Салезіяни - UA

Your browser does not support script Невеличкими гуртами виїздили у тридцятих роках юнаки з Західної України до Турину. Були це здебільшого учні Перемиської гімназії, хлопці у віці 14-17 років. Перша група у складі десяти хлопців вирушила в дорогу 1932 року, наступні - в 1937, 1938 і 1939 роках. Разом виїхало тоді приблизно тридцять юнаків. Вверх [sdbukr01.html] Салезіяни Дона Боско - Львів (Україна) Церква Покрови: 79014 Україна, м.Львів, вул.Личaківська,175 E-mail: sdb@org.lviv.net Українські сини о. Кирило Селецький Перший з українців, що зацікавився у кінці минулого століття справою о. Івана Боско, був о. Кирило Селецький , світський священик Перемиської єпархії, засновник жіночих згромаджень в Українській Церкві — сестер служебниць і сестер йосифіток. Цей визначний серед українського клиру Галичини священик уболівав за жалюгідний стан галицького селянства і всією душею присвятив себе духовному, культурному та соціальному піднесенню українського села. Він звернув свій погляд на Західну Європу, шукаючи там сприятливого грунту для своїх починів у справі покращення життя галицьких селян. В Італії о. Кирило Селецький познайомився зі справою о. Івана Боско. Після довшого перебування у місті Турині серед оо. салезіян, після повернення на Україну в 1897 році о. Селецький написав книжку українською мовою під назвою «Отець Іван Боско — його життя і діло». Книжка, яка налічує 150 сторінок, вийшла друком у Перемишлі в 1900 році. Вона зробила популярним у Галичині великого апостола молоді о. Івана Боско та поширила його велику справу серед народів. Владика Кир Йосафат Коциловський Через тридцять років Перемиський Владика Кир Йосафат Коциловський звернувся до Генерального Уряду оо. салезіян в Італії з проханням, щоб салезіяни прибули до Галичини і розпочали свою діяльність серед української молоді, але у східному обряді. Відповідь була позитивна, однак, не маючи священиків східного обряду, Верховний настоятель о. Філіп Рiнальді , тепер уже Блаженний, підкинув ідею прислати до Італії українських юнаків як кандидатів до салезіянського згромадження. Владика Коциловський уповноважив двох своїх священиків: о. Петра Голинського , катехита Перемиської української гімназії, та о. каноніка Василя Гриника , підшукати кандидатів для оо. салезіян, щоб з часом створити українську східну гілку у Салезіянському згромадженні. Перша група у складі десяти юнаків виїхала до Італії у 1932 році. Відтак виїхали ще три групи у 1937, 1938 і 1939 роках. Усіх разом виїхало тоді приблизно ЗО юнаків. Здебільшого це були учні Перемиської гімназії. Проте війна перервала приплив кандидатів до салезіян. Молоді українські салезіяни в Італії перебували у постійному контакті з о. Петром Голинським, їхнім духовним батьком, і одночасно писали листи до Владики Коциловського, їхнього єпископа, та до Митрополита Андрея Шептицького. Сам Митрополит Андрей дуже радів їхнім покликанням, писав до них повчальні листи, говорячи їм про велику місію, яка чекає їх в Україні серед молоді, посилав українські книжки. Українських салезіян-студентів в Італії відвідав Владика Микола Чарнецький , ЧНІ, заохочуючи їх до витривалості у салезіянському покликанні. У 1945 році перший український салезіянин стає священиком. Це о. Степан Чміль. Довгі роки він працював як душпастир українських емігрантів в Аргентині. Пізніше був ректором Української Малої семінарії в Римі. Слідом за ним приступили до свячень інші українські салезіяни. Їхнім святителем був Владика Кир Іван Бучко. Діяльність Українські салезіяни в діаспорі були вишколені і готові приступити до праці на рідних землях. Але політичні обставини робили неможливою їх діяльність за совєтського режиму. Однак перед українськими салезіянами відкрилося широке поле діяльності серед української діаспори, як в Європі, так і за океаном. З благословення Владики Івана Бучка, апостольського візитатора для українців в країнах Західноі Європи, і за допомогою Апостольської Столиці, українські оо. салезіяни створили Малу семінарію , спочатку у Франції , а відтак у Римі , яка діяла протягом майже півстоліття — від 1951 до 1996 року. Головним завданням цієї семінарії була підготовка кандидатів до священства , зокрема для України, однак, з часом, цю головну ціль було зведено до виховання свідомих мирян для Української Церкви. Першим ректором Малої семінарї а директором першої української чернечої спільноти у семінаріі став о. Андрій Сапеляк , майбутній перший єпископ українців в Аргентині. Інше поле діяльності для українських салезіян відкрилось у далекій Аргентині. Тут Владика Андрій покликав своїх співбратів салезіян до душпастирської праці серед українських вірних у цій країні. Одночасно поручив їм організацію Малої семінарії при катедрі в Буенос-Айресі та віднову діяльності в єпархіальній курії. Згодом в Аргентині виникла друга українська салезіянська чернеча спільнота зі своїм настоятелем. Початки діяльності в Україні Великі політичні зміни в Україні разом з відродженням Української Католицької Церкви відкрили перед українськими салезіянами нові перспективи праці на рідних землях, а саме у Львові. Тут, при храмі Покрови Пресвятої Богородиці на вул. Личаківській, українські салезіяни розпочали справу св. Івана Боска на рідних землях, серед української молоді, виховуючи її як «чесних громадян і добрих християн» з великими перспективами праці на майбутнє, як у Львові, так і в інших областях України. Парафіяльна діяльність З великими труднощами українські отці салезіяни отримали у Львові храм Пресвятої Богородиці Остробрамської , яка до Другої світової війни належала польським оо. салезіянам. За комуністичного режиму ця церква була великим складом книжок. Отримавши храм у досить жалюгідному стані, оо. салезіяни при допомозі салезіянської Генеральної курії змогли її належно відремонтувати і пристосувати до вимог українського обряду, віддавши цю святиню під Покров Пресвятої Богородиці. Згодом церква Покрови стала парафіяльним храмом для численних вірних Личакова. Першим парохом став о. д-р Василь Сапеляк , український салезіянин. Українські сини о. Кирило Селецький Владика кир Йосафат Коциловський Діяльність Початки діяльності в Україні Парафіяльна діяльність