Борис ГРІНЧЕНКО
КАЗКИ

ДОРОГИЙ ДРУЖЕ!
Ці казки, які ти берешся прочитати, написав сто років тому письменник Борис Грінченко, який увічнив своє ім'я, пишучи для дорослих та дітей вірші, оповідання, повісті; який записував у народі і видав збірниками твори, які люди тримали в своїй пам'яті: думи, казки, фантастичні оповіді, пісні. Він вивчав і досліджував нашу рідну українську мову: створював для дітей шкільні підручники, писав статті, це під його редакцією і завдяки його праці ще до революції вийшов у світ славнозвісний чотиритомний "Словарь української мови". Борис Грінченко багато трудився і як учений, і як перекладач з інших мов, боровся за українську школу.
Багато років Борис Дмитрович працював учителем на Харківщині, Луганщині та Сумщині, діти його любили так само, як він дітей. Отож і для дітей він написав немало: байки, казки, оповідання,- друкуючи їх у єдиному тоді на всю Україну дитячому журналі "Дзвінок", що видававсь у Львові, і окремими книжечками, які, наче метелики (до речі, їх так і називали, ті книжечки,- "метелики"), розліталися між дітвору. Ці книжечки він охоче роздаровував дітям, і діти їх залюбки читали ще в ті далекі часи, бо були його твори цікаві й гарні.
"Книга казок віршем", з якої і вибрані твори для нашого видання, вперше була надрукована ще в 1894 році у Львові, потім у 1896 - в Одесі, а в 1914 році в Києві, і тут зібрано найкращі віршовані казки Бориса Грінченка. Видавалися ті казки й кожна окремо і не раз - не одне покоління дітей ними зачитувалося. Може, деякі сюжети, тут розказані, тобі будуть, юний читачу, й знайомі, коли ти любиш і знаєш українську народну казку,- не дивуйся, бо так воно й є. Борис Грінченко здебільшого завіршовував казки народні, перекладаючи їх із прози на віршову мову, бо вважав, що читати віршем казки і легше, і цікавіше; таку казку швидше і напам'ять вивчити. А народні казки письменник любив найбільше, збирав їх між людей і навіть видав
"Українські народні казки, вибрані для дітей". Хотів він також, щоб діти знали і про інші народи та землі, і писав про них - діти свого часу зачитувалися його книжками: "Серед крижаного моря", "Оповідання про тварин", "Оповідання про гарний народ" (про Фінляндію) і таке інше, а ще діти вельми любили переказаного ним для української малечі "Робінзона. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він сам на острові серед моря жив", що його написав англійський письменник Даніель Дефо.
У 1988 році ми відсвяткували 125-річчя від народження нашого славного письменника. В селі Олексіївка на Луганщині, біля тієї школи, де він довго був учителем, йому поставили пам'ятника, а на стіні школи прикріпили меморіальну дошку на його честь. Учителі й учні цієї школи зробили гарний музей Бориса Грінченка, і туди їдуть звідусіль люди, щоб той музей подивитися. А у видавництвах наших виходять книжки письменника; одну із них ти і тримаєш у руках, юний читачу. Про давнє життя тут оповідається, не подібне до теперішнього, але як цікаво про нього читати! Писав Борис Дмитрович про веселе і сумне, про смішне і печальне, і ти, прочитавши цю книжку, обов'язково поспівчуваєш і дівчині Лесі, і дівчинці Галюсі, і бідній рибі з "Риб'ячих танців", а посмієшся з "могутнього" комара, який лева переміг, але якого з'їв павук; з крука, великої птиці, який дуже пишався своїм розумом, але якого обдурив рак; з дурного Івана, який думкою багатів, і з ще дурнішого Юхима, який не власною працею хотів заробити скарб, а даремно шукав його в дрімучому лісі. А хіба не смішні Тимоха й Солоха, котрі чекали, що Доля принесе щастя, а вони тим щастям і скористатися не зуміли; і ледачий так само Сірко, котрий добре через власну лінь натерпівся.
Той хай буде тобі в подарунок, юний читачу, оця цікава книжка, і хай вона тобі сподобається; сподіваємося, що ти навчишся з неї шанувати добро на світі, а зневажати зло. Навчишся співчувати тим, з якими вчинили несправедливо; а прочитавши цю книжку, запам'ятай ім'я її автора - Бориса Грінченка, і то для того, щоб, вирісши, прочитати і його дорослі книжки - вони так само цікаві й повчальні, як і ця; ними захоплювалися ще діди і прадіди наші, тож хай вони послужать на добро у світі й нам, людям теперішнім, великим та малим.
Валерій ШЕВЧУК,
лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка.

ЗМІСТ

Два морози
Сопілка
Дівчина Леся
Сірко
Могутній комар
Три бажання
Дума про княгиню-кобзаря
Скарб
Крук, велика птиця
Дурень думкою багатіє
Риб'ячі танці