This version of the page http://abetka.ukrlife.org/love.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-24. The original page over time could change.
Весела Абетка.УКРАЇНСЬКІ КАЗКИ ЯКА ЛЮБОВ НАЙЛІПША

ЯКА ЛЮБОВ НАЙЛІПША

Українська народна казка

Жив Поганий цар. Мав він трьох дочок. Хотів знати, як його дочки люблять, тому покликав дівчат до себе:
- Котра з вас як мене любить?
Старша каже:
- Я вас люблю так, як цукор.
Каже середуща:
- Я вас люблю так, як хліб.
Каже наймолодша:
- Я вас люблю так, як сіль.
Розсердився цар на молодшу дочку та й прогнав її з дому.
Бідолашна дівчина пішла, плачучи, горами, лісами й полями. Ходить по світу, не має, небога, де голову прихилити. Зустріла раз вона стару жінку.
- Чого ти, дівчино, так гірко плачеш?
- Як мені, бабуню, не плакати, коли було нас три у батька, а мене він прогнав.
- Та чому тебе прогнав?
Розповіла дівчина, як старий цар покликав їх до себе, як питав їх і що вона сказала.
- Не плач, не журися! Йди до мого брата! Будеш у нього добре жити.
- А як я його знайду?
- А так. Підеш до лісу, побачиш велике озеро, коло озера - хату, а в хаті мій брат.
Пішла дівчина до лісу. Справді знайшла велике озеро, коло озера красну хату. На дворі побачила чоловіка.
- Чи ви мене не взяли б до себе служити?
- А чому ні? Служницю мені треба...
Так дівчина залишилася в лісі.
Одного разу вона прала білизну і якось непомітно загубила з пальця дорогий перстень. Та до озера ходив купатися царський син, побачив він перстень - вода його принесла, - підняв і думає собі: "А чий він може бути? Хто його мав на руці?"
Зайшов царський син до хати в лісі. Дивиться, а тут сидить засмучена красуня дівчина.
- Чого ти, дівчино, така сумна? - питає.
- Та як мені не сумувати, коли я загубила перстень?
Царський син вийняв перстень і показав їй.
- Ой, перстень мій! - скрикнула радісно дівчина.
Парубок надів їй персня на палець, усміхнувся до неї привітно і промовив:
- Ходи зі мною! Ти моя суджена. Дівчина хоче йти з ним, бо парубок теж красивий, а господар каже:
- Чекай, я тобі за добру службу мушу добре віддячити.
Поклали слуги на віз багато добра і запрягли до воза коней.
Повінчалися молоді й покликали на весілля велику громаду людей. Прийшов і Поганий цар.
Наречена наказала куховаркам наготувати вареного і печеного, та щоб нічого не було посолене. Несолену страву подали Поганому цареві.
- Що таке? Чому тут нема солі? - розсердився Поганий цар, кинув ложку і пішов з-за столу.
Наречена підійшла до батька й каже:
- Світлий царю! Ви не любите несолену страву? А чи пам'ятаєте, як ви свою молодшу доньку прогнали з дому за те, що вона вам сказала: "Я вас люблю так, як сіль"?
Цар тільки тепер упізнав свою доньку. Він розцілував її і почав просити, щоб вернулася додому.
Летів через високі гори сірий горобець, а цій казці - кінець.

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.