Кирило Кожумяка та Змій Слухати у виконанні
диктора Віталія Матвієнка:
"Ото того чоловіка тільки мені й страшно", - мовив Змій. А у княжни голуб приручений при собі був. Написала вона батькові звісточку, під крило голубові прив'язала і відпустила на волю. Прилетів голуб до вікна княжого. Прочитав князь записку, та й кличе до себе старшин своїх, питає: "А чи правда, що такий чоловік є?" - "Правда", - відказують йому старшини. "То підіть до нього та по допомогу". Відгукнувся Кожум'яка на прохання князя, але попросив для того дванадцять возів конопель та дванадцять бочок смоли. Обмотався коноплями, обсмолився смолою, та й вийшов на круту гору, де Змій жив. Почали вони битися - аж земля гуде. Як розбіжиться Змій, як ухопить зубами Кирила - то кусок смоли і відірве. А Кирило як ударить його булавою - то і вжене в землю. Жарко Змієві, біжить до Дніпра води напитися, а Кирило знову обмотається коноплями та смолою обсмолиться. Довго так билися. Зібрався народ, Богу молиться, чекає, що то буде. Коли Змій бубух! Аж земля затряслась. Зрадів князь, зраділи люди. І полетіла слава про відважного Кожум'яку по усіх землях.
|
|
|||||||||||||
|