Мово рідна,
Слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.

Як ту мову мож забути,
Котрої учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?

Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми ж до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;

У тій мові ми співали:
В ній казки казали.
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог карає.

Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.