Депутат Николай Казаков, Public Relation с группой ИСКРА . . . .

Біографія [biograf.html] Фото Про мене Захист Депутат Микола Казаков Київ, Зоологична 4а, тел. 463-70-30 kazakov@noo.kiev.ua депутат Казаков Микола Михайлович , академік, член постійної комісії Київради з питань споживчого ринку та захисту прав споживачів: У вкладників Сбербанку СРСР, які втратили свої гроші в 1991 році ще є шанси. Ця історія почалася влітку 1990 року, коли тодішній голова кабінету Міністрів СРСР Павлов почав небеспечні ігри з грошима радянських громадян, які лежали на збереженні в установах Сбербанку і у вільному обігу. Він дав триденний термін для обміну 50 и 100 карбованцевих банкнот, більшість яких лежала під матрацами у людей похилого віку (так звані гробові). Це була справжня конфіскація. Її метою було не тільки прямо відібрати гроші у людей, об`явивши ненадані до обміну банкноти недійсними, але і підштовхнути населення зберегати свої гроші в установах Сбербанку (тодішнього монополіста по роботі з грошима громадян). Багато людей повірило в те, що зберігати гроші в Сбербанку безпечніше і відкрила рахунки в ньому, поклавши туда майже усі зароблені за життя гроші. Вони не знали, що полювання за їхніми грошима тільки розпочалося... Восени Сбербанк СРСР заблокував усі вклади радянських громадян і майже припинив видавати готівкові карбованці с рахунків власникам грошей. Паралельно з цим у країні розгорталися інфляційні процеси, держава друкувала свіжі гроші, щоб покрити свою економічну неефективність. На озброєння була взята окозамилювальна технологія, власникам грошей було нараховано спочатку 40% на заблоковані вклади, а через рік ще 200%, при цьому інфляція у 1992 році становила 14000%. Від грошей, що були заблоковані, нічого не осталося. Якщо в 1990 році людина могла купити собі дачу, машину и квартиру за еквівалент свого вкладу в Сбербанку, то в 1996 році за тіж номінально гроші можно було купити 2-3 кілограма ковбаси. Так виникла ця проблема. Слід сказати, що ці небеспечні ігри майже були головною причиною развалу СРСР, але людям від цього не легче. Хто працював усе життя і намагався відкласти собі на старість за кілька років "перестройкі" втратив усе і перетворився на жебрака. Головне, що він зрозумів, що держава - це не установа, яка його захистить, а щось таке, що намагається обдурити й ошукати своїх громадян. З появою незалежної України, проблема не зникла. В 1994 році розпочалася нова афера, так звана "часткова компенсація втраченних заощаджень через видачу на руки компенсаційних сертифікатів, які можна було б витрачати на приватизацію". Можливо автори ідеї й мали щіре серце, можливо вони дійсно намагалися допомогти людям повернути хоть щось зі своїх грошей. Але сталося все, як завжди. На кожну тисячу радянських карбованців було нараховано і видано 2 з гаком компенсаційних папера, які на вільному ринку ніколи не ставали дорожче 7 грн., а майже завжди коливалися в ціновому діапазоні від 0.5 до 3 грн. Оце так компенсація, да й не гроші то були зовсім, а можливість прйняти участь в іншому азартному виді ошукування (в якості жертви), яке називалося - приватизація. Процес з компенсаційними сертифікатами йшов три роки, тільки 30% громадян своїм "правом" скористалися, після цього держава вирішила надурити ще й тих, хто ій повірив і на цей раз. Раптово були припинені всі можливості по вкладанню компенсаційних сертифікатів і вони у 1997 році перетворилися на паперці, всі, хто їх купував у людей (фірми, банки, громадяни), втретє втратили гроші. Полювання на гроші продовжувалось.. Паралельно з цим, громадяни були ошукані в трастах, а юридичні особи в облігаціях держзайму. Що це за страна така, де ніхто не поважає право людей володіти грошима? Слід сказати, що ніхто з реальних шахраїв, які привласнили чужі гроші, або сприяли цьому, не понесли ніякої відповідальності, не шахраї з трастів, не махінатори з фонду Держмайна і Сбербанку, ні державотворці і їх родичі (співласники трастів, банків и инвестиціонних компаній). Але проблема залишилася. І новий склад Верховної ради висунув нову концепцію її вирішення - гроші мали реально отримати тільки громадяни старше 90 років. Це не анекдот на тему "Попробуй-доживи!", це реальне мислення нашого державотворця. Вони підрахували, щоб замилити очі вкотре, треба щось комусь віддавати, але так щоб не віддавати майже нічого. Тому й була видвинута така концепція, віддавати тим, кого майже не існує, і кому ті гроші майже не потрібні. Тоді я зрозумів, що з усім цим треба щось робити. Наша держава функціонує для галочки - для того, щоб можна було довго розказувати, як важко вирішуються дуже складні питання, і які мудрі рішення закладено. Але то все були лише етапи ошукування. Україна перетворилась у великий траст, де основною ідеєю стало заволодіння грошима і майном громадян. Ми розпочали роботу по встановленню справедливості в питанні ошуканих в фінансовій сфері громадян. Це не означає, що завтра треба прийти в кабінет до депутата Казакова й забрати свої гроші, я, працючи дуже важко оснанні 34 роки, теж не зумів правильно зорієнтуватися і втратив гроші в Сбербанку. Але доля розпорядилася так, що я почав займатися цим питанням, знайшлись кваліфіковані і небайдужі люди, які розробили основні підвалини концепції . Зараз я можу сказати, що шанси на повернення грошей в полному обсязі є, для чого треба подивитися на порівняльні цифри. Держава заборгувала своїм громадянам 150 млрд. доларів, які сгоріли в установах Сбербанку, з точки зору теперішнього бюджету - це багато (п`ятирічний бюджет), але це лише сьома доля бюджету такої фірми как "Дженерал моторс" або сота доля такої как "Майкрософт". Інший аспект проблеми - це можливість розраховуватись за послуги, які надають державні установи і підприємства на засадах взаїмозаліку з тими коштами, що люди мали на рахунках Сбербанку. Третій напрямок - кваліфікована діяльність в правовій сфері, ні для кого не секрет, що майже 90% реєстрів акціонерів в Україні сфабриковано, це означає, що замість законних власників розпоряжаються власністю в державі ті, хто ошукував громадян і хто "мав лапу в бюджеті". Четвертий напрямок - розбудова ефективної економіки, яка б могла узяти на себе тягар повернення грошей. І найголовніше: це встановлення можливості успадковувати державні борги без терміну. Як у цівілизованних країнах питання державного боргу має існувати доти, доки існує сама держава, тому треба це зараз декларувати. І найголовне, це привести усі борги до єдиного формату, тобто всі ті, хто втратив гроші в Сбербанку, хто втратив гроші від афери з компенсаційними сертифікатами та ті хто втратив їх в трастах-інвестах були дорівняні в правах.