http://dere.com.ua сайт тренера Деревицького Tue, 17 Oct 2006 09:17:46 +0000 http://wordpress.org/?v=2.0 en http://dere.com.ua/17/10/2006/475.html http://dere.com.ua/17/10/2006/475.html#comments Tue, 17 Oct 2006 09:17:46 +0000 Деревицький Перемовини Ретроспектива http://dere.com.ua/17/10/2006/475.html Уміння говорити як умова успіху Про що б не йшла мова, треба вміти говорити. Ніщо так не виказує походження, освіту, вихованість і самодисципліну, вважали наші предки, так швидко й промовисто, як слова, що ми їх уживаємо, і те, як ми це робимо. [] Треба вміти гарно й розумно говорити, роблячи все належно, щоб інша сторона вас зрозуміла. Щоб повідомлення було сприйняте правильно, необхідно: добре знати тематику зустрічі, говорити по суті справи; спланувати своє повідомлення, викладати його ясно і чітко; не зневажати фактами, вміти образно висловлюватись; прагнути привернути до себе увагу, стежити за ходом розмови; говорити правильно, без слів-паразитів, які засмічують мову; говорити задля досягнення поставленої мети. Навіть найзмістовніша й риторично досконала промова втрачає свої переваги, якщо своєю тривалістю втомила партнерів. Чотирирічна дитина за день може вимовити до 12 тисяч слів, знаючи їх біля дев’ятисот. Це потрібно дитині для розвитку її мовлення і мислення. Дорослому ж треба пам’ятати, що балакучість не належить до комунікативне привабливих особистих якостей. Існує чимало прийомів початку ділової розмови. Жарт або тактовний комплімент допомагає зняти початкову напругу і налаштувати сторони на дружню бесіду. Метод зачіпки - ви розповідаєте жарт, курйоз і зразу переходите до короткого викладу суті проблеми: Надворі холодно, йде зима, одна надія на російський газ. Метод стимулювання гри уяви - одна із сторін одразу ставить багато запитань з багатьох проблем, які вважає за необхідне обговорити. Метод прямого підходу - коротко викласти мету зустрічі і перейти до суті справи. Застосовується у короткій і не дуже важливій зустрічі. Наведемо поради щодо формування адекватного сприйняття: акцентуйте важливі слова і підпорядковуйте їм менш важливі; маніпулюйте голосом - його тон повинен то знижуватися, то підвищуватися. Раптове підвищення чи зниження тону голосу зразу ж виділяє слово чи речення на загальному фоні; змінюйте темп мови - це надає їй більшої виразності; робіть паузи до і після важливих слів, дбайте про конструкцію речень; говоріть спокійно, виважено, із стриманими розумно дозованими почуттями. Коли людина роздратована, їй хочеться критикувати, осуджувати, навіть ображати партнера, а не намагатися зрозуміти його думки, твердження, погляди. Не говорити нічого відразу, якщо ти роздратований! - застерігали древні шумери ще понад 4,5 тис. років тому. Біблійне ім’я Хам, яке стало прозивним, у перекладі з давньоєврейської означає “гарячий”. Не треба піддаватись хвилі емоцій, не гарячкувати й виходити з себе, не підвищувати сили голосу, не можна відповідати грубощами на грубощі; відцурайтесь настанови, що останнє слово завжди має бути за вами. Уміння слухати З усіх людських якостей уміння слухати найважче. Л. Фейхтвангер запевняв, що людині необхідно 2 роки, щоб навчатись говорити, і 60 років, щоб навчитись слухати. Заважає слухати: обвантаження власними проблемами, відволікання на свої сторонні думки; поспішність суджень. Дослідження показали, що у 70% випадків людина слухає уважно лише перші 2 хвилини, а потім подумки говорить собі: Все ясно чи Усе неправильно! - і далі вже не дослуховує; критичність, негативність сприйняття і мислення іншої особи. Увага часто спрямована на помилки, недоліки мови і поведінки того, хто говорить, і значно менше ~ на щось нове, цінне, корисне; упередження проти того, хто говорить. Наприклад: Що він може сказати розумного? - Ще молодий, некомпетентний тощо; прагнення самоствердження. Дослідження показали, що інколи партнери зайняті обміркуванням своїх реплік, порад і зауважень, а не слуханням співрозмовника. Німецький соціолог Вальфіш-Рулен навіть сформулював 26 аргументів мовчання. Наведемо деякі з них: Якщо співрозмовник роздратований, то краще промовчати, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратованою людиною - все одно, що підливати пальне у вогонь. Помовчіть, якщо ви довго говорили - дайте сказати іншим. Якщо вам дали слово, а те, що ви хотіли сказати, вже висловлено іншими, відмовтесь від зайвого повторення. Коли хочеться поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить, промовчіть. Якщо ви недостатньо компетентні у певному питанні, дайте можливість говорити тим, хто знає його краще. Не ображайте гідність інших. Промовчіть у ситуації, за якої своєю розмовою ви могли б мимоволі розкрити довірену вам таємницю. Нагадаємо також, що не слід бути набридливим співбесідником і завжди потрібно стежити за своїм настроєм. “Уміння слухати, - переконував Д. Карнегі, - це найбільший комплімент, який ми можемо зробити тому, хто говорить”. А кожному з нас подобаються компліменти.p>Якщо людина прагне до самовдосконалення, щоб бути корисною і привабливою для інших, вона має постійно поглиблювати й розвивати мовну компетенцію та вдосконалювати свою майстерність слухати свого партнера. Перепони у спілкуванні На шляху взаєморозуміння людей у процесі спілкування можуть виникнути певні бар’єри: інтелектуальні, мотиваційні, моральні, емоційні. Інтелектуальний бар’єр. Перша перепона - інтелект (від лат. intelectus - розсудок, розуміння). Він не є вродженою якістю, а дається наполегливою працею (навчанням, життєвим досвідом) протягом усього життя. Саме тому інтелект не є якоюсь сталою величиною і, напевне, люди, які чимало бідкаються, що їм не вистачає того чи іншого у житті, ніколи не бідкаються про нестачу розуму. Інтелектуальні труднощі в спілкуванні пов’язані з некомпетентністю однієї зі сторін, нерозумінням смислу або підтексту висловлювань, обмеженістю пам’яті, відсутністю логічності мислення, невмінням абсорбувати краще, недосконалим словниковим запасом тощо. Мотиваційний бар’єр. Цей бар’єр знаменитий тим, що висловлювана людиною мотивація має бути прийнятною і переконливою для оточуючих. При негативному її розумінні вона втрачає своє мобілізуюче значення. Саме таким мотиваційним безглуздям були свого часу заклики: Віддамо всі сили… - Виконаємо і перевиконаємо… - Усі як один на прибирання території… і т.п. Мотиваційні труднощі пов’язані з надміром або відсутністю мотивів розуміння, їх нескоординованістю, споживацьким ставленням до інших, належністю до різних соціальне-політичних груп, професійними відмінностями, що породжені різним світоглядом, культурними цінностями і т.п. Моральний (етичний) бар’єр. Зазначений бар’єр зумовлюється тим, що при спілкуванні в дію вступають чимало життєво-побутових факторів. Тут може проявлятися відмінність статі, віку, соціального становища, належність до службової та державне-посадової ієрархії тощо. Спрацьовують також суто психологічні якості людини: сором’язливість, психічний склад, недовіра; брак тактовності, толерантності, заздрість, необ’єктивність, настирливість, амбіційність, поспішність і т.п. Емоційний бар’єр. Найчастіше в практиці спілкування виникає бар’єр, пов’язаний з концепціями поведінки тих чи інших “малих” або “великих” соціальних груп, до яких належить людина, її зовнішність, вираз очей і обличчя. Перша - це зовнішність людини, її естетичні якості. Переваги красивої зовнішності проявляються ще в ранньому дитинстві, коли симпатичним дівчаткам чи хлопчикам дорослі приділяють більше уваги. У школі вчителі оцінюють таких дітей як більш здібних, а однокласники намагаються завести з ними дружбу. Гарні жінки частіше вдало виходять заміж і займають вище соціальне становище у суспільстві, на них більше задивляються чоловіки, приписуючи їм кращі якості, навіть “обожнюючи” їх. Менш вродливі люди відчувають “дискримінацію” з раннього дитинства: виховательки приділяють їм менше уваги в дитсадках, суворіше ставляться до них вчителі у школі, упереджено ставляться викладачі ВНЗ. їх оцінюють більш вимогливо, прискіпливо при зайнятті вакантних посад, встановленні заробітної плати, наданні пільг. “Фізична врода, ~ зазначає психолог С.Рей (США), - може підняти самооцінку, рівень вимог і взагалі дати людині позитивне бачення світу, що сприяє успіху у найрізноманітніших галузях”. Це не означає, що красива зовнішність має головне значення у житті людини. Людина біосоціальна і в своїй життєдіяльності підпорядковується як біологічним, так і соціальним законам, дію яких неможливо протиставити один одному. Так, академік В.М. Бехтерєв зазначав, що особистість є завжди і всюди продуктом біосоціальних умов, які завдячують своїм виникненням, з одного боку, біологічному впливу, отриманому від батьків, а з іншого - соціальним умовам оточуючого середовища. Вродлива зовнішність може бути ознакою здоров’я, стійкості до захворювань, але вона мало що скаже про розум, талант, порядність людини. Інколи важко відповісти на запитання, чому одні люди подобаються “з першого погляду”, а з іншими - треба з’їсти пуд солі. Певною розгадкою тут виступає вираз очей і обличчя (пропорціональність, міміка, зміни виразу обличчя тощо). Свого часу філософ А. Шопенгауер зауважував: “Уста висловлюють думку людини, а обличчя - думку природи. Не говоримо вже про загальновідому народну мудрість, що очі - дзеркало душі людини”. Правда, якщо бути точнішим, то у виразі очей віддзеркалюється розум, набутий людський досвід. Не випадково ж ми говоримо: мудрий погляд, сумні очі, яскраве сяйво очей. Видатний кінорежисер М. Ромм якось зауважив, що за допомогою гриму в кіно можна зробити все: негарного - красенем, некрасиву жінку - казковою красунею, крім одного: тупі очі, якщо вони показані на екрані крупним планом, не можна зробити розумними. Більшість людей створює чуттєві фантазії, розглядаючи обличчя, хоча лише фахівці можуть визначити психофізіологічні особливості конкретної людини. Наші обличчя - це наші підписи, і невипадково в другій половині життя людина сама є відповідальною за красу та виразність свого обличчя. І якщо це так, то краса не є панацеєю, що визначає все або нічого. Так, в однієї з найбільш цікавих жінок світу Клеопатри ніс був з горбинкою, Мадонна стала знаменитою співачкою, не зважаючи на великий ніс, а збільшені вилиці А. Шварценегера не завадили йому мати великий успіх у кіно й політиці. Зрозуміло, що людина змінюється протягом життя в своїх знаннях, поглядах, життєвих установках, а, отже, і в діях, вчинках, поведінці. Хоча великий китайський мислитель Конфуцій зауважив: “Не змінюються лише наймудріші і найдурніші”. Подібне зауваження має сенс, особливо, коли мова йде про перших, не таку велику кількість людей, які стоять біля керма управління. Справу ж потрібно мати щоденно з тими, кого життя, навчання та виховання змінюють. Умови ефективного слухання Американський дослідник ділових стосунків І. Атватер виділив найбільш ефективні умови, що сприяють підвищенню ефективності слухання: наявність уваги, застосування рефлексивного та нерефлексивного слухання, наявність настанови, використання можливостей людської ам’яті та вміння правильно розуміти мову невербальних сигналів. Наявність уваги. Наявність концентрованої, стійкої і спрямованої уваги ефективно підвищує сприйняття інформації, допомагає і тому, хто її повідомляє, і тому, хто її отримує. Зосередження уваги - складний психологічний процес, що вимагає певних вольових зусиль від слухача (щоб викликати в його мозку так звані хвилі очікування інформації). Зосередитись, підвищити увагу допомагає візуальний короткотривалий контакт (близько 10 сек) на початку розмови і час від часу в процесі розмови (близько 6 сек), а також відповідні пози і жести (нахил голови в сторону партнера, відкриті долоні рук, пози). Рефлексивне слухання. Завдяки рефлексивному слуханню можна встановити зворотний зв’язок із партнером, контролювати точність сприйнятої інформації. До прийомів рефлексивного слухання належать: уточнюючі запитання по ходу розмови, перефразування (коли акцент робити на змісті, ідеях висловленого, а не на настановах, почуттях партнера), резюмування (підсумовування основних ідей і почуттів, поєднання фрагментів розмови в одне ціле). Останнє особливо доцільне, коли у партнерів наявні розбіжності, неузгодженості, претензії чи проблеми. Нерефлексивне слухання. Нерефлексивне слухання передбачає використання певних навичок не втручатись в мову партнера зі своїми зауваженнями. Цей прийом особливо придатний в спілкуванні з надто емоційними партнерами, а також з тими, хто має певні труднощі у формулюванні і висловлюванні своїх думок. У нерефлексивному слуханні найчастіше використовуються короткі, нейтральні та малозначущі репліки, які свідчать про увагу слухача і дозволяють підтримувати розмову, дають можливість висловитися партнерові. Настанови. Розуміння й емоційне ставлення до людини у вигляді певної настанови - особливо важливі при слуханні. Якщо настанова позитивна, то відносини між діловими партнерами є відвертими, вони сприймаються в процесі спілкування. Якщо ж настанова негативна, то ділові партнери ставляться один до одного невиправдано критично, упереджено. Ефективність слухання підвищує поєднання таких дастанов: схвалення - перш за все готовність вислухати іншого (не просто згода, а позитивне ставлення до партнера, яке заспокоює його, допомагає вільно спілкуватись, створює обстановку невимушеності); самосхвалення - як наявність внутрішньої згоди з самим собою при сприйнятті складного партнера, інформації (розуміння власних недоліків, причин страхів, невдач дає можливість розуміння таких самих недоліків в інших людей); емпатія - як розуміння емоційного стану, проникнення в переживання свого партнера (через ототожнення себе з ним, співпереживання). Емпатія особливо доречна в спілкуванні за високої емоційної напруги (конфлікти, розбіжності, суперечки). Пам’ять. Обробка інформації відбувається в пам’яті на трьох рівнях: сенсорному - короткотривалі сенсорні сліди та їх зникнення в інтервалі 0,1-0,5 сек; короткотривалому - визначає ємкість людської уваги, втримуються зорові образи, вербальна інформація, сприймається значення слів, відбувається їх інтерпретація із врахуванням контексту. Короткотривала пам’ять обмежується увагою до ЗО сек і ємкістю запам’ятовування (тобто числом запам’ятованих одиниць, що сягає “7±2″); довготривалому - зберігається більша частина інформації. Довготривала пам’ять потребує від людини зусиль уважно слухати, включивши механізм уваги. Під час спілкування більша частина почутої інформації забувається, запам’ятовування ж решти інформації залежить від її новизни, корисності та емоційності подачі. Найкраще запам’ятовується та інформація, яка поступила останньою, середня подача майже відразу забувається, а перша - запам’ятовується дещо гірше, ніж остання. Легше запам’ятовується повідомлення при використанні візуальних засобів (малюнки, схеми, діаграми, фото- та відеоматеріали); абстрактні ідеї, концепції запам’ятовуються на слух, при обговоренні. Впливають негативно на запам’ятовування надмірні емоції, особливо критичні, звинувачення. Розуміння невербальних сигналів. Неодмінною умовою ефективного слухання є правильне розуміння мови невербальних сигналів. Фахівці в галузі невербальних засобів спілкування виділяють чотири групи найбільш ефективних сигналів: візуальні, акустичні, тактильні та ольфокорні. 1. До візуальних сигналів належать: Кінесичні: рухи голови, рук, ніг, тулуба, хода, вираз обличчя, очей, поза, постава, посадка голови, напрям погляду, візуальні контакти, шкірні реакції (почервоніння, збліднення шкіри, спітніння). Проксемічні: ознаки віку, статі, раси, засоби перетворення природної будови тіла (одяг, зачіска, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, дрібні предмети в руках). 2. Акустичні сигнали поділяються на: паралінгвістичні (якість та діапазон голосу, тональність, тембр, ритм мови, висота звуку); ексталінгвістичні (мовні паузи, сміх, плач, зітхання, хлюпання носом, кашель). 3. Тактильні сигнали (дотик, потиск рук, обійми, поцілунок). 4. Ольфокорні сигнали (приємні і неприємні пахощі оточуючого середовища, природні і штучні пахощі людини). Найбільш інформативними є такі п’ять сигналів: жестикуляція - рухи рук; міміка - зміни на обличчі; поза партнера - положення та рухи тіла; дистанціювання - відстань між партнерами та раптові рухи щодо її зміни; інтонація - явища, пов’язані з голосом. Найбільш суттєвими з них є жести та міміка, які найбільш об’єктивно відображають реакцію на повідомлення. Людині зрозуміти їх значно важче, ніж замінити слова в реченні, вони несуть до 40% інформації. ]]> http://dere.com.ua/17/10/2006/475.html/feed/ http://dere.com.ua/16/10/2006/472.html http://dere.com.ua/16/10/2006/472.html#comments Mon, 16 Oct 2006 07:17:55 +0000 Деревицький Світоглядне http://dere.com.ua/16/10/2006/472.html Британська газета Financial Times оприлюднила свій рейтинг найекстравагантніших мільярдерів. У ньому опинилися бізнесмени як зі світовим ім’ям, так і невідомі широкому загалу. Найплодовитішим FT назвало банкіра з Саудівської Аравії Салеха Аль-Раджі, 94 роки, статок якого оцінюється в $6,5 млрд. Річ у тому, що у бізнесмена 7 дружин і 60 дітей. Глава Nike Філіп Найт попав у список під категорією “найгірше одягнений”. Чоловік із статком $7,3 млрд і керівник імперії по виробництву одягу носить пом’яті лляні костюми і ковбойські капелюхи з логотипом своєї компанії. Найскупіший багатій у світі - засновник мережі меблевих магазинів Ikea Інгвар Кампрада. Маючи $28 млрд, він їздить на старенькому Volvo і літає економ-класом. Він також вимагає від 90 тисяч своїх підлеглих писати з 2 сторін паперу. Джорджа Сороса, відомого своїми антибушівськими висловами, видання назвало найзаполітизованішим. Автора саги про Гаррі Потера письменницю Джоан Роулінг газета оголосила вражаючим перетворенням. Свій перший роман вона почала набирати на друкарській машинці з секонд-хенду на початку 90-х. З часом Роулінг стала першою людиною, кому вдалося заробити мільярд написанням книг. Іспанки Естер і Алісія Копловіц, які володіють контрольним пакетом акцій будівельної компанії Fomento de Construcciones у Contratas, вважаються найелегантнішими серед багатіїв. Головним кандидатом на безсмертя є президент канадської компанії Future Electronics Роберт Міллер, 60 років, який охоче вкладає свої чималі заощадження в найнеймовірніші і безнадійні проекти. У їх число входить і фінансування арізонського Фонду кріонічних досліджень (вивчення можливостей глибокого заморожування людей). За деякими даними, сам мільярдер після смерті теж піддасться кріопрезервації, розраховуючи воскреснути в майбутньому. За матеріалами КорреспонденТ.net , NoNaMe . Джерело: “Газета по-українськи” . ]]> http://dere.com.ua/16/10/2006/472.html/feed/ http://dere.com.ua/16/10/2006/473.html http://dere.com.ua/16/10/2006/473.html#comments Mon, 16 Oct 2006 07:17:55 +0000 Деревицький Світоглядне http://dere.com.ua/16/10/2006/473.html Британська газета Financial Times оприлюднила свій рейтинг найекстравагантніших мільярдерів. У ньому опинилися бізнесмени як зі світовим ім’ям, так і невідомі широкому загалу. Найплодовитішим FT назвало банкіра з Саудівської Аравії Салеха Аль-Раджі, 94 роки, статок якого оцінюється в $6,5 млрд. Річ у тому, що у бізнесмена 7 дружин і 60 дітей. Глава Nike Філіп Найт попав у список під категорією “найгірше одягнений”. Чоловік із статком $7,3 млрд і керівник імперії по виробництву одягу носить пом’яті лляні костюми і ковбойські капелюхи з логотипом своєї компанії. Найскупіший багатій у світі - засновник мережі меблевих магазинів Ikea Інгвар Кампрада. Маючи $28 млрд, він їздить на старенькому Volvo і літає економ-класом. Він також вимагає від 90 тисяч своїх підлеглих писати з 2 сторін паперу. Джорджа Сороса, відомого своїми антибушівськими висловами, видання назвало найзаполітизованішим. Автора саги про Гаррі Потера письменницю Джоан Роулінг газета оголосила вражаючим перетворенням. Свій перший роман вона почала набирати на друкарській машинці з секонд-хенду на початку 90-х. З часом Роулінг стала першою людиною, кому вдалося заробити мільярд написанням книг. Іспанки Естер і Алісія Копловіц, які володіють контрольним пакетом акцій будівельної компанії Fomento de Construcciones у Contratas, вважаються найелегантнішими серед багатіїв. Головним кандидатом на безсмертя є президент канадської компанії Future Electronics Роберт Міллер, 60 років, який охоче вкладає свої чималі заощадження в найнеймовірніші і безнадійні проекти. У їх число входить і фінансування арізонського Фонду кріонічних досліджень (вивчення можливостей глибокого заморожування людей). За деякими даними, сам мільярдер після смерті теж піддасться кріопрезервації, розраховуючи воскреснути в майбутньому. За матеріалами КорреспонденТ.net , NoNaMe . Джерело: “Газета по-українськи” . ]]> http://dere.com.ua/16/10/2006/473.html/feed/ http://dere.com.ua/13/10/2006/471.html http://dere.com.ua/13/10/2006/471.html#comments Fri, 13 Oct 2006 07:51:06 +0000 Деревицький Політичне http://dere.com.ua/13/10/2006/471.html 31 липня в Сполучених Штатах в автомобільній катастрофі за підозрілих обставин загинув пан Чжан Хунбао - засновник цігун Чжунгун, надзвичайно популярного свого часу в континентальному Китаї. 3 вересня Міжнародний центр Чжунгун оголосив про створення “Комітету з розслідування обставин смерті Чжан Хунбао”, щоб розкрити реальну причину підозрілого інциденту, який призвів до смерті майстра цігун. Комітет опублікував заяву, в якій були перераховані неодноразові спроби, зроблені Комуністичною партією Китаю (КПК) для того, щоб “убити, обмовити й підставити” Чжан Хунбао. У ній стверджувалося, що, “тільки позбавившись Чжан Хунбао, КПК могла відчувати себе спокійно”. Розслідування Комітету сфокусувалося безпосередньо навколо КПК. Заява Комітету з розслідування обставин смерті Чжан Хунбао За даними веб-сайта Культури Тяньхуа Чжунгун, комуністичний режим Китаю завжди хвилювало, що Чжунгун може перетворитися на наймогутнішу опозиційну силу в Китаї. Чжунгун - китайська практика цігун (вправи й медитація) під назвою Яншен Ічжи Гун (скорочено - Чжунгун). КПК “була дуже сильно стурбована тим, що Чжан Хунбао може зібрати навколо себе багато людей, перетворившись на політичного лідера, тому вона робила спроби знайти будь-який спосіб екстрадиції й знищення Чжана. Тільки позбавившись Чжан Хунбао, КПК могла досягти того, щоб його організація розпалася, і їй не потрібно було б більше турбуватися”. У заяві також мовилося, що “до 1999 року КПК сім разів таємно нападала й один раз намагалася вбити Чжан Хунбао. У 2000 році, коли він приїхав в Сполучені Штати, щоб знайти моральну підтримку і політичний притулок, КПК обмовила його, звинувативши в здійсненні різних злочинів, що послужило приводом для арешту Чжана й ув’язнення на 444 дні. Політичне переслідування не закінчилося навіть після того, як у Сполучених Штатах він отримав політичний притулок і приїхав до Вашингтона в 2001 році. Пізніше він знову був затриманий і поміщений під домашній арешт. Починаючи з 15 березня 2003 року, тоді як Чжан Хунбао готувався до організації опозиції, щоб обмежити деспотичний режим КПК, його викликали до суду, пред’явивши п’ять серйозних звинувачень, включаючи підозру у викраденні людини з метою шантажу. Таким чином, його тоді втягнули в 40 судових процесів. Чжан став жертвою політичного переслідування КПК під назвою “11 вересня - акція обезголовлювання”, розробленого шпигунами партії в Сполучених Штатах, які використовували американський “Закон про боротьбу з тероризмом” у своїх цілях, - екстрадиції Чжана до Китаю, де його можна було б стратити. 28 лютого 2006 р. Чжан виграв кримінальний процес і незабаром інші судові процеси проти нього один за іншим були програні обвинувачами або були закриті. Залишилися тільки одна цивільна справа і справа, пов’язана з компенсацією праці. Якраз коли “11 вересня - акція обезголовлювання” зазнала повної невдачі, а серія судових процесів була повністю припинена, коли у Чжан Хунбао, здавалося, з’явилася надія, він загинув у загадковій автомобільній катастрофі. Комітет з розслідування його смерті має намір “ретельно розслідувати реальні причини й підоснову нещасного випадку Чжан Хунбао, щоб заспокоїти душу померлого”. Три види смертельної зброї КПК Після того, як з Чжаном стався нещасний випадок, його стаття під назвою “Пост’ядерна надзвичайна зброя і геостратегічні цілі КПК”, написана в лютому 2005 р., дуже розповсюдилася серед користувачів мережі Інтернет. Чжан був одним із провідних консультантів із збройних сил КПК і у своїй статті розкрив не один військовий секрет. У своїй статті він заявив, що у КПК для здійснення терору у світі є три види надзвичайно руйнівної зброї. Перший вид - це космічна пост’ядерна надзвичайна зброя: широкомасштабні технології, за допомогою яких із космосу можна влаштувати збій електроенергії на Землі. Другий - це геологічна пост’ ядерна надзвичайна зброя, що штучно викликає землетруси й цунамі. І третя - людська пост’ядерна надзвичайна зброя: надзвичайні здатності, які використовуються у військових цілях. 14 серпня 2003 р. велика територія, що включає Середній Захід і північний Схід США, а також Південну Канаду, постраждала від збою електрики в один і той самий час. У наступні півтора місяці вірні союзники США - Великобританія, Італія та інші європейські держави - також постраждали від широкомасштабного відключення електроенергії, події з невідомої причини. На підставі отриманої інформації, а також своїх припущень, що базуються на словах Чжан Ваньняня, заступника голови Головного військового комітету КПК, і Сюна Гуанкая, заступника голови Народної Армії Звільнення (НАЗ), Чжан зробив такий висновок. Згадані вище відключення електрики могли бути результатом випробувань КПК, яка запустила в космос на орбіту високочастотну мікрохвильову зброю, націлившись на Сполучені Штати. Якби відключення електрики тривало тиждень, то всі транспортні засоби, що працюють на бензині, швидко вичерпали б паливо. Якби відключення електрики тривало півмісяця, деякі люди померли б з голоду й холоду. Якби відключення електрики тривало місяць, половина населення вимерла б з голоду й холоду. Якби ситуація тривала ще довше, кількість смертельних випадків дуже зросла б. Кінець кінцем, це могло б призвести до повного краху Сполучених Штатів. Під час дискусії про другий вид смертоносної зброї, Чжан Хунбао навів приклад того, як одного разу Цзян Цземінь випадково розголосив високу таємницю. Цзян сказав: “У крайньому випадку буде землетрус”. Потім Чжан проаналізував землетрус потужністю 7,6 бала за шкалою Ріхтера в окрузі Наньтоу, Тайвань, датоване 21 вересня 1999 року, землетрус у Нью-Джерсі, США, в 2002 році, і землетрус у Ніігате, Японія, 23 жовтня 2004 року, а також цунамі, яке налетіло на Південну Азію в грудні 2004 р. Чжан вважав, що всі ці землетруси й цунамі, штучно викликані КПК. Наприклад, проаналізувавши незвичність землетрусу в Тайвані потужністю 9,21 бала, Чжан Хунбао сказав: “На той час дві сторони було втягнуто в дуже запеклі дебати з приводу пропозиції Лі Дун-хуея про “одну країну - дві системи”, що нагадують готову до спалаху війну. Проте, зіткнувшись із землетрусом, який вразив увесь світ, обидві сторони буквально заніміли. Незабаром люди побачили, що Цзян Цземінь провів грандіозну церемонію обходу військ, демонструючи всьому світові силу й потужність Китаю. Він був дуже самовпевнений”. Нью-Джерсі не стоїть у зоні сейсмічної активності, тому будь-який землетрус у цьому районі - це вельми дивне явище. Крім того, не було нічого, що могло б провістити його. Штат Нью-Джерсі - це за 2,5 годин їзди від державного політичного центру у Вашингтоні, і майже та ж відстань між округом Наньтоу й Тайбеєм, політичним центром Тайваню. Землетрус відбувся на Тайвані в кульмінаційний момент політично напружених дебатів з питання Тайваню; крім того, до землетрусу в Нью-Джерсі відносини між Сполученими Штатами й Китаєм також були напруженими. Цунамі в Південній Азії 26 грудня 2004 р. було також вельми дивним явищем. Чжан Хунбао проаналізував, що цунамі знесло головні об’єкти в стратегічно важливій Малаккській протоці. Воно не тільки ліквідовувало можливість виникнення загрози з боку Індії для Китаю, важливішим було те, що це дало Китаю ще одну гарантію безпеки в майбутній китайсько-американській битві. Чжан Хунбао нагадав читачам, що “цунамі сталося 26 грудня. Це день народження Mao Цзедуна, глави КПК. Чи відбулося це за збігом обставин? Або його організували спадкоємці Mao, щоб утішити свого колишнього лідера?” Що стосується третьої смертельної зброї, Чжан Хунбао перерахував експерименти з надприродними здібностями, які були офіційно перевірені й випробувані. Він також опублікував серію ілюстрацій, які підтверджували існування й силу незвичайних здібностей. Чжан Хунбао також розповів про дослідницькі проекти, які розвиваються на цей час, які можуть бути використані з військовою метою: розвиток здатності спостереження за ворожими військами, що перебувають за межами поля зору; відпрацювання здатності читання думок, планів і намірів вищого ворожого керівництва; розвиток здатності фізичної дії на ворожих воєначальників, роблячи частішим їхній пульс, підвищуючи кров’яний тиск, створюючи неспокій і ослабляючи розумові функції. Крім того, розвиток телекінезу для вбивства ключових ворожих фігур також перебуває в процесі. Для цих цілей були знайдені і тренуються люди, які можуть розвинути у себе здатність займання на відстані, вставляти сталеві голки в тіло людини або володіють різними іншими надзвичайними здібностями. Вень Хуа, Велика Епоха (The Epoch Times) - міжнародний інформаційний проект: http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/4/4749.html . ]]> http://dere.com.ua/13/10/2006/471.html/feed/ http://dere.com.ua/12/10/2006/470.html http://dere.com.ua/12/10/2006/470.html#comments Thu, 12 Oct 2006 07:49:42 +0000 Деревицький Решта http://dere.com.ua/12/10/2006/470.html Девід Камерон як лідер партії консерваторів у своєму першому звернені закликає до змін, а також недвозначно натякає про свій намір відмовитися від давнього зобов’язання партії понизити податки й обмежити вплив уряду. Враховуючи ці “натяки”, Девіду Камерону - новому лідерові консервативної партії, доведеться зіткнутися з обуренням громадськості. Як стало відомо, члени парламенту від консервативної партії планують повторне проведення дебатів із приводу зниження оподаткування. Після того як пан Камерон заявив, що він не ризикуватиме “економічною стабільністю” у гонитві за зниженням податків, йому збираються вручити інформаційний документ, який створила група “Ні поверненню тетчеризму” (НПТ). У документі висунуто пропозиції про зниження податку на прибуток, податку на спадок, основного податку, а також податку на продаж нерухомості. Деякі впливові члени парламенту, які є членами групи НПТ, серед яких Ліам Фокс, Тереза Вілльєрс, Девід Девіс і Дезмонд Свейн, підтримали внесені пропозиції. За тиждень до цього опитування громадськості, проведене компанією ICM за завданням НПТ, показало приголомшливі результати - кожен п’ятий англієць розглядає можливість розчаровано покинути країну, якщо жодна з провідних політичних партій не знизить податки. Результати опитування, названого “Аргументи на користь зниження податків”, стали відомі якраз після того, як голова опозиції Джордж Осборн і колишній міністр транспорту лейбористської партії Стівен Баєрс поставили під сумнів існуючу систему оподаткування. Пан Баєрс, зокрема, запропонував скасувати податок на спадок, називаючи 40%-вий податок на майно вартістю понад 285 000 фунтів стерлінгів “штрафом за старанну роботу, ощадливість і заповзятливість”. Результати опитування ICM підтверджують сумніви не тільки пана Баєрса, але і самих платників податків - 81 % опитаних виступили за збільшення розміру майна, на яке накладається 40%-вий податок, на 32 000 фунтів стерлінгів. Джон Редвуд - голова групи НПТ і керівник політики конкурентоспроможності, пише у введенні: “Цей звіт є проханням про негайні дії щодо зниження податків. Якщо стримувати ріст податків, то економічний ріст буде набагато інтенсивнішим”. “Якщо не допускати збільшення витрат на соціальні потреби, то можна отримати позитивний ефект від зниження податків та інтенсивного росту [економіки], що само собою приведе до збільшення коштів на соціальне забезпечення. Зниження податків - це безпрограшний варіант, тому що тільки із зниженням податкових ставок можна заручитися економічною стабільністю”. Згідно з опитуванням ICM, що проводилося для Товариства платників податків, 36% англійців не згодні з позицією Девіда Камерона щодо того, що зниження податків може стати загрозою економічній стабільності. Крім того, 56% опитаних вважають, що реформи соціального сектора з метою зниження оподаткування можна провести без загрози для соціального забезпечення. Проте опитування ще раз підтвердило розчарування населення в політиці - результати показали: лише невелика кількість вважає, що одній із партій усе ж таки вдасться добитися цього. Не зважаючи на це, голова аналітичного центру реформ сер Ричард Сайкс налаштований оптимістичніше. У The Sunday Telegraph він виклав дилему, що стоїть перед Великобританією: “Або провести реформи для поліпшення соціального сектора і понизити оподаткування, або залишити все як і раніше, що призведе до збільшення витрат, скорочення фінансування соціальної сфери і подальшого зростання податків”. Більш того, група НПТ підкреслила, що витрати, які виникли в результаті неспроможності поліпшити соціальну сферу, наклали додаткові витрати на платників податків, а це розцінюється як кричуща несправедливість. “Оподаткування у своєму кращому прояві - це збір примусових пожертвувань, - мовиться в заяві. - В гіршому - це крадіжка”. “Немає нічого доброго в тому, щоб примусити населення платити високі податки. Суспільні витрати гарні, а приватні витрати егоїстичні - це спотворена думка британських дискусій. Суспільні витрати означають витрати на розвагу тих, хто керує нашою країною. Оплата феєрверків, банкетів і утримання все зростаючої кількості чиновників. Приватні витрати означають особисті кошти, витрачені на дітей, витрати на забезпечення літніх родичів”. “Хто посміє сказати, що справедливо витрачати даремно гроші інших людей на централізовану комп’ютерну систему охорони здоров’я або на додаткові витрати консультантів до 3 мільярдів фунтів стерлінгів на рік? Або витратити 20 мільярдів фунтів на ремонтні роботи на залізниці, кількість несправностей якої зовсім не збільшувалася?” Мартін Краучер, Великобританія Велика Епоха (The Epoch Times) - міжнародний інформаційний проект: http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/2/4778.html . ]]> http://dere.com.ua/12/10/2006/470.html/feed/ http://dere.com.ua/11/10/2006/469.html http://dere.com.ua/11/10/2006/469.html#comments Wed, 11 Oct 2006 07:39:23 +0000 Деревицький Буденне http://dere.com.ua/11/10/2006/469.html Майже два тижні п’ять штатних працівників, 22 агенти, а також клієнти змушені через вікно діставатися офісу Самбірського районного відділення страхової компанії ”Оранта” на Львівщині. У страхової фірми закінчився термін договору оренди приміщень у музеї ”Бойківщина”. – Договір оренди закінчився ще в червні. Ми дали їм термін до серпня забратися з музею, а вони відмовляються, – пояснює ”ГПУ” директор музею ”Бойківщина” Роксолана Данчин, 61 рік. – Продовжувати договір оренди з ”Орантою” не будемо, бо музей гостро потребує цих приміщень для бібліотеки та виставкових залів. За словами Роксолани Данчин, свого часу музейне керівництво пішло на поступки ще державній страховій компанії й дозволило орендувати приміщення. Тепер же ”Оранта” стала комерційною структурою і за законом не може перебувати у стінах ”Бойківщини”. – У двоповерховій будівлі колишнього пологового будинку місця вистачило би всім, – відповідає на закиди заступник начальника районного відділення ”Оранти” Ганна Колодій, 54 роки. – Нам зачинили двері, і ми щоденно змушені ходити на роботу через вікно. Приставляємо до нього драбину на півтораметрову висоту. Керівництво районного відділення ”Оранти” зверталося до міської та районної влади Самбора з проханням надати інше приміщення, але досі відповідь не надійшла. Джерело - http://gpu-ua.info/index.php?&id=132155 . ]]> http://dere.com.ua/11/10/2006/469.html/feed/ http://dere.com.ua/10/10/2006/468.html http://dere.com.ua/10/10/2006/468.html#comments Tue, 10 Oct 2006 07:31:04 +0000 Деревицький Буденне http://dere.com.ua/10/10/2006/468.html Нові технології продажу породжують нові технології обману, пише газета “Російський кур’єр”. Згідно з даними Російської асоціації рітейлорів, обсяг крадіжок у супермаркетах складає в середньому 3–4 відсотки від обороту. Причому більше половини скоюють самі співробітники магазину. Як виявили перевірки Держторгінспекції мережних супермаркетів, у магазинах можуть не тільки підсунути неякісний товар, але й обрахувати й обважити. За словами торгових інспекторів, один з найпоширеніших способів обману – це коли на касі покупцю пробивають товари, яких він не брав. “Чим більше ви купуєте продуктів і чим довшим виявляється ваш чек, тим більше імовірність, що вас обдурили,– говорить керівник департаменту Держторгінспекції Надія Найзіна – У супермаркетах і гіпермаркетах люди часто закуповують продукти на кілька днів. Чеки метрові, і перевірити, не відходячи від каси, чи відповідають вони вмісту візка, практично неможливо. Люди частіше перевіряють чеки вдома, де і виявляють, що їх обдурили”. Як розповіла инспектор, нещодавно вона сама стала жертвою такого обману. У супермаркеті їй кілька разів пробили зайвий йогурт – замість двох баночок три. “У перший раз я вирішила не перейматися через таку дурницю,– говорить вона.– Але коли це повторилося в другий, а потім і в третій мій візит у магазин, я зажадала викликати менеджера і попередила: якщо ще раз знайду обман, нашлю на магазин перевірку. Більше мене там не обраховували”. Вашу покупку приплюсують іншому покупцю. Як зазначають фахівці, у супермаркеті головне – завжди брати чеки, навіть якщо немає можливості відразу їх перевірити. Інакше можна спровокувати ще одне традиційне для цих магазинів порушення. Касир може просто не скинути з комп’ютера інформацію про покупки і приплюсувати їхню вартість до покупок наступного клієнта, особливо якщо перший покупець бере одне пиво, а за ним стоїть людина з візком, повним продуктів. Він напевно навіть не помітить, як ще раз заплатить за продане вже пиво. А знайшовши зайву позицію в чеку за межами магазину, не зможе довести “помилку” касира: може, він це пиво вже випив. Сирок за ціною шоколадних цукерок Ще один розповсюджений спосіб обрахування покупців – гра зі штрихкодами на товар. Звичайно їх зчитує касовий сканер, і комп’ютер автоматично фіксує ціну. Але іноді касир набирає коди вручну. При цьому касир відмінно знає товарні коди і може набрати, у залежності від ситуації, код дорожчого чи дешевшого товару. Як розповів журналіст видання, один раз їй спробували продати глазурований сирок, пробивши замість нього ціну коробки шоколадних цукерок з коньяком. “Бачите, код цукерок відрізняється від коду на сирок усього на одну цифру”,– перепрошував адміністратор, що чергував у торговому залі, після того, як підробка була виявлена. Приблизно такі ж трюки з кодами проробляють в овочевих і ковбасних відділах, коли покупці просять зважити товар. Кладучи на електронні ваги, приміром, капустину, продавець набирає код більш дорогих апельсинів і зважує капусту за ціною апельсинів. “Маніпуляція з кодами на товар – це такий нахабний і грубий обман, що відразу помітний, тому продавці рідко ризикують,– говорить Надія Найзіна.– Зі свого досвіду можу сказати, що підміна товарних кодів у більшості випадків є ненавмисним обманом. Отут скоріше треба говорити про некваліфікованість працівників супермаркетів”. “Раніше були ПТУ, котрі по року готували продавців, касирів,– сказала инспектор.– У Москві діяла торгова система, де спеціально навчали продавців-консультантів, котрі потім у торговому залі могли вам дати тисячу й одну пораду про покупки. Зараз ця школа втрачена. Сьогодні магазини самі навчають людей, причому тільки технічних азів і вже на робочому місці. Тому підготовка кадрів у російських супермаркетах украй низька”. Однак, незважаючи на низький рівень торгової культури, продавці чомусь не помиляються на користь покупця. Мало хто може згадати, щоб йому продали дорогі цукерки за ціною глазурованого сирка чи ананас за ціною морквини. Але продавці, хоча і погано навчені, зате точно знають, що вся обстановка в супермаркеті націлена на те, щоб спровокувати клієнта на імпульсивну покупку. Півроку тому у Держторгінспекцію надійшли скарги покупців на те, що в одному з великих мережних супермаркетів ціна на цінниках деяких товарів виявляється істотно нижче тієї, що закладено в комп’ютері на касі. Тоді магазин послався на неполадки в програмному забезпеченні. Але ніхто так і не пояснив, чому це програмне забезпечення вибирало для “помилки” саме “імпульсивні товари” – тобто ті, на точну ціну яких покупець може і не звернути уваги. Кілограм у супермаркеті – це часто тільки 900 грам Але в супермаркетах не тільки обраховують, там ще й обважують. Як пояснили кореспонденту газети у Союзі споживачів Росії, деякі товари, особливо фрукти й овочі, піддаються усиханню. Наприклад, надійшло в магазин 30 кг бананів, а через кілька днів вони на пару-трійку кіло усохли. При переобліку цей мінус обов’язково спливе, і покривати його продавцям доведеться зі своєї зарплати. Тому продукти заздалегідь фасують у сіточки і наклеюють бирку з вагою і вартістю. А потім, заплативши за кілограм картоплі, ви реально одержуєте 930–940 грамів. Якщо ж товар фасується централізовано, то обманутими можуть виявитися всі покупці. Бо продукти зважують разом з пінопластовою підкладкою і фасувальною плівкою, що важать 8-10 грамів. І купуючи, наприклад, шматочок сьомги, ви одержуєте на додачу упаковку за ціною делікатесу. Експерти радять не поспішати вірити етикеткам, не соромитися переважувати товар і ходити по торговому залу з калькулятором, складаючи ціни покупок. Тоді, якщо сума, що вийшла, не збіжиться з пробитою в чеку, можна буде розібратися, не відходячи від каси. Особливо потрібно бути уважним у дрібнооптових торгових мережах. Такі магазини офіційно “тікають” від відповідальності перед споживачем під приводом того, що продають товари “винятково для їх наступного перепродажу в роздрібній торгівлі чи для професійного користування”. І якщо в статуті магазину дійсно є такий запис, то скаржитися торговим інспекторам марно, оскільки вони не уповноважені вступати у “розбірки” між підприємцями, пише газета. Звісно, не всі магазини налаштовані на обман своїх клієнтів. Але користуючись послугами цих закладів не зайве буде скористатися й порадами, згаданими вище. І тоді від покупок у вас залишиться не тільки гарний настрій, а й гроші у вашому споживчому кошику. Газета “Хрещатик”. №107 (2510), 27 липня 2004 року. Джерело - http://kreschatic.kiev.ua/?id=2510&page=9 . ]]> http://dere.com.ua/10/10/2006/468.html/feed/ http://dere.com.ua/09/10/2006/466.html http://dere.com.ua/09/10/2006/466.html#comments Mon, 09 Oct 2006 08:13:08 +0000 Деревицький Реклама http://dere.com.ua/09/10/2006/466.html Я і двоє моїх братів зростали в маленькому, двокімнатному бунгало в місті Гранд Рапідз, штат Мічіган. Ми багато чого не мали в 50-ті роки минулого століття, зокрема, телебачення. Ті знайомі нам сім’ї, в яких воно було, вважалися заможними. Наші однолітки Люсі і Десі мешкали в квартирі, родини Кліверсів і Нельсонів - у будинках на околиці, але вони для нас були екстравагантними. Коли в тебе чогось нема, ти не дуже й то за ним сумуєш. Продукти ми купували у супермаркеті, а одежу й іграшки замовляли по каталогах зі знижками. Потреба в рекламі була невелика; вікном у світ пропозицій нам слугували каталоги. Ми нишпорили по сторінках пальцями і коли натрапляли на вподобане взуття чи моделі літаків, казали батькам, що нам треба. Ми були типовою пост-воєнною сім’єю, спеціалісти з масового маркетингу тоді лише починали опановувати можливості маніпуляцій заради прибутку. Як з тих часів усе змінилося! Одне з головних запитань, яке я ставлю собі, розмірковуючи над майбутнім мас-медіа - звідки люди братимуть споживчу інформацію? Якщо закриватимуться газети, зникатиме мережеве телебачення - як житимуть наші домогосподарства? Ці запитання постають з переконаності в артистичному характері залежності між виробником і споживачем, що існує в ієрархічній культурі. Вона розглядає споживача, як ворога, якого треба завоювати, бо навіть якщо він не бажає порад з маркетингу, він їх потребує. Мова маркетингу назагал войовнича. Ми “націлюємося” на це; ми “запускаємо” віру в це; ми “атакуємо” і “долаємо.” Та рекламна індустрія забуває питати в людей дозволу вести війну проти їхньої свідомості, і нині такі речі, як Інтернет і DVD чи не вперше надають людям змогу просто зачинити перед цим двері. Адже ніхто не хоче ставати мішенню. Нікому не треба, щоб його позиціонували. Ніхто не воліє бути маніпульованим. Споживач набуває сили, і людям з товарами і послугами належить знову почати мислити, як він. Сучасний геній медіа-бізнесу Умар Хаага (Umair Haque) вказував на відмінності між тим, що спрацьовує в масовому маркетингу (блокбастер) та тим, що працює у мас-медіа (сніговий ком і парадигма 2.0). У концепції блокбастера, як зазначає він, найбільше значення має увага, яка і приносить найбільше грошей. Увага - річ дефіцитна і завойовується грошовими вливаннями. Водночас, у 21 столітті, коли споживачі отримують контроль над медіа, отримувач стає зосередженим гравцем, і увага перестає бути дефіцитом - якісні “снігові коми” формуватимуться лише там, де виникатиме новий дефіцит. Отже на телебачення, основною функцією якого є завойовування уваги, чекають грунтовні рекламні нововведення. Наприклад, бізнесу доведеться більше платити додатковим робітникам чи цілим агенствам (краще тим і іншим) за встановлення ліпших способів дійти до споживача. Величезні гроші зараз викидаються на вітер для купівлі уваги, яка покликана дати доступ до масової аудиторії, адже бізнесмени переконані (теоретично, звісно), що їхні покупці знаходяться серед цієї маси. Це малоефективно з обох боків, і єдиний спосіб, в який бізнесмен знає про те, чи досягло повідомлення своєї цілі, є цифри продажів. Це переважним чином рухало куплями-продажами у 20-му столітті. Та зараз ми входимо у світ розпорошених медіа, де люди “скачують” персональні пісні чи купують компакт-диски, дивляться передачі коли і де хочуть (без реклами), читають новини чи витяги зі статей в Інтернеті замість того, щоб кожного ранку витягати газети з поштової скриньки. Кіновиробництво скорочується, ще швидше занепадає музичне радіо і нині будь-хто може дивитися улюблений серіал на кишеньковому компьютері iPod замість того, щоб провести вечір, прив’язаним до телевізора. Масова аудиторія розпадається, а з нею і бізнес, який на неї націлений. Якщо розпорошені медіа будуть там, де ми, то туди прямуватиме і розпорошена реклама. Звісно, це сумна новина для тих, хто не має механізму контролю над інфраструктурою в новому світі. З іншого боку, як видається, взяти в цьому участь буде недорого. Все, що знадобиться, це випускати те, що я називаю, рекламними вставками (ad pieces) в хаос Інтернету, і потім аналізувати звіти про ознайомлення з ними зацікавлених споживачів. Рекламні вставки не є довершеною рекламою. До них слід ставитися, як до способу спілкування зі споживачами. Те, що традиційний маркетолог розуміє під водоворотом над чорною дірою - надзвичайно ефективний механізм, який на основі продуктів, послуг, цінових позначок, місцезнаходження відфільтровуватиме і відсортовуватиме споживацькі тенденції й сукупності. Споживач має щонайменше три речі, які визначають рівень його ознайомленості: пошук, німі сукупності (коли сукупності цілковито залежать від программного компьютерного забезпечення) та компенсаційні сукупності (коли особа “редагує” повідомлення). Рекламодавець може впливати на позиціонування, керуючись данними про купівлю товарів і послуг. Це нагадує спосіб, в який нині заробляє пошукова система Google, та, знову ж таки, це масовий маркетинг, адже рекламні повідомлення розміщуються перед безліччю очей. Йдучи простим шляхом, рекламодавець може віддавати перевагу купівлі позиціонування за німими сукупностями, і тоді програмне забезпечення може бути вдосконалене для найліпшого досягнення цілей. Інша річ - компенсаційні сукупності. Тут у потенційних споживачів зростають можливості виявити свої вподобання. На тлі екстенсивного збільшення варіативності функцій, люди дедалі більше повертаються один до одного обличчями (що є в реальному житті) заради отримання порад щодо купівельних рішень. Стрімко розвиватимуться нові бізнеси на основі передплати. Купівля впливу тут є абсолютно доречною (щоправда є побоювання, що споживача може дещо відштовхнути відкритий процес аналізу його компенсаційних сукупностей). Враховуючи всі аспекти парадигми 2.0, ми ніколи не повинні забувати, що нині споживач отримує контроль над процесом. Програмне забезпечення, що генерує рекламні вставки в Інтернеті, належить до простих змістовних управлінських систем (ЗУС), які публікують їх як файли з розширенням “xml” через системи експорту данних RSS. Бізнес накопичень таких данних збиратиме, сортуватиме всі рекламні повідомлення і публікуватиме через RSS, щоб вони стали доступні споживачам і системам інформації. Бізнес, який хоче продати товари чи послуги має тільки оновлювати рекламні вставки в цій системі. Це може відбуватися щогодини, щодня, щотижня, щомісяця чи з іншою періодичністю. Бізнес дістає надійний контроль за своїми оголошеннями і може мати точний перелік потенційних споживачів без потреби викидати на рекламу усе більше грошей. Побіжно торговці дістають змогу точніше планувати часові терміни торгівельних операцій без додаткових витрат. Наприклад, пересічний ювелір хоче збільшити прибутки, для чого оголошує знижки вихідного дня на свої ювелірні вироби. Він розміщує оголошення з детальними цінами, фотографіями і навіть відеокліпами, які можуть бути знайдені в накопичувальних системах при пошуку за певними словами. Це здатне врегулювати ринкові ніші для малого бізнесу, відкриває поле для економічних ініціатив з виробництва невеликих кількостей якісних продуктів і послуг за розумними цінами. Парадигма 2.0 дозволяє вам, як торгівцю, не розплачуватися за досягнення успіху на ринку. Давайте пересвідчимося в ефективності парадигми на прикладі автомобільної промисловості. Реклама автомобілів приносить значну частину прибутків телевізійним каналам в Сполучених Штатах (особливо регіональним і місцевим) незалежно від того, походить вона від дилерів, регіональних асоціацій чи виробників. Колись я працював на місцевому телеканалі, де програми містили до 5 перерв на рекламу, отже там мали змогу ексклюзивно показувати нові авта п’ятеро різних дилерів. Як і решта індустрій США, автомобілебудівна переживає період великих перетворень. Фірма “CSM Worldwide” - провідний постачальник ринкової аналітики і прогнозування для автоіндустрії - в останньому звіті відзначила, що “майже в кожному сегменті трансформації тривають важко”. Тому дорожчає реклама. Через її подорожчання щезають дрібні міські дилери (автореклама на місцевому рівні стала майже на 50% дорожча, ніж на рівні національному), про що повідомляє консалтингова фірма “Borrell Associates”. Фірма обслуговує багато газет, обсяги такої реклами в яких скоротилася. За її данними у 2009 р. американські газети втратять до 11% доходу від автомобільної реклами, тоді як інтернет-сайти його подвоять. І оскільки прогнозується, що витрати автоіндустрії на рекламу в 2009 р. виростуть з 36,5 мілрд. доларів до 47,6 млрд., то зиск з цього матимуть лише кабельне телебачення, радіо й інтернет. Автоіндустрія спрямовує свої долари в Інтернет ще й тому, що покупці перед тим, як взяти авто, шукають данні про нього у всесвітній компьютерній мережі. Тенденція перерозподілу автогрошей позначилася на всіх без винятку медіа, оскільки автомобілі - важлива рекламна категорія. Компенсаційні здатності накопичувальних інформаційних систем спрямовуватимуть споживачів до кращих для них угод і забезпечуватимуть миттєвий контакт із тими, хто робить пропозицію. Наприклад, дилер пропонує спеціальну знижку сьогодні о другій половині дня і очікує, що про це дізнаються. Система адресно оповіщує всіх зацікавлених в районі розташування дилера, тому єдине, що вимагається від нього - дати оголошення. Чи існує зараз така технологія? Абсолютно. Чи наявна система? Поки що ні, але це - питання часу. Поза тим, люди вже обізнані з потенційними можливостями Інтернету і активно досліджують його в пошуках задоволення своїх бажань. Згідно з останнім дослідженням купівельної активності на вихідних, що спільно провели фірми “Nielsen//NetRatings”, “Goldman, Sachs & Co.” і “Harris Interactive”, американці в 2006 р. витрачають майже 27% бюджетів вихідних днів за допомогою Інтернет - на 16% більше, ніж у 2002. Чи є це наслідком масового маркетингу, який розповідає їм, що робити? Чи люди приймають рішення самостійно? Ці питання - одні з багатьох, які ще потрібно дослідити. Багато в чому Інтернет змусив мене пригадати дитинство, коли ми досліджували каталоги, щоб отримати новинки кілкьа разів на рік. Всесвітня компьютерна мережа, звісно, набагато ефективніша. Щоб щось звідтам прочитати, сидячи у ванній, достатньо безпровідного лаптопа. Моїй матері й батьку це б сподобалося. Террі Хітон, “Діджитал журналіст”, (США). Джерело: http://digitaljournalist.org/issue0604/heaton.html . Переклад “Нового українського огляду” - http://www.nuo.org.ua/world/2006-postmodern.html . ]]> http://dere.com.ua/09/10/2006/466.html/feed/