Новини бібліотеки |
Посилання | Форум |
Гостьова книга |
Хоч ти єси слабий, і бідний, і похмурий, І стомлений — устань: себе ти подолав. Бажанням сміливим знеси свої тортури І горде серце кинь проти земних неслав! Катуй знекровлений, хисткий кістяк жахливий, Скеруй свою ходу через багрець стежок; І язиком лижи, мов вітер лиже ниви, Свій біль, — впади і встань, — хай твій лунає крок! Не маєш ти бажань і сподівань, — даремно! Безмежна зненависть ще тугою ячить, Ще над тобою скрізь лютує доля темна І, поки ти живий, зло гордовито мчить. Та хай кохання знов, і хай тортури знову! Прекрасний і п'янкий цей божевільний шал — В нестриманій жазі знов пити клекіт крові І відчувати жах і насолоди пал... О шкапо з кістяка і нервів слабосила, Що я навік загнав! — так у Полярних снах На конях вершники ебенових летіли І чули смерть свою у крижаних краях.
Надсилайте свої зауваження та запитання на адресу
ukrlib@narod.ru,
або зайдіть до нашого
форуму