Friends

Username: Password: Forgot your password? [http://www.livejournal.com/lostinfo.bml] Remember Me You are viewing brudnyijaklviv 's Friends Page Create a LiveJournal Account Learn more Friends ( Recent Entries ) ( Archive ) ( Friends ) ( User Info ) Navigate: ( Previous 20 Friends ) Oct. 13th, 2006 syrok_re 12:02 am Коли тебе не сприймають, це можна пережити, коли в тобі бачать суперника і проявляють агресію - це так неприємно. Я не хочу дружити, але я не хочу цих поглядів і кривих фраз. Я ніколи не зрозумію дівчат/жінок. Деякі з них, навіть більшість видаються мені тупими і недолугими, банальними і "застарілими версіями". Я не претендую на виняток. Але я хоча б цим не кічусь. Про виправдання чи переваги чоловіків теж не йдеться. Але до них мені немає діла рівно настільки наскільки їм до мене. Це майже "добросусідство". А ці дєвучки_через_одну_бландзінки мене бісять. Може її проблема у зайвій вазі? ( Leave a comment ) Oct. 11th, 2006 syrok_re 08:08 pm Я нізащо не повірю, що ти так не можеш. Мені не треба зірки з неба. Їх обіцяють, коли треба запудрити мізки. Мені треба тепло і спокій. Просто прийди і покажи, що я тобі потрібна і ти хочеш, аби в нас все було добре. Аби я почувалась бажаною і захищеною. Невже так багато? ( Leave a comment ) syrok_re 07:53 pm Сьогодні я зрозуміла, що гроші нічого не варті. За них я можу купити образ, але я не куплю собі душевного тепла. Навіть за дуже великі гроші. Я знаю, що кажу банальні речі. Але вдвоє гірше, коли я сама зробила цей дурний вибір. Навколо мене так багато людей. А коли в універі ми знайомились з групою і в жарт розповідали - одружений(а)? Квартира є? Де працюєш? Діти?.. Я встала і сказала, що закінчила коледж. Нічого більше. Але в мене в житті так не дрижав голос. Може тому, що більшість з цих людей в гаманцях носить фотографії чоловіка та дітей. Може тому, що вони поспішають забрати когось з дитсадочка. Звісно, я не одна з тих кому " незаміжня". Але від цього мені чомусь не легше. Бо мій ранок знову починається з розмов "я не випрасувала йому сорочку" "він захворів" "ти забрав машину з штраф-стоянки" "ні я не приїду до тебе, бо твоя мама знову говоритиме про весілля". І тільки один ідеальний приклад в усьому ідеальної дівчинки з дуже неідеальної сім"Ї. ( 16 comments | Leave a comment ) Oct. 10th, 2006 yeheved 05:27 pm - мамця мені надіслала...... http://scarlet-flame.deviantart.com/ вони прекрасні... ( Leave a comment ) Oct. 8th, 2006 yeheved 02:48 pm - друга ночі Чергова утилізація непотребу. Це був непрактичний чорний мішок з висюльками та похабно пришитими квіточками. Я постійно забуваю, що рай, тобто мамцина тумба, напхана по вінця нитками, стрічечками, гудзиками і намистинами, шматочкми мережива, відрізами тканини, всім таким чарівним мотлохом залишився в минулому, і при бажанні щось змайструвати доводиться користуватися кухонними приладами, або швейцірським армійським ножем. Після того, як я вичавила з себе сторінку псевдонаукової роботи..... ось ( 2 comments | Leave a comment ) syrok_re 06:25 am - Не я тут правлю балом Старі пісні Ірини Білик зовсім випадково надибались мені. Ностальгія не огорнула. Я не маю за чим шкодувати. Мабуть, депресія буває тільки у тих, кому колись було дуже добре, а тепер усе змінилось. Тому вони й сумують. А мені сумувати нема за чим. Останні 2 роки зі мною не сталось нічого, вартого депресії важкої і затяжної. Якраза навпаки - я все шукаю щастя, принця і всю цю лабуду, до якої й сама ставлюсь скептично. Правда в тому, що щастя людям замінюють гроші і наркотики, а принців фалоімітатори і в тому вже немає великої всеосяжної ІДЕЇ. Мені шкода людей, в яких депресія і маніакально-агресивний стан. Але я нічим не можу допомогти. І ніхто не може. Все вирішить час або психлікарня. Але дуже важко, коли тебе не люблять ( 3 comments | Leave a comment ) Oct. 7th, 2006 syrok_re 09:02 pm Це дійсно був унікальний день. Мені подарували найдорожчий подарунок у моєму житті. Принаймні, я не можу згадати, аби хтось окрім батьків дарував мені такі подарунки. При тому, що це звичайна хустинка - нічого особливого, окрім спеціальної методики нанесення фарби, ручної роботи і потрясної енеретики. Дякую. Незважаючи на хворобу, я сьогодні забрала наліпки і ліпила їх весь день. Навіть підсадила на наклеювання їх усіх одногрупників, які прийшли на зустріч. Це було надзвичайно цікаво і весело. Я не думала, що вони настільки свідомі і погодяться на це. Приємно було бачити, як маленький хлопчик, який вчиться читати - читає по складам листівку, яку я наклеїла. А в метро жіночка попросила наліпку, щоб наклеїти на під"їзді. Я не шкодую цього дня. Я бачила сьогодні лише дорогих і близьких людей. Правда, на жаль, не усіх. ( 2 comments | Leave a comment ) syrok_re 08:59 pm Тобі погано, а я нічим не можу допомогти. Це так вбиває. Я картаю себе за те, що абсолютно ніяк не можу покращити твій настрій. Я думаю про тебе і я рада, що ми познайомились. Просто скажи, чи можу я якось допомогти? ( Leave a comment ) syrok_re 10:09 am Мабуть, в житті кожної людини є двері, які вона може відкривати ногою або, принаймні без стуку. В мене теж є такі. Нічого особливого, просто 4 роки мого життя - 4 роки моєї юності, 4 роки, коли нічого робити не треба було, окрім як вчитись і веселитись.Тоді я жутко хаяла дурних викладачів і парилась з того приводу... Тепер я зайшла сюди в гості. Піднімаючись сходами, зустрічаю своїх викладачів, вони обіймають мене, починають захоплено розпитуваити: "як ти, де ти? Боже, ти зовсім не змінилась. Нам так бракує вашого випуску...Може треба щось, то ти кажи. Література, якісь документи?" Піднімаюсь на 5-й поверх. Розумію, що стою поряд кабінету, ставлення до якого в мене мінялось протягом усіх цих років. Спочатку я страшенно боялась заходити туди, потім я почала поважати людину, що займала цей кабінет. Пізніше, я заходила туди часто, говорила на рівних. Скільки всього цікавого і важливого було розказано в цьому кабінеті... Я берусь за ручку дверей...і спиняюсь. Повертаюсь і йду назад. Очима шукаю смітник і викидаю туди жуйку. Посміхаюсь. Я навіть до головного редактора заходжу з жуйкою в роті, а до колишнього декана не можу :) Мене приймають радісно. Кава, цукерки. Фрази: "Я ніяк не звикну, що ви вже випустились. Таке враження, що ви на практиці". Спускаємось сходами, зустрічаю молодших студентів, радісно вітаюсь, перекидаємось словами. Всі ходять з тупими бейджиками. Доходимо до виходу, мене обіймають, як рідну і кажуть, щоб частіше заходила. Переступаю поріг, спускаюсь. Повертаюсь, махаю рукою. І розумію, що ніхто ніколи раніше не проводжав мене до дверей коледжу. Час іде. В моєму житті з"являються люди і місця, які я можу покинути, але, на щастя, в моєму житті є місця, куди я можу повернутись, як би там не було. ( 2 comments | Leave a comment ) syrok_re 10:05 am Настає такий момент, коли дім перестає бути домом. Туди не поспішаєш, там не особливо чекають, не напрягаються, щоб допомогти одне одному, завалюються спати, коли задумається, не помивши посуд і не побажавши доброї ночі. за сніданком, ніби між іншим, кажуть: "Ти ж сходиш в магазин, бо я їду у Ворзель?" Я нічого не знаю про життя цієї людини. Раніше було не так. Ми жили разом, в одній кімнаті, але тепер є клятий диван роздору. Індивідуалізм переміг. Він починає закривати двері у свою кімнату, а я лежу і читаю книжку. Мені сумно. Я люблю спілкуватись, люблю сміятись з ним. Але тепер живемо, як чужі люди в комуналці ( 3 comments | Leave a comment ) Oct. 6th, 2006 syrok_re 10:33 pm чому в такі моменти особливо хочеться почуватись слабкою. Аби ставились дійсно, як до блонди? Не пре мене щось робити, а треба ж. А ще я сьогодні зрозуміла, що європейська свідомість таки відмінна від нашої. Думаю, то ненадовго для нас:) Вони вміють доречно відполвісти, знайти влучне прислів"я і сказавши "не зовсім усе" посміхнутись і тим самим вичерпати тему. Короче, Жан Лемьер мені сподобався. ( 2 comments | Leave a comment ) unza_unza_time 01:04 pm - актуально: - Мені дуже зручно доїжджати: встаю рано, за п"ятнадцять третя, влітку вже світає. За п"ятнадцять третя я вже поголений, бо голюся ввечері. Сніданок їм на вечерю, зранку тільки встаю і виходжу. - Ну, а вбираєтесь... - Плащ, якщо падає. Мені ж не вигідно розбиратись після сніданку. До залізничної станції - 5 кілометрів. За п"ятнадцять четверта мій поїзд. - І встигаєте? - Ні, але то навіть добре, бо він зажди переповнений і навіть не зупиняється. Зупинку йду пішки, до молочарні, то ще година. Потім мене швидко везуть до Шиманова. Молоко, знаєте, має найшвидший транспорт. Бо інакше кисне. В Шиманові вигружаю пляшки і встигаю на електричку. З Охоти до Стадіону. А потім вже швиденько, бо так: в 119, пересісти в 13, пересісти в 345 і вже вдома. Тобто, на роботі. Якраз за п"ятнадцять сьома. Ще вільний квадранс - встигаю пообідати в буфеті. Тоді після роботи вже не треба лишатися, щоб поїсти. І найпізніше 22:50 я вдома. Голюся, снідаю і йду спати. (с) культовий польський фільм. соррі за переклад. оце я тепер так буду мати) примітки: Шиманув - село в передмісті Варшави. Охота - південний район Варшави, на правому березі Вісли Стадіон - колишній Стадіон Тисячоліття, теперішній найбільший базар Варшави, місце перебування кількох тисяч корейців, піратських дисків і зброї. Теж: великий комунікаційний вузол на лівому березі Вісли. 119, 13, 345 - лінії міської комунікації: автобуси і трамвай. ( 1 comment | Leave a comment ) syrok_re 07:21 am сьогоднішній ранок не схожий на вчорашній. Ні образом, ні відчуттям, ні емоційним станом. Так, мабуть, завжди буває. Момент минає дуже швидко і лишається тільки в твоїй голові. Його не можна повернути. Бо це вже буде невдала пародія. Як швидко ми закреслюємо дні. Я просто хочу приїхати, сісти і дивитись на тебе. Нічого більше... Пробач за мої останні телефонні слова ( Leave a comment ) syrok_re 12:43 am Не люблю я так закінчувати розмову. Не люблю імпульсивних рішень. Ну чому я образилась, але навіть не зізналась у цьому? Бо мій мозок вирішив, що мене хочуть образити, принизити. Але мене образити не можна. Мене вже Бог розумом образив. В голову приходять погані фрази, які я коли-небудь чула. Я починаю жаліти себе. Грьобаний інстинкт самозбереження. Табу на кохання, на ідеалізацію, на реалізацію ідеалів. Не можна казати так, думати так, не можна робити цього і просити про те. Просто рамки навколо, рамки в мені. І все таке занормоване до жуті. Ніби в літаку - якщо ти летиш економ класом, то в жодному разі не потрапиш в бізнес клас. Ти сіла і сидиш на своєму місці. Я просто обмежую себе і ці дурнуваті прояви ніжності. Це мине і я стану суха, черства, і ще більш нудна. мабуть, усім це сподобається. Декому так точно ( Leave a comment ) Oct. 5th, 2006 syrok_re 09:45 pm Полоса "Политика"...Думали, як назвати рубрику про всі ці коаліційні переговори і бла-бла-бла. Один з варіантів "хроніки коаліції" При чому, хроніки не від слова "хроніка", а від слова "хронічний" ( Leave a comment ) syrok_re 08:57 pm Краща імпровізація - домашня заготовка :) Будинок на тихій вуличці в тихому місті. Спокій і постійна не розгадана таємниця. Мені тепло. Ліхтар світить прямо у вікно. Ніч вже прохолодніша. Але сьогодні мені було добре. Просто комфортно. Направду, людині треба не так уже й багато, почуватись потрібною і дорогою, а ще іноді писати сентиментальні тексти :) ( 2 comments | Leave a comment ) Oct. 4th, 2006 yeheved 05:52 pm - Про ванни і вібратори Ванна, це перша думка за сьогоднішній день. Вона була вкрита листям. Такого зі мною не було ніколи. Листок клена і якісь дрібнотки! Звичайно це пояснюється дуже раціонально - вікном в стелі, відкритим наніч. Але яка чарівна НЕДОРЕЧНІСТЬ. Друга недоречність - стилістично-моральна. Полягає в необов"язковості але приємності інформації. Про те, що в 19 сторіччі вібратори, анімовані педалькою або паром використовували лікарі для лікування істеричок. ( 3 comments | Leave a comment ) unza_unza_time 03:09 pm - підписи за УПА ( Leave a comment ) syrok_re 06:52 am Я майже чудово почуваюсь. Гнітить інше - сьогодні треба здати текст, дописувати який бракує натхнення,треба доробити одну нудну справу і що найгірше - мабуть, доведеться іти на комітет ВРУ по фінансам і банківській діяльності. Якщо хтось думає, що дивитись на то, як поважні чиновники обзивають один одного придурками - це весело, я просто немаю сил на цю фігню. Цікаво чи сьогодні ці суки розглянуть питання оподаткування? Вчора писали текст, для якого треба був коммент одного з чиновників Норвегії. Як же ми всі здивувались, коли зайшли на сайт їхнього уряду, тицьнули по писку прем"єр-міністра і в віконечку з"явився моб. прем"єра. І той дійсно вільно спілкується з пресою. В мене не було слів. Якби зробити щось подібне в Україні....Жах ( Leave a comment ) Oct. 3rd, 2006 syrok_re 10:19 am - амбулаторна картка прокинулась з відчуттям, що біля мене стоїть обігрівач, а в голову налили свинцю. Я закохалась, як в дитинстві в запах шалфею і ромашки, м"яти і лимону. Не люблю, коли зранку хтось їде геть. Особливо, коли це тато. Особливо, коли я хвора. А хто ж мені буде чай готувати і диски з фільмами міняти в компі? Ех...Життя несправедливе і зміни не вчасні ( 1 comment | Leave a comment ) Navigate: ( Previous 20 Friends )