Центр пропаганди інформує


"Немає вищої любові за ту, коли покладеш життя за іншого!"

Так вже історично склалося, що у годину великого лиха, у час смертельної небезпеки на передній край боротьби стають найвідважніші. До першої шеренги сміливців вогонь Чорнобиля покликав пожежників, які безстрашно вступили в самісінький епіцентр вибуху...

Із легкої руки Мустая Каріма у мовний обіг ввійшло таке поняття як "Борг пам'яті". Він змушує нас згадати події 20-річної давнини, а саме згадати те, що сталося 26 квітня 1986 року, коли наша планета здригнулася від чорнобильського вибуху. Тоді на долю українського народу, що, здавалося пройшов усіма колами пекла, випало ще одне жорстоке випробування.

Свідок аварії на ЧАЕС, колишній житель Прип'яті пригадуючи ту першу ніч, розповідав, що це була не звичайна пожежа, а якесь диво. Малинове, а потім блакитне світіння - не земне... Всю ніч вони простояли на балконі. Тоді вони ще не знали, що смерть може бути такою гарною.

Так вже історично склалося, що у годину великого лиха, у час смертельної небезпеки на передній край боротьби стають найвідважніші. До першої шеренги сміливців вогонь Чорнобиля покликав пожежників, які безстрашно вступили в самісінький епіцентр вибуху. Шестеро вогнеборців - серед яких найстаршому було всього лиш двадцять шість років - врятували світ ціною власного життя, інші - ціною власного здоров'я.

У подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи серед інших приймали участь і Рівненські вогнеборці та рятувальники. Їх було 83 чоловіки. Учасникам тих подій повідомили про загрозу радіаційного опромінення. Та їх органи чуттів мовчали: ні зір, ні слух, ні дотик - жоден не сповіщав про невидиму загрозу. І люди виконували доручену роботу до останнього, а коли приходило виснаження - вірили, що незабаром все минеться. Нарівні з іншими пожежники з Рівненської області виконували різноманітні завдання: відкачували радіаційно-забрудненої воду з-під розбурханого реактора, що загрожував водневим вибухом, гасили пожежу в кабельних тунелях, котра виникла 23 травня 1986 року. Багато сил наших земляків затрачено на проведення дезактиваційних робіт, забезпечення протипожежного захисту самої станції та 30-кілометрової зони.

На все спорядження, інструменти, техніку, що використовувались при ліквідації наслідків аварії на атомній було накладено арешт. Десятки пожежних автомобілів вже ніколи не ввімкнуть сирени і не полетять вулицями. Пожежні частини як і все навколо перетворились у могильники.

Безлюдні міста та села стали свідченням тієї невидимої небезпеки і мовчазним докором людству. Моторошно дивитись на колись заповнені людьми вулиці Прип'яті. Порожні багатоповерхівки, школи, кінотеатри. Зарослі чагарником міські алеї та парки. Символи епохи, що вже відійшла у минуле у цьому своєрідному часовому заповіднику продовжують жити.

В Українському національному музеї "Чорнобиль", що знаходиться в Києві розміщені експонати, які покликані розповісти всім про втрачене та врятоване.

Серед них помітне місце займають фотографії. Розміщені на квадратних метрах стін музею, вони показують нам скільки людських та надлюдських сил треба було затратити, щоб упокорити атом. Серед тисяч світлин є обличчя ліквідаторів з Рівненської області. На жаль, фотокартки Володимира Йосиповича Намінського та Володимира Веніаміновича Зазикіна вже мають помітки радіаційної небезпеки. А це свідчення того, що двоє наших земляків, котрі повернулися додому з Чорнобилю, вже відійшли у вічність.

На сьогоднішній день більшість з ліквідаторів наслідків аварії на заслуженому відпочинку, хоча 16 з них продовжують нести службу в підрозділах МНС Рівненщини і надалі, передаючи свій досвід та знання молодому поповненню вогнеборців-рятівників.

Держава високо оцінила подвиг Рівненських рятувальників, котрі пліч-опліч з колегами зі всіх областей України протистояли смертельній небезпеці так званого "мирного" атому. Не один з них був нагороджений урядовими та відомчими відзнаками за проявлений героїзм. Ордени "Знак Пошани" та "Червоної Зірки" отримали відповідно начальник ВПО УВС Рівненської області полковник внутрішньої служби Ткаченко В.С. та інспектор ДПЧ-5 ВАТ "Рівне-азот" майор внутрішньої служби Пивоварчук В.В. ( в даний час обидва перебувають на пенсії). Нагрудний знак "Кращий працівник пожежної охорони" отримали начальник СДПЧ-8 м.Кузнецовськ підполковник внутрішньої служби Ярощук В.С. та старший інженер ВДПО УМВС України в Рівненській області майор внутрішньої служби Чумак М.П. (в даний час обидва перебувають на пенсії). Почесною грамотою МВС України був нагороджений і заступник начальника ГУМНС України в Рівненській області полковник внутрішньої служби Полюшкевич А.Е.

Наші пожежники показали, що не на словах, а на ділі готові в будь-яку мить стати на перешкоді атомної трагедії. А шансів довести свій професіоналізм випадає таки чимало. Вже не раз після радіоактивного 86-го їм доводилось гасити пожежі на атомних електростанціях. Були і такі, які за рівнем загрози не поступалися, а то й перевершували аварію на ЧАЕС.

Саме така пожежа сталася 11 квітня 2001 року о 12 годині 39 хвилин на новобудові 4-го енергоблоку Рівненської АЕС. В результаті падіння баштового крану на повітряну кабельну трасу, що з'єднує резервні трансформатори № 4 та № 5 із будівлею критих розподільних пристроїв секційних вимикачів 6 кВ виникло коротке замикання силових кабелів з послідуючим їх загорянням, а також з одночасним загорянням секційних вимикачів в критих розподільних пристроях резервних трансформаторів № 4 та № 5 і вводів самих трансформаторів (всього виникло 6 осередків пожеж).

Ризикуючи життям, діючи в екстремальних умовах, під високою напругою, бійці пожежної охорони проявили справжній героїзм. Завдячуючи оперативним, рішучим та злагодженим діям пожежних підрозділів Кузнецовського гарнізону вже о 1345 пожежа була локалізована, а о 1410 повністю ліквідована з мінімальними матеріальними збитками. Пожежники Кузнецовського гарнізону врятували обладнання станції і не допустили розповсюдження пожежі за межі, які вона набрала на момент їх прибуття.

Впродовж всіх років, що минули з дня найбільшої катастрофи в історії людства, керівництво та працівники Головного управління МНС України Рівненської області пам'ятають про пожежних лицарів, котрі перебували в безпосередній близькості від пекучої Полинової зірки. До чергової річниці з дня катастрофи на ЧАЕС вогнеборцям-рятувальникам, що після повернення з Чорнобиля продовжують нести службу в підрозділах МНС Рівненщини, видаються грошові винагороди. Щороку всі ветерани отримують матеріальну допомогу. Практично жодного з рятувальників, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, не оминає увага керівництва та колег по службі.

Прогалину в корекції здоров'я ліквідаторів певною мірою компенсує Рівненський Центр радіологічного захисту населення, де вони мають змогу провести кваліфіковану діагностику та лікування Чорнобильських ран.

Біда Чорнобиля та великих аварій на інших електростанціях примусила людей детально прораховувати не тільки плюси, а й недоліки великих відкриттів. Можливо правий був геній Ейнштейна, знищивши вже готові креслення та описи нових надзвичайних винаходів. Бо інколи людство буває неготовим до певних відкриттів. Ще надто тонка межа між підконтрольним та непередбачуваним деяких фізичних процесів.

Микола КОСТЮК

  ЦП інформує  
  Акція "Герой року"  
  Програма уряду  
  Головна сторінка  
  Контакти  
-----------------
  Керівництво  
  Про Управління  
  Обласні підрозділи  
  Районні підрозділи  
  Історична довідка  
  Навчальні заклади  
  Телефонний довідник  
  Статистика  
  Оперативні дані  





Розробка та підтримка
= ЦТС та IТ м.Рівне =