Астроном╕чна обсерватор╕я у Львов╕: 1769-2004

Перш╕ згадки

Першу згадку про заснування астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ ун╕верситету знаходимо в робот╕ С. Заленського (Jezuici v Polsce, t. 4, cz. 2, Krakow, 1904), де приведено, що ректор Домен╕к З╓льонка за дозволом м╕ста побудував у 1769 р. астроном╕чну обсерватор╕ю на фундамент╕ старовинно╖ веж╕ над брамою поблизу ╓зу╖тського костелу. Виготовив проект ╕ пожертвував власн╕ кошти на буд╕вництво (10 000 польських злотих) арх╕тектор С. С╓раковский.

Ф.Яворський у сво╖й робот╕ (Universytet Lwowski Bibl. Lw., 18, Lwow,1912) також п╕дтверджу╓, що ╓зу╖ти залишили п╕сля себе астроном╕чну обсерватор╕ю, яка у 1872 р. перейшла до Австр╕йсько╖ ╕мпер╕╖ п╕сля завоювання нею Львова. Л.Ф╕нкель ╕ С.Стажинський у сво╖й ╕стор╕╖ Льв╕вського ун╕верситету (Historia Universytetu Lwowskego, Lwow, 1894) п╕дтверджують той факт, що Льв╕вська академ╕я (тобто Льв╕вський ун╕верситет) мала свою астроном╕чну обсерватор╕ю обладнану необх╕дними ╕нструментами, на яку жертвував грош╕ С.С╓раковський. Перш╕ спостереження на ц╕й обсерватор╕╖ проводив Т.С╓кежинський. Проте детального опису ╕нструментар╕ю ╕ спостережень нема╓.

Вежа астроном╕чно╖ обсерватор╕╖, побудована у 1769 р. б╕ля костелу ╓зу╖т╕в.

Додатков╕ дан╕ про перш╕ роки астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ ми отримали ╕з ц╕кавих документ╕в, над╕сланих нам ╕сториком астроном╕╖ професором П.Броше з астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Бонна у 1984 р. Це стаття "Астроном Герцогин╕", присвячена 150-р╕ччю смерт╕ Франца Хавера Цаха, п╕онера астроном╕╖, написана П╕тером Броше. З ц╕╓╖ статт╕ дов╕ду╓мось, що Ф.Цах (1754-1832) у 1776 р. працював у Льв╕вськ╕й астроном╕чн╕й обсерватор╕╖. Другий документ – стаття в журнал╕ "М╕сячна коресподенц╕я" ("Monatliche Corespodenz") том 4, листопад 1801р, стор╕нки 547-558. Цей журнал, в якому публ╕кувались дан╕ астроном╕чних спостережень, був заснований Ф. Цахом у 1800 роц╕, коли в╕н працював уже в Готт╕, де в Зееберге створив найсучасн╕шу (на той час) обсерватор╕ю.

Саме до цього визначного астроном╕чного авторитету ╢вропи зверта╓ться 16 вересня 1801 р. з листом нев╕домий галицький м╕щанин. Лист змальову╓ занедбаний стан, у який потрапила обсерватор╕я Льв╕вського ун╕верситету в к╕нц╕ 18 стол╕ття. Як в╕дпов╕дь на цей лист, дал╕ друку╓ться доповнення Ф. Цаха – в╕дпов╕дального редактора видання:

"Це мен╕ добре в╕дома, тепер знесена Льв╕вська астроном╕чна обсерватор╕я, на як╕й я сам робив спостереження 25 рок╕в тому. Обсерватор╕я складалася з одн╕╓╖, збудовано╖ над в'╖здом, мало╖ восьмикутно╖ веж╕, яка була безпосередньо з'╓днана з ╓зу╖тським колег╕умом гвинтовими сходами. Вона складалася з просторого салону з високими в╕кнами, плоского даху, з якого був в╕дкритий горизонт (перспектива). Ця обсерватор╕я виникла вже задовго до автр╕йського волод╕ння Галичиною у 1772 р. Про ╖╖ роботу мало що в╕домо, кр╕м ╓диного астроном╕чного спостереження сонячного затемнення, яке 1 кв╕тня 1764 р. особисто спостер╕гав ╕ пов╕домив патер ╓зу╖т╕в Лисогорський.

Про це можна д╕знатись з "В╕денських астроном╕чних ефемерид" за 1765 р╕к стор. 356 та з Парижських за 1776 р╕к, стор. 60. Патер Лисогорський був учнем патера Гелля ц╕сарсько-корол╕всько╖ ун╕верситетсько╖ обсерватор╕╖. При патер╕ Л╕сган╕гу ╕з астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ ╓зу╖тського колег╕уму були два ╓зу╖ти ╕з польсько╖ пров╕нц╕╖ - п. Газсовський ╕ п. Яшембовський, як╕ удосконалювали себе у практичн╕й астроном╕╖. Коли патер Л╕сган╕г одержав в 1772 р. в╕д австр╕йського уряду завдання виготовити мапу новопри╓днаного корол╕вства Галичини ╕ Льодомир╕╖, в╕н наказав перевезти б╕льшу частину астроном╕чних ╕нструмент╕в ╕з тод╕шньо╖ астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ В╕денського ╓зу╖тського колег╕уму до Львова, де мав нам╕р обладнати нову астроном╕чну обсерватор╕ю.

Найкращ╕ ╕нструменти, як╕ Л╕сган╕г доручив перевезти були: квадрант 2,5 фути, десятифутовий зен╕тний телескоп, маятниковий годинник Грагама, тобто т╕ ╕нструменти, якими в╕н робив австр╕йсько-угорську тр╕ангуляц╕ю у 1762-1769 рр. Топограф╕чна зйомка Галичини виконана п╕д кер╕вництвом Л╕сган╕га (не без протесту ряду знатних неук╕в та землем╕р╕в) за в╕домим ╓дино правильним астроном╕чно-тригонометричним методом. Були вим╕рян╕ три дуже довг╕ бази. Вся територ╕я площею 1400 квадратних миль була розбита на с╕тку трикутник╕в. Вим╕рювання виконувались квадрантами в╕д 7 до 12 дюйм╕в з м╕кроскоп╕чними зовн╕шн╕ми м╕крометрами, як╕ давали в╕дл╕к 2". С╕тка прив'язувалась до астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Львова, до веж╕ на Краусов╕й гор╕ б╕ля Кракова ╕ до Ряшева (Жешува) на вежу княжого палацу Любомирських. Результатом цих вим╕рювань стала велика мапа Л╕сган╕га, яка склада╓ться з 94-х лист╕в (кожен розм╕ром 2х2,5 фути). У 1786 р. ця мапа за наказом австр╕йського уряду була зведена до меншого формату (у 16 раз╕в) Йоганом фон Л╕хтенстерном. Готфр╕д Пр╕стер виграв╕рував ╖╖ на м╕д╕. У нас ╓ ╖╖ один екземпляр. Що стосу╓ться географ╕чних координат Львова, то Л╕сган╕г визначив його широту ╕ довготу, але спостереження, з яких це було отримано, не подаються. Ми зак╕нчу╓мо тут ╕з пристрасним бажанням, щоб патр╕отичн╕ ╕ доброзичлив╕ пропозиц╕╖ наших кореспондент╕в принесли спод╕ван╕ результати. Пам'ять про великих людей, як╕ св╕й вплив, св╕й авторитет ╕ сво╖ сили в╕ддавали для поширення справд╕ розумних ╕ корисних знань ╕ тим прислужитися людству не можуть н╕коли загинути, ╖х ╕м'я сто╖ть записане на небосхил╕ незгасними чотами."

Наведен╕ вище уривки публ╕кац╕й, св╕дчать про те, що зм╕на влади чи володарювання не завжди приносить прогрес. А таких зм╕н на долю Льв╕всько╖ обсерватор╕╖ випало чи не найб╕льше серед ╕нших обсерватор╕й Старого св╕ту. Ц╕ документи наштовхують ще на одну думку: чи правильно ми дату╓мо заснування Льв╕всько╖ обсерватор╕╖? Ще раз звернемось до рядк╕в, в яких Ф.Цах пише: “Це мен╕ добре в╕дома, тепер знесена Льв╕вська астроном╕чна обсерватор╕я, на як╕й я сам робив спостереження 25 рок╕в тому... Ця обсерватор╕я виникла вже задовго до автр╕йського волод╕ння Галичиною у 1772 р.”. Не м╕г астроном-профес╕онал не знати точно╖ дати заснування обсерватор╕╖, яких на т╕ часи було мало у ц╕лому св╕т╕, не м╕г вжити сл╕в “Ця обсерватор╕я виникла вже задовго до автр╕йського волод╕ння Галичиною у 1772 р.”, якщо це було лише три роки тому.

Ц╕ слова п╕дтверджу╓ Цах результатами спостережень сонячного затемнення, яке спостер╕гав патер ╓зу╖т╕в Лисогорський 1 кв╕тня 1764 р. ╕ результати спостережень якого опубл╕кован╕ уже у 1765 р. у “В╕денських астроном╕чних ефемеридах” за 1765 р. Тому ╓ вс╕ п╕дстави припустити, що астроном╕чна обсерватор╕я у Львов╕ була ще ран╕ше н╕ж та, про яку засв╕дчують приведен╕ тут джерела. Але, не маючи ╕нших доказ╕в ╕ надаючи можлив╕сть ╕сторикам пролити св╕тло на це питання, будемо св╕дом╕ того, що з ╕снуючих нин╕ астроном╕чних обсерватор╕й св╕ту як оф╕ц╕йних установ, як╕ ╕снують ╕ тепер, хоча перенесен╕ в ╕нш╕ м╕сця, Льв╕вська постала п╕сля Паризько╖ (1671), Гринв╕цько╖ (1675), Берл╕нсько╖ (1700), Петербурзько╖ (1739) та В╕льнюсько╖ (1753) обсерватор╕й.

Розвиток астроном╕╖

Хоча астроном╕чна обсерватор╕я була зруйнована, але астроном╕я займала ч╕льне м╕сце у Льв╕вському ун╕верситет╕ про що св╕дчать наступн╕ факти. Астроном╕я у Льв╕вському ун╕верситет╕ викладалась в╕д початку його заснування. У 1661-1771 рр. елементи астроном╕╖ викладали як окремий розд╕л метаф╕зики п╕д назвою космограф╕я або космолог╕я. За св╕дченням ╕сторика С.Зеленського [1] з 1771 р. у Льв╕вському ун╕верситет╕ вводиться окремо курс астроном╕╖, п╕сля чого загальний комплекс наук, як╕ викладались, був такий як ╕ в ╕нших ун╕верситетах Польщ╕. П╕сля реформи Льв╕вського ун╕верситету австр╕йським урядом, астроном╕я протягом довгого часу була розд╕лом ф╕зики [1].

Деяк╕ з професор╕в, як╕ читали курс ф╕зики, писали науков╕ та науково-популярн╕ курси лекц╕й з астроном╕╖. Так, Франц╕шек Гюсман (1741-1806), який з 1774 р. викладав ф╕зику у Льв╕вському ун╕верситет╕, а до того був професором астроном╕╖ в ╕нших колег╕ях, дав опис Земл╕ з точки зору ф╕зики та астроном╕╖ (“Beitrage zur Bestimmung des Alters unserer Erde” у двох томах) та виконав наукову роботу “Efemerides astronomikal absente Helio in Norvegia pro 1776”. У 1824 р. кафедру ф╕зики Льв╕вського ун╕верситету очолював Август Кунцек, який був одним з найкращих представник╕в професорського складу ун╕верситету за всю його ╕стор╕ю до середини 19-го стол╕ття. Д╕ставши спец╕альний урядовий дозв╕л, А.Кунцек читав для студент╕в Льв╕вського ун╕верситету, кр╕м основних ф╕зичних курс╕в, популярн╕ лекц╕╕ з астроном╕╖ та метеоролог╕╖ за п╕дручником “Naturlehre” A.Baumgartnener, третя частина якого ╓ викладом основ астроном╕╖ та метеоролог╕╖. Зокрема розд╕л “астроном╕я” м╕стив так╕ теми: Земля, ╖╖ форма та розм╕ри, Сонце та його рух, М╕сяць ╕ його рух, планети та ╖х рух, комети ╕ ╕нш╕ планетарн╕ т╕ла, елементи зоряно╖ астроном╕╖. Серед книг А.Кунцека, написаних у Львов╕, кращими ╓ “Вчення про св╕тло” (1836 р.), “Вступ у метеоролог╕ю” та “Популярн╕ лекц╕╖ з астроном╕╖” (1842 р.). Остання книга була перевидана у В╕дн╕ у 1856 р. п╕д назвою “Популярна астроном╕я“. Ця книга (23 розд╕ли, 246 с.) м╕стила грунтовний виклад найнов╕ших на той час астроном╕чних знань. Це видно з перел╕ку ╖╖ окремих розд╕л╕в: докази кулястост╕ Земл╕, небесн╕ координати, м╕сцевий час, визначення довготи, юл╕анський та григор╕анський календар, докази руху Земл╕ навколо Сонця, прецес╕я ╕ нутац╕я; М╕сяць; затемнення М╕сяця ╕ Сонця; система Коперн╕ка; природа планет, закони Кеплера, сили, що д╕ють на планету при рус╕ ╖╖ навколо Сонця, ф╕зичн╕ характеристики великих планет, Сонце, комети. Останн╕й розд╕л присвячений обговоренню зоряного св╕ту, Молочного шляху (Галактики), подв╕йних з╕р. Сл╕д пам'ятати, що на той час не були в╕дом╕ н╕ спектральн╕, н╕ фотограф╕чн╕ методи досл╕дження небесних св╕тил.

Розд╕л “астроном╕я” ╓ складовою частиною книги А.Кунцека “П╕дручник ф╕зики з математичним обгрунтуванням” (В╕день,1853), в╕н також м╕стить вс╕ згадан╕ вище розд╕ли. Приверта╓ увагу той факт, що при обговоренн╕ ф╕зичних характеристик планет та будови сонячно╖ системи вже згаду╓ться ╕ в╕дкрита 7 рок╕в перед тим планета Нептун та обговорю╓ться природа зод╕акального св╕тла. Одночасно з професором А.Кунцеком на кафедр╕ математики працював ╤гнац╕й Лемох, який з 1840 р. викладав в ун╕верситет╕ теоретичну астроном╕ю, а також читав лекц╕╖ про календар╕ у р╕зних народ╕в св╕ту. Популярн╕ лекц╕╖ з астроном╕╖ з 1857 р. для студент╕в ф╕лософського факультету читав Войцек Урбанський (1820-1903) – автор численних наукових та науково-популярних праць з астроном╕╖ та ф╕зики. Так, у його книз╕ “Про комети” (1858) обговорю╓ться м╕сце комет в сонячн╕й систем╕, характер ╖х орб╕т, ф╕зичн╕ характеристики окремих пер╕одичних комет, а також загальне число вс╕х комет, як╕ спостер╕гались в╕д першого стол╕ття нашо╖ ери до середини дев'ятнадцятого. В книз╕ “Природа ╕ в╕ддаль до Сонця” (1865) обговорю╓ться питання про м╕сце ╕ причини появи сонячних плям; природа сонячно╖ корони ╕ протуберанц╕в; застосування методу спектрального анал╕зу в астроном╕╖; проблема еволюц╕╖ з╕р при охолодженн╕ внасл╕док втрати енерг╕╖ через випром╕нювання; опису╓ться проходження Венери через диск Сонця у 1761 р. (тод╕ М.Ломоносовим була в╕дкрита атмосфера Венери) та 1769 р., а також оч╕куван╕ проходження у 1874, 1882 та 2004 роках. Тут же описуються досл╕ди Брадлея ╕ Ф╕зо та приводяться дан╕ найточн╕ших на той час вим╕рювань в╕ддал╕ в╕д Земл╕ до Сонця.

Короткий виклад астроном╕╖ м╕стить його двотомний п╕дручник з ф╕зики для студент╕в ф╕лософського факультету, написаний у 1866р. Бурхливий розвиток астроном╕╖ у друг╕й половин╕ XIX ст. пов'язаний ╕з впровадженням у астроном╕чн╕ досл╕дження фотограф╕чних метод╕в ╕ методу спектрального анал╕зу, спонукав професорський склад ун╕верситету звернутись у 1877 р. до М╕н╕стерства в справах осв╕ти у В╕дн╕ з клопотанням про в╕дкриття у Льв╕вському ун╕верситет╕ кафедри астроном╕╖. На жаль, хто був ╕н╕ц╕атором цього звернення, нам нев╕домо. П╕сля двадцятир╕чного оч╕кування, у 1897 р. це питання було вир╕шене позитивно ╕ М╕н╕стерство у справах осв╕ти затвердило професора, зав╕дувача кафедри сферично╖ астроном╕╖ ╕ вищо╖ геодез╕╖, директора астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Льв╕всько╖ Пол╕техн╕ки Вацлава Ляску приват-доцентом астроном╕╖ Льв╕вського ун╕верситету.

B.Ляска зав╕дував з 1895 р. кафедрою сферично╖ астроном╕╖ ╕ вищо╖ геодез╕╖ Льв╕всько╖ Пол╕техн╕ки, до яко╖ належала ╕ астроном╕чна обсерватор╕я. В╕н розширив спостережувальну матер╕альну базу ц╕╓╖ обсерватор╕╖, закупивши ряд прилад╕в. Спостереження проводились в основному для визначення часу ╕ географ╕чних координат. В.Ляска заснував сейсмолог╕чну станц╕ю при астроном╕чн╕й обсерватор╕╖ Льв╕всько╖ Пол╕техн╕ки, написав ряд статей (в б╕льшост╕ з сейсмолог╕╖), а також п╕дручник з сферично╖ астроном╕╖ (Льв╕в, 1901).

У 1900 р. м╕н╕стр затвердив акт габ╕л╕тац╕╖ доктора Март╕на Ернста на посаду приват-доцента астроном╕╖ Льв╕вського ун╕верситету, який з 1901 р. розпочав систематичне читання курсу астроном╕╖ одночасно з В.Ляскою аж до ви╖зду останнього у 1908 р. в Прагу на посаду професора математики. У 1907 р. М.Ернста було призначено екстраординарним, а у 1912 р. ординарним професором астроном╕╖ Льв╕вського ун╕верситету. У зв'язку з в╕дкриттям кафедри астроном╕╖ у 1900 р. в ун╕верситет╕ був створений астроном╕чний ╕нститут, або каб╕нет, призначений в основному для навчальних ц╕лей. Про це св╕дчить щор╕чник “М╕нерва” за 1906-1907 р.р.

Обсерватор╕я

М.Ернстом започатковуються регулярн╕ астроном╕чн╕ спостереження. Кр╕м спостережень для визначення часу, проводились спостереження планет ╕ комет, зен╕тн╕ спостереження з╕р для визначення широти методом Талькота, спостереження затемнень, покриття з╕р М╕сяцем, зм╕нних з╕р, метеор╕в, нових з╕р, проходження Меркур╕я по диску Сонця та ╕н. Два рази М.Ернст ви╖здив для спостереження повних сонячних затемнень: у 1905 р. в ╤спан╕ю та в 1914 р. в Крим. М.Ернст зробив значний особистий внесок у створення та придбання обладнання обсерватор╕╖. Прим╕щення для обсерватор╕╖ ╕ майданчик для спостережень надано в ун╕верситетському корпус╕ на вул. Длугоша, 8 (тепер вул. Кирила ╕ Мефод╕я, 8). На майданчику був побудований дерев'яний пересувний пав╕льйон. У штат обсерватор╕╖ та кафедри астроном╕╖ входило три одиниц╕: директор – професор астроном╕╖, асистент ╕ препаратор.

За час перебування проф.М.Ернста на посад╕ директора придбано рефлектор Мерца-Зендтнера (D=134 мм, F=180 см), ун╕версальний ╕нструмент, маятниковий годинник ф╕рми Сальмо╕радж╕, середн╕й сонячний хронометр Д╕т╕сгейма та ряд др╕бних лабораторних прилад╕в. Ним започаткована астроном╕чна б╕бл╕отека. За час сво╓╖ роботи проф. М Ернст опубл╕кував 64 науков╕ прац╕ у р╕зних журналах, видав ряд монограф╕й та науково-популярних книг: “Астроном╕я стац╕онарних з╕р”, Варшава, 1897; “Будова св╕ту”, Льв╕в, 1910; “Популярна астроном╕я”, Льв╕в, 1911; “Планети ╕ умови життя на них”, Льв╕в, 1913; “Космограф╕я”, Льв╕в, 1917; “Енерг╕я Сонця”, Льв╕в, 1922; п╕дручник “Сферична астроном╕я”, Льв╕в, 1928.

З 1900 р. ╕ до дня смерт╕ (4 червня 1930р.) М.Ернст виконував повне педагог╕чне навантаження. Читав лекц╕╖ з р╕зних розд╕л╕в астроном╕╖, в╕в сем╕нарськ╕ заняття для студент╕в математично-природничого факультету разом з асистенткою Геленою Каз╕мерчак-Полонською [6]. При М.Ернст╕ на природничому факультет╕ навчався Ярослав Капко, який зак╕нчив ун╕верситет у 1931 р. ╕ отримав диплом маг╕стра ф╕лософ╕╖ в област╕ математики. В той час М.Ернст читав наступн╕ курси: астроф╕зики, сферично╖ астроном╕╖, загально╖ астроном╕╖, основ небесно╖ механ╕ки, методи визначення орб╕т планет ╕ комет, проводив практичн╕ заняття з наведених курс╕в.

За час╕в М.Ернста кафедра астроном╕╖ ╕ астроном╕чна обсерватор╕я працювали як ╓диний навчальний комплекс, штат якого (професор, асистент, препаратор) забезпечував проведення лекц╕йних, практичних та лабораторних роб╕т з курсу астроном╕╖ ╕ р╕дко коли мали час для наукових досл╕джень. Це була класична схема, яка д╕яла на початку ХХ стол╕ття в ус╕х ун╕верситетах св╕ту.

Два роки п╕сля смерт╕ М.Ернста (1930-1932р.р.) директором-наставником ╕ зав╕дувачем кафедри астроном╕╖ був видатний вчений, почесний професор Льв╕вського ун╕верситету з 1912р. Генрик Арцтовськ╕ (Арт). Основною метою його д╕яльност╕ було в╕дшукати кандидатуру на посаду зав╕дувача кафедри астроном╕╖ та директора астроном╕чно╖ обсерватор╕╖. Скрупульозн╕ пошуки наступника М.Ернста тривали два роки ╕ в 1932 р. на цю посаду призначено доктора Е.Рибку. За ц╕ два роки науков╕ досл╕дження ╕ викладання астроном╕╖ були занедбан╕ [5].

У сво╓му щоденнику професор Рибка напише: “Я прийшов до науково╖ пустел╕, на як╕й треба все починати спочатку”. Е.Рибка в╕дновив наб╕р студент╕в, як╕ слухали курси астроном╕╖. Найб╕льшим усп╕хом користувались загальн╕ лекц╕╖ з астроф╕зики, як╕ в деяк╕ роки в╕дв╕дувало понад 60 студент╕в ф╕зик╕в та математик╕в. Е.Рибка читав, хоч ╕ не кожного року, загальну астроном╕ю, астроном╕ю пост╕йних з╕р, спектри ╕ випром╕нювання з╕р, вступ до математично╖ астроном╕╖, сферичну астроном╕ю, практичну астроном╕ю ╕ нав╕ть вищу геодез╕ю. У 1934 р. була вид╕лена ставка для асистентки Ал╕ц╕╖ Войтовичово╖ та прийнятий на роботу Ян Мергенталер (п╕зн╕ше став професором Вроцлавського ун╕верситету). У цьому ж роц╕ перший студент професора Рибки здобув маг╕стратуру з ф╕лософ╕╖ в област╕ астроном╕╖. Це був Антон╕й Опольськ╕, який 20 червня 1939 року отримав ступ╕нь доктора, а п╕сля в╕йни став професором Вроцлавського ун╕верситету. У цей же час розширю╓ться штат, наукова тематика та ╕нструментар╕й обсерватор╕╖, розпочато спостереження зм╕нних з╕р р╕зних тип╕в ╕ роботу над зоряною фотометр╕╓ю.

У 1932 р. астроном╕чна обсерватор╕я отримала статус ╕ назву Астроном╕чний ╕нститут. Його штат зр╕с до 6 чолов╕к. Започаткову╓ться видання “Contributions from the Astronomical Institute of Lvov University”. Було видано 10 номер╕в (1933-1939р.р.), об'╓днаних першим томом. Як директор Астроном╕чного ╕нституту Льв╕вського ун╕верситету Е.Рибка поставив завдання в першу чергу зм╕цнити його матер╕альну базу та орган╕зувати наукову роботу на основ╕ систематичних спостережень. У 1932 р. закуплено зоряний, а у 1936 р. сонячний хронометри ф╕рми Нардем. У 1934 р. в астроном╕чн╕й обсерватор╕╖ В╕денського ун╕верситету виготовлено камеру з об'╓ктивом триплет Цейса (D=100 мм, F=50 см). Збудовано три металев╕ пав╕льйони для рефрактора Мерца, астрокамери (D=140 мм, F=70 см) ╕ для рефрактора Цейса (D=130 мм, F=240 см). У 1935 р. придбано м╕крометр Сх╕лта та ╕нше обладнання. П╕сля монтажу обладнання ╢.Рибка продовжу╓ роботи з фотограф╕чно╖ фотометр╕╖ з╕р, як╕ в╕н започаткував, працюючи ще у Варшавськ╕й обсерватор╕╖, для складання каталога фотов╕зуальних величин близькополюсних з╕р. Каталог м╕стив фотов╕зуальн╕ величини 635-ти з╕р.

Кр╕м ц╕╓╖ роботи проводились спостереження окремих зм╕нних з╕р р╕зних тип╕в, нових з╕р, покриття з╕р М╕сяцем. Число статей з досл╕дження зм╕нних з╕р сягало б╕льше 40, кр╕м цього ╢.Рибка написав п╕дручники з астроном╕╖ для л╕цею ╕ г╕мназ╕╖. Настав вересень 1939 року. До традиц╕йних наукових досл╕джень, як╕ ран╕ше проводились, у план роботи тепер уже знову астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ включено досл╕дження зм╕нних з╕р за планом ком╕с╕╖ зм╕нних з╕р Академ╕╖ наук СРСР. При кафедр╕ астроном╕╖ в╕дкрива╓ться у 1940 р. асп╕рантура. З 1 лютого 1941 року асп╕рантом кафедри астроном╕╖ був зарахований Я.Капко. На жаль його навчання в асп╕рантур╕ було перерване 30 червня того ж року початком в╕йни. Обсерватор╕я готувала експедиц╕ю для спостереження повного сонячного затемнення у 1941 р. На той час штат кафедри астроном╕╖ та астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ зр╕с до 14 одиниць (2 професори, 2 доценти, 6 асистент╕в, 4 лаборанти).

З приходом н╕мц╕в ун╕верситет був закритий. Однак астроном╕чна обсерватор╕я продовжувала спостереження. Про роботу Льв╕всько╖ обсерватор╕╖ в роки в╕йни детально описано в [5]. У роки в╕йни з б╕бл╕отеки обсерватор╕╖ були рекв╕зован╕ книги, арифмометри, хронометр. Все обладнання було запаковане ╕ п╕дготовлене до вивезення в Н╕меччину. Професору Е.Рибц╕ Льв╕вський ун╕верситет повинен бути вдячний за те, що астроном╕чн╕ ╕нструменти завдяки його в╕дваз╕ та винах╕дливост╕ все ж залишились.

У липн╕ 1944 р. Льв╕в був зв╕льнений в╕д н╕мц╕в. Монту╓ться демонтоване обладнання. Рада М╕н╕стр╕в СРСР затвердила три в╕дд╕ли: астроф╕зики, астрометр╕╖, небесно╖ механ╕ки. Штат обсерватор╕╖ зр╕с до 19 одиниць (10 наукових прац╕вник╕в, 4 обчислювач╕, 5 адм╕н╕стративно-господарських прац╕вник╕в). В╕дновились фотограф╕чн╕ спостереження з╕р (сп╕льна програма з Московським ун╕верситетом) на певних д╕лянках неба, число яких зросло до 11.

У вересн╕ 1945 р. кафедра астроном╕╖ практично припинила ╕снування оск╕льки вс╕ прац╕вники кафедри та обсерватор╕╖ (польського походження) ви╖хали до Польщ╕. Залишився ╓диний укра╖нець-спец╕ал╕ст з астроном╕╖ – Капко Ярослав Теодоз╕йович, який у роки в╕йни учителював у г╕мназ╕ях, а в серпн╕ 1944 року був зарахований на посаду виконуючого обов'язки асистента кафедри астроном╕╖, а з вересня 1945 р. – старшим науковим сп╕вроб╕тником астроном╕чно╖ обсерватор╕╖. Курс астроном╕╖ слухали студенти ф╕зико-математичного та географ╕чного факультет╕в.

У 1949 роц╕ зг╕дно наказу МВССО СРСР в╕дбулося укрупнення кафедр вищих навчальних заклад╕в ╕ зг╕дно цього наказу кафедру астроном╕╖ об'╓днали з кафедрою теоретично╖ механ╕ки, яка була на ф╕зико-математичному факультет╕. При цьому об'╓днанн╕ слово “астроном╕я” було забуте ╕ об'╓днана кафедра стала називатись кафедрою теоретично╖ механ╕ки, яка при под╕л╕ у 1953 р. ф╕зико-математичного факультету на ф╕зичний ╕ механ╕ко-математичний факультети в╕д╕йшла до останнього ╕ п╕зн╕ше стала кафедрою механ╕ки.

Кер╕вництво обсерватор╕╓ю (1945-1950 р.р.) було покладене на професора ╤.Сирокомського. У цей час проводяться фотограф╕чн╕ спостереження зм╕нних з╕р, нових з╕р, комет, м╕сячних затемнень. Почина╓ться видання циркуляру Льв╕всько╖ астроном╕чно╖ обсерватор╕╖. Астроном╕чна обсерватор╕я стала науковою установою ун╕верситету. П╕сля в╕йни астроном╕чн╕ кадри поповнюються з ╕нших астроном╕чних заклад╕в. У пово╓нн╕ роки у Льв╕вськ╕й обсерватор╕╖ почали працювати з 1946 року В.Рогаченко, (згодом доцент та декан механ╕ко-математичного факультету, проректор ун╕верситету); Т.Мандрик╕на, яка зак╕нчила Лен╕нградський ун╕верситет; кандидат ф╕зико-математичних наук Н.╢л╓н╓вська (1948) - з Московського ун╕верситету; В.Степанов (1946), який згодом працював у Московському ун╕верситет╕, Кримськ╕й астроф╕зичн╕й обсерватор╕╖, а пот╕м очолював ╤нстититут сонячно-земно╖ ф╕зики в ╤ркутську, член-коресподент АН СРСР; С.Каплан (1948), який зак╕нчив асп╕рантуру в Лен╕нградському ун╕верситет╕; М.Ейгенсон (1953) - професор Лен╕нградського ун╕верситету.

Уже в п'ятдесятих роках була можлив╕сть в╕дновити кафедру астроном╕╖ як самост╕йну одиницю, особливо, коли в╕дбувався под╕л ф╕зико-математичного факультету на ф╕зичний та механ╕ко- математичний. Тим б╕льше, що в перел╕к спец╕ал╕зац╕й на ф╕зичному факультет╕ у 1953 роц╕ входила спец╕ал╕зац╕я з астроф╕зики, яка була в╕дкрита завдяки старанням В.Степанова ╕ С.Каплана на ф╕зико-математичному факультет╕ ще в 1951 р. З 1946 р. почав працювати новий в╕дд╕л - в╕дд╕л ф╕зика Сонця, який очолив Володимир ╢вгенович Степанов. Спочатку проводились в╕зуальн╕ спостереження фотосфери Сонця на 5,4-дюймовому рефрактор╕ Мерца (на екран проектувалось Сонце з д╕аметром зображення d=20 см, а спостереження хромосфери за допомогою протуберанц-спектрофотометра Цейса (в л╕н╕╖ (Т.Мандрик╕на, Г.Рад╕онов, В.Степанов, Р.Теплицька). З 1946 р. обсерватор╕я включалась у число сонячних станц╕й АН СРСР. У 1948 р. придбано фотогел╕ограф Максутова ╕ розпочато систематичн╕ фотограф╕чн╕ спостереження Сонця, як╕ продовжуються ╕ до цього часу. У 1949 р. Степанов захистив кандидатську дисертац╕ю “До питання електромагн╕тно╖ теор╕╖ сонячних плям”. У 1949 р. за проектом В.Степанова ╕ А.Копистянського в експериментальн╕й майстерн╕ ф╕зичного факультету нашого ун╕верситету почалось виготовлення вертикального сонячного телескопа (д╕аметр плоского дзеркала - 26 см, парабол╕чного - 22 см, фокусна в╕дстань 4,5 м) ╕ дифракц╕йного спектрографа, побудованого за принципом автокол╕мац╕╖ з подв╕йним в╕дбиванням пучка св╕тла в╕д дифракц╕йно╖ гратки. ╤дея, закладена в конструкц╕╖ цього телескопа, лягла в основу побудови сонячних телескоп╕в АЦУ-28, якими були обладнан╕ пров╕дн╕ обсерватор╕╖ Радянського Союзу.

Сучасн╕сть

Весною 1952 р. ц╕ прилади почали працювати ╕ на них розпочались спектрофотометричн╕ досл╕дження Сонця (В.Степанов, Р.Теплицька, П.Козак, П.Ол╕йник). Р.Теплицька у 1961 р. захистила кандидатську дисертац╕ю “Зм╕на кривих росту до краю сонячного диску”. У 1953 р. в зв'язку з приходом на роботу М.Ейгенсона розширилась тематика в област╕ статистичних досл╕джень сонячно╖ активност╕ ╕ ╖╖ зв'язку з геоф╕зичними явищами (М.Ейгенсон, Т.Мандрик╕на, Г.Рад╕онов). Результати цих доробок кр╕м багаточисельних наукових статей опубл╕кован╕ в монограф╕ях М.Ейгенсона: “Нариси ф╕зико-географ╕чних прояв╕в сонячно╖ активност╕” (Льв╕в, 1957), “Сонце, погода ╕ кл╕мат” (1963), “Позагалактична астроном╕я” (1960).

З 1948 р. розпочав свою роботу в╕дд╕л небесно╖ механ╕ки (1948-1953 рр.). Зав╕дувала в╕дд╕лом Н╕на Борис╕вна ╢л╓н╓вська. Теоретична робота цього в╕дд╕лу полягала в розробц╕ нового методу обчислення орб╕т та уточнення ╖х елемент╕в на основ╕ теор╕╖ збурень. Н.╢л╓н╓вська провела розклад координат незбуреного руху в ряди Фур'╓ по кратних ексцентрично╖ аномал╕╖ зам╕сть середньо╖ аномал╕╖, як це проводилось ран╕ше, тим самим було отримано б╕льш прост╕ за сво╓ю структурою ряди, записано загальн╕ члени для будь-яких анал╕тичних функц╕й координат, досл╕джено область зб╕жност╕ розкладу координат Кеплерового г╕пербол╕чного руху. У тематику цього в╕дд╕лу входило також фотографування малих планет, визначення ╖х положень, вичислення орб╕т, уточнення ╖х елемент╕в. Фотографування велось 14-ти сантиметровою камерою. Отримано 400 фотограф╕й 152 малих планет (Н.╢л╓н╓вська, В.Рогаченко).

Навчальний процес спец╕ал╕зац╕╖ забезпечували викладач╕ В.Степанов, С.Каплан та науков╕ сп╕вроб╕тники астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Т.Мандрик╕на, Я.Капко, Р.Теплицька, а з 1953 р.- М.Ейгенсон. Перший випуск астроф╕зик╕в (С.Гопасюк, В.Проник, Т.Цап та П.Козак) в╕дбувся в 1954 р. Трьох випускник╕в С.Гопасюка, В.Проника та Т.Цапа за розпод╕лом, при сприянн╕ С.Каплана, направили в Кримську астроф╕зичну обсерватор╕ю АН СРСР, а П.Козака - в астроном╕чну обсерватор╕ю Льв╕вського державного ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка. С.Гопасюк ╕ Т.Цап захистили докторськ╕, а П.Козак ╕ В.Проник - кандидатськ╕ дисертац╕╖. Кр╕м того Т.Цап став лауреатом Державно╖ прем╕╖ за в╕дкриття пульсац╕й Сонця - один ╕з групи академ╕ка А.С╓в╓рного, а П.Козак п╕сля захисту кандидатсько╖ дисертац╕╖ перейшов працювати у Пол╕граф╕чний ╕нститут на посаду доцента, а пот╕м зав╕дувача кафедрою ф╕зики. Другий випуск астроф╕зик╕в (7 чолов╕к) в╕дбувся в 1955 р. В ╖х числ╕ були: ╤.Климишин, нин╕ професор Прикарпатського ун╕верситету ╕мен╕ В.Стефаника та П.Ол╕йник - старший науковий сп╕вроб╕тник астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Льв╕вського ун╕верситету (1956-2004).

У 1955 р. з нев╕домих причин спец╕ал╕зац╕я з астроф╕зики була закрита ╕ наступного випуску астроф╕зик╕в не було. У 1957 р. П.Козак виготовив спектроелектрометр для досл╕дження сонячного спектра. П╕зн╕ше паралельно був побудований його швидк╕сний вар╕ант, за допомогою якого досл╕джувалась повед╕нка екв╕валентних ширин та залишкових ╕нтенсивностей спектральних л╕н╕й на диску Сонця. Ц╕ досл╕дження лягли в основу кандидатсько╖ дисертац╕╖, захищено╖ П. Козаком у 1965р. На експериментальному матер╕ал╕, одержаному на б╕льш потужних сонячних телескопах Пулково, ГАО НАН Укра╖ни та КрАО проводились досл╕дження ф╕зичних умов на Сонц╕ та контурах фраунгоферових л╕н╕й. Виявлено асиметр╕ю фотосферних л╕н╕й (Б.Баб╕й), вплив магн╕тного поля на екв╕валентн╕ ширини л╕н╕й сонячних плям (П.Ол╕йник). Визначено вм╕ст ряду х╕м╕чних елемент╕в в атмосфер╕ Сонця (Б. Баб╕й, М.Ковальчук, М. Г╕рняк, Р.Рикалюк), виявлено залежн╕сть середньо╖ яскравост╕ хромосферно╖ с╕тки в╕д цикл╕в сонячно╖ активност╕ (╤.Лаба).

У наш час на основ╕ спостережувальних даних, отриманих на хромосферно-фотосферному телескоп╕, досл╕джуються особливост╕ зародження ╕ розвитку активних процес╕в, як╕ спостер╕гаються на Сонц╕ (╤.Лаба, М.Ковальчук, М.Г╕рняк). Вивча╓ться вплив тонко╖ структури сонячно╖ атмосфери на утворення термочутливих та магн╕точутливих л╕н╕й поглинання спектру Сонця шляхом розв'язку багатовим╕рно╖ нер╕вноважно╖ задач╕ переносу випром╕нювання на моделях неоднор╕дно╖ сонячно╖ атмосфери (М.Стод╕лка, М.Ковальчук, М.Г╕рняк); розв'язана задача нер╕вноважного перенесення поляризованого випром╕нювання в сонячних плямах; досл╕джено вплив нер╕вноважних ефект╕в та магн╕тного поля на утворення л╕н╕й поглинання нейтрального зал╕за (М.Стод╕лка, М.Ковальчук). Розробляються ╕нверсн╕ методи спектральних досл╕джень; отримано температурну залежн╕сть структури та поле швидкостей реально╖ сонячно╖ грануляц╕╖ (М.Стод╕лка).

У 1948 р. С.Каплан започаткував астроф╕зичн╕ досл╕дження з╕р, м╕жзоряного середовища, внутр╕шньо╖ будови з╕р, теор╕╖ нестац╕онарного розс╕яння св╕тла, магн╕тно╖ газодинам╕ки та релятив╕стсько╖ астроф╕зики. У 1949 р. С.Капланом вперше була поставлена ╕ розв'язана задача про ст╕йк╕сть колових орб╕т у грав╕тац╕йному пол╕ релятив╕стських об'╓кт╕в - в пол╕ Шварцш╕льда. За 13 л╕т науково╖ роботи на астроном╕чн╕й обсерватор╕╖ ним було опубл╕ковано понад 70 наукових праць та монограф╕╖ “Межзвездная газодинамика” (1958), “Введение в космическую газодинамику” (1958), “Физика звезд” (1961), “Визуальные наблюдения искусственных спутников Земли” (1957).

С. Каплан - ╓диний з астроф╕зик╕в колишнього СРСР, на якого робив посилання А.Айнштайн [7]. Започаткован╕ С.Капланом напрямки астроф╕зичних досл╕джень усп╕шно продовжувались ╤.Климишиним. В 1960-70-╕ роки в роботах ╤.Климишина розвивались методи косм╕чно╖ газодинам╕ки для вивчення нестац╕онарних явищ в оболонках з╕р та в м╕жзоряному середовищ╕. Його монограф╕╖ “Ударн╕ хвил╕ в неоднор╕дних середовищах” (1972) та “Ударные волны в оболочках звезд” (1984) ╓ наст╕льними книгами спец╕ал╕ст╕в в ц╕й галуз╕ ╕ сьогодн╕. Не менш важливий вклад в астроном╕ю зроблений ╤.Климишиним через ╖╖ популяризац╕ю – в╕н ╓ автором великого числа науково- популярних книжок та п╕дручник╕в для вищо╖ ╕ середньо╖ осв╕ти з астроном╕╖, астроф╕зики та ╕стор╕╖ астроном╕╖. ╤менами Каплана ╕ Климишина назван╕ мал╕ планети Сонячно╖ системи.

В област╕ теоретично╖ астроф╕зики проблему внутр╕шньо╖ будови з╕р досл╕джував В.Порф╕р'╓в (1956-1960 р.р.). У пово╓нн╕ роки на астрокамер╕ Цейса (D=10 см, F=50 см) п╕д кер╕вництвом Я.Капка продовжувались фотограф╕чн╕ спостереження вибраних д╕лянок неба з метою досл╕дження зм╕нних з╕рq. Виконано досл╕дження понад 160 довгопер╕одичних зм╕нних з╕р, для яких побудован╕ крив╕ блиску та визначен╕ один або дек╕лька момент╕в максимум╕в або м╕н╕мум╕в блиску (Я.Капко, А.Дульцев, Ю.Фридель, М.Г╕рняк). З 1963 р. проводяться фотоелектричн╕ спостереження зм╕нних з╕р (╤.Шпичка, В.Головатий, В.Касеркевич). З 1965 р. на 2,6 м телескоп╕ КрАО та 6 м телескоп╕ САО проводяться спектральн╕ спостереження т╕сних подв╕йних зоряних систем, на основ╕ яких побудована модель зоряно╖ системи Бета Л╕ри (М.Скульський).

З 1969 р. ведуться теоретичн╕ досл╕дження газових туманностей. Розроблено ряд прикладних програм для визначення ф╕зичних ╕ еволюц╕йних характеристик туманностей. Розроблена ╕ реал╕зована фото╕он╕зац╕йна модель св╕чення газових туманностей (В.Проник (КрАО), В.Головатий, Б.Новосядлий, О.Яцик, Ю.Мальков (КрАО)). Виявлено дисперс╕ю х╕м╕чного складу в газових волокнах Крабовидно╖ туманност╕ (В.Головатий, Б.Новосядлий). У 2000-2002 рр. проведено досл╕дження ф╕зичних характеристик та х╕м╕чного вм╕сту областей Н╤╤ в блакитних компактних карликових галактиках. Уточнено вм╕ст первинного гел╕ю та темп його збагачення в процес╕ х╕м╕чно╖ еволюц╕╖ речовини у Всесв╕т╕ (В.Головатий, Б.Мелех).

З початку 70-х рок╕в проводяться досл╕дження зоряних скупчень за допомогою метод╕в статистичного моделювання, а з початку 80-х - методами багатом╕рного статистичного анал╕зу показано, що будова д╕аграм кол╕р-св╕тн╕сть кулястих скупчень визнача╓ться в основному в╕ком цих об'╓кт╕в (О.Ейгенсон). Виявлено, що м╕ж розс╕яними зоряними скупченнями, з одного боку, та Галактикою в ц╕лому, з другого, ╓ ще один р╕вень орган╕зац╕╖ матер╕╖ - кластер, або зоряний комплекс, з характерними розм╕рами в дек╕лька сот парсек. Отриман╕ аргументи вказують на “плавний” (не спалаховий) характер еволюц╕╖ Галактики. Знайден╕ основн╕ ф╕зичн╕ фактори, як╕ визначають багатоман╕ття властивостей зоряних скупчень (О.Ейгенсон, О.Яцик).

У серпн╕ 1957 р. п╕д кер╕вництвом С.Каплана в корпус╕ ф╕зичного факультету (нин╕ Кирила ╕ Мефод╕я, 8а) за наказом М╕н╕стерства Вищо╖ осв╕ти та АН СРСР була орган╕зована станц╕я в╕зуальних спостережень штучних супутник╕в Земл╕, яка з жовтня 1957 р. розпочала рад╕о та в╕зуальн╕ спостереження ШСЗ, а з грудня (зг╕дно постанови Астроради АН СРСР) при астроном╕чн╕й обсерватор╕╖ була в╕дкрита станц╕я фотограф╕чних спостережень ШСЗ, як╕ в подальшому функц╕онували п╕д назвою “Льв╕вська станц╕я оптичних спостережень ШСЗ 1031”. В╕зуальн╕ спостереження забезпечувались студентами ╕ прац╕вниками ф╕зичного факультету, а фотограф╕чн╕ – прац╕вниками астроном╕чно╖ обсерватор╕╖, як╕й для ц╕╓╖ роботи було вид╕лено три ставки молодших наукових сп╕вроб╕тник╕в.

До 1960 р. в╕зуальн╕ спостереження проводились зa допомогою трубок АТ-1, а пот╕м – б╕нокулярами ТЗК. Фотограф╕чн╕ спостереження виконувались модерн╕зованою на обсерватор╕╖ фотокамерою НАФА-3с/25с, а синхронн╕ - камерою УФИСЗ-25-2 (з 1964 р). Науков╕ досл╕дження стосувались теоретичних питань руху супутник╕в та розробки метод╕в прогнозування часу ╕ м╕сця ╖х проходження на дек╕лька дн╕в наперед (С.Каплан, ╤.Климишин). Другий напрямок наукових розробок стосувався детального досл╕дження ╕нструментальних похибок та модерн╕зац╕╖ фотограф╕чно╖ апаратури з метою зб╕льшення точност╕ спостережень та ╖х автоматизац╕╖ (О.Логвиненко, В.Ковальчук, ╤.Теребушко). У 1961 р. Льв╕вська обсерватор╕я разом з обсерватор╕ями Пулково, Риги та Звенигорода розробляла методику синхронних фотограф╕чних спостережень для косм╕чно╖ триангуляц╕╖ та реал╕зовувала ╖╖ в перших м╕жнародних синхронних спостереженнях у 1964-1968 р.р. За час виконання координатних спостережень супутник╕в для ефемеридно╖ служби, яку проводила орган╕зац╕я "Космос" у 1957-1966 роках в╕зуально одержано понад 5000 положень 120 р╕зних об'╓кт╕в; отримано 1500 негатив╕в, з яких знято 2535 положень супутник╕в. 542 негативи пройшли точну обробку, ╖х результати внесен╕ у банк даних Астроради АН СРСР для подальшого використання в досл╕дженнях ф╕гури Земл╕ та створенн╕ модел╕ ╖╖ атмосфери (О.Логвиненко, ╤.Теребушко, В.Третяков, С.В╕тов, Т.Радьо).

З 1973 р. розпочались досл╕дження з розробки методики електрофотометричних спостережень низькоорб╕тальних та стац╕онарних косм╕чних об'╓кт╕в та ╖х апаратурного забезпечення. Сп╕льно з ФМ╤ НАНУ виготовлено, досл╕джено та введено в д╕ю ряд ориг╕нальних багатоканальних супутникових електрофотометр╕в з автоматичним в╕дн╕манням фону неба, як в ╕нтегральному св╕тл╕, так ╕ в стандартних д╕лянках спектру (UBV). (╤.Вовчик, Е.Вовчик, О.Логвиненко, Ю.Фридель, С.Крупей, Д.Галич, Я.Благодир).

Подальшому розвитку спостережувально╖ астроном╕╖ заважало застар╕ле, малопотужне астроном╕чне обладнання та м╕сцезнаходження обсерватор╕╖ в центр╕ м╕ста. Ще професор Е.Рибка планував перенесення обсерватор╕╖ на Погулянку ╕ побудову 50-см телескопа. Але в╕дсутн╕сть кошт╕в ╕ непевн╕сть м╕жнародних обставин не дали можливост╕ розпочати необх╕дн╕ роботи. У 1940 р. Астрорадою АН СРСР було прийняте р╕шення про буд╕вництво зам╕сько╖ бази спостережень Льв╕всько╖ астроном╕чно╖ обсерватор╕╖. У 1950 р. вибрали м╕сце в смт Брюхович╕ ╕ в 1951 р. постановою Ради М╕н╕стр╕в УРСР в╕дводиться д╕лянка площею 3.4 га. Перша черга буд╕вництва зд╕йснена у 1957-1960 рр., коли астроном╕чна обсерватор╕я отримала ф╕нансування за програмами спостережень ШСЗ та досл╕дження Сонця, як╕ виконувались у рамках М╕жнародного геоф╕зичного року. У цей пер╕од поповню╓ться ╕ ╕нструментар╕й обсерватор╕╖: у 1957 роц╕ було придбано хромосферно-фотосферний телескоп АФР-2, у 1959 р. - в╕зуальний рефрактор АВР-2, координатно-вим╕рювальна машина КИМ-3.

Астроном╕чна обсерватор╕я ун╕верситету потребувала неперервного поповнення спец╕ал╕стами з вищою астроном╕чною осв╕тою. Виходячи з об'╓ктивних причин того часу ╖х можна було готувати лише в ст╕нах Льв╕вського ун╕верситету. У 1968 р. ректор М. Максимович (лист ?113 в╕д 6.01.1968 р.) та голова Астроради АН СРСР чл.-кор. АН СРСР Е. Мустель звернулись до М╕н╕стерства Вищо╖ та середньо╖ спец╕ально╖ осв╕ти СРСР з проханням в╕дновити спец╕ал╕зац╕ю з астроф╕зики на ф╕зичному факультет╕ Льв╕вського ун╕верситету.

13 листопада 1968 року на ц╕ листи була отримана в╕дпов╕дь в╕д заступника м╕н╕стра Н.Краснова про недоц╕льн╕сть в╕дкриття спец╕ал╕зац╕╖ з астроф╕зики в ст╕нах Льв╕вського ун╕верситету. 27 жовтня 1976р. секц╕я астроном╕╖ Науково-техн╕чно╖ Ради МВССО УРСР прийняла р╕шення про в╕дкриття кафедри астроном╕╖ та в╕дновлення спец╕ал╕зац╕╖ з астроф╕зики у Льв╕вському ун╕верситет╕. Уже з вересня м╕сяця 1977 року 12 студент╕в ф╕зичного факультету мали спец╕ал╕зуватись з астроф╕зики.

Перший випуск (10 чолов╕к) астроф╕зик╕в в╕дбувся у 1980 роц╕. З цього випуску захистили дисертац╕╖ Б.Криницький, ╤.Палф╕й, С.Ос╕пов, П.Глушак. У 1986р. В.Головатого було зв╕льнено з посади доцента кафедри загально╖ ф╕зики. Б.Баб╕й та ╤.Вакарчук, рятуючи спец╕ал╕зац╕ю, добиваються перенесення ╖╖ на кафедру теоретично╖ ф╕зики. Спецкурс “Позаатмосферна астроном╕я“ О.Логвиненко читав випускникам 1990 року. У ц╕й груп╕ навчався Юр╕й Мальков - талановита, працьовита людина. Його захоплення астроф╕зикою почалося ще до вступу в ун╕верситет, у Мал╕й Академ╕╖ Наук. Працював у Кримськ╕й астроф╕зичн╕й обсерватор╕╖, зробив значний внесок у ф╕зику газових туманностей та ядер активних галактик. В серпн╕ 1997 року його сл╕ди загубились в горах Кавказу...

12 листопада 1993 року раптово помира╓ Б.Баб╕й... Назр╕ла реальна загроза для спец╕ал╕зац╕╖ "астроф╕зика". Зберегти спец╕ал╕зац╕ю могло лише в╕дкриття кафедри астроф╕зики. Тепер, щоб в╕дкрити нову кафедру, вистачало добро╖ вол╕ ╕ переконання ректора та Вчено╖ Ради ун╕верситету.

8 грудня 1994 року ректор ун╕верситету ╤. Вакарчук у в╕тальному слов╕ до учасник╕в м╕жнародно╖ конференц╕╖, присвячен╕й 225 р╕чниц╕ заснування астроном╕чно╖ обсерватор╕╖, сказав, що вважа╓ за доц╕льне в╕дкрити кафедру астроф╕зики, яка кр╕м п╕дготовки спец╕ал╕ст╕в з астроф╕зики, взяла б на себе читання астроном╕╖ на природничих факультетах. Уже в 1995 роц╕ в╕дновилось читання курсу загально╖ астроном╕╖ на географ╕чному факультет╕ (О.Логвиненко). Курс астроном╕╖ введено з 1996 року на геолог╕чному (Б.Новосядлий) та ф╕лософському ( Б.Гнатик) факультетах.

26 червня 1996 року Вчена Рада ун╕верситету прийняла постанову про в╕дкриття кафедри астроф╕зики, яка з першого вересня цього ж року розпочала свою ╕стор╕ю. Треба зазначити, що студентам ф╕зичного факультету, як╕ твердо вир╕шили стати астрономами, надавалась, хоча в обмежен╕й к╕лькост╕, можлив╕сть тако╖ реал╕зац╕╖. Ними оп╕кувалась астроном╕чна обсерватор╕я.

За ╕ндив╕дуальними планами, як╕ передбачали спец╕ал╕зац╕ю з астроф╕зики, зак╕нчили ф╕зичний факультет М.Скульський - нин╕ професор ун╕верситету "Льв╕вська Пол╕техн╕ка"; Б.Гнатик - нин╕ доктор ф╕зико-математичних наук, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ академ╕ка М.П.Барабашова, директор астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Ки╖вського Нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка; Б.Новосядлий - кандидат ф╕зико-математичних наук, старший науковий сп╕вроб╕тник, нин╕ директор астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка.

Не т╕льки в часи, коли Льв╕вський ун╕верситет був австр╕йський чи польський, а й у радянськ╕ часи в перел╕ку предмет╕в, як╕ викладались на його природничих факультетах була астроном╕я. Вона читалась на ф╕зичному, механ╕ко-математичному, географ╕чному факультетах. Диву╓ той факт, що в к╕нц╕ минулого стол╕ття, коли в ун╕верситетах св╕ту астроном╕ю, внасл╕док ╖╖ бурхливих досягнень, почали читати на гуман╕тарних факультетах, в ун╕верситетах Укра╖ни вона почала зникати з навчальних план╕в середньо╖ школи ╕ природничих факультет╕в вищих навчальних заклад╕в ╤ лише зусилями багатьох вчених астроном╕в ╕ ф╕зик╕в, неодноразових звертань ╖х до кер╕вних орган╕в Укра╖ни, влючно до президента, в третьому тисячол╕тт╕ вдалось, хоч ╕ в неповн╕й м╕р╕ вернути астроном╕ю у середн╕ та вищ╕ навчальн╕ заклади.

З 1988 р. розпочата локац╕я супутник╕в лазерним далеком╕ром ЛД-2 та його модерн╕зац╕я (сп╕льно з ДМЦ "Ор╕он", Алчевськ) з метою п╕двищення над╕йност╕, точност╕ та швидкост╕ обробки спостережень (О.Логвиненко, Я.Благодир, Н.В╕рун). У 1992 роц╕ М╕н╕стерсво осв╕ти прийняло р╕шення про створення мереж╕ пункт╕в лазерно-локац╕йних комплекс╕в четвертого покол╕ння. У цю програму вв╕йшла ╕ астроном╕чна обсерватор╕я Льв╕вського ун╕верситету. У 1992-1998 рр. був побудований пав╕льон, закуплене та змонтоване обладнання необх╕дне для лазерного комплексу на баз╕ 1м телескопа ТПЛ-1М. У грудн╕ 1998 року були отриман╕ перш╕ результати лазерно╖ локац╕╖ ШСЗ, а з серпня 2002 року пункт лазерно╖ локац╕╖ астроном╕чно╖ обсерватор╕╖ Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка прийнятий в глобальну св╕тову мережу (ISLR) як такий, що задовольня╓ св╕товим вимогам за точн╕стю спостережень (О.Логвиненко, Я.Благодир, Б.Мелех, А.Б╕л╕нський).

З 1987 р. на обсерватор╕╖ розпочато теоретичн╕ роботи з проблеми походження великомасштабно╖ структури Всесв╕ту. Досл╕джено розвиток ад╕абатичних флюктуац╕й густини ╕ швидкост╕ речовини та кривизни простору - часу на вс╕х етапах еволюц╕╖ Всесв╕ту. Знайдено зв'язок м╕ж перв╕сним спектром таких флюктуац╕й спостережуваними характеристиками великомасштабно╖ структури - ан╕зотроп╕╓ю температури рел╕ктового випром╕нювання, полем пекулярних швидкостей галактик в окол╕ Великого атрактора та розпод╕лом квазар╕в по червоних зм╕щеннях.

Анал╕зуючи явище Великого атрактора в р╕зних космолог╕чних моделях, ще в 1990 р. було виявлено, що стандартна модель з холодною прихованою масою закрива╓ться цим об'╓ктом на високому р╕вн╕ достов╕рност╕ (Б.Новосядлий, Б.Гнатик ( ╤ППММ АН Укра╖ни, м.Льв╕в), В.Лукаш, (АКЦ Ф╤РАН ╕м. П. Л╓б╓д╓ва, м.Москва)). Це було п╕дтверджено рядом ╕нших заруб╕жних автор╕в на основ╕ р╕зноман╕тних даних в друг╕й половин╕ 90-х рок╕в.

Б.Новосядлий ╕ Ю.Чорн╕й проанал╕зували насл╕дки г╕потези про ф╕зичну природу квазар╕в як активну короткочасну стад╕ю в еволюц╕╖ масивних галактик в рамках космолог╕чних сценар╕╖в формування структури Всесв╕ту. Показано, що видимий п╕к концентрац╕╖ квазар╕в на z~2.2 та характер зм╕ни ампл╕туди ╖х 2-х точково╖ просторово╖ кореляц╕йно╖ функц╕╖ дуже добре поясню╓ться в межах сучасного сценар╕ю формування структури Всесв╕ту.

Б.Новосядлий разом ╕з заруб╕жними досл╕дниками (Р.Валдарн╕н╕ (Тр╕╓ст, ╤тал╕я) та Т.Кахн╕ашв╕л╕ (Тб╕л╕с╕, Груз╕я)) в 1997 р. вперше числовими методами анал╕зу довели, що модел╕ ╕з зм╕шаною прихованою масою (холодна ╕ гаряча, або акс╕онна ╕ нейтринна) та космолог╕чною сталою пояснюють всю сукупн╕сть спостережуваних даних (станом 1997 р.) про великомасштабну структуру Всесв╕ту.

Астроном╕чна обсерватор╕я орган╕зовувала експедиц╕╖ для спостережень повних затемнень Сонця: 1905 р. (╤спан╕я), 1914 р. (Крим), 1952 р. (Казахстан), 1954 р. (Б╕лорус╕я), 1961 р. (Ростов-на-Дону), 1968 р. (Казахстан), 1972 р. (Камчатка), 1981 р. (Сиб╕р), 1990 р. (Чукотка) та приймала участь в спостереженнях у 1991 р. (Мексика).

Обсерватор╕я була орган╕затором та сп╕ворган╕затором багатьох наукових конференц╕й всесоюзного та м╕жнародного р╕вн╕в.

Б╕бл╕отека обсерватор╕╖ нарахову╓ понад 20000 найменувань, склотека - понад 1200 фотогел╕ограм та 8000 фотограф╕й вибраних д╕лянок неба.

Видавнича д╕яльн╕сть: “Прац╕ обсерватор╕╖ Льв╕вського ун╕верситету” - 10 випуск╕в за 1933-1939 р.р.; “Циркуляр ЛАО ” NN 1-54 за 1946-1979 р.р.; “Вопросы астрофизики, серия астрономическая ”, в. 55-59 за 1980-1985 р.р.; “Ученые записки, серия физико-математическая”, т.ХУ, в.4 за 1949 р.; “Астрономический сборник”, в.2 за 1954 р.; в.3,4 за 1960 р.

1. Zalenski S. Jesuici w Polsce t.4 ,cz.2. Krakow,1904.
2. Jaworiwski F. Universytet Lwowski Bibl. Lw., 18, Lwow,1912.
Finkel L., Starzynski S. Historia Universytetyu Lwowskego. Lwow, 1894.
3. Monatliche Corespodenz, k. 4, november, 1801, s. 547-558.
4. Rudnizki K. Z historii Universyteckego observarium astronomieznego we Lwowe. Analecta. Studija i materialy dzejow nauki. 1996, N2, p.171-187.
5. Корсунь A. Полонська - ╕м'я земне ╕ небесне // Св╕т ф╕зики. - 2002. - ?3. - С. 15-17.
6. Шкловский И.С., Каплан С.А., Пикельнер С.Б. Современные проблемы астрофизики // Труды государственного астрономического института им. П.К. Штернберга. - 2002. - Т.67, ч.╤╤. - С. 65; С.91-106.