Західно-Українське товариство захисту тварин

За вільну Україну, 21.10.2003, N117 Справжнє собаче життя... За кордоном і собакам живеться краще... Якщо там хтось побачить на вулиці хворого "брата нашого меншого", обов'язково зателефонує до притулку для бездомних тварин. Люди звідти з'являться, не зволікаючи, підберуть нещасну псячу особу, помиють і почистять її, нададуть медичну допомогу, розпочнуть пошуки нового господаря. В найгіршому випадку, коли здоров'ю приблуди вже нічим не можна допомогти, його присипляють ін'єкцією якогось барбітурату. І місце на собачому кладовищі- забезпечене... Законослухняні громадяни Західної Європи і закони мають, де чітко регламентується ставлення до домашніх і недомашніх тварин. Україна ж - одна з небагатьох країн, де відсутня законодавча база щодо ставлення до тварин, та й "на місцевому рівні" правила поводження й утримання істот з паралельного з нами світу дуже нечіткі й розпливчасті. Додайте до всього і далеке від ідеалу людське існування, що часто виливається в озлоблення супроти ближнього свого - і стане зрозуміло, чому життя вітчизняного Бровка. Шарика чи Цигана - справді собаче. Бездомних собак у районах Львівщини часто просто відстрілюють. У цивілізованому Львові бездомний пес, як правило, потрапляє в гицлярню, що на вулиці Промисловій, 56. Щоправда, називається ця установа Утильцехом. її річна "потужність" - приблизно 2-3 тисячі убієнних. Саме убієнних, навіть замордованих, бо те, як закінчують своє життя нещасні створіння, інакшими словами не охарактеризуєш. Хоча керівники утильцеху всіляко перешкоджають проникненню на їхню територію сторонніх (навіть депутатів і журналістів), інформація все ж просочилася. Собак ставлять на мокру підлогу і пускають електричний струм... Де ховають?.. Десь у Жовкві, а може й деінде... Про якісь собачі кладовища навіть не йдеться. Із дещо більшим оптимізмом можуть дивитись в майбутнє собаки, які потрапили в собачий притулок у Брюховичі, який утримує Львівське товариство захисту тварин. Це його активісти-волонтери жалібними голосами волають у людних місцях Львова про грошову допомогу своїм підопічним, яким і справді немає що їсти, де жити. Правда, існує хоч і невелика, але ймовірність, що безпритульний собака може віднайти собі нового господаря-покровителя. Але здебільшого й чотириногі мешканці Брюхович теж закінчують своє життя цілком негуманним способом. І все ж світ - не без добрих людей... У тому числі й не без добрих до тварин, і в першу чергу до тих, хто йде поруч з ними по життю-до собак і котів. Такі небайдужі до "братів наших менших" люди декілька років тому об'єдналися в Західноукраїнське товариство захисту тварин, який нині очолює Андрій Курач. На одній з останніх прес-конференцій він і розповів (дуже емоційно й зі знанням справи), як вони намагаються полегшити тяжку собачу долю й зменшити клопоти господарів, що мають вдома тварин. Одночасно, де тільки можуть, пропагують гуманне ставлення до них, навіть у досить незвичних формах. Вони добилися, наприклад, щоб у навчальні шкільні плани вносились задачі, тематичні, що стосуються охорони тварин. У задачі з фізики, хімії, математики... - нехай у дитячій свідомості формуються засади милосердя! До волонтерів із Західноукраїнського товариства захисту тварин часто телефонують невідомі: "У сусідній квартирі б'ють собаку! Приїдьте, допоможіть!.." Кинувши всі справи, їдуть, рятують... За словами Андрія Курача, тепер вони аналізують результати акції, яку Західноукраїнське товариство захисту тварин вперше в Україні провело для контролю народжуваності тварин. Йдеться про оголошену в кінці травня безкоштовну стерилізацію домашніх тварин, яка була проведена за кошти товариства в одному з приватних ветеринарних кабінетів Львова. Вдалося стерилізувати 50 тварин, на що витрачено 2 тис. грн. У всьому світі така операція вважається гуманною щодо тварин, і з усього видно, що й українське суспільство теж приймає таку форму втручання у собаче й кошаче життя. На жаль, людство ще не придумало способів контролю за народжуваністю одночасно і зовсім безболісних, гуманних, і таких, щоб б не зачіпали людського сумління взагалі. До речі, стерилізація собаки обходиться дорожче, аніж кішки... Напередодні прес-конференції Андрій Курач мав гостей - з візитом у колеґ побували двоє керівних працівників Всесвітнього товариства захисту тварин, штаб-квартира якого розташована у Лондоні. Мета приїзду - ознайомитися з проблемами українських захисників тварин, з'ясувати, яка ж потрібна їм допомога. Тож журналісти цікавились і тим, що Андрій Курач і його соратники із Західноукраїнського товариства очікують від закордонних однодумців. - Не зайва була допомога моральна - ми просили, приміром, прислати нам експерта, що допоміг би конкретними порадами з урахуванням світового досвіду. У Всесвітньому товаристві захисту тварин - понад 700 колективних членів, а ще англійці мають у себе й Королівське товариство запобіганню жорстокості. Хотіли б, звичайно, отримати якийсь міжнародний ґрант - на оренду чи й купівлю приміщення, де ми могли б створити громадський центр для координації своїх дій та для пропаганди гуманного ставлення до тварин. Бажано б володіти якимись коштами, які пішли б на поліпшення умов утримання собаку "Притулку милосердя" в Брюховичах, ліки для безболісного усипляння тварин, ветеринарну допомогу тощо. Але, не надто надіючись на чужоземний матеріальний допінг, члени Західноукраїнського товариства захисту тварин разом з деякими політичними партіями реґіону взялися за поліпшення справ вітчизняних. Вони включились до підготовки законопроекту із захисту прав тварин і їхніх господарів, який хочуть подати на розгляд до Верховної Ради восени. Протримайтесь, Шарики й Цигани, вам теж скоро стане легше жити!.. Лідія ЛОЗИНСЬКА.