анонси статей САКРАМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ Сюжет роману "Сакрал" Ірини Хомин доволі банальний, але книга цілком приємна, можна сказати, добротно "зроблена" і для того, щоб розігнати нудьгу на якихось вечір - два, цілком придатна. докладніше тут В МАКАРОНИЧЕСКОМ СТИЛЕ В "Краткой истории тракторов по-украински" Марины Левицкой мы видим макароническое смешение сатиры на совок, британскую бюрократию, с печальной семейной драмой. Гротескность делает этот роман смешным, а трагичность взаимоотношений между людьми и авторская бесстрастное и меланхолическое наблюдение за происходящим делают книгу по-теплому человечной. докладніше тут ПАРТІЯ, РОЗІГРАНА НАД ПРІРВОЮ Те, про що, власне, оповідає книга Іздрика "АМ ТМ", в стислому вигляді викладено в новелі "Партія". З її абсурдного антуражу можна виділити такий хід: гра, в якій треба захищатися, як у шахах; зрада або бездіяльність власного війська, відтак капітуляція, потім, так би мовити, "переототожнення" себе з ворогом й долучення до його тріумфу і нарешті - власний занепад. докладніше тут ЗАСПІВАЙМО? Герої Сергія Жадана за життя можуть потрапити хіба що в напіваматорський порнофільм і в кримінальну хроніку, але вже здебільшого після смерті. Проте автор пише про них так, як ще зовсім нещодавно писав про самого себе в жанрі "нон-фікшн". І не в якомусь там репортажі - він складає на їх честь "Гімн..." докладніше тут ЛАГІДНА ГРА У НЕБУТТЯ Якщо Ви відчуваєте, що простір та час інколи божеволіють, що на вулиці можна зустрітися із самим собою, що найліпше у сирі - це дірки, але щоб оцінити це належним чином, спочатку варто подорослішати, - тоді Єжі Сосновський є дійсно Вашим письменником. докладніше тут ДВІ ДОЛІ, "ТРИ ТОВАРИША" І ШІСТЬ ДВЕРЕЙ В одному з інтерв'ю пані Ірен Роздобудько відзначила, що в сучасній українській літературі бракує відвертості й мудрості. Вона прагне донести це своєю своєю творчістю, й у дилогії "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері" їй це цілком вдалося. докладніше тут "ПОБЄДА" СКРЯБІНА І ВАПШЕ У ранній пісеньці з альбому "Мова риб" Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін", звертався до своїх фанів: "Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, / А я їх маю десять, бо нашо мені мені той раш?" Минув час, батьківські бороди посивіли, а дитячі біографії підросли. Тож у розгорнутому конспекті своєї давньої пісні, на який схожа збірка прози "Я, "Побєда" і Берлін" Кузьми Скрябіна, вже не сто, а цілих двісті баксів спричинюють з'яву чудового чтива. докладніше тут З НОСТАЛЬГІЄЮ, АЛЕ БЕЗ ЧОРНОГО ПЕСИМІЗМУ Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко "Зараз такий час, чоловіки "списалися", можливо, вони наберуться снаги й у наступному поколінні знову буде добра чоловіча література. Це стосується й перекладної художньої літератури". докладніше тут НОВАЯ ПЛАНКА ЕВГЕНИЯ ГРИШКОВЦА Евгений Гришковец выбирает для своей прозы простые, обыденные темы, описывает ситуации, которые могли бы произойти с любым. Но эта обыденность не становится пошлостью, более того, в ней назревает трагизм. докладніше тут THIS IS MY GENERATION У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. И мечты у них тоже нет. Поэтому их творчество - это творчество вопреки, творчество перед лицом смерти, после которой (они это точно знают) не будет ровным счетом ничего. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода? докладніше тут архів статей можна подивитися тут • "І на тім рушничкові..." Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки - "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть - гарантовані". • РеклЯма самого себе Вийшла нова книжка "повного неґативатора" від постмодерної укрсучліт ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) - "Автогеографія". • "Треба лягти під аудиторію..." Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів - Стронґовським. • Навернені, або Люди-трава Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя". • Воля. Махно. Авангард На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами. • День Незалежності з Махном, або Ближче до тіла укрсучліт (фоторепортаж) • Польські лоліти У видавництві "Фоліо" вийшов новий роман Манули Гретковської та Петра Петуха "Сцени з позашлюбного життя". • Книжковий секс Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом. • Важка робота ідіота У книжці Мартена Пажа "Як я став ідіотом" розповідається, як сучасним французьких молодикам заважає жити інтелект. • Вогонь моїх чресел "Станіславський феномен" - від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша. • Всі люди - сестри? Твори ніжних створіннь від літератури презентує грубезний фоліант "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ - поч. ХХІ ст.". • Діяґностика від Процюка Жанр твору Степана Процюка "Інфекція" - чергова сповідь сина епохи на тлі всесвітньої ґлобалізації й занепаду патріотичного, м'яко кажучи, живла. • Дитячі ілюзії презентує Тетяна Винокурова-Садиченко у своїй першій книзі "Жарт. Із життя психів". • Країна припливів у книзі Мітча Калліна. • Чорний блазень Найстрашніше в творчості Подерв'янського - це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег. • Суть танення, або Перехід дозволено Із четвертим романом "Намір!" уже справді прийшов час судити про Дереша поза контекстом його віку, може, й незважаючи на попередній його здобуток. • Впадіння в мейнстрьом "Сімург" Світлани Поваляєвої впевнено просувається до улюбленого авторкою магічного реалізму, не втрачаючи, втім, головної риси її письма - важкої непереборної лірики. • "Побєда" Скрябіна і вапше Авторова увага не до себе в ролі об'єкта піару, а до читача як достойного співрозмовника, висуває книжку Андрія Скрябіна "Я, "Побєда" і Берлін" до розряду потенційних бестселерів. • "В літературі мусить бути хоч щось святе…" Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК • This is my generation У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода? • Сакраментальна історія в романі Ірини Хомин "Сакрал". • Новая планка Евгения Гришковца Человек-оркестр продолжил свою литературную карьеру, издав сборник рассказов "Планка". • Откуда есть пошел Пелевин... Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное". • В макароническом стиле О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой. • Холодная кровь Трумен Капоте - писатель, герой фильма, текст. • В макароническом стиле О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой. • Партія, розіграна над прірвою Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ". • Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді" Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана. • Лагідна гра у небуття Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне. • Дві долі, "Три товариша" і шість дверей Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник. • З ностальгією, але без чорного песимізму Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко. • Старші за 16, молодші за 26 - це тенденція. У літературі Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич - молоді автори видавництва "Кальварія". • Фабрика над прірвою Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика"). • Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла" Інтерв'ю з письменницею. • Як позбавитися негативів Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії. • "Ты, Пушкин, Бог…" 10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт - Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения? • НДР і ностальгія у кишеньковому форматі 23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея". • Ожившие слова Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка. • Берёзовая виртуальность Есенина 28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин. • "Раптом виростає ціла закінчена історія, якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку". Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько. • Лесная книга (книга на свежем воздухе) Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки. • Анархія вже десь поруч Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю. • Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю. • Убей меня нежно, или Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд. • Let my people go Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко. • Незабаром новий день. "День Європи" Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко. • Ярмарок "Книжковий світ" у Києві Наші нотатки. • Нормальный гонщик Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю". • No problem У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки". • Японец-профессионал в суперлегком жанре Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение". • "Нам греки не чужие, говорю…" Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове. • Две Ольги 13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц. • Читання для всіх Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко. •  Немного мыльный ром@н Януша Вишневского "Одиночество в Сети". •  Між нами і Нею Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона". •  Все детективы ведут в Рим Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме". • Цирюльник-детектив Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер". •  Сезонний розпродаж блондинок Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія". •  "Русская надежда" живет в украинском Харькове Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова. •  Нечитабельная история в романе Элизабет Костова "Историк". •  Как сытый голодного жить учил Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек". • Кодируетесь?! "Код да Винчи" Дэна Брауна - один из многих. • Бочкотара по-японски Новый роман Харуки Мураками "Послемрак". • "Станиславка" - больше, чем просто библиотека Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского - 50 лет. Многая лета! • Промоції, прогулянки, медитації у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року. • В Киммерии, у Максимилиана Третий Международный Волошинский (репортаж) • Драконы и кошечки Светы Литвак (интервью). Перформанс начинается… • Драконы и кошечки Светы Литвак (интервью). Часть 2 • Джон Краули: "Поиграйте с идеями"… …в романе "Эгипет". • Унитаз и гитара Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков". • Мелодия, (еще) не ставшая песней О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым. • "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота". • Ключки Василя Шкляра Детектив, містика, еротика. • Уэльбек как диагноз Что делать, когда все есть, а счастья нет? • Боль-любовь Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек. • Игра в слова Не тормози - сникерсни!": кому нужен ново-мотояз? • Как стать писателем… …и можно ли продать качественную книгу? • Летучий голландец и его "голландская жена"… …в литературном мире Эрика МакКормака. • "Редкая птица…" Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре. • "Без мужика", но с Киевом Prosus nostalgos Евгении Кононенко. • Постколоніальний ГЕНдер Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав". • Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет Кратко о главном в детских романах Йона Колфера. • Интриган Артуро Перес-Реверте Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они? • Кто виноват? Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн". • Предположение жить Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина. • "Анонизм" и Набоков "Сповідь киянина еротомана" - книга для интимного чтения. • Девочка и Клодель "Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой. • Путь настоящего Акунина Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили. • Живописное слово Макса Волошина Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна. • Орган пятой власти Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана". • "Весь этот маскерад…" Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах. • Место встречи изменить нельзя Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале". • История прототипа "Парфюмера", рассказанная им самим Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов. • Веселий монах Дзен Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших. • Словарь "непереводимых" слов Что будет, если mimesis заменить на imitation? • Вино с печалью пополам О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату". • Тарас Шевченко говорит по-французски • Версия reversio • Культурный таксидермизм Сергея Соловьева • Русский друид Николай Гумилев • "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…" • Ценности археологии • Питательная маска литературной критики • Фантастика в картинках • Влад Цепеш по прозвищу "Дракула" • Золотоискатель • Ты куда, Одиссей? • "Панство розлитих вин" • Книга из супермаркета "В літературі мусить бути хоч щось святе…" Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК Питання підготував Євген ПОВЄТКІН, Київ. Червень 23, 2006 р., п'ятниця. • Ваша перша книжка, "Ендшпіль Адольфо" написана в стильовій манері "потоку свідомості". Натомість в "Згори вниз" ви відійшли від неї, відтворивши у творі розповідь від першої особи головної героїні. Чи легко було "вживатися" в свою героїню, щоб переповідати усе, так би мовити, "її голосом"? Перша і друга книжка різні найперше тому, що у проміжку між ними змінилась я. У 19 років в моїй голові була повна каша (Ви це називаєте "потоком свідомості"). Я трохи ускладнено бачила світ. Крім того, в мені сиділо повно історій, про які неможливо було не написати, і вони якось в один момент вийшли з мене, на жаль, без розділових знаків. Напевно, я так все накаламбурила, бо боялась забути деталі. Тепер я стала значно спокійніша. Тепер мені важлива "форма". Я переконана, що можна написати про будь-що так, щоби зацікавило. Це велика майстерність. Ідеально було би написати від третьої особи, випробувати на собі інші способи проживання життя. Бо мені вже у власному житті трохи тісно. Світлина: e-motion.com.ua • Ще один герой, коли не головний, то ключовий - гори Карпати. Яким було Ваше перше враження від гір, і коли виникло у Вас бажання писати про гори? В Карпатах я була разів п'ять. Три з них - м'яко кажучи екстремальні. То блудила, то мало не замерзла на вершині Попа Івана. Але я чомусь ніколи не злилась і завжди хотілося йти в Карпати знову. Якась така гірська наркоманія. Просто гори - це завжди випробовування. Звідти повертаєшся іншим, зміненим, а відчувати в собі зміни дуже приємно. Крім того в горах нема злих людей. І звідти близько до Бога. Якби я вибирали - чи йти сповідатися до церкви, чи йти в гори - вибрала б останнє. Гори як релігія. А в літературі мусить бути хоч щось святе. Тому я й написала про гори, бо іншого святого в мене, здається, вже не лишилось. • Село Дземброня - це реальне місце чи вигадане, в чомусь подібне до неіснуючого округу Йокнапатофи в творах Вільяма Фолкнера? Дземброня - найсправжнісіньке село у Верховинському районі. Через нього можна вийти на Чорногірський хребет. Я була в Дземброні двічі. Бачила підводу, яка возить місцевим мешканцям горілку і всяке, бачила жіночок у вишитих сорочках, які на підводу чекають. Але зрозуміло, що моя Дземброня інша, ніж ця. В ній живуть інші люди. Просто, коли пишеш, хочеться обмежити текст географічно, щоб за його межами більше нічого не було. Тоді почуваєш себе яким-не-яким деміургом. А Фолкнера я не читала. • Бренди "Мальборо" і "Чукча-рибак" вибрано випадково? "Мальборо" і "Чукча-рибак" заплатили мені за промоцію :) А якщо серйозно, то мальборо - бо я палю виключно ці сигарети, а чукча-рибак - бо 1) маю сентименти до чукотського народу 2) обожнюю, як не соромно в цьому зізнатися, кільку в томаті. Таким нехитрим шляхом гріхи гастрономії стають художніми засобами і - метафорами. • Головній героїні здається, що за нею спостерігають різні істоти і навіть, можливо, неістоти. В усякому разі далеко не завжди люди. У звичайному житті не трапляється відчувати щось подібне? Можливо, хтось нас охороняє від чогось... Мій найбільший страх - у чомусь такому переконатись в реальності. Бо я маю великий сумнів щодо призначення Того маленького і нелюдського, яке одного вечора вилізе з-під мого ліжка. Невідомо, чи захоче Воно мене охороняти. • Чому у Вашій книзі ліхтар для фотографії світить фіолетовим світлом? Адже фотоліхтар, наприклад, той, з яким я в юності друкував фото - має червоне скло... Червоне світло вже аж надто пекельне. Я свідомо підтасувала факти, але не відчуваю жодної вини, бо література - це брехня. • Чоловік на горі Піп Іван та бабуся головної героїні відлітають прямо на небо кожен із своєю домівкою. Для чого їм будинок (корабель) там, на небесах? Знаєте, свою хату мати завжди добре, чи то на землі, чи на небі, чи ще десь. А українці, як на мене, дуже прив'язані до власних домівок. Це якийсь такий національний архетип. • У доборі оповідань до збірки можна помітити певну закономірність, тільки-но поглянувши в зміст. Звідки ці відносини присвійності у назвах: "Я і моя священна корова", "Георгій і його змій", "Село і його відьми", "Леся і її стоматолог", "Чоловік і його собака""Жінка і її риба", - і, як на мене, найбільш вражаюча назва - "Цвєтка і її я"? Між іншим, Наталка Сняданко в інтерв'ю нашому інтернет-виданню зізналася, що оповідання до її "Сезонного розпродажу блондинок" добирав видавець. Скажіть по секрету, Ви цю справу нікому не довірили? Всі оповідання насправді писалися раніше і задумувалися окремим виданням. Їхні назви - частина антуражу. Ще є два оповідання, які, так сказать, не увійшли до книжки - "Дід і його діти" і "Гриціан і його бог". Ці оповідання я приховала заради інтриги. • Хто із письменників (художників, кіномитців), на Вашу думку, вплинув на Ваш стиль? Напевно, багато хто, всі потрохи. Причому, книжки і письменники, яких я читала, впливали на мене по-різному. Кафка навчив мене чорної депресії. Маркес - легкості і сприймати чорну депресію як якусь світлу казочку. Еклезіаст і Блез Паскаль - навчили лінуватися (бо нащо щось робити, якщо все до біса марнота?). Вірджинія Вулф і Інгеборг Бахман навчили кожний раз сприймати писання як самогубство, а Чарльз Буковські навчив мене матюкатися! О! Я дуже люблю біографії письменників. Власне, своїми біографіями письменники вплинули на мене найбільше. Мені їх всіх так шкода, що не вистачає часу на жаль до себе. • Чи хотіли б Ви, щоб за твором "Згори вниз" було знято фільм? Чи готовий до цього наш національний кінематограф? Чи віддали б Ви права на екранізацію Голівудові, якби хтось звідти зацікавився твором? Вже є багато подібних фільмів. У таких текстах, як ото написала я, головне не сюжет, а атмосфера. Кіно дуже легко її передає. Якби вже знімати фільм, я би хотіла, щоб він був німим. Щоб актори рухали ротом, говорили один до одного, але щоб їх не було чути. Ніби якийсь глюк в телевізорі. Про національний кінематограф - він абсолютно готовий і в нормальному стані, щоби щось знімати - сучасне, цікаве і автентичне. Просто є значно важливіші і кращі, ніж мій, художні тексти, які вже крайній час перекласти на кіномову. Про Голівуд - покищо він ніяк не реагує на мій геніальний твір :) А якби згеагував, я би здивувалася. Світлина: http://rep-ua.com • Письменниця Євгенія Кононенко в інтерв'ю "Культурному тренажерові" сказала, що "суспільстві є інтелектуальна мода на жінок, як "місцевих", так і перекладних". Ви це відчуваєте по собі? Наскільки ґендерна проблематика, що її Ви торкаєтеся як в "Ендшпілі Адольфо", так і в книжці "Згори вниз", цікавить нині суспільство? Не знаю, наскільки цікавить і наскільки гендерною є проблематика, заторкнута мною. Як справжній філолог за освітою, я з великою підозрою і упередженням ставлюся до словосполучення "гендерна проблематика". В мене воно викликає паніку і цілковиту безпомічність. Гендер, фемінізм, ідентичність і іже з ними - поняття в кращому разі застарілі, а в гіршому - штучні. Літературознавство і література - речі антагоністичні за своєю природою, і взаємоненавидять одно одного. Безумовно - література чоловіча і жіноча нині відрізняється, і це природно, бо статі нарешті мають змогу рівноправно себе усвідомлювати і вимовляти, але не більше. Якщо зараз в Україні багато жіночого письма, то це значить, що така потреба в самих жінок, що їм більше є що сказати. З іншого боку - може чоловіки кінець кінцем вирішили піднімати країну з гімна, і в них нема часу на художества. • Чи можливо нині жити із занять літературою? Якою Вам як молодій людині здається можливість письменницької кар'єри в Україні? "Заняття літературою" і "письменницька кар'єра" - це щось з розряду професій і центру зайнятості. Писання, принаймні я би того хотіла, ніколи не стане для мене професією. Писання завжди дилетанство, і в тому найбільший кайф. А "кар'єра" в писанні найбільше залежить від фортуни, від того, наскільки на часі те, що ти пишеш. Ти можеш попасти, а можеш ні, але це від тебе не залежить, бо ж все одно не змінишся. • Незважаючи на вихід Вашої першої книги про Вас досі відомо не надто багато. Єдине, що я про Вас читав - це передмова до "Ендшпіля Адольфо" в журналі "Березіль", звідти дізнався, що Ви родом з Івано-Франківщини і закінчили Прикарпатський університет. Чи не можна попросити Вас розказати щось про себе, про свою родину, батьків? Мої тексти настільки автобіографічні, що більше про себе вже нема що розповісти, окрім якихось нікому не цікавих стандартів. Звичайна собі людина, трохи наївна, трохи істерикувати, трохи екзальтована, маю купку чудових друзів і багато таких же родичів. Вже два роки живу в Києві, і мені добре. • Над чим Ви нині працюєте? Байдикую і мрію прожити так решту свого життя.