Володимир Каплун
РІДНА МОВА - БОЖИЙ ДАР

Щиглик-батько щебетав -
щигленяток научав:

"Щоб належну гідність мати -
рідну мову треба знати!

Від непам'ятних ще літ
Бог створив цей гарний світ,
всій пташині поосібно
дав ось мову власну, рідну...

Й кожна із пташок отих
до своїх діток малих
щебече щодня свобідно
лиш на мові своїй, рідній!

Перепілка: "Під-пі-літь..."
Ластівочка: "Фіть, фіть, фіть..."
"Цір" - горобчик повторяє,
а зозуля: "Ку-ку" знає.

"Тьох-тьох" - кличуть солов'ї.
"Кру-кру" - дужі журавлі.
Чайка скиглить, ніби плаче,
а ворона сумно кряче.

Так ось, бачте, - вся пташня
Розмаїто і щодня
мовою своєю кожне -
славословить Ім'я Боже!"

Тож затямте, діточки,
не як будь-котрі пташки,
але так, як мама й тато,
ви повинні щебетати!

Запитаю й вас, батьки,
чи ж ми гірші за пташки,
що з дітьми у власнім домі
розмовляєм по-чужому?

Вина цього - лиш у вас!
Та ж писав Кобзар-Тарас,
щоб чужого научатись,
але свого не цуратись!

Приклад з щиглика беріть -
і вже з перших днів (не літ)
до дітей своїх з любові
говоріть на рідній мові!

Рідна мова - Божий дар,
що нам дав всесвіту Цар!
Рідну мову треба знати,
шанувати і плекати!