СНІД

ВІЛ/СНІД Новини [news.htm] | Про центр | Наркотики | Алкоголь | Тютюнопаління | Секс і планування сім' ї | ВІЛ /СНІД | Фізична активність Раціональне харчування | Ресурсний центр | Ваші питання – наші відповіді | Про соціальну рекламу | Контакти | Що таке ВІЛ/СНІД? Перш ніж вести розмова, потрібно визначитися з поняттями, що будуть використовуватися. ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини. Потрапляючи в організм людини, він викликає смертельне інфекційне захворювання, називане прийнятим у міжнародній практиці терміном "ВІЛ-інфекція". Хвороба протікає довго, має кілька стадій, останню з яких з різноманітними клінічними проявами позначають терміном "синдром набутого імунодефіциту" (СНІД). Термін "синдром" позначає сукупність симптомів хвороби. Тому що в кожнім випадку ВІЛ/СНІДа відзначалася глибока поразка імунної системи, а саме її недостатність, у назву уключили визначення "імунний дефіцит ". Перші випадки СНІДа були зареєстровані в 1981 р. у США. Вважають, що в країну його заніс стюард авіакомпанії "Эйр-Канада" Гаэтан Дюга, що робила рейси в Нью-Йорк, Лос-Анджелес і інші американські міста. Він був активним гомосексуалістом, зустрічався зі своїми партнерами в панах, клубах і саунах. Розслідування, що провели американські лікарі, показало, що він заразив 40 з перших 250 жертв СНІДу в США. М.Дюга назвали "нульовим" пацієнтом. Він вмер у 1984 р. у віці 32 років від "раку гомосексуалістів" - саркоми Капоши. Хвороба, почавши з декількох випадків у середовищі гомосексуалістів, уже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 чоловік, через 5 років - у 113 країнах у 72 504 чоловік. У середині 1992 р., за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 165 країнах світу зафіксовано більш 500 тис. хворих СНІДом. Близько половини з них уже загинули. Щоб краще уявити собі масштаби епідемії СНІДУ нерідко використовують аналогію з айсбергом. Виявлених на сьогоднішній день хворих (більш 500 тис.) вважають верхівкою айсберга. Підвідна його частина, найближча до поверхні, умовно позначає нерозпізнану групу хворих і осіб з так називаними СНІД - асоційованими захворюваннями - приблизно 5-6 на кожен розпізнаний випадок. Основна глибоководна частина айсберга - це люди в яких поки немає ніяких ознак хвороби, але вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому в них варто очікувати розвитку хвороби. По оцінках учених, таких людей у 50-100 разів більше, ніж виявлених хворих на СНІД. Шляхи передачі ВІЛ З А П А М ’ Я Т А Й На сьогоднішній день відомі наступні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої: - при половому контакті з інфікованою людиною; - при переливанні крові зараженого ВИЧ донора, пересадженню його органів і тканин; - при кількаразовому застосуванні забруднених голок і шприців наркоманами, проколюванні ушей, нанесенні татуювання; · при ушкодженні шкірних покривів або слизуватих оболонок медичним інструментарієм, забрудненим ВІЛ при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами або органами; - від інфікованої матері плодові під час вагітності, пологів або при годівлі грудним молоком. Поки немає достовірних даних і про те, що вірус, наприклад, може поширюватися через слину. Доречне питання про те, чи можна заразитися СНІДом при поцілунках? Теоретично це, звичайно, можливо. Вірусові, що утримується в незначних кількостях у слині, легше проникнути в організм здорової людини через тріщини, ерозії, ранки, що маються в роті. "Сухі" поцілунки (у щоку, кисть руки, пальці і т.п.) безпечні і передача ВІЛ при них практично виключається 3 Н А Й ВІЛ не передається побутовим шляхом: · при рукостисканнях і обіймах; · через посуд, їжу і туалетні приналежності; · постільна або натільна білизна; · монети і паперові гроші; · через воду, повітря, іграшки, предмети шкільного побуту; · через дверні ручки, поручні в транспорті, спортивні снаряди. Це підтверджується світовою статистикою, що не приводить жодного достовірного факту зараження подібним шляхом. Немає даних і про те, що вірус може передаватися повітряно-краплинним шляхом. Не підтвердилася роль кліщів, комарів, вошей або постільних клопів як переносників вірусу СНІДу . Ризик заразитися ВІЛ - який він ? Ступінь ризику зараження ВІЛ різна в залежності від типу передачі. Потрібно знати, що переливання інфікованої крові, у 1 мол, якої утримується від 1 до 10 інфекційних доз вірусу, практично завжди приведе до зараження та наступного розвитку в людини ВІЛ-інфекції. За існуючими оцінками імовірність інфікування після такої процедури перевищує 90 % . Контакт із вірусом під час вагітності лише деяким уступає переливанню інфікованої крові: за наявними повідомленнями імовірність зараження при цьому коливається від 11 до 70 %. У середньому ризик того, що інфікована жінка передасть ВІЛ плодові або немовляті, складає 30-50 %. Половою акт є не самим небезпечним шляхом передачі ВІЛ з погляду імовірності зараження. Замічено, що імовірність інфікування підвищується за рахунок додаткових факторів, у першу чергу наявності в одного з партнерів хвороб, переданих половим шляхом, і особливо тих, при яких мають місце всілякі порушення цілості шкіри і слизуватих оболонок у виді виразок. Імовірність передачі ВІЛ у результаті одного полового акта по оцінках фахівців коливається від 0,1 до 1 %. Однак через велике число полових актів між здоровими й інфікованими ВІЛ особами цей шлях зараження домінує у світі . Використання нестерильних медичних інструментів, призначених для ін'єкцій лікарських засобів, зв'язано з трохи великим ризиком передачі ВІЛ у порівнянні з одним половим контактом з людиною, інфікованою ВІЛ (від 0,5 до 1 %). Ступінь небезпеки залежить від обсягу переданої в такий спосіб крові. Контакт із вірусом у результаті випадкового уколу голкою в медичних або немедичних умовах характеризується самим низьким показником передачі ВІЛ. Імовірність того, що випадковий укол зараженої ВІЛ голкою викликає розвиток інфекції, складає близько 0,3 %. Як можна виявити зараження ВІЛ? Вірогідно довести факт зараження ВИЧ можна лише у випадку виявлення його в організмі обстежуваного. Однак робити це в масовому порядку важко, а до випуску спеціальних комерційних тест-систем навіть за рубежем тільки приступають, хоча експериментальні їхні зразки одержали позитивну оцінку. Дослідження крові на ВИЧ проводять у спеціальних лабораторіях, що є в кожнім обласному центрі і великих містах. В Україні такі лабораторії організовані на станціях переливання крові, у ряді великих лікарень, санэпидстанций, науково-дослідних інститутах. Щоб кров потрапила на дослідження, досить звернутися або в поліклініку за місцем проживання, або в кабінет анонімного обстеження на СНІД, де можна без яких-небудь попередніх умов анонімно здати кров на обстеження і через 1-2 дня одержати відповідь (особисто або по телефоні) . При виконанні діагностичних досліджень на СНІД іноді спостерігають так називані ложноположительные результати. Їхньою причиною є як недосконалість використовуваних тест-систем (навіть кращих закордонних), так і ряд інших факторів, наприклад, вагітність, що супроводжують захворювання (туберкульоз, ревматизм і ін.). Одержання ложноположительной реакції не настільки вуж небезпечно, оскільки в таких випадках відразу проводиться повторне дослідження зразка крові на іншій діагностичній тест-системі. Цю додаткову процедуру проводять з метою одержання абсолютно достовірного результату. Перебіг хвороби і її прояви З жалем приходиться констатувати, що у всіх людей, що заразилися вірусом імунодефіциту людини, рано або пізно розів'ється СНІД, після чого фатальний результат уже неминучий. По сучасних представленнях, через 5 років після зараження СНІД розвивається в кожної третьої людини. Як відзначалося вище, конкретний пусковий механізм залишається нез'ясованим. Замічено, що факторами ризику є спосіб зараження, вік, тип вірусу, наявність супутніх вірусних інфекцій (герпетической, вірусного гепатиту) або сифілісу. Необхідно приймати в увагу, що бессимптомный період проходить швидше в осіб, інфікованих при переливанні крові й у дітей, заражених ВИЧ при вагітності матері. Після зараження випливає інкубаційний (схований) період. Він може продовжуватися 3-6 нед., а потім настає гостра фаза ВІЛ-інфекції. Виникаючі в цей момент клінічні і лабораторні симптоми пов'язані винятково із самої ВІЛ - інфекцією, а не розвиваються на тлі гноблення імунітету вторинними захворюваннями. Гострі прояви спостерігаються приблизно в 30-70 % заражених людей. Найбільш частими симптомами є підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, ангіна, сип на особі, тулубі у виді рожевих або червоних плям, розладу травлення, головний біль, блювота, світлобоязнь. Цей хворобливий стан продовжується від 2 до 4 нед. і приходить мимовільно без якого-небудь лікування. У більшості випадків інфекція на цій стадії не діагностується і хворим, якщо вони звертаються по медичною допомогу, ставлять самі різноманітні діагнози: грип, кір, гострий респіраторне захворювання і т.п. Антитіла до ВІЛ у цей момент ще не визначаються, а з'являються лише через 1,5-3 мес. після закінчення гострої фази. Якщо провести лабораторне обстеження в цей період, то можна установити щирий діагноз. ПАМ'ЯТАЙТЕ! Якщо Ви перенесли подібну "гостру інфекцію" і підозрюєте, що могли заразитися при випадкових численних полових зв'язках, використанні нестерильних шприців, Вам потрібно через 1,5-3 мес. обов'язково обстежитися на СНІД . Після фази гострої інфекції настає фаза бессимптомної інфекції (так називаний латентний період або період схованого вирусоносительства). Виявити присутність вірусу можна тільки з допомогу спеціальних лабораторних методів дослідження, але вирусоноситель уже заразний для здорової людини; хоча і не підозрює про це. У цьому підступництво ВІЛ - інфекції. Період. цей може тривати до 3-5 років і більш. Під час латентного лериода людина почуває себе здоровим, веде звичайний спосіб життя, сексуально активний. Однак він залишається джерелом інфекції і при відповідних умовах може заражати ВІЛ оточуючих. Ця особливість ВІЛ-інфекції є однією з причин її швидкого поширення у світі. У цей період можлива поява деяких ознак погроссироврния хвороби: можна знайти збільшення периферичних лімфатичних вузлів, не менш двох груп - шийних і пахвових, підщелепних, потиличних, під- і надключичних, ліктьових, пахових. Температура тіла може бути нормальної. Але на відміну від фази гострої інфекції збільшення лімфатичних вузлів не зникає, настає період "персистирующей генерализованной лимфоаденома - тип". Тривале збільшення лімфатичних вузлів - показання для обстеження на СНІД. Не звертаючи до лікаря, можна обстежитися анонімно. Стадія персистируючої генерализованої лімфоаденопатії може тривати кілька років. У цей період ще не пізно звернутися до лікаря, фахівці продовжать Ваше життя, сповільнять погіршення стану імунної системи. Наступну стадію позначають як "СНІД - асоційований комплекс" або стадію вторинних захворювань. До збільшення лімфатичних вузлів приєднуються такі ознаки, як непояснені розлади стільця, тривале (більш 1 мес) підвищення температури тіла, зниження маси тіла досягає 10% і більш. Відзначаються швидка стомлюваність, нічна пітливість. При наявності відповідних епідеміологічних даних ці симптоми дають підставу лікареві запропонувати пацієнтові обстежитися на СНІД . Приєднання різноманітних вторинних інфекцій, розвиток пухлин, поява симптомів поразки нервової системи і психічних порушень свідчить про настання фінальної стадії хвороби - СНІДУ . Тривалість життя хворого СНІДом після встановлення діагнозу варіює в залежності від того, яке розвилося захворювання. Так, для хворих із пневмоцистной пневмонією вона складає близько 9-12 мес., саркомою Калоші - 2-2,5 року, іншими інфекціями - 4-6 мес. Дані свідчать про те, що протягом 1 року після постановки діагнозу СНІДу вмирає кожен 2-й хворий, через 3 роки гине 70-80% хворих . У завершальний період хвороби зусилля лікарів спрямовані лише на те, щоб полегшити страждання хворого, допомогти морально його близьким і родичам, примирити їх з неминучою втратою. В межах проекту "Молодь за здоров’я-2" видано таку продукцію з цієї тематики: Що таке ВІЛ-інфекція? ВІЛ-інфекція – це хвороба, спричинена ВІЛ. ВІЛ – Вірус Імунодефіциту Людини, який може призвести до виникнення СНІДу! Уражує клітини імунної системи. У великій кількості накопичується у крові, спермі, вагінальних виділеннях і материнському молоці. СНІД – Синдром Набутого Імунодефіциту (сукупність симптомів, які виникають в результаті ураження імунної системи). СНІД – кінцева стадія ВІЛ-інфекції. Визначити, інфікована людина, чи ні, можна тільки через 3–6 місяців після інфікування. Саме стільки часу необхідно для вироблення антитіл до ВІЛ. Якщо у людини виявлено певну кількість антитіл, їй встановлюється діагноз „ВІЛ-позитивна”. Не слід думати, що ВІЛ-позитивна людина і хвора на СНІД – одне і теж. Симптоми, які супроводжують ці хвороби, відрізняються між собою. З моменту інфікування до моменту виникнення СНІДу може пройти від 2-х до 12-ти років. В цей період взагалі ніякі симптоми можуть не проявлятися. Copyright (C) Kosh 2004