Коли випадає сніг, туга за теплом стає неймовірною. І погляди самі собою звертаються на далекий південь - туди де "сонечко пекуче". Одна з вічно теплих країн, не обділена неабиякою часткою екзотики - Єгипет.

Хоч, з одного боку, країна ісламу, на пам'ять зразу приходить щось на зразок "фундаменталізм-тероризм". З іншого - це те місце (всі пам'ятають Біблію?), яким Мойсей водив євреїв, і дійшовши до гори Синай (в Заповіті - гора Хоріва) зустрівся і поспілкувався з Богом, який і передав йому 12 заповідей з кам'яними скрижалями віри. Загалом, Єгипет - відоме місце паломництва християн. Тобто, зрозуміло, там повинні бути "наші". Там треба побувати.

І мені, як кажуть, поталанило - керівництво італійської компанії DOMINA Hotels & Resorts через свого представника в Україні DOMINA Voyage, запросило керівників українських турагенств на саме вістря Синайського півострова, щоб "похизуватися" найбільшим в курортному місті Шарм-ель-Шейху готельним комплексом DOMINA CORAL BAY.



"Можна з вами?"

"Чому б і ні!"

Чотири години літу - і, будь здоровим, країна Єгипет у мене під ногами.

"Наші" виявилися, ледве після прильоту я відправився шукати Червоне море.

Ніч. Спуск до води. Поліцейські. На березі - парочка. Підходячи ближче, чую: "Интересно, а почему запрещают купаться ночью?". "О, росіяни!", вигукую. Відповідь чудно проста: "А кто еще в четыре утра к морю потянется?!".

До речі, серед тих, хто бродить Єгиптом ночами, дійсно переважали росіяни. Часто на веселі. Де вони брали випивку в країні, де релігійні канони ісламу зобов'язують стримуватися від алкоголю (а за наркотики - просто смертна страта, незважаючи на громадянство) для мене спочатку було загадкою. Зрозуміло, ми й самі "затарились" в DUTY FREE спиртним. Але воно ж має здатність швидко закінчуватися…

В магазинах не знайдеш. У барах пляшка пива вартує від 20 єгипетських фунтів (близько трьох доларів) і вище. Говориш "пядисяшку, пліз" - не розуміють, "фіфті мілілітрс" - також. Пригадав - "ту дрінкс". Питає, мовляв, що додати. "Клір, - кажу, - онлі горілка". Перекрутило злегка людину, але приніс. Записав за це сім доларів…

Але наші люди в біді не залишаться. Пройшла чутка що в DUTY FREE сусіднього міста Наямо Бей протягом 48 годин після прибуття ще можна придбати спиртне. Туди поїхала група…

До речі, чимало путівників не рекомендують пропонувати випивку місцевим. Це, дивлячись як пропонувати. І де. У бедуїнському селі вам може і переріжуть горло. А в Корал Бей полісмен, який спостерігав як ваш покірний слуга "сотоварищи-соподруги" жваво відтанцьовував у барі, на щиру пропозицію "Дрінк за Юкрейн енд Іджипт. Юкрейн - гуд і Іджипт - також гуд" тільки посміявся, хоча й відмовився. А під ранок, під романтичної зустрічі світанку над Червоним морем з'явився на гірці і покликав: "Алекс". Ну все, думаю, за аморалку "посодют". Адже відкритий вияв почуттів до дам засуджується Кораном плюс все той же алкоголь. (Тут же пригадалося як в процесі концерту групи "ВВ" (вони тут кліп знімали) в клубі "Смайлс" я виніс дівчину на руках на вулицю - полісмена перекрутило. Приятель, вибачаючись, пояснив, мовляв, "лав фореве" у них і терпіти не можуть). Ні, виявляється цього разу полісмен лід приніс. Безкоштовно. Бачите, заповажав за патріотизм та інтернаціоналізм. Взагалі, погуляти і на батьківщині можна. А тут треба дивитися.

Мабуть найбільш яскраве враження від Червоного моря - дайвінг-центри. Риби дійсно красиві. І доброзичливі. З цікавістю підпливають до вас, але не переходять етично допустимі межі. Але спокійно милуватися красою не цікаво. Треба обов'язково з нею зріднитися. Ваш покірний слуга намагався піймати за хвоста декого. Погнався за електричним скатом. Хоч і був в ластах, змагання виграв скат. На щастя. Адже в результаті вимушений був звернутися в клініку з опіком.

Лікар, оглянувши почервоніня, поміряв тиск, послухав дихання і, прописавши крем, коротко сказав "ітс о'кей". На виході - цей прийом вартував 25 доларів.

Чи не тому і забороняють купатися вночі? Адже крім різнобарвних мирних рибок поблизу плавають і скати, і мурени, і акули. А вночі їсти особливо хочеться…

Ще сувеніри купити треба. Тільки торгуватися треба. Національний звичай такий. На людину, що купує товар за запропоновану суму, дивляться услід як би навіть з презирством. Налаштовуйтеся відразу: третину від запропонованої суми відкидаєте - і на отриману ціну орієнтуєтеся. А якщо ви до того ж ще і велика світловолоса блакитноока дівчина, то вам можуть поступитися лише за третину ціни. "Бакшиш" (чайові) в цьому варіанті цілком замінить "повітряний поцілунок".

Не можна пити воду з-під крана ("істинним росіянам" можна - але з горілкою). Навіть в готелі Корал Бей вода виглядала дещо дивно. Кращий варіант - BARAKA. Проста вода, як свідчить етикетка - "natural water". Дійсно - натуральнішої не буває. Лише вартує дещо незвично. Уявляєте, на сніданок дають склянку соку. А ось в обід, після надзвичайно солоного моря (після першого ж занурювання з незвички здається, що потрапив у кислоту - випалює все слизове на тілі: ніздрі, очі, піднебіння і навіть вуха починають пекти) і 40-градусної спеки дуже хочеться пити. А в обід водичка вже за грошики. Ну заплатив долар за 300 грамів "ватер". А більше - шкода (вдома ж цього "неміряно"). А далі - "заспокоюєшся" дине- та грушоподібними плодами.

Ще одна порада. Коли хочете узяти таксі, чітко і відразу домовляйтеся про ціну. І твердо. Захотілося одного разу нам відвідати бар у житловому місті Наяма бей - сторгували машину за 30 фунтів. Назад, натанцювавшись, піймали мікроавтобус і зі словами "поїхали в Корал", зручно розташувалися на сидіннях і розслабилися. Посеред дороги (а навколо глибока ніч і піски) водій "пригадав" розцінки за проїзд.

І таким тоном, який не терпить заперечень. Мовляв, не подобається, тут висаджу, і сам машину розвертає. Довелося "плакатися" - студенти на практиці, гроші закінчилися, таке-сяке. Так що, дядько довези, за ту ж тридцятку, тому як більше все одно не буде.

"Бакшиш" (чайові) треба давати. І не п'ять доларів, як дав один з наших туристів, збуджений видом пальм, а цілком вистачить і пари фунтів (частка долара, нагадаю). Хоч також є варіації. Ваш слуга, повертаючись уранці з дівчиною в номери на таф-тафі (це відкритий мікроавтобус такий, що курсує по готельному комплексу, називається так аналогічно з криками погоничів верблюдів), і виявивши в кишені тільки велику суму, розплатився презервативом. Водій розуміюче почав посміхатися…

Фотографувати в релігійних спорудах не можна. Безкоштовно -точно. Вихід простий: відключіть спалах - світла в таких закладах досить для плівки чутливістю 400 одиниць. Фотоапарат підіймайте не до очей, а на рівні грудей. І натискаєте на спуск "просто так". Як радять ті ж путівники, у людини, яка сподобалася на вулиці, треба обов'язково спитати дозвіл на фотозйомку. Але тоді ви, цілком ймовірно, взагалі залишитеся без знімків. Коран забороняє зображати людей, тому багато місцевих мешканців (до обслуговуючого персоналу Корал Бей це не відноситься - тут вже звикли) починають обурюватися і кричати, ледве углядівши об'єктив, направлений у їхній бік. Поважайте почуття людей - фотографуйте їх також непомітно.

Загалом в Шарм-ель-Шейху можна відчувати себе як удома. Голодним на "шведському столі" залишитися неможливо.

Попереду - море, позаду - верблюди … А сала, як це не банально звучить, не вистачало. Не можна тут. А гостростей, від яких з незвички печія - навпаки можна скільки завгодно. У гостях добре, а вдома спокійніше!