БАТЬКІВСЬКІ КЛОПОТИ

1. Маленькi дiти: завчасна підготовка до школи

Чи можна вважати дитину не готовою до школи?
На жаль, таке трапляється. Дитинi час iти до школи, а вона не всi звуки
вимовляє, не може правильно побудувати нескладну фразу. Якщо мова у дитини
надто кваплива, це свiдчить про пiдвищену збудливiсть, ослаблення нервової
системи. А пiд впливом якоїсь психiчної травми це може призвести, зокрема, до
заїкання.

Для нормального мовного розвитку малятi необхiдно постiйно спiлкуватися з
близькими. Мова дорослих має бути спокiйною, виразною, звичайно ж, грамотною.
Адже дитина до школи повинна чітко вимовляти геть усi звуки, знати букви.

Ту чи iншу затримку в розвитку малюка часто-густо ми пояснюємо рiзними
негараздами: економiчними, екологiчними тощо. I дуже неохоче визнаємо, що
виннi в усьому самi батьки. Коли у дитини проблеми з мовою, пригадайте, чи
часто ви з нею «дiлили кашку», згинаючи пальчики. Так-так, мова йде про гру
«Сорока-ворона», котра дiткам кашку варила.

Вченi стверджують: якщо у вашого малюка проблеми з мовою – у нього, як
правило, пальчики незграбнi, вiн погано тримає ложку, не вмiє защiбати
ґудзики. До чого тут пальцi? Справа в тому, що головний мозок, пальцi й
артикуляцiйний апарат тiсно взаімопов’язанi. Тому, щоб навчити дитину чiтко
вимовляти слова, треба зробити її пальчики вправними. Як?

1. Подаруйте набiр пластилiну, з якого малюк вилiпить усе, що захоче: кульки,
черв’ячки, колобки, ковбаски.

2. Нехай складає літери, маленькі фiгурки.

3. Учiть з дитиною алфавiт «на пальцях»; називайте літеру i згинайте мiзинчик, а потім безіменний пальчик i т.д.

4. Привчайте малюка робити будь-яку справу однiєю рукою, незалежно вiд другої.

5. Дитинi корисно iз заплющеними очима водити руками по шершавiй поверхнi
(жорсткий папiр, камiнцi).

6. Спонукайте малюка частiше рухати великими пальцями: в бiк, по колу, торкатися ними долоньки.

7. Пренесе хорошi результати гнучка кисть руки. Для цього корисна така зарядка: поперемiнно стискаємо кулачок на однiй руцi i розслабляємо, потiм – на iншiй. Вправу дитина виконує разом із вами. Потiм розсуньте пальцi вiялом, «походiть» пальчиками по столу.

8. Щоденно робiть дитинi (i собi також) масаж пальчикiв, починаючи з мизинця.
Натискайте на фаланги пальчикив – це полiпшить розвиток мозгу. Постукайте
пучками своїх пальцiв по пальчиках дитини. Опiсля постукайте пальцями дитини
по столу. Обов’язково обома руками.

Читання та придумування казок допомагають малятi познайомитися з навколишнiм
свiтом, розвивають память – зорову й слухову, поповнюють словниковий запас. У
дитини пробуджуються допитливiсть, уява, фантазiя. Її естетичний смак формується завдяки iлюстрацiям. Стара добра казка навчає спiвчувати героям.

Пiзнiше читайте складнiшi книжки – iз загадками, головоломками, задачами.
Вони стають чудовою гiмнастикою для розуму.

Дитину треба зацiкавити книгою, не пiдганяючи, не вдаючись до примусу.
Добирати лiтературу треба таку, вiд якої малюковi було б важко вiдiрватися, яка б вiдповiдала його вiковi та вподобанням. Книга має нести щось нове, не вiдоме ранiше. А читання (спочатку разом з мамою чи татом) приносить радiсть.
Можна вдаватися до хитрощiв, запропонувавши: «Я читатиму майже всю сторiнку, а ти лише заголовок». Або: «Я митиму посуд, а ти читатимеш уголос для нас обох». Так дитина вчитиметься читати швидше, i їй це буде цiкаво. А звичка читати поступово закрiпиться. Психологи запевняють: починати читати дитинi слiд ще з колиски: i казки, i класичну поезiю. Це вiдкладається у пiдсвiдомостi. Трохи згодом, десь до рокiв 2-х, варто давати малятi книжки-гармошки iз твердими обкладинками та сторiнками.

Коли дитина вчиться говорити, вона називає й переповiдає побачене. Привчайте
дитину зразу до акуратностi, щоб згодом не перейматися через зiпсований том з
повного зiбрання творiв улюбленого автора.

Три-чотири роки – вiк «чомучок» – найкращий час для прищеплення любовi до
читання. Малятi цього віку вже цiкаво i доступно чимало. Зокрема, iлюстрована
дiтяча енцiклопедiя. Трохи старшi дошкiльнята полюбляють казки та вiршi, якi
легко вивчити напам’ять, а потiм починають «читати», водячи пальчиками по
рядках.

У першому класi цiкавiсть до книжки подекуди спадає: надто багато нових
вражень.

Заохочуйте дитину новинками. Саме в цей період виришується, вiддаватиме вона
перевагу телевiзору чи книзi.

Десятирiчних приваблюють розповiдi про однолiткiв, тварин, якiсь пригоди. Ви
маєте впливати на формування смакiв та iнтересiв вашої дитини. В цьому
допоможе книга.

Якщо й потому зацiкавленiсть книгою не виникає, час втрачено. Але не
безнадiйно. Влаштовуйте при дитинi дискусiї щодо прочитаного, «випадково»
залишайте свою книгу розкритою на найцiкавiшому мiсцi i уважно вислуховуйте
дитину, коли вона переповiдає прочитане i пробуджуйте в нiй читацький
iнтерес.

Віра Листопад

Як продовження до попередньої статті пропонуємо вам найпростіші та
найважливіші вправи для занять з пальчиками дитини 3 – 5 років. На сьогодні
провідними методистами доведено, що, розвиваючи дрібну моторику у дитини, ми
пришвидшуємо її розумовий розвиток.

* * *

Одного разу стали вряд
Малесеньких п’ять поросят.
По черзі хвостиками крутять,
В калюжі воду каламутять.
! Робляться обертальні рухи кожним пальчиком окремо, інші пальці в цей час зжаті в кулак. Потренуйтесь на обох ручках. Якщо дитині важко зрозуміти завдання, покажіть, як це робиться.

* * *

Ой, що це сталося з котами?
Вони зчепилися хвостами
І тягнуть кожен у свій бік,
Чекають, щоб суперник втік.
! Зчеплюються спочатку два великих пальця (ніби гачки), потім два вказівних і т.д. Треба з силою тягнути пальчики.

* * *

Спить у річці крокодил,
Він знемігся, він без сил.
Важкувато їсти, спати,
Часто ротик роззявляти.
! Робляться з’єднуючі-роз’єднуючі рухи вказівним і середнім пальцями, ніби крокодил відкриває і закриває пащу.

* * *

Два сусіда-павучка
Миттю дали дмухача,
Бо до них у павутини
Впали дві важкі краплини –
І стрибають, і регочуть,
І злетіти в небо хочуть.
! Спочатку робляться хаотичні постукування пучками пальців на площині (бігають павучки), кисті рук підняті. Потім робляться різкі «стрибки» вгору одночасно всіх пальчиків на обох ручках (стрибають краплинки).

* * *

Сперечались дві ворони,
Сидячи в дубовій кроні:
Хто у лісі головніший,
Хто у лісі красивіший?
Як ворони не крутіть,
Ви залишились в хвості.
! Скласти кисть руки у вигляді дзьоба: зверху – з’єднані чотири пальці. А знизу – великий палець. Нехай діти спробують відкривати і закривати «дзьоб».
Виконувати обома руками по черзі.

* * *

Два цапочка посварились,
Міцно ріжками зчепились.
Після раунду такого
В них залишилось по рогу.
! Випрямити вказівні пальці і мізинці на обох руках, інші пальці зігнути.
З’єднувати «ріжки» – вказівний палець із вказівним, мізинець із мізинцем

* * *

Рахувала мама-квочка
Кожного свого синочка:
«Перший, другий, третій, п’ятий.
Де ж четвертий мій, завзятий?»
Віднайшовся, сам прибіг,
Аж звалив курчаток з ніг!
! Вказівним пальцем правої руки загинати кожен палець лівої руки. Потім зжати всі пальці в кулак і різко розпрямити.

* * *

Золотава бджілка влітку
Не минала жодну квітку,
Працювала, аж зморилась,
З нами медом поділилась.
! Вказівним і великим пальцями правої руки притискати пучку кожного пальця лівої руки.

* * *

Штовхались хвостами настирливі раки
І рухались боком, і сунулись задки.
Ніхто не хотів з них податись вперед -
Їх лиска спіймала й втікла в очерет.
! Максимально розтягується відстань між великим і вказівним пальцями, притискаються вказівними і великими пальцями дві долоні.

* * *

Йшов до зайчика злий вовк,
Рахував він кожен крок.
До ста кроків він дійшов
І забув, куди ішов.
! Стулити в кулак великий, безіменний і мізинець, а вказівним і середнім пальцями робити кроки в повітрі або на поверхні.

* * *

У морі загублена мушля лежала,
Хто жив в ній? Чому хатка ця пустувала?
У мушлі забули блискучу перлину.
Роздивимось, дітки, її хоч хвилину.
! Стулити долоні у вигляді пригорщі, розкривати і закривати їх, ніби це стулки мушлі.

* * *

А близнята кажани
Роблять справи навпаки:
Догори ногами сплять,
Головою вниз їдять.
! Кисті рук з’єднати тильними сторонами і направити пальцями донизу, плескати
тильною стороною пальців, ніби крилами, не відриваючи зап ястки один від одного.

* * *

Лапки й рученьки хороші!
Їх погладити ми хочем.
Лунко плещемо в долоні,
Що аж пальчики червоні.
! Діти спочатку гладять свої ручки, а потім завзято плещуть у долоні.

Бажаємо успіхів!

Ірина Русина

2. Таке знайоме незнайоме.
Про добру Лелю, капусту, зірки і Чумацький шлях

Ще в утробі матері людина починає пізнавати світ. Розмовляючи зі своєю дитинкою, майбутня мама поступово привчає її до своєї мови й інколи навіть не здогадується про те, що тим самим вона прилучає маля до рідної мови та культури, втаємничує його у секрети слова. А дитина, виростаючи, зберігає у своїй підсвідомості всю приховану інформацію, закодовану в таких звичних для неї словах.

Вивчення нової мови – це пізнання ще одного світу. Адже філософами давно доведено, що світ – це насправді не об’єктивна реальність, а те, як ми його сприймаємо. Тобто скільки людей – стільки світів. А сприймаємо ми усе крізь призму мови, яка об’єднує своїх носіїв у єдине замкнене коло. І навіть якщо вийдеш з цього кола, опинившись в іншомовному середовищі, то неодмінно потрапиш в інше.

Мова – єдина знакова система, з допомогою якої людина отримує нові знання.
Але як і будь-яка інша знакова система, мова в закодованому вигляді містить певну інформацію про своїх носіїв, їх історію і культуру. Будь-яке явище інтерпретується представниками різних націй по-різному. Наприклад, першу весняну квітку з тендітними білими пелюстками українці називають підсніжником, англійці – «сніжною краплиною», німці – «сніжним дзвіночком», і кожна назва по-своєму гарна.

Це «правило» стосується також носіїв близькоспоріднених мов, якими є українці і росіяни. Наприклад, дитяча приказка «Не кажи журавлики, бо будеш журиться, а кажи веселики – будеш веселиться» налаштовує на оптимістичне ставлення до життя. Те саме можемо сказати і про власне українську назву райдуги «веселка». Назви звичайних побутових предметів часто мають приховану внутрішню форму, тому їх переклад іншими мовами значно ускладнюється, оскільки при цьому втрачається властива цьому слову конотація. Спробуйте без втрати значення перекласти російською український «рушник» або українською російське «облако». Ну як, не вийшло? Отож-бо.

Світ для дитини повен нерозгаданих таємниць. Не бійтесь і не шкодуйте часу на те, щоб пояснити малечі складне і незрозуміле. А скільки цікавого приховує в собі мова! Майже за кожним словом – ціла історія або казка.

Наприклад, зірки – це срібні цвяшки, які колись давно були забиті в небо, щоб воно не впало. А найбільший цвяшок – то Полярна зірка, навколо якої немовби крутиться все небо. Свої уявлення про світ давні слов’яни закодовували у звичних словах, адже діалектні українські «звіздар» і «гвіздок» мають спільне походження. Колись у давнину небо розірвалося, але дбайливі пращури швиденько зшили його. Після цього залишився шов, який і досі називають Чумацьким шляхом. А може, йшла між зірок зоряна дівчина і несла мамі молоко, але дорогою задивилася, як Вероніка чеше срібним гребінцем своє срібне волосся, і ненароком перекинула глечик. Так слід від молока і залишився назавжди на зоряному небі.

Якщо малеча починала вередувати, їй розповідали про очеретяників, які живуть у болотах, або волохатих лісовиків, що затанцьовують пізніх лісових «гостей» до смерті. А ще дітлахи захоплено слухали, як живе водяник зі своєю русалкою, як весело вони грають у піжмурки, ховаючись між очеретом. Ясної місячної ночі русалки виходять на берег чесати довгі розкішні коси і так зачаровують випадкових подорожніх своєю красою, що той, хто зустріне їх хоч раз, не зможе більше жити на білому світі.

Не соромтеся співати колискові. Тихий ніжний мамин голос для дитини кращий і
солодший за будь-який витончений оперний спів. Та й колискових українських –
на будь-який смак: і про котиків, і про зозуль, і про лелек. Співаючи дитині, ви навчаєте її мови, адже колискові розповідають про звичне життя, побутові предмети, тварин, рослинний світ, та й слова у колискових прості, легкі для запам’ятовування. Вони якнайкраще відображають народне світобачення, культуру, звичаї, розповідають про місцеву флору і фауну: «Ой люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котику-коточку, не ходи в садочку». Звичайно, у маляти може бути улюблена пісня, але не варто «зациклюватися» на одній. Урізноманітнити репертуар допоможе збірничок, а може, ви й самі пам’ятаєте ті колискові, які співали вам мама і бабуся. Згадали? Отак і ваша дитинка колись буде згадувати і співати колискові вашим онукам. Але це буде потім.

Розповідаючи допитливому маляті про те, звідки воно з’явилося, розкажіть про добру Лелю. До всіх батьків, які дуже хочуть мати діточок, вона посилає своїх птахів – лелек, і ті приносять малят просто додому. Ймовірно, з ім’ям давньої богині слов’ян пов’язана і назва дитячої люльки. До речі, знаходити малят у капусті почали значно пізніше, і стосувалося це, як правило, позашлюбних дітей. Нічого дивного тут немає, адже капуста – овоч «іноземний», прийшлий на нашій території.

Але найголовніше молодим і майбутнім батькам пам’ятати, що вони є найавторитетнішим прикладом для своєї дитини і від них залежить, як потім буде ставитися їх маля до своєї мови та культури. Скількома б мовами не володіла людина, головною у її сприйнятті світу завжди буде рідна. Бережіть свою маленьку лялечку – найдорожчий подарунок доброї Лелі.

Юлія Коротич

3. Ми над зошитом схилились...

Уміння писати чітко й гарно цінували ще давні греки, назвавши гарний почерк «каліграфією». Це вміння у пошані й нині – на всіх континентах, у всіх країнах. Почерк, довели вчені, пов’язаний з характером і психічним станом людини. І за почерком можна багато дізнатися про кожного, тому й вивчає його особливості наука графологія. Без неї не обходяться сучасна психологія, медицина, криміналістика.

Відколи ж навчати письму?

Починати можна вже з п’яти років. Та деякі педагоги стверджують: краще це робити в школі під наглядом учителів. І те, що «руху слід підготувати заздалегідь», визнають усі без винятку.

Як саме? Якщо маля гарно малює, вміє провести чітку лінію – це вже добре. А коли акуратно обводить ті ж таки малюнки (чи й літери) – ще краще.

Підготовкою до успіхів у письмі є й ... читання. Адже правильно написати незрозумілі, невідомі слова не можна. Отож, батьки мають подбати про збагачення словникового запасу дитини, бо розвиток її розумових здібностей напряму залежить від того, наскільки правильною, емоційно насиченою є її мова.

Малюк – лівша. Чи перевчати його?

Загальновідомо, що ліва півкуля мозку відповідає за мову, абстрактне мислення, а права – за образне мислення, художні здібності. Та, вважають фахівці, народжується дитина з двома... правими півкулями. І одна з них починає «лівішати», коли маля вчиться розмовляти й усвідомлювати себе самого у міру розвитку особистості. Коли активніше розвивається ліва півкуля,
«ведучою» стає права рука. І навпаки. А у деяких людей жодна з півкуль не
домінує.

Лівші, як правило, відрізняються від своїх «праворуких» однолітків. Це емоційні, художньо обдаровані діти. Вони добре малюють і ліплять, мають гарний музичний слух. Та водночас не так швидко оволодівають процесами мовлення, виявляють упертість і непослух, бувають плаксиво-дратівливими.

Як поводитися з такою дитиною:

– не перевчати її, не насміхатися. Навпаки – бути чутливими і доброзичними, впертість завуалювати якоюсь грою, заохочувати успіхи, підбадьорювати, не намагаючись зробити з дитини вундеркінда;

– не ставити завищених вимог;

– не порівнювати її успіхів із успіхами інших дітей;

– не підкреслювати «унікальності» дитини при знайомих чи сторонніх людях: таких дітей, як ваша, чимало. Створити таку атмосферу в сім’ї, щоб малюк був упевнений – його люблять, ним пишаються.

Допоможемо першокласнику

Головне – привчати до самостійності. Нехай пише сам. Поки що невміло. Але ж
згодом будуть успіхи. У перший місяць навчання, коли школяр виконує домашнє
завдання, не завадить посидіти десь неподалік. Але не поруч. Не для того, щоб
підказувати чи гримати, а щоб дитина не почувалася сам на сам із ще заважкою
для неї роботою. А для того, щоб простежити, чи малюк своєчасно сів за уроки,
правильно поклав зошита, чи не сутулиться...

До речі, у першому класі доцільно виконувати домашні завдання у такій послідовності: математика, читання, опісля – письмо.

Досить часто діти пропускають чи переставляють літери. Зробіть з дитиною попередній аналіз слів: скільки там звуків, букв, які склади? Відразу ж привчайте писати не по буквах, а по складах. І звірятися з підручником.

Привчайте до акуратності

Почнемо з оформлення зошита. На кожній сторінці мають бути червоні поля
(завширшки 2,5 см).

Неправильно написану літеру закреслюють косою лінією. Над нею пишуть правильну. Ціле речення – тонкою лінією, і якщо там є вільне місце, пишуть як слід; коли нема, треба акуратно написати правильні рядки над неправильними.
Не можна виривати аркушів. Новий зошит починають лише потому, як списано
попередній.

Візерунки підсвідомості

Учителька сина поскаржилася, що він неуважний. Мовляв, під час пояснення нового матеріалу не слухає, а малює трикутнички, квадратики...

Олег же тільки знизує плечима: «Мені так легше зосередитись».

Усе, що рука механічно вимальовує на папері, насамперед, сповнене глибокого змісту. Це відбиток того, що відбувається у підсвідомості.

Що саме?

Геометричні фігури свідчать про швидке засвоєння почутого й прагнення використати його раціонально, про вимогливість до себе і до інших.

Квіточки малюють ті, хто жадає душевної рівноваги, миру й спокою у сім’ї, але мало для цього робить. Таким людям треба бути активнішими й пам’ятати: щоб вижити, слід боротися.

Обличчя. Перевагу саме їм надають наділені почуттям гумору, здатні активно спілкуватися.

Ґрати. Певно, людина перебуває в полоні своїх складних проблем та турбот.

Зірочки. Це ще не «зіркова хворо ба», а тільки прагнення чогось досягти, скажемо, зробити блискучу кар’єру.

Зубчики. Поради для дітей, які малюють саме ці візерунки: не приймайте близько до серця неприємності, не ображайтеся безпідставно. Не дратуйтеся. Не «ковтайте» образ. З’ясовуйте стосунки, не конфліктуючи. І «скидайте» негативну енергію, займаючись спортом.

Бажаємо успіхів.

Віра Листопад

Для Дому та Сім’ї