Коментарі від Анатолія Ткачука

ГоловнаПро себеПро проектАрхівГостьоваКонтактиЗаконопроектиБібліотекаСтарі люди кажутьКорисні посиланняФотоальбомСтарі люди кажутьПритчі від бабці Гані Моя бабуся Ганя не вміла ні читати, ні писати, оскільки била старшою у багатодітній сім’ї, тому її наукою була важка праця в полі та догляд за малими дітьми. Проте її природній гострий розум та великий життєвий досвід замінили освіту. Її виховання було зконцентроване у дуже лаконічних тезах, які завжди починались із традиційного вступу - СТАРІ ЛЮДИ КАЖУТЬ. На жаль в ті часи мені не приходило на думку записати всі бабусині тези, але значна їх частина залишилася в пам’яті на довгі роки, тому хоч зараз, через 30 років від смерті бабці мені хочеться поділитись цими спогадами. Детально...Про марнотратство 1. Колись, це було в першому класі, я прийшов зі школи й сів їсти за стіл у тому ж одязі, що був у школі. Бабця здивувалась і каже мені: „А чому ти, Толю, не переодягнувся? Ще замастиш.” Ну я, звичайно, відказав, що нічого страшного, я ж в школі коли їм, не переодягаюсь, а як і поставлю пляму, то нічого страшного, все одно скоро сорочку прати. На це була така відповідь. „Ти звичайно можеш і не переодягатись, але старі люди кажуть: Хто марнує одежу і життя змарнує.” Після цього навчання, у моєму старому одязі, який завжди виглядає майже новим, ходять багато моїх родичів та знайомих ще довгі роки. 2. Ситуація дещо інша. Бабця підмітає підлогу, знаходить одну копійчину і каже: „Толю, дивись я знайшла копійку.” Я в цей час активно малюю за столом і мені ця копійка ні до чого. Відповідно я й відказую: „Та я бачив цю копійку, але нащо вона мені, адже за неї нічого не купиш.” Відповідь була такою: „Звичайно, копійка це мало, але старі люди кажуть: Хто копійку не цінує, той сам і шага не вартий.” Ця мудрість стала і моїм правилом, адже після закінчення інституту мені довелось починати працювати на заводі на ставці 115 рублів, жити на квартирі за 60 рублів, дружина була вагітною. Доводилось братись за будь-які підробітки, аби заробити копійчину для сім”ї. Бабціні поради завжди були в нагоді. Про навчання Колись давно, моїй сестрі купили акордеон і відправили вчитись до музичної школи. В ті часи це було повальним захопленням, більшість дітей, особливо місцевої інтелігенції ходили „на музику”. Сестрі вистачило натхнення на музику лише на два роки. До того ж вияснилось, що є проблеми зі слухом. Тим часом підріс і я. Тому акордеон перейшов мені у спадок, і вже я став ходити в музичну школу (правда зі слухом у мене також були проблеми). І коли в черговий раз, я сідаючи за акордеон, вголос висловлювався, що я думаю про цю музику, та як я не хочу вчитись у музичній школі, моя бабуся сказала свою традиційну фразу: „Учись Толю. Старі люди кажуть – все що знаєш, за плечима не носиш, колись знадобиться – як знайдеш.” Якось перебираючи свої архіви, я подивився свої різні „корочки”. Дипломи радіоінженера та юриста. Посвідчення про кваліфікацію бетонщика 3-го розряду, каменщика – 3-го розряду, слюсаря-монтажника 2-го розряду, регулювальника РА – 4-го розряду... Найкраще все це виручало в студентські роки. Адже наявність нехай найнижчого кваліфікаційного розряду у робітничій спеціальності, давало можливість отримувати трішки більше грошей за ту саму роботу, але без розряду. А спеціальність каменщика, назавжди встановила мій авторитет перед батьком. Я якраз приїхав з будзагону, коли батько будував „шию” у льосі. Це досить складний вид кладки і вона в батька виходила не дуже добре, на що я й звернув увагу. Моє зауваження батько сприйняв не дуже привітливо: „Якщо сам не тямиш, когось не вчи!”. Я швидко переодягнувся і став за кладку. Досі результати цієї роботи видно. Після цього батько більш ніколи не ставив під сумнів мої можливості. 1Не цінує, ставиться безвідповідально (Примітка автора) 2Шаг - це монетка менше копійки (Примітка автора)Про економіку Колись наш сусід прийшов із Купеля (село, де традиційно з давніх давен проходили базари з продажу худоби), водив продавати корову і поділився своїми враженнями щодо базару. Каже сусід: „Водив продати корову, аби купити собі молоду теличку та ще й свинку, й що вийшло? Думав продам корову за 300 рублів, пів-дня простояв, а більше 280 ніхто не пропонує. І корова ж моя добра і просив небагато?” На це моя бабця відповіла дуже просто: „Старі люди кажуть: Ціна не та, яку просять, а та, яку дають.” Я часто згадую ці прості слова при кожній спробі українського уряду регулювати ціни на м’ясо, бензин, хліб... Мені здається, що ця давня бабусина мудрість дуже потрібна нашим ринковим економістам. Про спадковість Якось мій батько приїхав з області, з якогось партійно-господарського форуму. Його взагалі досить обурювали ці форуми (тоді це називалось партгоcпактивами), проте цього разу батько обурювався виступом одного із керівників обласного рівня, якого він знав багато років, починаючи ще з молодості. Батько, розказуючи про його виступ, висловися приблизно так: „Ні технікум, ні інститут, ні вища партійна школа його так і нічому не навчила. Як був дурнем, так і дурнем залишився, лише при посаді.” Бабця також слухала цю розмову і спокійно сказала: „Старі люди кажуть: Якщо тато й мама не дали, то ніхто не вставить.” Про шлюб Моя бабуся не була щасливою у шлюбі. Всі чоловіки, які у неї були, гинули на війнах, які припали на її вік. Проте бабуся і з цього приводу мала свої настанови. Колись у нас зібрались бабусині подруги і завели розмови про власні шлюби, шлюби своїх дітей, сусідських, і взагалі про шлюбні стосунки у нашому селі. Якось мова зайшла за Івана, у якого померла дружина, і він взяв собі за дружину Катерину, місцеву медичку, яка років десь до 20-ти була старша за нього. З цього приводу бабусі вели досить жваву дискусію, але моя бабця поставила у ній крапку таким чином: „Нічого доброго з цього не вийде. Старі люди кажуть: „Шукай чобіт чобота, а ходак1 – ходака.”” 1Ходаком у нашій місцевості називали саморобну взувачку, яку носили найбідніші люди, або яку взували до гною чи іншої найбруднішої роботи.Про красу Колись навесні, я ще був в класі першому або другому, у мене досить дружно вилізли веснянки на носі та обличчі. Якось так сталось, що на це звернули увагу і стали мене дразнити „рябим”. Мені було дуже гірко, і я прийшов додому мало не плачучи. Бабуся на моє горе відреагувала дуже просто: „Не переживай. Старі люди кажуть: „Що рябе, те й в крамниці дороге.”” На наступний день я так і відповів своїм кривдникам. Більше за веснянки ніхто ніколи мене не дразнив. До гориОстаннi статтi02/04/2006Чому програла "Наша Україна"? (Роздуми після виборів)02/01/2006Останній штурм25/12/2005Про законопроект 3207-1 і не тільки04/12/2005Чи є новою „нова” влада?30/11/2005Українська демократія: роздуми після Стамбулу © Сделано в Лаборатории F-4, 2005 © Ткачук А. Ф., 2005 []