This version of the page http://kut.org.ua/movie_a0096.php (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-10-09. The original page over time could change.
Далекі вогні, режисер: Ганс-Крістіан Шмід (рецензія). Автор: Євген Повєткін / Культурный тренажер. Интернет-журнал о культуре






анонсы статей

ДАЙТЕ НАМ ГЕРОЕВ!

Но не только особый успех объединяет "Матрицу" и "Бойцовский клуб". Главные герои - вот интересный аспект для сопоставления. Нео и Тайлер не просто запоминающиеся персонажи. Они новые боги в действительности, созданной братьями Вачовски и Дэвидом Финчером.

полный текст здесь

"ТБИЛИСИ, ТБИЛИСИ"

Картина является участником Международного кинофестиваля в Каннах в 2005 году.

Герой картины Дато снимает фильм о Тбилиси, рассказывая о представителях самых незащищенных слоев общества, для которых лучший выход - смириться со своим на жалким существованием.

полный текст здесь

КИЕВСКИЕ ГРАФФИТИ

А каким бы был "Путеводитель" Александра Шапиро, сними Сергей Параджанов в 1965 году свои "Киевские фрески"? И появился бы шапировский проект вообще?

полный текст здесь

В ЧЕТВЕРТЫЙ РАЗ, КАК В ПЕРВЫЙ РАЗ

Вот уже в четвертый раз г-н Майк Ньюэлл пошел по пути наименьшего сопротивления: он не стал снимать "все подряд", экранировал самые яркие эпизоды: битву трех волшебников, "свидание" Поттера с Тем, Кого Нельзя Называть, и… вот, пожалуй, и все.

полный текст здесь

КИЕВСКИЕ ГРАФФИТИ

А каким бы был "Путеводитель" Александра Шапиро, сними Сергей Параджанов в 1965 году свои "Киевские фрески"? И появился бы шапировский проект вообще?

полный текст здесь

ПОСЛЕВКУСИЕ "ЦИКУТЫ" АЛЕКСАНДРА ШАПИРО…

Если Вы не любите философий, умствований, сцепленных в одном речевом потоке фраз вроде "философские оппозиции" и "мутить одному или совместно", то конфетка-завлекаловка - наркота и матершинность - не помогут.

полный текст здесь

IRRATIONAL PIC

О, этот загадочный финал "Pi"! Мы вопросительно таращимся в экран, а Дарен Аранофски устами китайского младенца восклицает напоследок: "I've got it! What' the answer?", подначивая нас разгадать загадку…

полный текст здесь

АБСУРД И "ПУСТОТА" ВИНЧЕНЦО НАТАЛИ

Герои фильма канадского режиссера "Пестота" - Дэйв и Эндрю - нашли способ справиться с трудностями - нужно просто возненавидеть их. Очень-очень сильно возненавидеть. И они исчезнут.

полный текст здесь

КАССОВАЯ "ДУРА"

О многом я могла задуматься после просмотра фильма "Дура". Но, к сожалению, из этой картины второго "Человека дождя" не вышло. А что вышло? Пожалуй, вышел очередной кассовый movie. Фильм, который завтра забудут.

полный текст здесь

КИНО НЕ ДЛЯ КИНОЛОГОВ

Главная идея фильма "Любовь к собакам обязательна" правильная и психологически верная: после сорока жизнь только начинается, как говорила оказавшаяся почти в такой же ситуации героиня советского блокбастера "Москва слезам не верит".

полный текст здесь

ЧЕЛОВЕЧНОСТИ - ЗЕЛЕНЫЙ СВЕТ

Определенно, фильм "Билет на поезд" - детище 11 сентября в Нью-Йорке. И это несмотря на комичных ситуаций, романтические полеты фантазии, колоритных отвязных хлопцев-шотландцев, без стеснения "порющих", что в голову взбредет.

полный текст здесь

"ДОРОГАЯ ВЕНДИ"

Пока не объявилась настоящая Венди, я до последнего момента думала, что в "Дорогой Венди" Томаса Винтерберга нас ожидает романтический рассказ о первой любви двух подростков.

полный текст здесь

СКИТАНОНИЕ ПО МУКАМ

Одной из впечатливших меня особенностей картины "Кровь и кости" является чрезвычайный такт, с которым показаны межнациональные корейско-японские взаимоотношения, на самом деле являющие собой большую межгосударственную проблему.

полный текст здесь

архив статей о кино и театре

можна подивитися тут



Ласкаво просимо до реальності

Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Грудень 12, 2005 р., понеділок.

Сюжет фільму "Далекі вогні" режисера Ганса-Крістіана Шміда (Lichter, 2003) складається з шести кіноновел, пов'язаних між собою місцем дії - це польсько-німецький кордон між містами Шлюбіца та Франкфурт-на-Одері і долями героїв. Але набагато більше, ніж часо-просторова єдність (в культурології також застосовується запозичений відомим російським вченим М. Бахтіним з фізики термін "хронотоп") та переплетеність доль героїв (епізодичні постаті в одній новелі стають головними в іншій), композиція фільму поєднана в одне ціле образами-архетипами і численними ремінісценціями.


Соня.
Архетипічної багатозначності насамперед набуває саме образ кордону, що увібрав у себе Обіцяну землю, рай, до якого прагнуть потрапити нелегальні мігранти, водночас це й в'язниця, що пильно охороняється, для виходу з якої потрібні спеціальні перепустки та візи, а для втечі з неї - відчайдушність та сміливість; це також і межа між життям і смертю, алюзія до міфічного Стікса. Останнє значення виразно посилюється поєднанням архетипу кордону з архетипом ріки, який, крім згаданої вище алюзії зі Стіксом, нагадує і про Ганг із "Сідхартхи" Германа Гессе, що являє час і все людське житття в одній-єдиній миті, "тут" і "тепер" або, за Бахтіним, в хронотопі порогу, і про ріку Іордан, в якій люди вперше отримали хрещення й очищення від гріхів.

Архетип в'язниці у фільмі повторений, так би мовити, в меншому масштабі - це дитячий притулок, куди потрапляє Катаріна, малолітня контрабандистка й торговка цигарками. Є в фільмі також архетипічний образ Вавилонської вежі, збудованої руками робітників-нелегалів з різних країн на Потсдамській площі, покликаний піднести сучасну бізнесову суєту до самого неба і відмінити покликання людини жити з Богом.

Але, незважаючи на суєтність, Бог присутній у художньому світі "Далеких вогнів" - і не тільки в ремінісценції євангельського сюжету про втечу Марії та Йосипа з немовлям Ісусом на чужину до Єгипту, що проглядається в розповіді про небезпечну мандрівку до Німеччини вихідців з Києва Дмитра, Aнни та їх маленького сина, а насамперед він явлений у вчинках людей, героїв фільму. Ознаки присутності Бога - це щира любов до ближнього і самопожертва в ім'я цієї любові. Майк в ім'я любові до Катаріни, наражаючись на небезпеку, влаштовує її втечу з дитячого притулку, зносить побої батька й знущання старшого брата. Антон жертвує заради Дмитра, Анни та їхнього сина своїм часом, спокоєм і безпекою, надаючи їм притулок, Філіп заради своєї колишньої коханої Моніки відмовляється від кар'єри, Сімона віддає свій час і душевні сили, щоб підтримати у важкий час свого колишнього патрона Інго, в якого ніяк не виходить почати свій бізнес - продаж матраців...


Майк.
Втім, кожен, хто жертвує і своєю жертвою стверджує в сучасному світі те, заради чого приходив Ісус, повинен бути готовим до того, що люди, замість благоговійно прийняти жертву, відкинуть і її, і жертводавця. Катаріна звертає увагу на Майка лише тоді, як з'являється можливість втекти, забравши з собою касу групи контрабандистів, і залишається з його старшим братом, від якого Майк прагне визволити, і поступово потрапляє в усе більшу залежність від нього, і скочується з ним униз. Моніка теж іде похилою дорогою і й не приймає жертву Філіпа, і куплене з такими неймовірними зусиллями плаття до першого причастя доньки Антона, жертва в її ім'я та в ім'я дружини, також виявляється непотрібною. Що ж тоді отримують ті, хто жертвують, крім страждання та часто зневаги за те, в чому немає практичної користі? Вони отримують власний досвід свободи: по-справжньому вільним є тільки той, хто безкорисливо віддає, бо той, хто бере і споживає, завжди буде залежним від того хто йому те дає, так, як Катаріна від старшого брата Майка, Моніка від багатих власників фірми, де працює Філіп.

Оповідь усіх шести кіноновел побудована так, що показує вину кожного з героїв фільму перед своїми ближніми, явно або натяками, як, наприклад, в історії Філіпа та Моніки. Совість, яку Григорій Великий називав голосом Божим в людині, дозволяє декому з них бачити й відчувати тягар своєї вини, інші з-за свого себелюбства і пристрастей тільки його примножують. Чи зможуть відчайдушні вчинки, такі, як дзвінок Майка до поліції або сварка Філіпа з шефом, звільнити від тягаря тих, для кого він постійно важчає? У фільмі це питання лишається відкритим.

Характерно, що почуття провини у фільмі обтяжує не тільки особистостей, а й громади, народи, східно- й західноєвропейські культурні спільноти. Найяскравіше творці фільму втілили його в сюжеті з українським емігрантом-нелегалом Колею та німецькою перекладачкою Сонею, сюжеті, щедро насиченому символічними моментами й значеннями, через що ця лінія фільму з погляду, так би мовити, елементарної правдоподібності, видається, м'яко кажучи, дуже натягнутою й штучною.


Коля нарешті фотографує хмарочос на Александерплатц.
Справді, хто в реальному житті стане ризикувати життям, свободою, долати далекий та небезпечний шлях, щоб, подібно до Колі, зробити декілька знімків звичайних новозбудованих хмарочосів, яких скоро буде достатньо й у Києві. Проте, коли відчитати приховані смисли цього сюжету, то у фільмі він вже не здаватиметься безглуздим або надуманим. Про паралель хмарочоса на Потсдамській площі із Вавилонською вежею трохи згадали вище. Важливо буде згадати ще й про те, що якби Соня або її друг Клаус, громадяни Німеччини, з якогось дива раптом захотіли поїхати пофотографувати не те що хмарочоси або й будинки десь у спальних районах Варшави або Києва, чи й навіть глиняні мазанки в шахтарському селищі десь на Донбасі - це, звичайно, виглядало дивацтвом, але для цього їм не потрібно подорожувати в багажнику або в кузові вантажівки чи перепливати вночі ріку.

Таким чином, свободи, притаманні сучасному європейцеві, для східного європейця поки що не діють. Та й сам західний добробут створюється в чималій мірі руками таких, як брат Колі, що будував вигідні будинки, в яких він не те що не зможе будь-коли жити, а й не побачить ніколи. Отже, Соня, сховавши Колю до багажника свого авто й переправивши його в Німеччину, намагається своїми особистими діями відкупити колективну провину західного світу й відновити бодай у такий спосіб рiвноправ'я. Важливий момент: провина колективна, а відкуплення її індивідуальне і полягає в особистих діях, так само, як Христос узяв на себе всі гріхи людства; інший приклад - Майк своїми особистими діями намагається відкупити провину своєї сім'ї - батька і брата - перед Катаріною.

Фільм належить до багатокультурного кіно, що в останні роки з тематичного напряму поступово стає жанром, іншими словами, поступово затверджуються певні канони в розробці теми взаємин різних культур між собою. Здебільшого нині багатокультурні фільми - це різновид "фільму дороги" (road movie), до них відносяться "В липні" (Im Julie) Фатіха Акіна (в магазинах цей фільм можна придбати під назвою "Сонце ацтеків"), "Брама в небо" Вайта Хелмера, сюди ж можна віднести й фільм Ганса-Крістіана Шміда. З іншого боку, багатокультурне кіно - це й комедія-карнавал, яка може поєднуватися з мотивом дороги, як у фільмах Фатіха Акіна та Вайта Хелмера, а може існувати окремо, як у фільмі С. Клапіша "Іспанка" (Euro pudding).


Ліричне інтермеццо: Філіп і Моніка.
Багатокультурна драма, зреалізована Гансом-Крістіаном Шмідом, розпочинає новий підхід, принаймні про це можна судити з того, що відомо нині українському глядачеві. Як і належить драмі, операторське вирішення "Далеких вогнів" уникає візуальних надмірностей, являє собою доволі традиційний тип кінооповіді (всі сюжетні лінії відтворюються поступово, події слідують одна за одною, зрідка перехрещуючись у часопросторі з іншими сюжетними лініями), інколи наближаючись до журналістики (використання повідомлень теленовин для оповіді, створення динамічних кадрів, подібних до телерепортажу, за допогою зйомки камерою "з рук"), інколи, навпаки, кінооповідь уповільнюється, й ми можемо поспоглядати невеликий ліричний відступ - Моніка і Філіп згадують і мріють, Антон мріє про плаття на перше причастя дочки, Коля розповідає своїм супутникам на привалі в лісі про хмарочоси на Александр-Платц у Берліні. Втім, це лише короткі миті - час фільму стиснений і щільно заповнений подіями.

Зважаючи на складну систему підтекстів, символів, архетипів та ідей, створену авторами "Далеких вогнів", приємно дивуєшся тому, що чималою мірою "сконструйований" сюжет не відгонить неправдоподібністю або схематичністю, а сам фільм завдяки динамічним кадрам і майстерному монтажу тримає в напрузі глядача. Очевидно, цей успіх зумовлено тим, що творці змогли пережити долі своїх героїв, як свої власні, наповнити ідеї емоціями й переживаннями, схеми - яскравими картинами. Життєвий і водночас глибоко символічний фінал фільму - людина приходить до Божого дому зі своїми турботами, печалями, уявленнями й церемоніями, але Бог, показуючи, що все на світі в його руках, лагідно звільняє її від того всього. Чи зможе людина тоді відчути, що Господь хоче явити їй? Життя є життя, хеппі-енду немає, питання залишається відкритим.