Отой Любомир разом з братом Дмитром і батьками мешкав в Чернівцях. Молоді чернівецькі Гузари дуже прагнули вчитися. Тому й виїхали в Париж, де Любомир здобув вищу освіту, став інженером, мав невелике підприємство. Кузен нинішнього глави УГКЦ був активним в громадському житті, навіть порятував колись від зазіхань СРСР українську друкарню, оголосивши її своєю приватною власністю, багато зробив для закордонного українства. Про його «масонство» знали, за словами Блаженнійшого, всі в Парижі, брат того не приховував. Довший час кузени не зналися особисто, лише знали один одного за листами старших родичів. Вже в старшому віці познайомились під час одного з церковних візитів «нашого» Любомира Гузара в Париж. «Закордонний» Гузар невдовзі помер — вже старшою людиною, йому було поза 80… А його «масонство» було такою собі самодіяльною спробою у воєнне й післявоєнне лихоліття об’єднати закордонну українську молодь, аби вона чулася згуртованішою й сильнішою.
Значна частина часу, протягом якого блаженнійший спілкувався з журналістами, відводилась історії з о. Кавацівим, священиком церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, що в Стрию. Цей отець останнім часом виступає (в тому числі й на сторінках деяких львівських видань) з різними інсинуаціями й неправдивою інформацією щодо УГКЦ, особисто кардинала Гузара і свого нібито спілкування з Папою Римським Іваном Павлом II. Блаженнійший кадинал Любомир Гузар не має нічого проти особи о. Каваціва як священика, визнає його заслуги як члена Чину отців василіян. Справа розходиться у визнанні
о.Каваціва… єпископом. «Ми створили комісію, — розповів кардинал журналістам, яка працювала в різних місцях, опитувала різних людей, які могли б підтвердити висвячення о.Каваціва. Не знайшли, на жаль, жодних доказів… Владика Олександр Хіра, який нібито був святителем о.Каваціва під час їхньої праці в Казахстані, за свідченням церковних достойників з Риму, мав можливість і передавав їм новини зі свого реґіону, але про висвячення о. Каваціва не було жодної звістки. Так само священик зі Стрия розповідає всім, що Святий Отець з Ватикану його знає і підтримує. Кардинал Гузар телефонував до Риму до владики Станіслава Дівиша, що входить в найближче оточення Івана Павла II, і той запевнив, що факту «підтвердження» о. Каваціва з уст чільника Католицької церкви немає.
«Ми не можемо когось причислювати до Синоду, якщо не маємо жодного доказу висвячення, не можемо навіть звертатися з цим до Риму. Зрештою, ми не вимагаємо письмових доказів – в обставинах Совєтського Союзу того не можна було очікувати. Але в о. Каваціва мали би бути хоч якісь свідки… У 90-х роках без жодних проблем Святійший Отець причислив до числа єпископів владик Стернюка, Вороновського, Білика, Головача, Сабригу, інших… У випадку, про який говоримо, нічого подібного не було. Я запитував о. Каваціва, чого він так пізно вирішив прибрати на себе єпископство. Відповідь нічого не прояснила… Щось нібито таке, що мав то зробити, коли Церкві буде особливо важко… Але ж Церкві й раніше було важко, і зараз важко… Чому саме тепер?..» Відповідаючи самому собі і журналістській аудиторії, блаженнійший Любомир кардинал Гузар роздумує: «Комусь залежить на нашому обниженні… Хоча конкретних осіб чи конкретних прізвищ назвати не можу…»
Щодо заходів, які вживатиме УГКЦ відносно «повсталого» священика, кардинал Гузар повідомив, що, очевидно, доведеться створити церковний трибунал і вживати щодо о. Каваціва законодавчі акти. А щодо людей, які вірять в його єпископство?.. Все залежить від їх здорового глузду.
І ще одне звинувачення недоброзичливців зняв із себе глава УГКЦ: простягнув перед собою паспорт громадянина України, тим самим спростувавши чутки, що він чужоземець, американець і не має української ментальності: «Я колись був громадянином США, але зрікся громадянства цієї країни, аби прийняти громадянство України»…
