Туман — скопичення продуктів конденсації, звішених в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.
(с) тут

З вчорашнього вечора і дотепер у Львові туман. Він за цей час набирав різних виглядів. Був густий як манна каша, був як дим і розвіювався містом, а зараз він мокрий і відчутний на дотик.
З туманом можна порівняти і людську душу, переживання, сподівання, надії. Інколи Тебе охоплює і поглинає цей туман цілком і повністю і Ти блукаєш в своїх думках. Інколи всередині туман стає стіною. Ти товчеш головою в цю стіну, раз, другий, десятий і туман перетворюється в дим. Ти ідеш далі але напомацки, падаєш, вдаряєшся, губишся але йдеш далі. І з кожним кроком дим перетворюється в мряку. Тобі слизько але пробираєшся все далі і далі. А коли починає світити сонце і Ти відчуваєш його тепло, значить Ти досягаєш цілі, Ти вирішуєш свої проблеми, зникають турботи і печалі.

І кожний з нас бажає буть
Верховним у душі
І кожний взявшись за кермо
Привносить міражі:

Мудак із жабою живе.
Поет - в своїх віршах.
Мовчить у роздумах мудрець.
Балакає дурак.
Всіх роздяга у мріях блядь
В кім є жіноча стать.

Отак живу я не один,
А цілих навіть п’ять:
Поет, мудак, мудрець, дурак
І похітлива блядь.

(с) Гнат Рузвий

Дорота Масловська, Краків

КІНЕЦЬ БРЕХНІ, кінець цинізму, мусиш нарешті признати, це страшний конфуз – чоловіком бути, чоловіком бути – це значить не мати що реально робити в житті, лиш стягати з інтернету про дупу й цицьки без сюжету жодного фільми і без титрів, без людської екзистенції спроб пізнати таємницю, на полях газет малювати гітлерів, якісь свастики хворі, розпізнавати жидів між знайомих, секретних китайців і негрів під маскою білої раси. Але я сьогодні тобі скажу крізь дитини народження призму, що страшний конфуз – чоловіком бути, це мій девіз, кінець брехні, кінець цинізму, остання річ, яку хотіла б я мати – це пеніс, нізащо в світі, сьогодні над містом я бачу великий правди неон: як хуйово бути тобою, як добре бути мною, чоловік весь час лиш марнує воду і струм, hello.

ЦЕ НЕ придуманий світ, представлений на потреби “Обцасів Високих”*, це не книжки моєї нової фраґмент, хоч я знаю, що ти вже знаєш, що вона погана, о Боже, чи ти думаєш, що мене це обходить, іди, складай собі свої літачки, відрізняй китайців від негрів і, думаючи про те, який ти крутий, дивися в дзеркало і за статевий себе мацай член. Знаєш добре, хто за алюміній і целюлозу Польщу продав, знаєш, які треба ввести реформи, а президентом і сил збройних головнокомандувачем лише тому ти не став, що був завжди радше скромним. А це події реальні з реальної дійсності, жовтень, рік четвертий дві тисячі, шпиталь на Бубновій, відділення вагітності патології, місто Варшава, держава Польща, дієта 300 калорій, я там лежу з очевидних причин відомих, яких здогадайся, але не знаю, чи знаєш ти, як це бути вагітною, мовби великий пес жив у тобі, мовби їв тебе і на прогулянки тілом твоїм ходив, як це, подумай, коли живе в тобі інша людина і замість поспати, посидіти спокійно, безугавно кінцівками рухає, тягне тебе за внутрішні органи і намагається їх від’єднати, комусь тіло своє позич, впусти когось усередину і нехай він їсть твоїми вустами і крізь очі твої визирає і тоді побачиш, що складання літачків – це життєва настільки захоплива функція, наскільки ж безплідна, а при нагоді спробуй собі здійнятися сходами.

ЕКЗИСТЕНЦІЇ характер конфузний твоєї, але я не збираюсь про це полемізувати з тобою, якби ж ти хоча б марнував щось краще, ніж воду і струм, патику в колесі світу. Hello, про Ізу тобі коротку розкажу пологову сцену, котра в шпиталю лежала в ліжку поруч зі мною, місто Варшава, держава Польща, дієта 300 калорій, імена змінені, а всі подібності неподібні. Ботаке – полювати на одинадцятиліток до Таїланду їде якийсь депутат, ботаке – саме якийсь депутат їде по газети до кіоску коштовним конем, замість проти такої розумової патології фундацію захисту заснувати, він вікна затемнені до коня купити воліє, ну певно, не буде сонце дурне світити в морду такій елеґантній особі, а Іза навіть “так” або “ні” найпростіших виразів собі пригадати не може і щоб щось подумати, мусить спочатку сказати це голосно, щоби почути, і тільки тоді подумати знову, щоб іще раз переконатись, чи напевно було воно тим, що мала сказати бажання й охоту, хоч і так вже не пам’ятає, про що їй ішлося спочатку, ну, але це не біда, це їй не заважає говорити весь час, мовби тішилася невимовно, що знає вона таку мову, таку інтересну й цікаву, як польська. В ліжку собі сидить, як королева, в ореолі осіннього сонця, якби святою можна було від дурості стати, то я буду за Ізу голосувати, бо стражденно невинна це була особа, бо що зло, що добро – забагатоскладові для неї слова, а крім того вона надає виразам тим перевагу, що речі якісь представляють або предмети, вона надає перевагу плетінню, в чому їй під стіною лежача допомагає дружина солдата, з котрою вони все вирішують пекучу проблему, який колір твій кращий, блакитний чи, може, рожевий.

І ЩЕ безперестанку хвалиться, що десь по радіо чула, ніби в її віці вона вишкрібатися леґально могла, клацаючи колодками на підборі кривому, а її колєжанка з палати поряд в піжамі розміру недостатнього як на ступінь вагітності каже: то дупа чиясь чи твоя, дупу треба було пильнувати.

НУ Я ВЗАГАЛІ не вважаю, що я особливо розумна, ясно, і попит не відрізняю від пропозиції, світла від струму і газу і навпаки, але Іза має більші інтелектуальні проблеми, крім того, сімнадцять років їй виповнилося якраз два тижні тому і до шпиталю пішки прийшла з Мокотова, щоб дитину раз-два народити, здихатися і бурси на першому курсі на Селянській пропусків без поважних причин не робити й хвостів, а якщо про дітей говорити, то вже одне мала вдома в запасі, але не втрачає гумору й настрою, якраз навпаки, сміхом страшним вибухає раз-по-раз ні сіло ні впало і так сміється, не вимагаючи жодних об’єктивних причин, в бильце ліжка гупаючи головою і рвучи волосся на собі, оточення вганяючи весь час у здивування тривожне, акушерки й роділлі, і ті, що клізми собі щойно вставляють, і ті, по пологах, що в плутанині бинтів під душ шкутильгають, чуючи сміх, який їх підганяє, озиратися перелякано починають, чи за ними не тягнуться, з тіла їм випавши, якісь розхитані органи. А між першим та другим нападом безпричинної радості, ще без упину хвалиться, що десь по радіо чула, ніби в її віці вона вишкрібатися леґально могла, а її колєжанка в піжамі довжини недостатньої каже раз-по-раз: то дупа чиясь чи твоя, дупу, дівчино, могла б пильнувати.

ДЛЯ ЧОГО ця з мого боку про Ізу дурну промова? Для того: ще бачу її, як в палату іде післяпологову в шкарах своїх дискотечних, останках поставарійних на косооких підборах, стікаючи кров’ю, печатки крап-крап залишає по собі, і лише в очах, на щодень мертвотою льодяниковою зяючих, має мудрість якусь, раптову і самоздивовану, і це не екзистенціальної меандрів знання філософії, це прірва кричуща, земля і море, таємниці всесвіту, загадки космосу, як у тварин або якихось коней меланхолія, а ти ніколи не довідаєшся, як це – коли не можеш сидіти, не можеш лежати, не можеш ходити, тільки стоїш стоїш стоїш, стоїш стоїш стоїш, бо є лише одне місце на світі, це твоє тіло, і воно болить, болить, болить, розпадаючись на дві частини, і дуже хотів би вже йти додому, але є лише твоє тіло, але є лише воно, без дверей і без вікон. А ти хоч і вмієш вимовляти навіть чотирискладові слова, китайця від негра прекрасно відрізняєш і масона від ґея, але все це – лише як різновид кубиків для забавки, даних хлопчикові, хай чимось займеться, нехай заткнеться, хай щось собі робить, літачок йому дайте, хай заткнеться і клеїть собі літачки.
___________________________________________________

БО ЗАТЯМ, пологи – це не забаганки, це не симуляція косоокості на комісії у військкоматі, це смерті дивної різновид, після якої далі живеш, і то мовби значно сильніше, з космосу таємниці печаттю, це особиста участь у сотні нараз аваріях автомобільних, уламки шиб і кузовів різних вбиті в самісінький меридіан її нульовий, тисячі поранених і тисячі жертв, і уяви собі дитячу голову в своєму сечовивідному каналі, бо інакше не зрозумієш, як людині щось може боліти. Зрадам кінець твоїм, брехні твоїй, життя руйнуванню кінець, вересень рік четвертий дві тисячі, шпиталь на Бубновій, відділення вагітності патології, порівняно з пологами на людину лише власна смерть може порівнянне враження справити, до такої ж довести її меланхолії, так воно, коли твоє тіло від тебе відходить, як напівживий пес кладеться в ногах твоїх і болить болить болить, а ти стоїш стоїш стоїш і раптом не знаєш уже всіх тих виразів еґоїстичних “я”, “мені”, “себе”, “собі”, але ти ніколи не зрозумієш, яке це щастя їх раптом забути, яке це полегшення раптом довідатися, що є якийсь інший суб’єкт.

СЬОГОДНІ ПРАПОР вивішую через своє вікно, не хочу вусів ані бороди, хочу мати піхву й цицьки, хочеш, зготую тобі обід, можу навіть тобі пожувати, можу навіть тобі проковтнути, бо це, зрештою, не твоя вина, що ти мусиш бути собою, sorry. Але ти про це ніколи довідаєшся, гарно склеювати літачки, всюди повно китайців і негрів таємних, всіх їх викрити треба, отож до роботи, мої слова – це мертвий послід, слів моїх горох у горохонепробивну стіну, ти весь час від життя хочеш брати, хочеш, щоб кожне речення починалося з “я”, те, що любиш найбільше – від особи першої оповідь, я, ніхто інший ніколи, “для” різновиду свободи не відрізняєш від “від”, і не кажу я цього, щоб похвалитись обізнаністю в еріх фромм. Вересень, Польща, дві тисячі четвертий рік, ніколи ти не зрозумієш, що це значить народити іншу особу, патології вагітності відділення, коридору темрява, як хуйово бути тобою, як добре бути мною, hello.

*Вперше текст опубліковано в додатку до “Ґазети виборчої” “Високє обцаси”.

Переклад Олександра Бойченка

Психічні стани енергетично мобілізують і активізують людину до дій, які відповідають цим станам. Найбільше на поведінку людини впливає стан, який діє на свідомість, почуття і волю людини одночасно. Це може бути, наприклад, депресія.

Будь-який психічний стан – це складний комплекс. Він включає настрій – відносно стійкий стан помірної або слабкої інтенсивності, який надає на деякий період певного емоційного забарвлення психічному життю людини. Значний вплив на настрій має задоволеність чи незадоволеність життям, відносинами з друзями чи рідними, станом здоров’я.

На події різного характеру, які викликають емоції, переживання, організм людини реагує певною комплексною реакцією. Те, який психічний стан буде викликаний через ту чи іншу ситуацію, залежить від складності ситуації і від того, як реагує людина на неї.

Під дією стресу в організмі людини виробляються певні гормони, які змінють режим роботи серця, підвищують тиск, частоту пульсу, послаблюють захисні сили організму. Якщо навіть у важкій стресовій ситуації людина контролює свої дії, здатність її пристосування до нових умов знижується, і внаслідок цього підвищується ймовірність захворювання.

Є такі види стресів:
1. фізіологічний – викликаний надмірним фізичним навантаженням;
2. психологічний – зумовлений складними відносинами з оточуючими;
2.1. інформаційний – породжений надмірністю або недостатністю, безсистемністю життєво важливої інформації;
2.2. управлінський – зумовлений великою відповідальністю за прийняті рішення;
2.3. емоційний – проявляється в ситуаціях загрози чи небезпеки.

Сельє виділяє такі фази розвитку стресу:
1. фаза тривоги – для неї характерні зміни в організмі (блідість чи почервоніння, холодний піт, тремтіння), які готують організм до нової ситуації. Якщо ця фаза затягується, то складається враження, що організм повертається до свого нормального стану.
2. фаза опору – організм, щоб не змінюватись зовнішньо, використовує залишки ресурсів. Вони не є безмежні, і якщо стрес продовжується, то їх кількість катастрофічно зменшується. Це 3-тя фаза розвитку стресу.
3. фаза виснаження – веде до нервових зривів або й до смерті.

Наприклад, студент, який вчиться навідмінно, на екзамені отримує оцінку „3”. Для нього - це стресова ситуація. Далі організм реагує на отриману оцінку тривогою: „що буде?”, „як це змінити?” (1-а фаза). Потім студент думає: „за що?”, „не може бути, я ж все відповів”, „викладач мене завалив” (фаза опору). Далі може бути нервовий зрив (фаза виснаження).

При аналізі психологічного стресу потрібно враховувати такі моменти як: важливість ситуації для людини, інтелектуальні процеси і особливості людини. Ці психологічні фактори зумовлюють реакції у відповідь. На відміну від фізіологічного стресу, при психологічному стресі реакції є індивідуальними і не завжди можуть бути передбаченими. Наприклад, на погрозу одна людина реагує гнівом, а інша – страхом.

Розглянемо такі психічні стани як фрустрація, афект і депресія.

Фрустрація – це психічний стан людини, який виникає внаслідок неможливості задоволення потреб через наявність перешкод (реальних чи уявних). Наприклад, студент підготував доповідь на заняття, а викладач приходить і каже, що пари сьогодні не буде. Студент є фрустрованим через те, що він підготувався, але не може задовільнити своє бажання виступити.

Фрустрація виявляється у депресії, спробах зняти напруження за допомогою куріння, алкоголю, відмови від активної діяльності. Фрустрація може супроводжуватись агресією, спрямованою на інших людей; агресією, спрямованою на себе або агресією, спрямованою на предмет досягнення.

Людина може попередити виникнення фрустрації. Основною умовою є спокійна і адекватна оцінка того, що відбувається, стримання емоцій, а іноді і навмисна байдужість.

Афект – сильний, відносно недовготривалий стан, пов’язаний з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин.

У стані афекту людина концентрує увагу на своїх почуттях. Її свідомість не сприймає чогось іншого, навіть того, що має важливе життєве значення. При афекті спостерігається порушення координації рухів, крик, плач, сміх, надмірне жестикулювання. Контролювати афект є дуже важко, тому важливо уникати ситуацій, які його породжують, використовувати різні відволікаючі методи, прогнозувати негативні наслідки.

Наприклад, образа близької людини. Людина злиться і кидається у бійку, не контролюючи свої дії, вчинки, слова, і зупинитись їй самій є дуже важко. Буває, що потім особа не пам’ятає деяких моментів зі сварки чи бійки, – короткотривала втрата пам’яті.

Депресія – психічний розлад, що характеризується патологічним погіршенням настрою з негативною, песимістичною оцінкою самого себе, свого майбутнього і часто минулого, що супроводжується спотворенням мисленнєвих процесів, руховим гальмуванням. Вона порушує нормальне „функціонування” організму людини.

Характерними ознаками депресії є відчуття внутрішньої порожнечі; низький рівень енергії та відчуття апатії; втрата апетиту, почуття гумору, відчуття жалю до самого себе; негативна думка про себе, про інших і про майбутнє; втрата інтересу до життя, соціальні проблеми, прагнення до самоти; втрата інтересу до власної зовнішності, низька самооцінка.

Існують ще такі, властиві людині, психічні стани як відчай, сум, розгубленість, натхнення, дисциплінованість та інші. І залежно від сили подразника, тобто від того, що впливає на людину, організм відповідно реагує. Дуже важливо навчитися керувати своїми діями, словами. Часто в стані емоційної напруги ми не контролюємо себе. У стані депресії часто виникають думки про самогубство. Але якщо ми навчимося передбачати можливі наслідки ситуації і можливі варіанти вирішення певних конфліктів, то ми зможемо володіти собою. Отже, у будь-яких ситуаціях людина залишається собою.
(с) Оля Крукеницька

У мегаполісах — інші закони. Коло спілкування кожного городянина найширше, як правило, у юнацькому віці. Воно може охоплювати до 100—150 чоловік, а то й більше, і має дуже строкатий та різномастий вигляд: тут і друзі дитинства, сусіди, однокурсники, однокласники. Крім того, це коло розімкнуте і постійно поповнюється новими особами. Вечірки, турпоходи, студентські посиденьки зводять разом абсолютно різних — за соціальним походженням, інтересами, національністю, характером і навіть віком — людей. Саме тоді вибір дуже великий і зростає можливість зустріти підходящого супутника життя.

Як правило, скінчивши навчання, потрапивши в стійкий колектив, людина втрачає велику частину колишніх знайомих: хтось просто від’їжджає, в інших з’являються нові обов’язки і, відповідно, нове коло спілкування. У нього все складніше «вписуються» новачки. Добре, коли у вас є цікаве хобі — спортивна секція, туристичний клуб тощо. Якщо ж усе обмежується роботою і домом, то коло спілкування поступово звужується, інколи до 3—5 чоловік, стаючи однобоким (як правило, родичі та колеги), а то й одностатевим (особливо якщо ви працюєте на традиційно «жіночому» чи «чоловічому» підприємстві). А заводити нових друзів із роками дедалі складніше.

— Дуже часто до мене приходять гарні, розумні, благополучні люди, які потерпають від самотності, — говорить психолог Ірина Онищенко. — Загалом навіть найбільш товариська і контактна людина хоч раз у житті почувалася самотньою і неприкаяною. Нічого страшного в цьому немає, а інколи самотність навіть корисна — допомагає зосередитися, переосмислити стосунки з оточуючими, вчинки. Але затягнувшись, самотність починає обтяжувати, а то й призводить до тяжкої депресії. Дуже багато хто хотів би розширити коло спілкування, знайти нових друзів, та не знає, де і як. І це серйозна проблема. Місць, де можна зустрітися і познайомитися зі своєю майбутньою «половиною», не так уже й багато. Дискотеки призначені в основному для тинейджерів, нічні клуби і бари збирають занадто специфічну аудиторію. Тому найбільш доступним і зручним варіантом я вважаю вуличні знайомства. Адже саме в громадському транспорті і на міських вулицях — дорогою на роботу і додому — ми щодня проводимо велику частину часу. Як правило, відвернувшись до вікна або читаючи газету. А тим часом це чудовий шанс розімкнути звичне коло спілкування і позбутися самоти. Адже в години пік у тому ж таки метро чи салоні автобуса можна зустріти людей будь-якого віку і стану. Чому б не зав’язати розмову із симпатичним попутником?

До речі, побудову нових стосунків гальмує ще один стереотип. У нашому суспільстві міцно вкоренилася думка, що дівчині непристойно знайомитися першою, слід скромно чекати, поки тебе помітять. На думку психологів, сьогодні ситуація змінилася, і дівчатам навіть рекомендується виявляти ініціативу. Чоловіки значно вразливіші, їх легше скривдити, тож їм дуже тяжко почути відмову, тому вони часто і не ризикують робити знаки уваги незнайомкам. Жінки легше переживають, коли їм кажуть «ні». Отож байдуже, хто зробить перший крок. Головне — подолати власну сором’язливість, почати спілкуватися. Якщо нічого не робити, можна так і залишитися самотнім.

Вміння знаходити спільну мову з іншими людьми, легко зав’язувати контакти, закладається ще в ранньому дитинстві. У давні часи, коли жили великими сім’ями, діти спостерігали за поведінкою тітоньок, дядечків, старших братів та сестер, переймали в них навички кокетства, залицяння, легкого флірту. Без цього «арсеналу» у дорослому житті не обійтися. Зараз багато хто росте у неповних або невеликих сім’ях із постійно зайнятими батьками і просто не знає, як поводитися в тій чи тій «інтимній ситуації». Ось цю прогалину у вихованні інколи і доводиться заповнювати психологам.

— Існують досить прості прийоми, які допомагають зменшити хвилювання, подолати скутість при спілкуванні з малознайомою чи незнайомою людиною, — продовжує Ірина Онищенко. — Щоб якось применшити для себе значимість того чи іншого знайомства, спробуйте уявити, що перед вами не симпатичний хлопець або дівчина, яким дуже хочеться сподобатися, а неживий предмет. Скажімо, стілець чи телефонна будка. І хвилювання відразу пройде. А ще можна уявити, що ви набагато старші і мудріші за співрозмовника. І поведінка одразу стане спокійнішою, м’якшою, впевненішою. Він поводиться непередбачувано? Цілком нормально для примхливої, безпосередньої дитини. Не варто ображатися, краще спробувати зрозуміти співрозмовника. Ось побачите, такий настрій допоможе вам налагодити стосунки. Але слід мати на увазі: перелічені прийоми годяться лише для першої стадії знайомства, а потім негайно виходьте з ролі. Якщо ви й далі сприйматимете партнера як сина або, чого доброго, ліхтарний стовп, — то у вас напевно нічого не вийде.

Дуже ефективний і такий метод: перш ніж розпочати розмову, придивіться до супутника. Спробуйте втрапити у ритм його подиху, можливо, навіть скопіювати позу чи ходу. Одне слово, налаштуйтеся на його хвилю. А потім промовте якусь дуже просту фразу. Наприклад: «Яка довга дорога, може, поговоримо про щось?» Як правило, після цього зав’язується розмова. Адже багато людей лише вдають неприступних і мовчазних, а насправді раді поспілкуватися. Особливо коли бачать, що їх слухають з інтересом. Звісно, далеко не завжди випадкові знайомства мають продовження, але це й не так важливо. Навчившись виявляти цікавість до оточуючих, люди поступово позбуваються комплексів, опановують мистецтво спілкування і нарешті знаходять справжніх друзів.

До речі, безстороння статистика також свідчить на користь вуличних знайомств. Не менше 20% городян саме так — у метро, автобусах і навіть (уявіть собі!) у підземних переходах — знаходять свою «половину».
(с) Лариса НІКОНОВА

Голодомор 1932-33 рр.: мільйони жертв за 500 днів

“Який голод, питаєте, був? Те, що собак та котів виїли - те дрібниця. Те, що дохлятину із скототомогильника, щоб власті не бачили, тягали, - теж ніщо. Серед зими почали мертвяків одривать і їсти, а тоді й за живих взялися. Чегринець, той вкрав у Сахнихи хлопця, зарізав та й з’їв. Гарне таке хлоп’ятко було, Панасиком звали, тільки рученята мати в зарізяки отняла, під порогом лежали…”

(Із спогадів Михайла Миколайовича Котенка, с. Дзюбівка, Сумська обл.)

Що таке голодомор 1932-33 рр.?

Коли дослідники говорять про голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня…

Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищій у 5-6 разів. У Донбасі - у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.

Причиною голодомору стала ПОЛІТИКА сталінського режиму щодо українців як нації і, зокрема, щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

У 1988 році Конгрес США, а у 1989 р. Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти української нації. На вересень 2003 р. офіційні документи з приводу голодомору прийняли у Бельгії, США, Канаді, Аргентині і Країні Басків (Іспанія).

Проблема визнання голодомору 1932-33 рр. в Україні злочином проти людства розглядається на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду.

День Жалоби

25 листопада 2006 р. – День Жалоби за жертвами голодомору 1932-33 рр.

У 2006 році виповнюється 73 роки з того часу, як голодна смерть у мирний період, на найродючішій землі у світі обірвала мільйони людських доль. Ще живі люди, які пам’ятають голодомор і які можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не заочно, за підручниками, а через безпосередній контакт з нею. Але з кожним роком така можливість зменшується. Голодомор віддаляється у часі і здається менш актуальним.

Проте, його страшний спадок продовжує тиснути. Щоб його позбутися, необхідно залучити до процесу переосмислення голодомору весь народ України. Через п’ять, десять років зробити це буде надзвичайно важко. Тому, треба це робити сьогодні. Зокрема, слід організувати масове розповсюдження знань про голодомор серед усіх верств населення, у всіх без винятку регіонах. Через ЗМІ, через книжки та публічні заходи необхідно донести людям інформацію про ту трагедію і пояснити її значення.

Восени 2006 року відбудеться чергова серія заходів на державному і регіональному рівні з вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-33 рр. Зокрема, запланований розгляд у Верховній Раді України проекту закону про надання голодомору 1932-33 рр. політико-правової оцінки як акту геноциду проти української нації.

Вже затверджений проект меморіалу, який буде створений у Києві на схилах Дніпра біля парку Слави.

Це, так би мовити, необхідний мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих під час тієї страшної трагедії, а, скоріше, для наших нащадків, які повинні завжди пам’ятати про голодомор і робити все, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася у будь-якій формі.

Міжнародний Фонд „Україна 3000” у рамках програми „Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.” намагається зробити свій внесок у цю благородну справу. Зокрема, у 2006 році Фонд розпочав проект, у рамках якого будуть видані або перевидані знакові дослідження цієї болючої теми.

Але, для досягнення максимального ефекту, ми запрошуємо українців у всьому світі та друзів нашого народу взяти участь у поминальній акції „Запали свічку”, яка відбудеться 25 листопада 2006 року. Ми закликаємо всіх небайдужих людей в цей день на кілька хвилин залишити усі свої справи і запалити свічку на знак пам’яті про тих, хто загинув страшною смертю у 1932-33 рр. Якщо ви хочете зробити це разом з однодумцями, приходьте на Михайлівський майдан.

Ми впевнені, що в цій акції візьме участь весь український народ, бо голодомор 1932-33 рр. торкнувся кожної родини. Ми постраждали всі, бо кожен втратив частку свого коріння. Тож давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими, сильнішими, досконалішими. Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

(с)http://www.golodomor.org.ua

Я хочу втікти в дрімучі ліси,
Я втомився від міської, асфальтної краси.
Мене задовбали трамваї і колії.
Кондуктори , дебіли і профілакторії.
В мене на канапі лежали дівчата,
Вони хотіли кохання у мене забрати.
А на столі лежить старенький килимок,
Я проглядаю його крізь сигаретний димок.

А там олені, олені не бриті і не голені
Дивні створіння в них з мозгів стирчать коріння.
Олені, олені не бриті і не голені,- олені …..

Я вчора розмовляв з директором Чукотки,
Він просив , а я налив йому в стаканчик водки.
Ми дивились в мікроскоп строєніє генів
Я дивився на дівчат, а думав про оленів.

Там дівчата, де олені красиві не голені
Дивні створіння без мозгів і без коріння.
Олені, олені не бриті і не голені,- олені …..

Я хочу втікти в дрімучі ліси,
Я втомився від міської, асфальтної краси.
Мене задовбали трамваї і колії .
Кондуктори, дебіли і ……

Олені, олені не бриті і не голені
Дивні створіння в них з мозгів стирчать коріння
Олені, олені не бриті і не голені ,- олені…..
(с) Гурт “ТІК” та «Ляпіс Трубєцкой»

А прослухати пісню можна ось ТУТ - раджу всім це зробити
11 ночі, а в колонках в мене ОЛЕНІ. БЕЗ ЗУПИНКИ.

Також читайте лінк по темі.