This version of the page http://abetka.ukrlife.org/skorop.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-24. The original page over time could change.
Весела Абетка. Читанка МАЛИЙ ІСТОРИК ІВАН СКОРОПАДСЬКИЙ

МАЛИЙ ІСТОРИК

ІВАН СКОРОПАДСЬКИЙ

Ще перед битвою під Полтавою цар Петро наказав обрати на місце Мазепи іншого гетьмана. Тож москалі примусили частину козацької старшини та рядового козацтва з'їхатися у Глухові, там оточили їх військом і наказали провести вибори.
Цар потребував цих виборів, щоб баламутити людей, ніби-то москалі не є ворогами України, а тільки карають однодумців Мазепи. Таким чином у 1708 році гетьманську булаву одержав полковник Іван Скоропадський, людина похилого віку і слабкої волі.

Народжений у місті Умані в козацько-старшинській родині, Скоропадський здобув добру освіту у Київському колегіумі й досить швидко зробив військову кар'єру. Сам Мазепа шанував його і навіть готував собі за наступника. Та у визвольному повстанні проти москалів Скоропадський не підтримав Мазепу, можливо через те, що передбачав поразку і виявив належну обережність, а швидше, не тратив віри в те, що під російською владою Україна зможе втриматися.

І ось тут у Глухові, де зібралася рада, було завдано першого удару українській автономії, якого досі Україна не знала. Гетьмана було вибрано, він склав присягу, але цар відмовився затвердити нові пункти, запропоновані І. Скоропадським, і навіть не видав грамоти на затвердження гетьмана. Уперше біля особи  гетьмана встановлювався офіційний резидент-наглядач. В його обов'язки входило перестерігати будь-які прояви політичного невдоволення російським пануванням, а винних ловити, стежити, щоб не відновилася Запорозька Січ. За наказом царя в Україні вводилася таємна політична поліція - "московське ярмо" ставало явним.

Черговим наступом на українську державність була царська грамота, видана 22 січня 1715 р., якою гетьмана остаточно позбавлено усіх прав. Народові було заявлено, що це для його ж блага. Так чинили всі російські сатрапи від царів до більшовиків і комуністів: знищуючи свободу, вони декларували, що чинять це в інтересах простого народу.
Хоча всі вважали І. Скоропадського прихильником царя, проте він щиро бажав добра Україні і дуже вболівав за долю народу. Однак за наказом російського сатрапа змушений був висилати козаків на тяжкі роботи у Московщину, де вони копали канали, будували нові твердині й гинули на будові нової російської столиці Петербурга. Цар щораз більше засилав в Україну московського війська, наділяв українськими землями чужинців, котрі допомагали йому у війні з Туреччиною.
У січні 1722 року старенький гетьман вибрався з кількома старшинами до Петербурга просити царя, щоб дав полегшу Україні та дотримував тих умов, що їх підписав ще цар Олексій з гетьманом Хмельницьким у 1654 році, коли Україна вперше входила в союз із Московщиною. Та це прохання лише розлютило царя Петра, і він заявив, що жодних вольностей не дасть, а ще встановить окрему раду, так звану "Малоросійську колегію", яка управлятиме Україною спільно з гетьманом, бо йому не довіряє. Незабаром таку раду було створено, а її головою призначено московського генерал-майора С. Вельямінова. Через декілька днів вийшов ще один царський указ, згідно з яким Україна позбавлялася прав на стосунки з іноземними державами і входила в Росію як її область. Це було страшним ударом для старого гетьмана. З липня 1722 року він помер. Поховано його у Глухові.

Робімо висновок: служити поневолювачу це знищити себе.

За Іваном Петренком

До змісту "Малий історик"

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.