Самі собі пожежники

Як свідчить статистика, кожна друга пожежа у сільських населених пунктах гаситься із запізненням. І кожна втрачена хвилина зволікання тягне за собою збільшення матеріальних збитків від пожежі. При чому втрати зростають в геометричній прогресії.

Головна причина цієї проблеми криється в тому, що у зв'язку із реформуванням сільського господарства команди пожежно-сторожової охорони, що діяли на базі сільгосппідприємств і формували ту першу ланку, яка повинна була б гасити всі дрібні пожежі, чи тримати вогонь в рамках до приїзду професійної пожежної охорони, були скорочені. В результаті мешканці сільських населених пунктів, віддалені від своїх районних столиць на десятки, а то й сотні кілометрів на випадок виникнення пожежі стають заручниками часу, який затрачають пожежні авто підрозділів МНС на прибуття до місця призначення. Трохи математики: середня швидкість руху пожежного автомобіля сільськими дорогами становить 40 км/год; якщо ж пожежа розгорілася за 50 кілометрів, то рятувальники затратять на доїзд більше години часу. А тепер уявімо, що лишиться з сільської дерев'яної хати, коли нарешті прибудуть пожежники - одні обгорілі балки та купа жару.

Щоб відновити протипожежний захист на селі було вирішено на базі підрозділів колишньої пожежно-сторожової охорони сільгосппідприємств та підприємств, де були об'єктові пожежні частини створити місцеві пожежні команди (МПК). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. №202 "Про затвердження положення про місцеву пожежну охорону" розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації від 31.03.2003р. №195 "Про створення місцевих пожежних команд" в Рівненській області передбачено протягом 2003-2005 років створити 87 пожежних команд. В кожному районі державними адміністраціями прийняті відповідні розпорядження щодо створення зазначених команд. Хоча, як засвідчує час, більшість даних розпоряджень так і залишилися на папері. Незважаючи навіть на затверджені кошториси щодо фінансування місцевих пожежних команд протягом 2004 року кошти на їх створення райдержадміністраціями не виділялись.

Черговим підтвердженням актуальності проблеми протипожежного захисту сільської місцевості стала пожежа, що мала місце вночі 21 березня в селі Біла Криниця Рівненського району.

Через відсутність цілодобового чергування та несправність пожежного автомобіля Дослідного господарства "Білокриницьке" на гасіння пожежі в житловому будинку довелося виїздити пожежним підрозділам з міста Рівного, одночасно лишаючи незахищеним в разі можливої пожежі частину обласного центру. До того ж, через несправність місцевої водонапірної башти та відсутність у нічний час води в пожежних гідрантах для поповнення водозапасу рятувальникам доводилося їздити в сусіднє село Антопіль. Тому, незважаючи на всі зусилля пожежників вгамувати розгул стихії, вогонь встиг знищити дах житлового будинку та пошкодити домашні речі. Без умов для проживання залишилося 6 громадян, в тому числі двоє дітей.

Згадана пожежа викликала значне обурення серед місцевого населення. Люди не розуміють, чому місцева влада, яка покликана працювати для добробуту громадян, не в змозі вберегти їхні оселі від спустошуючої сили вогню.

Зрозуміло, що якби місцеві органи самоврядування, на вимогу постанови Кабміну та відповідного розпорядження голови облдержадміністрації, створили в Рівненському районі місцеві пожежні команди для оперативного реагування на пожежі і рятування своїх односельчан від вогню, матеріальні збитки від пожеж були б набагато меншими. А так, до приїзду пожежно-рятувальної служби МНС погорільці мусять бути самі собі пожежниками. Щоправда ефективність такого гасіння не завжди відповідає очікуваному. У такій відповідальній та небезпечній справі зазвичай краще довіритись професіоналам.

Будемо сподіватися, що співробітники МНС таки зможуть переконати вже нові місцеві органи влади і керівників організацій та підприємств району у тому, що краще вкласти кошти у створення боєздатної команди, ніж постійно потерпати від її відсутності.