Зіслання Святого Духа

Євангелія
Апостол
Роздуми
Архів

• Євангелія: Ів 7,37-52; 8,12
  
  

      Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: "Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!" Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.
      Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: "Він дійсно пророк". Інші ж: "Він - Христос". Ще інші: "Чи з Галилеї Христос прийде? Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?" І роздор виник із-за нього серед народу. Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.
      Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: "Чому не привели його?" Слуги ж відказують: "Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить". Фарисеї ж: "Чи й не ви дали себе звести? Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? Та проклятий той народ, що закону не знає!" Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: "Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?" Ті ж йому: "Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить".
      І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: "Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя".




• Апостол: Ді 2,1-11
  
  

      А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
      А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: "Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?"

Роздуми.

    Кожна людина в житті часто відчуває спрагу, їй завжди чогось хочеться. Прагне чогось нового, подібно, як щодня води, хоче загасити внутрішню посуху, чується неспокійною. Це, напевно, не є тілесна спрага, як нас часто стараються переконати: "Відчуй спрагу і пий Spritе!" але потреба душі, яка теж є живою і тому потребує чогось "напитися".
    У свято Зіслання Святого Духа в Євангелію від Івана Ісус, який знає серце кожної людини промовляє: "Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і нехай п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!" (Ів 7,37) Вистачає тільки підійти до Нього і сказати: "Господи, я вірю, що Ти мій Бог, що Ти мене любиш!" І спрага вгамується. Євангелист Іван дає нам зрозуміти, що Ісус, говорячи про напій, має на увазі Святого Духа. Це Він, правдивий напій, без якого гине все живе. Хто його скуштує - житиме покіки…
    Пустеля, на якій окрім бемежних піщаних просторів немає нічого, жодного деревця, є типовим прикладом, що означає: нестача води… Це те саме, що немає життя. Якщо вода десь проб'ється з-під піску, то відразу з'являться навколо оазис. Наша душа без Святого Духа подібна до пустелі. В часі сотворення Бог нам вдихнув Свого Духа… Завдяки Йому ми живемо і це життя має сенс. Без Нього воно чорно-біле, монотонне.
    У духовному житті без Святого Духа, Бог Отець є далеким, Христос є тільки історичною особою, Євангелія є мертвою літерою, Церква - світською організацією, літургічні обряди - непотрібною формальністю, християнство "немодним" і нудним. І ще багато чого є неясне і незрозуміле.
    Ісус свідомий цього, що людині тяжко і посилає Утішителя, щоби відновити її, щоби кожен християнин міг розпізнати Його обличчя, щоби міг промовити "Авва Отче!" Утішитель - це Дух Правди, який відкриває нам очі на присутність Господа між нами. Піднімає занавісу і дозволяє нам бачити світ таким, яким насправді він є, його добро і красу. Але вибір завжди був і належить людині: прийняти Святого Духа чи ні…

бр. Анатолій Живчак

---