Архітектура Закарпаття

ВСЕ ПРО ЗАКАРПАТТЯ Загальні відомості [ZADMIN.html] | Природа | Економічний потенціал | Населення | Історія Транспорт, зв’язок | Архітектура | Туризм, рекреація | Інтернет-ресурси Мас-медіа | "Деца у нотаря" | Цікаве Закарпаття | ФОТОГАЛЕРЕЯ Архітектура Закарпаття Архітектурні пам'ятники Закарпаття Візантійський стиль Романська епоха на Закарпатті Замкова архітектура Готичний стиль Ренесанс Стиль бароко на Закарпатті Класицизм Напрямки ХІХ ст. Архітектура ХХ ст. На Закарпатті представлено майже всі європейські архітектурні стилі від пізньовізантійського, романського, готичного, трохи ренесансу, барокового, класичного, романтичного і до стилів кінця ХІХ — початку ХХ століття — сецесіону, еклектики, функціоналізму, конструктивізму. Актуальність цієї теми полягає втому, що в кінці ХХ ст. треба переходити до практичного використання цих пам'яток і методи їх збереження для наступних поколінь та туристичної галузі України. Хронологічні рамки є час відліку від пізньовізантійського стилю ХІ — ХІІ ст. до часів конструктивізму у Чехії 1920-30 рр.5 Тому треба проаналізувати використання архітектурних пам'яток краю та вирішити наступні завдання: а) уточнення архітектурної стилізації пам'ятників; б) вивчення джерельної бази, яка стосується точного датування побудов, споруд; в) розкрити перспективу використання унікальної та привабливої архітектури; г) висвітлити проблему поступового знищення оригінальної архітектури нашого краю; д) з'ясувати потрібність практичного використання історичної науки в кінці ХХ ст.6 Джерельна архітектурну базу умовно можна поділити на кілька груп: а) архівні документи; б) опубліковані матеріали; в) преса та інші періодичні видання; г) статистичні матеріали; д) архітектурні звіти; е) фотоматеріали. Розділ І. Архітектурні пам'ятки Закарпаття (стильове різномаїття) Географічне розташування нашого краю в центрі Європи сильно вплинуло на його не тільки політико-економічне життя, а й на культурні досягнення. Тут навмисно випущені археологічні пам'ятки хоча і вони являються надбанням архітектури. Причиною цьому стало практичне невикористання місць розкопок та місцезнаходження різноманітних археологічних знахідок. Здебільшого вони знищуються в сільськогосподарських цілях та не підлягають охороні, винятком або прикладом може слугувати Боржавський замок у с.Вари, Берегівського району, що водночас є пам'яткою археології і архітектури, як земляне фортифікаційне укріплення. Візантійський стиль на Закарпатті. У присілку м.Ужгород, Горяни знаходиться одна з найстаріших будов на Закарпатті. Це — Горянська ротонда Св.Анни, з готичною прибудовою церкви Св.Миколая. В архітектурі ротонди у Горянах проявляється пізньоантична (візантійська) будівельна традиція. Горянська ротонда в плані шестикутна, але цей шестикутник настільки згладжений, що майже всі дослідники зображали план фундаменту згладженим, тобто круглим. В товщу стіни врізано шість напівкруглих у плані ніш-конх, склепіння яких з'єднано між собою і будівничі сміливо поставили на них шестикутний тамбур, пробитий шістьма готичними вікнами. Форма їх була завершена пізніше, про що свідчить підведене вікно з плоским завершенням, яке зберегло первинну форму? Стіни також покриті розписами, що відносяться до ХІV ст., очевидно, що попередні фрески були пошкоджені. Майстерність художників, що розписали ніші-конхи ротонди, опирається на досвід італійської школи проторенесансу — Джотто. В давній Словаччині працювали бродячі групи італійських художників, про що свідчить стилістична спорідненість багатьох церков Чехії та Словаччини, у розписах фресок, з ротондою у Горянах. Євангелічні сцени, зображені на стінах, ідуть двома смугами одна за одною вільно охоплюючи конхи ротонди не розрушаючи при цьому враження цілісності інтер'єру. Головні сюжети розписів — "Благовіщення", "Різдво Христове", "Дари волхвів", "Втеча в Єгипет", "Страсті", "Воскресіння". У центрі цих сцен завжди виступає жінка — молода наречена, щаслива мати, мати — страдалиця. У ХV ст. до ротонди прибудовано прямокутний неф церкви Св.Миколая. При цьому розібрано частину ротонди. У 1912 р. над західним фасадом церкви була надбудована дерев'яна дзвіниця. У 1932, 1960, 1996 рр. — у церкві проходила реставрація. Романська епоха на Закарпатті Романським (від слова Рим) стилем ми називаємо період європейського мистецтва ХІ — ХІІ ст. Вперше він проявився у державах, утворених з імперії Карла Великого, і поширився у державах, що підпорядковувалися римській церкві. У той час інтерес людей був повернений до загробного світу. Важкі, масивні церкви символізували силу релігії. Основні елементи романської архітектури беруть початок у мистецтві епохи раннього христянства. Собори мають високі головні нефи, більш низькі бокові продольні нефи. Над ними розташовувалися хори — місце, де сиділа сім'я феодала. Якщо дивитися зверху, собор мав форму римського хреста: головний неф перед вівтарем перетворився так званим трансептом — поперечним нефом. Стеля мала форму хрестового склепіння. Воно утворювало чотирикутник, який був головним місцем собору. Головний неф у декілька разів перевищував цей чотирикутник. Бічні нефи розділялися на дрібні чотирикутники. Одній частині головного нефу відповідала половина частини бічного нефа. Тому будови, створені в романському стилі, дуже пропорційні. В середині собору нефи розділялися спочатку колонами, а потім — пілонами. Західний фасад був прикрашений вежами із шоломоподібним дахом. На цьому фасаді особливо виділялися ворота. Вони були пишно прикрашені різними скульптурами, а зверху знаходився рельєфний тімпан. Вікна мали переважно форму напівкруга, хоча зустрічалися й інші форми, зокрема розетки-вікна, у вигляді троянди. Романський стиль на Закарпатті захопив не так вже й багато споруд. Та всі вони у своєму роді оригінальні. Це найбільш яскравий представник цього стилю — Середнянський замок ( нині в руїнах), ризаліт дверей внутрішнього дворику Ужгородського замку, "Верхній замок" — найстаріша споруда Мукачівського замку. Певні риси пізнього періоду романського стилю — збереглися у структурі будови церкви села Кідьош (Зміївка), Берегівського р-ну. Визначальним елементом тут слугує елемент побудови бокових вікон. Побудова споруди датується ХІІІ ст., і в легендах згадується, як монастир царя Соломона. На стінах головного нефу збереглися фрески ХІV ст.: "Св.Катерина", "Молитва про чашу", "Явлення Христа Марії", які були відкриті у 1911 р. Інші фрески безслідно зникли. У 1950 році церква стала реформаторською. Замкова архітектура Закарпаття Перші захисні укріплення з'являються на території нашого краю в бронзовому віці. Це були просто городища-гради, укріплені земляним валом та ровом (перші елементи фортифікації, які навчилася робити людина). До прикладу Арданівське, Стремтура (Іршава), Галіш-Ловачка (Мукачево). Та найбільш завершену форму форму оборонної споруди представляють замки ХІ — ХVІІ ст. Власне, феодальний замок — це специфічний мистецький жанр, притаманний лише середньовіччю. Він настільки пов'язаний із своєю епохою, що в ній народившись, в ній і помирає. Замок як і будь-яка інша стилева архітектурна споруда має свої основні елементи: а) головна вежа — "донжон", б) в'їздна брама, в) круті овальні вежі — "рондела", г) охоронна бокова вежа — "барбакан", д) замкова каплиця, е) кілька систем мурів, ж) замковий палац, з) допоміжні прибудови (кухня, кузня, стайня, рицарський зал), і) таємні ходи, ї) замковий двір. Існують також два типи замків. Це замок — паразит, тобто слугував для нагляду і збору дані з підвладної території, а також постійно здійснював набіги на власну контрольовану територію, це Мукачівський, Квасівський, Броньківський, Невицький замки. Другий тип замок-охоронець підвладної території - Ужгородський, Виноградівський, Королевський, Чинадіївський, Середнянський замки. Ще один поділ: замки регулярні, тобто такі фортеці, де жив власник даної території, та нерегулярні, які слугували лише на час набігів та під час оборони від ворога. Інколи замки зросталися в архітектурно-адміністративному стані з містом або іншими охоронним об'єктом, як от Королевський, Ужгородський, Виноградівський, а інколи переходили в ранг автономних рицарських укріплень, як от Квасівський, Броньківський. Здебільшого класичні середньовічні замки мають дві стандартні форми: чотирибічну, у якої по боках кілька оборонних редутів та восьмибічну, форма якої часто змінюється. У випадку із закарпатськими фортецями архітектурний стиль дещо змінився в залежності від географічного положення у гірській місцевості. Треба також додати, що до ХІІ ст. замки в Угорському королівстві, до якого належав наш край мав право будувати лише сам король. Але із розвитком феодальних відносин поступово приходить відособлення членів королівської дружини, закріпленння за ними та їх спадкоємцями дарованих земель-феодів, разом з тим виникає питання будувати укріплення в безпосередній близькості від підлеглої території. Так виникають адміністративні центри, в центрі якого укріплена споруда, яка постійно витримує удари нескінчених міжусобних війн. Всі закарпатські замки, окрім Середнянського та Чинадіївського, збудовані на височинах (стрімка скеля, одинокий пагорб серед рівнини). Майже всі замки Закарпаття, неодноразово перебудовувалися, а тому у кожного з них залишилися архітектурні фрагменти із різних стилів.Так, Ужгородський замок у внутрішньому палаці, відкриває перед нами різоліт відкритих дверей у романському стилі, до речі це єдиний чистий приклад романського стилю на Закарпатті1. Замок в Ужгороді кілька разів перебудовувався і остаточний свій вигляд здобув у ХVІІ ст. під архітектурним керівництвом французького інженера Лемера. Більш яскраво виражена готика у замковій архітектурі. Це готичні вежі Невицького, готичні палаци Мукачівського та Ужгородського замків. Трішки незначною хвилею захопив фортифікаційні споруди і ренесанс, це можна спостерігати на прикладі внутрішнього оформлення замків Ужгорода і Мукачева. В усій ланці замкової архітектури окремо стоїть замок-вілла ХІХ ст. графів Шенборн, в урочищі Берегвар, поблизу Чинадієва. Його будова від початку і до кінця просякнута романтичним стилем, з доповненням у навколишній зеленій архітектурі. Детальніше про Закарпатські замки Готичний стиль на Закарпатті Між романським та готичним стилем не має чіткої хронологічної межі. Уже із середини ХІІ ст. у північній Франції з'являються елементи нового готичного стилю. Його характерними рисами є вертикальність композиції, поєднання в архітектурі релігійності з любов'ю до життя, більш короткий поперечний неф, стрільчаті вікна, більш легкі цегельні стіни, досить складна каркасна система опор і ребристе склепіння. З часом готика стає універсальним загальноєвропейським архітектурним стилем, в рамках якого була створена цілком своєрідна система форм, досягнено нового розуміння просторової та об'Ємної композиції1. Готика — одна з найбільш цікавих сторінок історії закарпатського мистецтва ХV — ХVІІ ст. Майже в усіх замках Закарпаття залишилися деталі готичного стилю, це не дивно, адже у цей період розквітала замкова архітектура. Ось деякі приклади готики на Закарпатті: Село Ардів — реформаторська церква ХІІІ — ХIV ст. загального типу з квадратною вівтарною апсидою та хрестоподібним перекриттям. В нефі можна побачити вузьке погодне готичне вікно. У 1779, 1816 рр. церква була реконструйована. Село Береги — реформаторська церква 1335 року, перебудована у 1405 році. Не дивлячись на багаточисленні пізні перебудови (1554, 1657 рр. — після знищення солдатами князя Любомирського). 1670 р. — відновлена і знову перебудована у 1749 р. Найбільш піддалася перебудові дзвіниця. У 1817, 1824, 1869 рр. — церква ще кілька разів перебудовувалася. Дух готики збережений в перекритті нефу зального типу та апсиди реберними готичними зводами, розписаними у ХVІІІ ст. і прикрашеним орнаментом ренесансних форм. У даному селі знаходився палац ХІІІ ст. феодалів Берегів. Та внаслідок частих міжусобних війн був знищений. В околицях села Береги у 1329 р. згадується католицький монастир "Малий Берег", що був зруйнований у 1554 р. під час воєн з протестантами. Місто Берегово — римо-католицька церква ХІІ ст. У 1241 р. знищена татаро-монголами хана Батия, у 1370 р. — збудовано нову церкву. У 1846 р. — реконструйована. Після набігу солдат Мукачівського замку готичний храм у берегові остаточно був знищений і втратив свої настінні розписи. Тепер має форми псевдоготичного стилю. Село Бобове — реформаторська церква з елементами романського стилю. Збудована у 1230 р. Готична церква зального типу з квадратною вівтарною частиною, покрита двоскатною або чотирискатною стріхою, без башти, схожа більш на житловий будинок з каменю. Село Боржава — реформаторська церква (з 1552року) ХV ст. Перебудована у 1830 р. Зального типу. На стіні збереглися три готичні стрільчаті вікна, розташовані асиметрично. Під ними знаходився портал пізньоготичних форм. Село Велика Бігань — реформаторська церква ХV ст. (з 1600 р.), пізньоготичних форм, зального типу з квадратною вівтарною частиною перекритою хрестоподібними реберними зводами. Дзвіниця з'єднана з нефом сильною стрільчатою аркою, оформленою профільними валиками. У 1760 р. — церква була перебудована на кошти сім'ї Мезо. До будови додані елементи середнього барокко. Село Вари — реформаторська церква ХІV ст. Однонефна базиліка з хрестоподібним перекриттям нефу та високою дерев'яною дзвіницею. На башті — дзвіниці дерев'яна галерея з чотирма башточками ХVI ст. Завершення куполу барочне ХVІІ ст. У ХVІ, ХVІІ ст. — церква перебудовувалася. Місто Виноградово — римо-католицька церква ХІІІ — ХІV ст. Церква складається з трьох частин: ізольованої дзвіниці, нефу з яких органічно пов'язана апсида та північної частини. Головний портал оформлений профільованими валиками. В інтер'єрі велика стрільчата арка, яка відокремлює неф від хорів. Обидва простори мають хрестоподібне перекриття. Селище Вишково — реформаторська церква ХІІІ — ХІV ст. Храм відноситься до типу укріплених церков, складається з нефу і п'ятистінною апсидою. Кидається в очі кубічна маса основного нефу конфігурація стріхи. Неф близький до квадрату, його підтримують міцні контрфорси, завершення зверху профільоване фризом. Фронтон прикрашений маленькою баштою. Портал фасада прикрашений рядом колон. Збереглося крайнє вікно, яке завершене чотирилистником. Церква поділена на дві частини, неф окремо від апсиди профільованою стрільчатою аркою. Перекриття нефу та апсиди плоске, деревяне . Орнамент барочних мотивів ХVІІІ ст. первинне перекриття було хрестоподібне серед опорних колонок з капітелями збереглося в апсиді. Вишківська церква — одна з перших релігійних будов із каменю. Плафон розмальований у 1789 р. У 1868 р. — Ференц Шульц розмалював неф церкви. Село Деревці — реформаторська церква 1332 — 1337 рр. П'ятистінна апсида перекрита реберними готичними зводами. Ребра поступово утворюють паруса. Неф загального типу відділений від вівтаря згладженою стрільчатою триупорною аркою. У 1667, 1762, 1910 рр. — була реконструйована. Село Дідово — реформаторська церква ХІІІ ст. (з 1556 р.) з елементами романського стилю. Вхід оформлено стрільчатою аркою має вигляд сферичності, профільований шістьма балками. Їх вільна неспадаюча лінія, говорить про те, що храм зводився сільськими майстрами, які були знайомими з міськими готичними формами, оскільки храм споруджений "на око". Село Добросілля — реформаторська церква ХІV ст. (з 1593 р.) з барочним завершенням. Значна частина будови була знищена в часи походу польського князя Любомирського у 1657 р. Це один з найкращих архітектурних пам'ятників готичного стилю на Закарпатті. Село Іванівка — реформаторська церква ХІV ст. Св. Маргіт. У 1595 р. була знищена. Село Клиново - реформатська церква XV ст. (з 1540 р.). Реберне перекриття з орнаментованими, стрільчатими вікнами. Село Паладь Комарівці — реформаторська церква ХІV ст. ( з 1575 р.), перебудовувалася у 1617, 1650, 1729, 1791, 1895 рр. Від початкової будови збереглося тільки крипта та фундамент церкви. В плані споруда прямокутна із тригранною апсидою, укріпленою контрфорсами. Готичні стрільчаті перемички вікон збереглися на другому ярусі дзвіниці. Справа від входу ліпний барочний декор з напівстертою латинською передмовою, розташованою на контрфорсі. Територія церкви огороджена кам'яною огорожею з металічними дверима початок ХХ ст. Село Мужієво — готичний католицький собор ХІІІ — ХІV ст. Руїни. Прямокутний неф, стрільчаті зводи. До 20 рр. ХХ ст. на стінах виднілися залишки фресок. Місто Мукачево — католицька каплиця Св.Мартина ХІV ст. Кам'яна однонефна, загального типу з граненою апсидою та певною круглою баштою з гостроконечним завершенням. Стіни каплиці посилені міцними контрфорсом. Портал оформлений лучною аркою та прикрашений трояндою. В стінах вузькі стрільчаті вікна. У бокових фасадах вмуровані плити з епітафіями, багато з яких датовані. Зводи перекриті зіркоподібною системою ребер, періоду пізньої готики. Біля каплиці, знаходиться більш пізня готична будова католицького собору. Село Тарновці — реформатська церква ХV ст. (з 1617 р.) загального типу з квадратною апсидою. Повністю перебудована у 1835 р. в неоготичному стилі. В будові домінує у важких формах квадратна в плані башта-дзвіниця зі здвоєним неоготичним вікном на фасаді. Село Косино — реформатська церква ХVІ ст., загального типу, перебудована на початку ХVІІ ст. у стилі ренесанс. Перекриття розділене на прямокутні поля, які у свою чергу перекриває система чотирьох парусів. Церква була в підпорядкуванні ордена Св. Василія Великого. Село Струмковка — католицька церква ХІV — ХV ст. Однонефна споруда до якої примикає зі сходу вузький квадратний хор. З заходу прибудована квадратна в плані дзвіниця триярусна. В інтер'єрі нефа стіни поділені виступаючими пілястрами. Арочний пройом на портах — стрільчатої форми. На північному фасаду нефу збереглося рельєфне білокам'яне зображення ХVст. Місто Тячево — реформатська церква ХІVст., перебудована у ХVІІІст. З боку західного фасаду прибудована триярусна дзвіниця із шатровим покриттям. На верхньому ярусі дзвіниці знаходиться давній годинник. Стіни храму кріплені міцними контрфорсами, які придають церкві більш грізний вигляд. Неф церкви перекритий дерев'яним кессоном з розписами середини ХVІІІст. У 1748, 1810 — церква була реконструйована. Село Часлівці — католицька церква ХІVст. Неф та вівтар майже однакові, квадратні в плані. Вівтарна частина перекрита хрестоподібними зводами у вигляді парусів. Село Чепа — реформаторська церква 1480 р. (з 1697 р.). Храм загального типу з квадратними вівтарем, без башти, більш схожа на великий кам'яний будинок. Поблизу знаходиться дерев'яна дзвіниця. Село Четово — реформаторська церква ХVст. У 1796 р. — перебудовувалася. У 1753 р. — розписано неф. Поблизу знаходиться висока дерев'яна дзвіниця ХVІІІст. Місто Ужгород — руїни католицької церкви ХІІІ ст. Прямокутна споруда з двома приміщеннями. У 1720 р. — сильно постраждала від пожежі, більше не відновлювалася. Церква Св.Миколая, прибудова ХVст. до Горянської ротонди. Прямокутний неф. Місто Хуст — реформатська церква ХІVст. Церква складається із трьох інтегральних частин: ізольована башта, неф з яких органічно пов'язана апсида та північної сакристії. Стіни прорізані стрільчатими готичними вікнами. Кути стін підтримують масивні контрфорси. Бічний портал головного нефу має профільовані заглибини. Головний портал оформлений профільованими валиками. В інтер'єрі велика стрільчата арка відділяє неф від хорів. Обидва простора мають хрестоподібне перекриття. Багатопрофільовані ребра зводів переходять у капітелі, які знаходяться на пілястрах, ділячи стіни. Зовні церква оточена кам'яною охоронною стіною. Селище Чинадієво — греко-католицька церква ХІVст. У 1403 р. була перебудована. До наших часів дійшли деякі готичні елементи в її архітектурі. Село Чорнотисово — католицька церква ХІІІст., з елементами романського стилю. У ХV ст. перебудовується. На нефі церкви фрески ХVст., схожі із розписами в Горянах, Кідьоші. Суттєвим моментом є те, що всі фігури на фресках без голів (вони забілені). У 1913 році церква перебудовується. Село Шаланки — реформатська церква ХVст. (з 1540 р.). Висока дзвіниця із сильно витягнутим шпилем та високою гострою стріхою. У 1882 р. — церква була перебудована. Село Липово — реформатська церква ХІVст. (з 1607 р.) У 1566 р. спалена татарами. Нова відбудована з елементами бароко. Неф загального типу. Квадратний вівтар без башти-дзвіниці, Схожий храм на кам'яний дім. Село Юлівці — реформатська церква ХVст. (з 1580 р.). Оздоблена частково у стилі бароко. У 1955 р. — церква була відновлена. Готичні форми реберного перекриття. У ХVІІІст., храм був перекритий кессоним перекриттям. Ренесанс Ренесанс слово французького походження, означає відродження. Європейське мистецтво ХV—ХVІст. сучасники вважали відродження античного мистецтва. Центром Всесвіту знову стає людина. На відміну від вертикалізму простору у готиці, нові форми розвиваються у ширину. Архітектура характеризується простотою, внутрішньою урівноваженістю об'ємів, форм та ритму. Архітектори вільно використовують ордерну систему античності. Мірилом усьому служить людське тіло. Підкреслюються горизонтальні лінії, внутрішній розподіл простору централізовано з куполом у центрі, стеля кефів і внутрішня сторона купола прикрашена. До повної досконалості доведений візантійський пазушитий купол. Всередині між пілонами і колонами прикраса сграфітто. Характерним елементом ренесанської архітектури є внутрішній двір Ужгородського і Мукачівського замків, з відкритими просторовими аркадами. Тут влаштовувалися влітку концерти, театральні вистави1. Ренесанс фактично обійшов Закарпаття стороною, оскільки у цей період на території нашого краю точилися міжусобні релігійні війни між Австрією та Трансільванією. Стиль бароко на Закарпатті Назва походить від італійського слова, яке з самого початку означало позбавлене смаку, пишномовне, вигадливе. Період існування стилю 1550-1750 рр. Найбільш характерний для дворів князів та вищого духовенства. Виник у добу зіткнення слабнучого феодалізму та молодої буржуазії, в епоху абсолютизму, як результат боротьби реформації та контрреформації1. На противагу замкнутим структурам ренесансу, бароко — це відмова від звичних форм. Великі розміри, розмах, розкіш в оздоблені внутрішніх приміщень соборів. Перед вівтарем купол великих розмірів. Головний неф значно розширений. Капели, збудовані на місцях бічних нефів, разом із величезним склепінням утворюють єдиний внутрішній простір. Капели темні, головний неф затемнений, купол сильно освітлений. Назвемо кілька прикладів архітектури Закарпаття у барочній формі: Село Бодолів — реформатська церква 1321 р. (з 1550 р.). У 1789-1804 рр. перебудовувалася у стилі бароко. На церкві висить таблиця про те, що тут у 1847 р. перебував угорський поет Шандор Петефі1. Село Імстичево — греко-католицький монастир ХVІІІст. Місто Берегово — графський двір-палац сім'ї Бетлен 1629 р. Одноповерхова споруда з простими фасадами і високим барочним дахом. Гостинниця "Левиний двір" — ХVІІст. Реформатська церква — 1552 р. Місто Виноградово — палац баронів Перені ХІVст. Чотирикутна двоповерхова будова. Перебудований у стилі бароко. На фасаді рельєфний герб сім'ї Перені.. Скульптурності будови надає бароковий дах із золотом, кутові вежі завершені барочними баштами. У стилі витриманий і парк, і господарські будівлі. Монастир францисканців ХVст. тут знаходилися рештки Св.Капістрана. Будова витримана у ранньому стилі барокко. Місто Мукачево — православний монастир ХІVст. У 1766 р. під керівництвом Дмитра Раца, будова і стиль архітектури був остаточно сформований у стилі бароко. У 1865 р. монастир був відновлений після пожежі 1862 р. "Білий дім" — палац Ракоці — Шенборн ХVІІст. Двоповерховий палац, у старому корпусі в стилі ренесанс зроблено перебудову у стилі бароко. Вікна прикрашені бароковим декором багатих форм. У центрі головного фасаду архітектор Б.Нейман розташував портал у стилі раннього барокко. Місто Ужгород — будинок лісництва ХVІІст. по вул. Собранецькій. Один з найстаріших будинків міста. Укріплений могутніми контрфорсами. Поруч нього будинок пізнього бароко з високим барочним дахом. Будинок С.Дьєндєші ХVІІст. Старий жупанат 1775 р. Будова його значно перебудовувалася, від бароко залишилися вхідні центральні ворота на яких зображено герб Ужанського комітату. Складська будова колишнього пивоварного заводу 1781 р. Нагадує стародавню фортецю. Католицька церква — 1767 р. Сьогоднішня будова нагадує своєю структурою споруди першої половини ХVІІст. Важкий фасад завершується дзвіницею із великим латинським хрестом. Класицизм В результаті Французької буржуазної революції 1789 р., до влади прийшла буржуазія, одночасно з нею розвивається новий дух епохи. Людина цього часу з ностальгією звертається до античності. Красу легше пізнати через античне мистецтво, ніж через пряме вивчення природи — в цьому суть вчення класицизму. Прагнення до простих гармонійних форм грецького та римського мистецтва. Конструкція знову виходить на перший план. Для зовнішнього вигляду будов характерною є строгість ліній. Симетричний фасад із тімпанами і рядами колон. Село Вилок — католицька церква Св.Ілони, 1788 р. Однонефна з чотириярусною баштою на головному фасаді. В партексі є гвинтова драбина. Над входом скульптурна композиція. Декор в стилі класицизму зосереджений в башті. Всередині виникає почуття величезного простору ніж насправді він є. Греко-католицька церква Воскресіння Христового 1806 р. Будові притаманні риси класицизму. Селище Довге — палац феодалів Довгаїв ХVст. У 1712 р. був перебудований графом Телекі. Пізніше набув рис палацу ренесансного періоду, був перебудований у стилі класицизму. Місто Ужгород — будинок жупанату 1809 р. Центром композиції головного фасаду є ризоліт з мансардою, та трикутним фронтоном, під ним арочний проїзд у двір будинку. Напрямки ХІХ ст. У результаті буржуазних революцій виникає буржуазія індустріальна. Їй передував останній спалах давнього мистецтва — романтичний стиль. Яскравим представником цього стилю є палац-замок графів Шенборн 1890 р. та залізнична станція поблизу нього з парком ХІХст. Оригінальність: у палаці 365 вікон. Еклектичний стиль на Закарпатті Еклектичний або історичний стиль вибрав найбільш характерні для нього форми з різних стилів. Звичайно, змішування елементів різних стилів тільки зрідка приводило до успіху. Для цього стилю характерно, що для окремих будинків і, навіть, приміщень визначали окремий рецепт стилю. Тут спочатку увага звертається на романський та готичний стиль. Знову з'являються елементи архітектури середньовіччя. У моді також візантійська та мавританська архітектура. Інтер'єри прикрашають позолотою, змішуючи східні та арабські елементи. Більшість будов наших міст (наприклад вул.Корзо, м.Ужгород) збудовані в еклектичному стилі. Архітектура ХХ ст. З використання нових будівельних матеріалів, формується новий стиль — сецесіон або сецесія, який порвав із застарілим смаком минулого. Тут всі деталі в тому числі і обстановка, проектуються в одному і тому ж стилі. У якості декоративних елементів часто використовуються рослинні мотиви. Значення цього стилю в тому, що він звертав увагу, на необхідність модернізації1. У зв'язку з тим, що Закарпаття було бідною частиною Угорщини, сецесіон зустрічається лише в Ужгороді. Та найбільш оригінальне обличчя закарпатських міст Ужгород, Мукачево, Берегово, Хуст, Виногорадово, Солотвино — сформували чехословацькі архітектори-конструктивісти. Стиль конструктивізм оголосив війну міщанській помпезності, та сформував своє бачення в доцільності форм, в простоті, пропорціях, масштабі та гармонійному співставленні матеріалів. Конструктивісти були переконані, що архітектурний твір повинен відповідати утилітарному призначенню і в той же час мати свою художню виразність. Серед найбільш виразних конструктивістських будов: 1.Народна Рада (м.Ужгород); 2. Медичний факультет (М.Ужгород); 3. Архітектурний стиль мікрорайонів Малий і Великий Галагов в Ужгороді; 4. Адміністративний центр м.Хуст; 5. Центральна площа смт.Солотвино; 6. Житлові будинки м.Мукачево. Народна архітектура "Бойківські" дерев'яні храми "Бойківський" тип церков безперечно є якимось початковим варіантом дерев'яних храмів у Карпатах і за їх кордонами, який був випрацьований народними майстрами в далекому минулому. Храм тризрубний, триверхий з шатровими верхами, з кількома заломами. До кефа із заходу і сходу прилягають більш вузькі прямокутники зрубів бабинця та вівтарної частини. кутові сполучення зроблені вирубкою "в ластівчин хвіст". До цього типу відносяться церкви у селах Кострино, Ужок, Вишка, Сухий, Густий, Верхній Студений і т.д. "Бойківські" храми дістали свою умовну назву від етнографічної групи, яка населяє Східно-Карпатський регіон. "Лемківські" дерев'яні храми. Класичні пам'ятники цього типу в області збереглися тільки два: Храм Св.Михайла із с.Шелестова (музей в Ужгороді), храм Св.Михайла в м.Свалява. Інші були розібрані в кінці ХІХ-ХХст. або вивезені за межі Закарпаття. Головною стилістичною відмінністю "лемківських" церков є усунення центричності будови шляхом переміщення висотної домінанти з центрального зрубу, кефу на високу дзвіницю, зведену над бабинцем або поряд з ним. Навіть якщо у "лемківської" церкви не має шатрового покриття над якимось із її зрубів, заміненого двоскатною стріхою, у неї обов'язково є розвинута барокова маківка. "Лемківські" церкви дістали свою умовну назву від етнографічної групи, що населяє північні Карпати. "Гуцульські" дерев'яні храми У Закарпатті цей тип представлений двома храмами (смт. Ясіня та с.Лазіщина, Рахівського району). План такої будови має хрестоподібну форму і складається з п'яти зрубів. Центральний зруб ширше бічних (північною та південною), довжина яких трохи менша довжини західного та східного зрубів. Цей тип храму має дві виразно підкреслені осі симетрії, у відповідності з якими майже ідентично вирішені фасади. Центральний зруб на середині своєї висоти переходить з прямокутної форми у восьмигранну, внаслідок чого і шатрове перекриття його приймає таку ж форму. Однокупольний п'ятизрубний "гуцульський" храм відрізняється своєю компактністю і стрункістю та є одним з кращих прикладів народного дерев'яного мистецтва. Окрім того, окремої уваги потребує архітектура що не входить до стандартних стилів і напрямів. Тобто витвори місцевих майстрів-самоучок.