Між мінусом та нулем
«Яловий» рiк Генпрокуратури пiд керiвництвом Олександра Медведька Наталія ЛЕБІДЬ   

Потебенько—Піскун—Васильєв—Піскун: вервечка цих достойників на посаді Генерального прокурора не надто сприяла таким речам, як — даруйте за дуже тривіальне формулювання — «змiцнення законності та правопорядку» або ж «подальше перетворення України на правову державу». Натомість усі вони безнадійно застрягли у справі Гонгадзе, тож далі їхню характеристику можна навіть не продовжувати: достатньо й того, що за п'ять років ці троє персон не подужали розкрити одну кримінальну справу. Справу непросту, але цілком придатну до розкриття, складність якої, до речі, полягає головним чином у необхідності маневрувати між тими чи іншими інтересами теперішніх та колишніх високопосадовців. Та, зрештою, ці міркування — вже перегорнута сторінка, адже в листопаді минулого року Генпрокуратуру очолив Олександр Медведько — Верховна Рада більшістю голосів підтримала його кандидатуру (запропоновану Президентом) і цим поклала край претензіям Піскуна, котрий, як подейкують, усе ж не покладає сподівань відвоювати крісло керівника ГП через суди...

Верховний з головою, голова — з косою
Головою Верховного Суду обрано екс-нардепа від БЮТ Василя Онопенка Василь ТАВР   

Учора відбулися вибори Голови Верховного Суду України. Претендентами на головне суддівське крісло, яке звільнилося два місяці тому після відставки Василя Маляренка, були в. о. Голови ВС Петро Пилипчук та Василь Онопенко, народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко. Незважаючи на добрі стартові позиції чинного «верховного судді» Пилипчука, висунутого Судовою палатою з кримінальних справ, перемогла молодість. Головою Верховного Суду став БЮТівець, лiдер Української соціал-демократичної партії. Пленум ВСУ затвердив його на посаді Голови переконливою більшістю голосів — за Онопенка проголосували 58 суддів із 86.

Перший бій — найлегший?
«Пробне» відкрите протистояння «помаранчевої» й «синьої» команд у владі завершилося незначною перевагою Банкової. Далі буде? Леся ШОВКУН   

Тишу теплого осіннього вечора на вулиці Банковій порушував гучний сміх. Кілька молодих мам із колясками, які вигулювали своїх немовлят між секретаріатом Президента і Будинком з химерами, час від часу кидали зацікавлені погляди в бік розчиненого вікна на другому поверсі президентської «резиденції». Звідти долинали збуджені голоси й вибухи реготу, які свідчили про активний обмін враженнями. Вікно належало керівникові секретаріату Президента Віктору Балозі, який на 19.00 збирав у себе «губернаторів» на нараду. Один за одним до дверей пробігли іванофранківець Роман Ткач, його рівненський колега Віктор Матчук; як завжди нерозлучною парочкою прочимчикували харківський голова Арсен Аваков та його заступник Ярослав Ющенко, племінник Президента. З кожним поповненням сміх спалахував по-новій, а людей у строгих (і часто досить скромних) костюмах усе прибувало...

Перший пішов. До суду
Першу частину кримінальної справи «Еліти-Центру» передано на розгляд Феміди і потерпілих Данило ІВАНІВ   

Справа ошуканих інвесторів будівельної «піраміди» «Еліта-Центр» вступає в нову якість. Як повідомили «УМ» джерела в Міністерстві внутрішніх справ, Головне слідче управління МВС учора мало передати до суду першу частину кримінальної справи за обвинуваченням керівників цього «трасту, який луснув». Номер карної справи — 24-138, а до суду притягають поки що лише одну людину — Циганка Ігоря Леонідовича. Підопічні начальника ГСУ МВС Петра Коляди інкримінують Циганкові ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу — «Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою».

Запах війни
Грузинсько-російське протистояння: очікування перших пострілів Олександр ШИМАНСЬКИЙ   

Посол Росії в Грузії В'ячеслав Коваленко відбув до Москви «на консультації» в МЗС. Учора вранці до Тбілісі прибув перший iз чотирьох транспортних літаків МНС Росії, які мають вивезти з Грузії на невизначений час 100 співробітників посольства Росії в Тбілісі та членів їхніх сімей. МЗС Росії рекомендувало всім російським громадянам залишити територію Грузії. Ці дії фактично означають, що Москва розірвала дипломатичні відносини з демократичною кавказькою республiкою.

Президент без музею
Київська влада навіть до 140-річчя Михайла Грушевського не спромоглася відкрити його музей Марія ОСТЕРСЬКА   

Грушевського називають «українським Вашингтоном», фундатором сучасної України, засновником системи демократичних виборів в Україні, творцем національної біографії українців. Цей мислитель, політик, культуролог, народознавець залишив нащадкам неперевершені праці: 10-томну «Історію України-Руси», «Історію української літератури», понад 2000 публікацій з історії, літератури, етнології, фольклористики, а також поезію, оповідання і сценарій кінофільму «Запорожці». Він був першим головою першого українського парламенту — Центральної Ради.

Сад Гетсиманський для Тигролова Олексій ЗОТИКОВ.   

Мужні намагання незалежної Української держави відзначити 100-річчя Івана Багряного демонструють, хто в неньці Україні «живєє всєх живих». «Живєє всєх», як виявляється — син муляра зі слобожанського села Куземина Іван Павлович Лозов'ягін, що взяв собі псевдо Багряний. Через 43 роки після смерті він викликає бурю в серцях не тільки ідейних недругів, а й деяких власних нащадків. І, як і тоді, його люблять та намагаються зрозуміти люди, які відчувають себе його духовними родичами.
На щастя, сам Президент підписав-таки 15 вересня 2006 року Указ «Про відзначення 100-річчя від дня народження Івана Багряного». Бо «під скляною банею» прийняття відповідного документа було блискуче зірвано. Там ще надто багато активних товаришів, що для них Вільна Людина Іван Багряний до цього часу — «просто агалтєлий бандеровєц».
Зізнаємося одразу — автор давно записався у довгу чергу, аби стати одним iз них.