Микола Носов
ЖИВИЙ КАПЕЛЮХ
Оповідання

Котик Васько сидів на підлозі біля комода й ловив мух. А на комоді, на
самісінькому краю, лежав капелюх. І ось Васько помітив, що одна муха сіла на
капелюх. Він як підстрибне - і вчепився кігтями за капелюх. Капелюх
зісковзнув з комода, Васько зірвався і як полетить на підлогу! А капелюх -
бух! - і накрив його зверху.
А в кімнаті сиділи Володя і Вадик. Вони розмальовували картинки і не бачили,
як Васько потрапив під капелюх. Вони тільки почули, як позаду щось гепнулось
- впало на підлогу.
Володя обернувся і помітив на підлозі біля комода капелюха. Він підійшов,
нагнувся, хотів підняти капелюх і раптом як заверещить:
- Ай-ай-ай! - і кинувся вбік.
- Ти чого? - запитує Вадик.
- Він жи-жи-вий!
- Хто живий?
- Ка-ка-пе-пелюх.
- Що ти! Хіба капелюхи бувають живі?
- По-по-дивися сам.
Вадик підступився ближче і почав розглядати капелюх. Раптом капелюх поповз
прямісінько до нього. Він як заверещить:
- Ай! - і плиг на диван.
Володя - за ним.
Капелюх виповз на середину кімнати і зупинився. Хлоп'ята дивляться на нього і
тремтять від страху. Тут капелюх повернувся і поповз до дивана.
- Ай! Ой! - заверещали хлоп'ята.
Зістрибнули з дивана - і бігом з кімнати.
Прибігли на кухню і двері за собою зачинили.
- Я п-пі-ду! - каже Володя.
- Куди?
- Піду до себе додому.
- Чому?
- Капелюха бо-бо-боюсь.
Я уперше бачу, щоб капелюх по кімнаті ходив.
- А може, його хто-небудь за мотузочок смикає?
- Ну, піди подивися.
- Ходімо разом. Я візьму кочергу. Якщо він до нас полізе, я його кочергою
стукну.
- Зачекай, я теж кочергу візьму.
- Та в нас другої кочерги немає.
- Ну, я візьму лижну палицю.
- Вони взяли кочергу і лижну палицю, прочинили двері
і зазирнули до кімнати.
- Де ж він? - питається Вадик.
- Он там, біля столу.
- Зараз я його як трісну кочергою! - каже Вадик. - Нехай лиш підлізе ближче.
Але капелюх лежав біля столу і не рухався.
- Ага, злякався! - зраділи хлоп'ята. - Боїться лізти до нас.
- Зараз я його злякаю, - сказав Вадик.
Він почав стукати по підлозі кочергою і вигукувати:
- Ей ти, капелюх!
Але капелюх і не поворухнувся.
- Давай наберемо картоплі і будемо в нього картоплею влучати, - запропонував
Володя.
Вони пішли на кухню, набрали з кошика картоплі
і почали жбурляти нею в капелюх. Жбурляли, жбурляли, нарешті Вадик влучив.
Капелюх як підстрибне вгору!
- Няв! - закричало щось.
Глядь, з-під капелюха показався сірий хвіст, потім лапа, а потім і сам котик
вистрибнув.
- Васько! - зраділи хлоп'ята.
- Напевно, він сидів на підлозі, а капелюх на нього з комода упав, -
здогадався Володя.
Вадик ухопив Васька і давай його обнімати:
- Васько, любенький, як же ти від капелюх потрапив?
Але Васько нічого не відповів. Він тільки пирхав і мружився від сонячного
світла.

Переклад з російської Данила КОНОНЕНКА.