Чому ти тут? З усіх галактик Всесвіту, чому ти обрав саме цю? З усіх планет Галактики ти вирішив бути в цей час саме в цьому місці і я вітаю тебе. Можливо, ми зустрічалися багато разів до цього, перевтілення за перевтіленням та знову ми зустрілися віч- на - віч. Ти впізнаєш мене, так само як я впізнаю тебе і ми відчуваємо, що вже зустрічалися. Доля вирішила звести нас знову, і знову ми проведемо час разом, можливо це буде коротка зустріч, а можливо й довга, на все воля Божа.

Протягом життя ти вже був у моєму серці багато разів, не як величне ангельське створіння, оточене яскравим світлом, а як стара бідна жінка з хворою дитиною. Ти з’являвся переді мною у вигляді продавця газетами на перехресті вулиць, у вигляді таксиста та медсестри в лікарні. Я щиро ціную те, що вмію впізнавати тебе і моє серце завжди відкрите і готове прийняти тебе знову.

Я вітаю тебе, дорогий друже, і мені цікаво, що ми вирішимо цього разу. Що я знаю напевне, це коли ти підеш, я стану кращою людиною для нашої наступної зустрічі. Кожен раз, коли ти йдеш від мене, я залишаюсь із подарунком, і завдяки цьому подарунку я дізнаюся трішки більше про себе і, безсумнівно, це допомагає мені.

Я бачу тебе метеликом, що прилітає на ніжних крилах любові і на мить зупиняється на моїй руці. Але, якщо я спробую втримати тебе, стуливши долоню, я зламаю твій волелюбний дух і ти помреш. Тому, дорогий друже, будь зі мною скільки тобі завгодно і залиш мене, коли твоя робота буде зроблена. Лети далеко і торкайся інших своїм незламним духом, допомагаючи їм ставати кращими людьми.

Більше ніж один раз ти залишав мене і я плакав. Я стояв біля твоєї могили, сніг падав на твоє неприкрите обличчя і мої сльози не виражали смуток, що ти покинув мене, а смуток, що я залишився без тебе. Того разу я навіть не знав твого ім’я, і все ж мої спогади наповнені ніжною любов’ю до тебе.

Одного разу ти залишив мене, коли тобі було менше трьох років. Хоча ти був таким маленьким, твої повчання надзвичайно глибокі. Я дуже хотів попрощатися з тобою, але тієї ночі ти повернувся туди звідки прийшов. Мене розізлило, що я не міг побути з тобою ще п’ять хвилин. Як багато з нас бажають ще п’ять хвилин, щоб сказати прощавай. Ти багато чому навчив мене тієї ночі, мій дорогий друг, і я вдячний тобі за твою мудрість.

У тебе багато різноманітних облич і я впевнений, що іноді мені не вдавалося впізнати тебе. І якщо це так, це моя втрата. Говорять, що справжній друг, неначе вітер для наших крил, коли ми забуваємо як літати. Дійсно, ти був вітром для моїх крил багато разів і я вічно буду дякувати тобі.

Я пишу цю статтю перебуваючи в Україні, в Чернігові. З мого балкону на п’ятому поверсі я спостерігаю за людьми. Деякі поспішають, щоб наздогнати тролейбус, тоді коли інші просто стоять і пліткують з друзями. Чи ти один з них, дорогий друже? Може ти той чоловік, який сидить на маленькій ковдрі в далекому кутку і жебракує? Чи можливо, ти водій тролейбуса, який відвозить усіх поспішаючих додому. Це не має значення. Я знаю, ти не так далеко і готовий допомогти, коли мені потрібно.

Я намагався уявити, який ти насправді, але це понад моїм людським вмінням.

Я звертався до тебе багато разів, молився, щоб побачити твій зовнішній вигляд, але так нічого і не побачив. Коли мене відвідує внутрішнє бажання побачити тебе, я згадую свою особисту філософію - “Боротьба. Довіра. Вдячність”. Ці три прості і все ж могутні слова дозволяють мені творити кожен свій день. І якщо ти з’явишся в одній формі чи в іншій, моє серце завжди буде відкритим, щоб вітати тебе.

Ти пропонуєш свої повчаня у різноманітних формах і вони завжди вражаючі. Іноді це кілька слів, іноді це якась дія, а іноді це те, що ти не робиш, замість того, що ти міг би зробити. Я намагаюся бути уважним учнем, який готовий і бажає отримати подарунок, який ти завжди даруєш. Завдяки твоїй любові і допомозі моє життя неймовірно покращилося. Тому, вітаю тебе, мій астральний друже, і дякую тобі. Я надзвичайно благословенний.

Нехай Господь благословить всіх вас.

Брат Антоній