Чи безжалісний вчитель, коли оцінка погана?

диякон Андрій Олійник

    Мабуть, більшості з вас відоме неприємне відчуття, коли у щоденнику чи журналі "засвічується" незадовільна оцінка, але поки це станеться, потрібно пережити ганебні хвилини перед усім класом, вчителем, а опісля ще й перед батьками. Пригляньмось разом які способи використовує вчитель у ставленні незадовільних оцінок, що він при цьому відчуває та як поступати у ситуації, коли грозить "фара".

    Як відбувається цей процес...
    Існує багато способів ставлення двійок, одиниць чи інших негативних оцінок. Причому від цього залежить самопочуття, здоров'я та добрий настрій не тільки вчителя але також і учня. Кожен викладач має свій власний метод, за допомогою котрого він ставить незадовільну оцінку.
    1. Метод здогадування. Вчитель, вислухавши до кінця свою "жертву" (якщо вона, звичайно, щось промовила), чемно дякує, і спокійно записує у журнал. З цього учень здогадується, що отримав погану оцінку.
    2. Метод відвертості. Вчитель, часто, перериваючи відповідь, емоційно та виразно сповіщає, що оцінка, яка найбільше підходить такому вияву знань є найнижча. Учень досконало знає, що він отримав.
    3. Метод розгубленості. Найчастіше виражається словами: "і що маю з тобою робити?", однак, в кінці-кінців, з чесноти милосердя вчитель таки не користається. Учневі нічого не залишається, окрім того, щоб себе скритикувати.
    4. Гумористичний метод. Незадовільну оцінку вчитель вписує, додаючи при цьому якісь жартівливі слова, настрій у класі є веселий, "жертві" також нічого не залишається, як лише посміхнутись.
    5. Таємний метод. Відповівши, учень сідає на власне місце, однак зі сторони вчителя немає жодної реакції, нікому у класі до кінця не відомо, що у журналі. Лише після уроку (а то й пізніше) все стає зрозумілим.
    6. Філософський метод. Вчитель вголос висловлюється про учня ("ти міг краще...", "маєш добрі здібності, а така відповідь..."), а тому нічого не залишається як тільки згодитися зі словами викладача. Проте результат - не зовсім приємний для учня.

    Що відчуває вчитель, ставлячи погану оцінку
    Нерідко хто думає, що для вчителя найбільшою приємністю є поставити "незадовільно" або це, приблизно, те саме, що випити горня кави. Однак в більшості випадків це не так. Мабуть, багато хто з вчителів пам'ятає свої шкільні роки і знає, що означає потерпіти подібну поразку. Але навіть якщо він не вміє відчути себе "у шкірі" учня, то все-таки, вписуючи "2", переживає певний стрес, бо йому теж неприємно спостерігати прикре становище учня, часто зауважуючи в його очах благальні слова: "а, може, все-таки не треба...". На те, що вчитель тоді почувається не найкраще, вказують хоча б певні емоційні ознаки, такі як: невдоволеність, часом зітхання чи навіть дивний сміх. Нерідко можна також зауважити здивування на його обличчі, коли посередині класу мовчки стоїть... відмінник.
    Ви скажете: це неправда! Бо вчитель часто нервується тоді, коли ставить незадовільну оцінку. Проте не слід дивуватись такій поведінці, адже кожен з нас подібно би повівся, бачачи, що наша праця пішла намарне, і що немає жодних результатів із вкладеного у навчально-виховний процес труду. Одна емоційна вчителька навіть одного дня привселюдно у класі спалила усю свою зарплату, побачивши, що більшість учнів зовсім не готувались до уроку.

    Як уникати поганих оцінок
    Найкращим і вповні перевіреним методом обійтись без двійки чи одиниці - це приготування і вивчення уроків (якщо не докладне, то хоча б часткове). Та коли вже трапилось, що зі знаннями кепсько, то впадати у паніку чи втікати з уроку було б гіршим варіантом. Отож, що робити?
    1. Безпосередньо перед уроком особисто підійди до вчителя з проханням, щоб не питав тебе сьогодні; поясни чому сталось так, що ти не готовий до відповіді. Одночасно пообіцяй, що наступного разу виправишся. Такий метод є одним з найефективніших але часто ним користуватись небезпечно і незручно.
    2. Якщо вже почався урок, а ти не встиг попередити вчительку, то намагайся сидіти так тихо, щоб можна було почути звук від польоту мухи. Ні в якому разі не будь порушником поведінки, бо це збільшує шанс отримати "фару".
    3. Якщо ти вже "попався", то у ніякому разі не сперечайся зі вчителем, що ти нічого не винен або що він несправедливо поводиться з тобою. Зрештою, ти краще знаєш свого викладача і те, чи варто його просити, щоб журнал залишився чистим.
    4. Якщо вже сьогодні тебе зустріла незадовільна оцінка, будь певний, що наступного разу ти маєш велику можливість знову стояти біля дошки. Тому обов'язково будь готовий "до бою".

    Які методи НЕ спрацьовують...

• а) втеча на задню парту;
• б) надія на підказку, котра часто буває невірна або можеш її просто не почути;
• в) списування або хаотична відповідь про "все на світі";
• г) спроба перевести розмову у класі на іншу тему, що не стосується предмету

    Хоча оцінки, це справа, котра часто неприємна як учневі, так і вчителеві, однак у школі знання все-таки повинні оцінюватись. Адже вчитель має обов'язок бути справедливим, нагороджувати тих, хто працює і стимулювати до діяльності лінивих учнів. Варто зазначити, що оцінка іноді більше пригнічує, знеохочує, аніж мобілізує, бо нерідко є цілковито несправедливою чи незаслуженою. З іншого боку певна частина учнів вже давно перестали звертати увагу на оцінки.
    Очевидно, існують і такі вчителі, котрі нікому не ставлять поганих оцінок. На перший погляд учні їх люблять і цінять. Однак не відомо: можливо у майбутньому ті ж самі учні будуть нарікати і жаліти, що з вини викладача мало уваги приділяли навчанню.
    Старе прислів'я каже, що "учень без двійки, це подібно як солдат без кулемета". Згода, однак не слід також забувати, що солдатові вистачає всього лише один кулемет...

---