З подихом стрімких холодних вітрів північна зима наближається до Алеутських островів. Знову алеутські старійшини готуються до проведення щорічних спортивних змагань. Цього разу, сміливі чоловіки селища будуть змагатися між собою з нагоди свята переходу до зимових домівок. Протягом багатьох століть, ця своєрідна спортивна культура алеутів підживлює їх самобутнє етнічне коріння. Національні ігри, під час проведення ритуальних свят, розкривають внутрішній світ народної душі. Успішні морські мисливці та рибалки, немов учасники Олімпійських Ігор, жадібно прагнуть до перемоги на цих найважливіших спортивних подіях календарного року.

Незабаром розпочнеться перший вид спортивної програми. Старійшини - розпорядники ігор, обрали зручне місце для ігрового майданчика. Навколо нього зібралися численні уболівальники, які гучно підтримають того чи іншого спортсмена. За встановленим протоколом: чоловіки сідають з одного боку арени, а жінки на протилежному боці. Тривають останні підготовчі хвилини перед змаганнями. Минулорічні чемпіони вітають дебютантів. Під звуки бубна гра розпочалася.

Спочатку дві пари суперників змагаються у кидках кружками. Ця гра має назву "какан". Кожна команда займає відведений для неї квадрат. Між квадратами незначна відстань, а в середині них накреслені три лінії. Ось, стоячи на колінах, один гравець кидає кружок на одну із ліній квадрата суперників. Кидок був вдалим. Кружок, падаючи на лінію сусіднього квадрата, збив іншого кружка, що знаходився на тій лінії. Поки що, без жодного промаху, перша команда впевнено просувається до своєї перемоги. Але передостанній гравець вже двічі поспіль не влучив у ціль. Йому доведеться повторювати кидок до того моменту, коли він все ж таки влучить у "злощасний" кружок.

Нарешті, гравці першої команди використали усі спроби. Їх кружки зайняли місця на лініях іншого квадрату. Команда суперників була більш результативною. На відміну від першої команди, вона переклала значно більше кружків на лінії суперника. За цей успіх переможці отримали призові палички. У наступному раунді перемогли гравці першої команди. Вони збільшили свою перевагу до рахунка 2:1 на їх користь. Проте, друга команда проявила справжній бійцівський характер. Вона відігралася і перемогла з остаточним рахунком 3:2.

Після матчу із какану, на іншому спеціальному майданчику мала відбутися національна алеутська боротьба. Немов борці сумо, два міцних алеута схватили одне одного на радість глядачам. Поволі йдуть хвилини двобою. Навколо майданчику огорожа із списів, які своїми вістрями до гори нагадують ненажерливих акул у очікуванні майбутньої жертви. Врешті-решт один борець підняв іншого і кинув його неподалік від себе. Бідолашний суперник впав, але не потрапив на вістря списів. Переможець підняв руки у гору і потім вклонився суддям змагань. Повага організаторів є традиційною, а шана старших людей - священною.

Алеути - вправні мисливці. Недарма відоме прислів'я каже: "Якщо ти маєш лук, то маєш сильного товариша. Коли ти говориш, то він мовчить, а коли ти не маєш слів, то він має гострого язика." Стрілянина з лука по мішені є захоплюючим видом серед інших спортивних видів. Вона відбувається на відстані 25-50-100 кроків.

Алеутський лук відрізняється від традиційного. Тятива на ньому протягнена уздовж його зовнішньої сторони. Стріли, із загостреними кістяними наконечниками, прикрашають оперенням хижих птахів.

Три мисливця вперто відстоювали свою майстерність. Відстань між ними та мішенню, із солом'яних джгутів, поступово збільшувалась. Минулорічний чемпіон був більш вдалим. Він із невеличким відривом переміг суперників.

Фінальна частина змагань тривала під спів музик і гру на алеутському бубні. Пристрасті на майданчику були досить бурхливими. Гравці намагалися пройти по сходах, зроблених з надутих міхурів. Ця споруда, на якій кріпилися міцні тичини, створювала багато перешкод для пересування по ній. Один за одним учасники вбігали по нахиленій колоді на сходи. На них вони переступали з тичини на тичину, намагаючись спуститися у долину. Один спритний юнак зумів майстерно пройти усю дистанцію. Його координація рухів була настільки бездоганною, що ніхто із суперників не зміг його обійти.

Віват новому чемпіону! "Малі Олімпійські Ігри" народів Півночі підійшли до свого завершення. Ми прощаємось зі спортивним святом алеутів. Однак, назавжди запам'ятаємо невмирущі народні слова: "Гостри свого списа, бо свято іде."