Ігор Бондар-Терещенко, "Автогеографія" (рецензія). Автор: Олек В

анонси статей "ТРЕБА ЛЯГТИ ПІД АУДИТОРІЮ..." Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів - Стронґовським . Поезія має бути чутною, для того, щоб їй бути чутною, вона має набувати тих форм, які здатне сприймати суспільство, яке виросло на кліпах, на МTV, на "Сімпсонах" зрештою. Щоб воно впізнавало знайомі ритми, знайомі емоції, які їй відомі з кліпів та музики, і відповідно на це реагувало. Ми вже маємо позитивний ефект від того, що в поезію прийшов слем. докладніше тут [books_a0107.php] НАВЕРНЕНІ, АБО ЛЮДИ-ТРАВА Звичайно, не варто порівнювати книжки між собою, тим більше авторів, які живуть в різних країнах, пишуть на різних мовах, мають різний досвід, різну стилістику і таке інше. Але ж, читаючи "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" Ірен Роздобудько , мозок видав щось на кшталт: "Ну от! Український Коельо!" Цікава форма викладу. докладніше тут ВОЛЯ. МАХНО. АВАНГАРД От і відбулася нарешті незвична зустріч двох культур - музичного і літературного авангарду, що здебільшого твориться (і споживається) великими містами, і невеликого містечка в приазовському степу, про яке, втім, чули хоч раз майже всі - Гуляйполя. Два дні - 24 і 25 серпня 2006 року в місті Гуляйполі Запорізької області тривав фестиваль мистецького авангарду "День незалежності з Махном" . докладніше тут КНИЖКОВИЙ СЕКС Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом, кодом для розшифровки якого може стати дослідження М.Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та ренесансу". В цю ігрову систему вписується й суржик книги - адже в святковому свавіллі можна все. докладніше тут ПОЛЬСЬКІ ЛОЛІТИ Повісті М.Гретковської "Беладонна" та П.Петуха "Самі для себе" , які складають книжку "Сцена з позашлюбного життя" , поєднані єдиною тематикою - темою адюльтеру. Попри винахідливість та еротичність описів інтимного життя, автори розповідають про адюльтер традиційно - це любовний трикутник, який руйнує сімейні узи. докладніше тут ВАЖКА РОБОТА ІДІОТА За останні кілька десятків років у світовій літературі романів на кшталт "герой нашого часу" з'явилося більше, ніж протягом попередніх кількох століть. Книжка Мартена Пажа "Як я став ідіотом" (2001 р.), - чергова у серії оповідань про покоління ХYZ. У ньому розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект. докладніше тут ВОГОНЬ МОЇХ ЧРЕСЕЛ Весь "станіславський феномен" - це не "туга за несправжнім", як вважає Іздрик, а "лихо з ненашим", себто споконвічний спротив шовінізмові пролетарських столиць, що має позалітературну природу. Це чудова школа цілком стоїчного протиборства: якщо не можна відмінити окупаційно-спілчанський час як фізичну величину, то вільно буде заборонити його відлік у своєму творі й писати про капці та піжами якого-небудь Фріца Ріттена фон Герцмановського-Орляндо. докладніше тут ВСІ ЛЮДИ - СЕСТРИ? Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор , укладаючи грубезний фоліант під назвою "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ - поч. ХХІ ст." докладніше тут ДІЯҐНОСТИКА ВІД ПРОЦЮКА Коротше, на прикладі Степана Процюка як безперечного учасника "станиславівського феномену" , дається спостерегти наступне. Провінційні топоси сьогодення, як правило, не завжди мають свій власний розгалужений літературний текст. Тому коли автор винаходить персональну мітологію, то виходить деміюргія, воццекургія й безперечний феномен із плевритом на ранок. А якщо в нього не стає сили на опис метафізики місця з нуля (а не з соціяльно заповіданої топографії, як у "харківського" Жадана чи "донецького" Солов'я), то варто вступати в АУП. докладніше тут ЧОРНИЙ БЛАЗЕНЬ Будь-яка культура повсякчас усвідомлює свій кризовий стан, проте справжня небезпека виникає не за ситуації, коли не видно нічого глибшого за шаровари та конкурентоспроможнішого за писанку. Рівень розвитку падає лишень за відсутності бунтівника, трікстера, Чорного блазня, який споглядає повсюдну ентропію, сміючись. Тож безкомпромісність і безапеляційність Подерв'янського робить його саме тим дефіцитним альтернативним продуктом, необхідним для споживання нашій гіпотетичній КОНТРкультурі. докладніше тут архів статей можна подивитися тут • Ночі та дні Сільві Жермен 19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен . • Погляд на світ із юності Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство" обидва являють дитячий - тобто наївний і водночас ґротескно-іронічний погляд на суспільне життя-буття. • Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно" Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно" , присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження. • Славка Unlimited Письменниця Галина Ткачук у книзі "Славка" несподівано виявила цілий незвіданий літераторами-скарбошукачами край, в який можна потрапити без шкоди здоров'ю та психіці. • "Хуліган" і "Капіталіст" 11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників - Юрія Покальчука та Сергія Жадана . • "І на тім рушничкові..." Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки - "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть - гарантовані" . • РеклЯма самого себе Вийшла нова книжка "повного неґативатора" від постмодерної укрсучліт ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) - "Автогеографія" . • "Треба лягти під аудиторію..." Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів - Стронґовським . • Навернені, або Люди-трава Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя" . • Воля. Махно. Авангард На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами. • День Незалежності з Махном, або Ближче до тіла укрсучліт (фоторепортаж) • Польські лоліти У видавництві "Фоліо" вийшов новий роман Манули Гретковської та Петра Петуха "Сцени з позашлюбного життя" . • Книжковий секс Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом. • Важка робота ідіота У книжці Мартена Пажа "Як я став ідіотом" розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект. • Вогонь моїх чресел "Станіславський феномен" - від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша . • Всі люди - сестри? Твори ніжних створіннь від літератури презентує грубезний фоліант "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ - поч. ХХІ ст." . • Діяґностика від Процюка Жанр твору Степана Процюка "Інфекція" - чергова сповідь сина епохи на тлі всесвітньої ґлобалізації й занепаду патріотичного, м'яко кажучи, живла. • Дитячі ілюзії презентує Тетяна Винокурова-Садиченко у своїй першій книзі "Жарт. Із життя психів" . • Країна припливів у книзі Мітча Калліна . • Чорний блазень Найстрашніше в творчості Подерв'янського - це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег. • Суть танення, або Перехід дозволено Із четвертим романом "Намір!" уже справді прийшов час судити про Дереша поза контекстом його віку, може, й незважаючи на попередній його здобуток. • Впадіння в мейнстрьом "Сімург" Світлани Поваляєвої впевнено просувається до улюбленого авторкою магічного реалізму, не втрачаючи, втім, головної риси її письма - важкої непереборної лірики. • "Побєда" Скрябіна і вапше Авторова увага не до себе в ролі об'єкта піару, а до читача як достойного співрозмовника, висуває книжку Андрія Скрябіна "Я, "Побєда" і Берлін" до розряду потенційних бестселерів. • "В літературі мусить бути хоч щось святе…" Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК • This is my generation У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода? • Сакраментальна історія в романі Ірини Хомин "Сакрал" . • Новая планка Евгения Гришковца Человек-оркестр продолжил свою литературную карьеру, издав сборник рассказов "Планка" . • Откуда есть пошел Пелевин... Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное" . • В макароническом стиле О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой . • Холодная кровь Трумен Капоте - писатель, герой фильма, текст. • В макароническом стиле О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой . • Партія, розіграна над прірвою Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ" . • Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді" Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана. • Лагідна гра у небуття Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне. • Дві долі, "Три товариша" і шість дверей Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник. • З ностальгією, але без чорного песимізму Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко . • Старші за 16, молодші за 26 - це тенденція. У літературі Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич - молоді автори видавництва "Кальварія" . • Фабрика над прірвою Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ( "Осяча фабрика" ). • Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла" Інтерв'ю з письменницею. • Як позбавитися негативів Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії. • "Ты, Пушкин, Бог…" 10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт - Александр Пушкин . Что это имя говорит представителю молодого поколения? • НДР і ностальгія у кишеньковому форматі 23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея". • Ожившие слова Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка. • Берёзовая виртуальность Есенина 28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин. • "Раптом виростає ціла закінчена історія, якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку". Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько. • Лесная книга (книга на свежем воздухе) Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки. • Анархія вже десь поруч Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю. • Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю. • Убей меня нежно, или Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд. • Let my people go Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко. • Незабаром новий день. "День Європи" Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко. • Ярмарок "Книжковий світ" у Києві Наші нотатки. • Нормальный гонщик Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю". • No problem У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки". • Японец-профессионал в суперлегком жанре Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение". • "Нам греки не чужие, говорю…" Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове. • Две Ольги 13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц. • Читання для всіх Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко. • Немного мыльный ром@н Януша Вишневского "Одиночество в Сети". • Між нами і Нею Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона". • Все детективы ведут в Рим Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме". • Цирюльник-детектив Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер". • Сезонний розпродаж блондинок Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія". • "Русская надежда" живет в украинском Харькове Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова. • Нечитабельная история в романе Элизабет Костова "Историк". • Как сытый голодного жить учил Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек". • Кодируетесь?! "Код да Винчи" Дэна Брауна - один из многих. • Бочкотара по-японски Новый роман Харуки Мураками "Послемрак". • "Станиславка" - больше, чем просто библиотека Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского - 50 лет. Многая лета! • Промоції, прогулянки, медитації у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року. • В Киммерии, у Максимилиана Третий Международный Волошинский (репортаж) • Драконы и кошечки Светы Литвак (интервью). Перформанс начинается… • Драконы и кошечки Светы Литвак (интервью). Часть 2 • Джон Краули: "Поиграйте с идеями"… …в романе "Эгипет". • Унитаз и гитара Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков". • Мелодия, (еще) не ставшая песней О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым. • "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота". • Ключки Василя Шкляра Детектив, містика, еротика. • Уэльбек как диагноз Что делать, когда все есть, а счастья нет? • Боль-любовь Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек. • Игра в слова Не тормози - сникерсни!": кому нужен ново-мотояз? • Как стать писателем… …и можно ли продать качественную книгу? • Летучий голландец и его "голландская жена"… …в литературном мире Эрика МакКормака. • "Редкая птица…" Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре. • "Без мужика", но с Киевом Prosus nostalgos Евгении Кононенко. • Постколоніальний ГЕНдер Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав". • Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет Кратко о главном в детских романах Йона Колфера. • Интриган Артуро Перес-Реверте Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они? • Кто виноват? Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн". • Предположение жить Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина. • "Анонизм" и Набоков "Сповідь киянина еротомана" - книга для интимного чтения. • Девочка и Клодель "Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой. • Путь настоящего Акунина Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили. • Живописное слово Макса Волошина Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна. • Орган пятой власти Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана". • "Весь этот маскерад…" Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах. • Место встречи изменить нельзя Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале". • История прототипа "Парфюмера", рассказанная им самим Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов. • Веселий монах Дзен Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших. • Словарь "непереводимых" слов Что будет, если mimesis заменить на imitation? • Вино с печалью пополам О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату". • Тарас Шевченко говорит по-французски • Версия reversio • Культурный таксидермизм Сергея Соловьева • Русский друид Николай Гумилев • "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…" • Ценности археологии • Питательная маска литературной критики • Фантастика в картинках • Влад Цепеш по прозвищу "Дракула" • Золотоискатель • Ты куда, Одиссей? • "Панство розлитих вин" • Книга из супермаркета РеклЯма самого себе Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ , Київ. Вересень 25, 2006 р., понеділок. Саме так, знаючи, що його дехто вважає уособленням "просебеписальництва", ІБТ міг би назвати кожну зі своїх книжок. Нічого не було би страшного в тому, що це словосполучення майже копіює назву збірки есеїв Нормана Мейлера, адже й "Автогеографія" , якщо комусь цікаво, не є оригінальним авторським каламбуром і вже служила за назву певним чужим статтям. Оскільки книга, що ми її тут дещо розглянемо, є збіркою вибраного (перепрошую за тавтологію), "the best of" або ліричним портфоліо, видається не зайвим торкнутися самого феномену ІБТ, позаяк за жодних умов, говорячи про його творчість, не можна оминути обрану ним майже трікстерську роль, яка, наче прапор, над тією творчістю майорить. А феномен ІБТ є, насправді, кумедним парадоксом, що ґрунтується на звичній цнотливості українського читача. Для тих, хто з якихось причин не знає, про якого-такого Ібете наразі йде мова, я зроблю важливе повідомлення. ІБТ (Ігор Бондар-Терещенко) відомий насамперед як не дуже ортодоксальний літературний критик, що його самого всі люблять критикувати. І є за що. Так, це він паплюжить нашу неньківську-солов'їну чудернацьким правописом. Це він колишніх роботодавців називає "Нужник Review". Він, він - статтю буцімто про Дереша пише цілком про Іздрика у відповідь Єшкілєву (отут би Фройд плакав) . Але знизимо швидкість. Коли б ми поцікавилися загальними, базовими доганами в бік ІБТ, то мали б здивуватись. Кажуть, із текстів його видно, як хворобливо він прагне визнання. Але ж цікаво: чому порівняно молодій і такій жирній творчій одиниці має бути соромно за прагнення самореалізації? Чи треба писати лише заради грошей? Задля них, грошей, ІБТ також уміє, зважаючи на його безперечну талановитість, неможливо виправдати його підпис під статтями в газеті "Друг читача". Далі. Зарозумілість його інтонацій штовхає деяких "критиків" на неоднозначний діагноз: мовляв, ІБТові, взагалі, шкодить читання. Критикові шкодить читання?! Господи… Найрозповсюдженішою ж думкою про ІБТ залишається міф про відсутність у нього будь-якої толерантності по відношенню до текстів, які він розглядає, і брак такту по відношенню до їхніх авторів. Критика критикують за те, що він когось критикує. Це за ситуації, коли ІБТ майже сам тягне вітчизняне літературознавство геть від звичного міфологізаторства його функцій. Та будемо чесні: передражнювання, панібратство, зверхність - прикмети його письма. Зустрічаються люди, котрим до душі маразми та міазми Вєллєра, але яких сіпає від методів нашого героя. Через його злий стиль Іздрик назвав ІБТ "повним неґативатором". Яка ж це все неправда! Тутечки й починається обіцяний парадокс. Ми ж бо закинемо ІБТові протилежне. Нікого ще, ані Карпу , ані Скрябіна , він не лаяв так, щоби позбавити їх місця у Великій Українській Літературі. Визнаючи навіть у невдахах та графоманах причину й обставину існування власних поетик, ІБТ - як підрахувати середній результат - танцює щось геть із реверансів навсібіч, відмовляючись, відмовляючись, відмовляючись - і поглянути в бік очевидних негараздів. ІБТ - чорний піар сучукрліту. Не тільки суч-. Кажуть, ІБТ самоутверджується завдяки образливим випадам у бік не лише живих, але й мертвих достойників. Він пише "…величезний айсберг з окам'янілих фекалій соцреалізму". Даруйте, хіба ж і це не комплімент? Хіба в шкільних хрестоматіях ви зустрічали щось, завбільшки з айсберг? Кого б ІБТ не "намагався образити", він залишає опонента гідним уваги ворогом. Перша з гіпотетичних причин може бути такою. Чим дужче підтримувати той невеличкий театр, яким є усе без винятків наше літературне життя дев'яностих-двотисячних, в статусі чогось, безваріантно значущого, тим більш значущими рушіями національного культурного процесу можуть почуватися і тієї літератури пророки та інквізитори (а ІБТ висунутий на обидві посади). Є, щоправда, оптимістичніший погляд. Вірогідно, що розчаровуючись у колегах-літературознавцях, шукаючи ідеального опонента, молодий патріот кожну тільки-но видану українську книжку сприймає, наче історично важливе дискусійне поле (наче кухня чи пак мансарда) - важливе для затвердження власного інтелектуального існування. Реабілітація ІБТ цим не вичерпується. Сьогоднішня українська література не любить персонажів, спрощених до елементарних схем. У нас поки що не передбачається появи Чехова, Набокова, Кундери, Уліцької або Кутціє. Відповідаючи теоретичним засадам "нових романістів", персонажам сучукрліту властива тенденція потенційно-нескінченного поглиблення свого образу. Навіть герої Жадана , якщо, на перший погляд, і не відрізняються за цією якістю, то - неможливо не помітити - є від початку вплетеними у візерунок авторської тотальної поетизації простору, і тому, все одно, являють собою приклад невичерпності. Так само ІБТ дивиться на тексти. Так і заповідали його улюблені теоретики. Майстер гарно висловити чужу думку, він зізнається сам: "…єдність сакрального і профанного у цьому світі. Адже він складається не з речей, а з процесів, і будь яку думку не можна висловити об'єктивно, позаяк неможливо виключити спостерігача з процесу спостереження. Також у всесвіті людської культури не існує нічого ґрунтовного чи другорядного, така система - це павутиння рівно залежних і однаково важливих процесів…". Ось і все. Під цим кутом "неґативатор" виглядає не таким уже й страшним. Попри його неввічливість, можемо викреслювати його ім'я зі списків контркультури. Але не забуваймо про його "Автогеографію", бо вона ілюструє аспекти, яких ми не торкались. Носій важкого, кострубатого ліризму, ІБТ предстає найзарозумілішим з наших письменників. У всіх речах збірки (віршах, радіоп'єсах, есеях), зловживаючи цитатами, постійно ламаючи інтонацію, провокаційно виставляючи всі діри неусталеного правопису він радо демонструє зневагу до пересічного читача, встановлюючи натомість неможливий фільтр, який буде пройдено хіба тільки ІБТівським двійником. Бродський вважав, що критик і митець знаходяться невимовно далеко один від одного. Так чи інакше, ледь уміщаючись в одному ІБТ, ці дві іпостасі перетворюють його на лексичного монстра. Єшкілєв казав, що ІБТ є критиком не для читача, але для письменника. Це майже правда, проте, ще правдивішою буде теза, про те, що ІБТ як поет існує лише для критика, якщо той є подібного ж претенційного рівня. Найцікавішою ж у книжці може стати раз у раз декламована автором віра в емоційну інакшість, нервову оголеність творчої особистості ("знов замовлять серце ще живе"). Мило й класично (настільки, що на сторінках "Автогеографії" зустрічається навіть Поет у Лікарні; цікаво, бо, здавалось, усіх Мерфі та Гуревичів мали б давно виписати). Можна скільки завгодно іронізувати з людини, яка ставиться серйозно до себе, а з тебе теж іронізує. Але маємо віддати належне ІБТові: кожна вдала дешифровка кожного наступного ІБТівського речення буде незлим компліментом читацькому інтелектові.