

Концент-
рація ПВК присадки,
% об.

Перед наливом і через 15 хв після наповнення ПЗ відстій злито. Механічні домішки та вода відсутні

Прізвище, посада, підпис відповідальної особи ПЗК (служби ПММ)

Дата запов-нення

Час (години, хв.)

Через 15 хв. після прибуття на місце стоянки відстій злито, механічні домішки та вода відсутні.

Густина палива, г/см³

Температура палива,
⁰С

ПЗ перевірено. Заправку дозволено. Підпис відповідальної особи.

При тривалому знаходженні палива у ПЗ аналіз з визначення відсутності механічних домішок та води, визначення густини і температури палива повторюється через кожні 6 годин стоянки ПЗ

Визначення вмісту ПВК присадки у пробах палива з ПЗ проводиться через 1 добу після заповнення ПЗ, а потім 1 раз за зміну.

"Контрольний талон вилучено" ________________ ______________ ____________ ____________
підпис дата прізвище посада

Додаток 15

__________________________ "___"________________20___р.

найменування підприємства

КОНТРОЛЬНИЙ ТАЛОН № _______

на __________________________ у ємності ОЗ ________________
марка авіаоливи (оливосуміші) номер ємності ОЗ

Заповнюється на складі ПММ					Заповнюється на стоянці спецавтотранспорту
Дата запов-нення	До і після наповнення ОЗ відстій злито. Механічні домішки та вода відсутні	Темпе- ратура оливи, ⁰С	Густина оливи, г/см³	Прізвище, посада, підпис відпові= дальної особи	1 раз за зміну
					Вміст меха-нічних домі- шок	Вміст води	Заправлення дозволено. Прізвище, посада, підпис відпові= дальної особи, дата перевірки.
					Задов.	Задов.

"Контрольний талон вилучений" ________________ ______________
підпис дата

_______________ ______________
прізвище посада

Додаток 16

до пункту 3.3.5.4 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Журнал обліку видачі контрольних талонів

Номер
талона

Дата
видачі
талона

Марка
авіаПММ

Номер
резер-
вуара

Номер
паспорта
на авіаПММ

Номер
ПЗ, ОЗ,
ЗА

Підпис
водія при
одержанні
талона

Дата і підпис
відповідаль-
ної особи
про повернення
талона

Додаток 17

до пунктів 3.3.5.5, 3.3.6.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

______________________________ "___"________________20___р.

найменування підприємства

КОНТРОЛЬНИЙ ТАЛОН № _______

на __________________________ , що видається з ЗА № ______
марка авіапалива

Заповнюється на початку роботи кожної зміни

Дата заповнення

Час (години, хв.)

Відстій злито.
Механічні домішки та вода відсутні

Густина палива,
г/см³

Температура палива, ⁰С

Концентрація ПВК присадки,
% об.

Заправлення дозволено.
Прізвище,посада, підпис відповідальної особи

"Контрольний талон вилучений" ________________ ______________ ______________ ______________
підпис дата прізвище посада

Додатки 18-34

(с) Державiаслужба, 2001-2006