Час покаяння і навернення

Мирослава

    Піст - це вірний сторож душі, вірний товариш тіла, зброя тих, що завзято борються, вишкіл для атлета... він робить християнина святим (св. Василій Великий).

    Час Великого Посту - це час покаяння і навернення, тому на багатьох парохіях у різних куточках України проводилися великопoсні реколекції. Переважно їх проводять священики-реколектанти. Однак цього разу священикам допомагала і молодь зі спільноти «Світло Христа». Вони разом із редемптористами роз’їхалися по Тернопільській області, щоб нести науку про страсті Христові. Так наша група із чотирьох осіб з о. Іваном Горбанем поїхала на парохію Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа с. Велика Березовиця, що неподалік від м. Тернополя. Парохом там є о. Василь Брона.

    Під час першої зустрічі, яка відбулася у четвер, о. Іван сказав людям про мету реколекцій, що це час особливої Божої ласки, це – віднова любові до Бога та ближнього.

    Господня молитва «Отче наш», а зокрема текст: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», став темою наступної науки. Отець наголосив на тому, що звертаємося до Господа лише у потребах, порівнював це з парашутом під час стрибків або ж вогнегасником. Проте постава християнина має бути іншою: нам не слід звертатися до Бога лише тоді, коли нам важко, але протягом усього життя, щоденно, в журбі та радості виконувати Божу волю.

    Наступні свої науки о. Іван присвятив тлумаченню притчі про «Блудного сина». Отець допоміг зрозуміти, ким ми є в цій притчі – батьком, старшим братом чи молодшим си-ном.

    Також відбувалися науки для молоді на тему: «Я і батьки». Вони допомогли молоді зрозуміти свої стосунки з батьками: чому їм забороняють те, що вони хочуть. У дискусіях брали участь і батьки, тому й вони мали нагоду зрозуміти, чому іноді у них такі складні стосунки з дітьми.

    Не забули і про наймолодших парохіян. Для них підготували тему «Бог є любов». Адже піст приготовляв нас до великого і світлого свята Воскресіння, яке є доказом Божої любові. Діти з розповіді зрозуміли, що все нам нагадує про Бога, про Його любов до нас, навіть найменший листочок на дереві.

    Ми дякуємо Богові за такі реколекції, адже завдяки їм, ми стали на одну сходинку ближче до Бога. «У поклонінні і в молитві, у прощенні й у Причасті ми зазнаємо змін, дякуючи Христові».

Мої враження…

    Для мене час реколекцій був особливим, я багато зрозуміла. Насамперед, що не завжди легко я приймаю те, що відбувається у моєму житті. Іноді мені щось не вдається, і приходить знеохота. І тут я пригадую слова Івана Золотоустого: «Господь потребує моєї ноти у своєму концерті». Дуже важко мені іноді нести свій хрест. Буває час, коли мені сумно, важко, невдачі і труднощі, нерозуміння з близькими мені людьми. Однак усвідомлюю, що на все Його воля.

    Цей час був нагодою подумати про майбутнє. Реколекції змінили моє життя, вони допомогли мені зрозуміти, що потрібно бути більш рішучим. Тому я свій хрест несу з Ісусом. Кожне моє терпіння і моя сльозинка перетворюються на квітку і дорогоцінну перлину для терплячих душ. Я дякую Богові і о. Іванові за такий час.

---