This version of the page http://abetka.ukrlife.org/baida.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2006-09-24. The original page over time could change.
Весела Абетка. Читанка МАЛИЙ ІСТОРИК ПРО СЛАВНОГО КОЗАКА БАЙДУ

 

МАЛИЙ ІСТОРИК

ПРО СЛАВНОГО КОЗАКА БАЙДУ
Історичне оповідання

Козаки були славними лицарями.
Вони йшли промишляти у степ і воювати та обороняти українську землю від наїзників.
Було це давно-давно. Ще тоді, як на Україну нападали люті вороги - турки й татари. У той час до козаків на Запоріжжі пристав князь Дмитро Вишневенький. Там він здобув велику славу, бо побудував на Дніпрі козацьку твердиню, що називалася Січ.

На Січі козаки жили, як орли в гнізді. Нікого не боялися, завзято воювали, били татар і турків-бусурманів. Та й було за що їх бити. Вони постійно чинили набіги на наші землі зі сторони моря. За звичай, татари вирушали в похід навесні, коли український степ укривався свіжою травою і можна було пасти коней. Попереду війська вони висилали розвідку, щоб довідалася, де можна знайти найбільшу здобич.

Через Дніпро татари переправлялися  таким   чином:  роздягалися, прив'язували коневі до хвоста в'язку очерету, на якій укладали сідло, зброю і одяг, щоб не замокли, а самі пливли, тримаючись за кінську гриву. Татарські частини пересувалися балками та ярами, щоб їх не зауважили.

Горе було тому селу, на яке напали татари. Оточивши його з усіх боків, вони підпалювали крайні хати, щоб зчинити переполох, а тоді чинили грабіж і розбій. Хто оборонявся, того вбивали. Безпомічних брали в ясир, тобто в полон. Після татарської навали залишалися згарища, тіла вбитих, кров і руїна. Всіх бранців завойовники вели до Криму. В Бахчисараї, Кафі й інших татарських містах були великі торговища, де продавали невільників. Купцями, звичайно, були турки і араби.
Турки забирали маленьких хлопців і перевівши їх у свою віру виховували з них яничарів. Отак, несвідомо, в неволі виростали малі українські діти і ставали ворогами рідного народу і Батьківщини.
Бачив це горе та кривди українського народу багатий пан і князь Дмитро Вишневецький. Покинувши великі маєтки на Волині, він пішов козакувати. І став славним козарлюгою-лицарем на прізвисько Байда.

На січі Байда-Вишневецький зібрав багато козаків, придбав кілька гармат, добрі рушниці та почав відплачувати ворогам за заподіяні кривди. Вороги дуже боялися його.

В одній з битв у Молдавії Байда потрапив до турецької неволі. Ох і гіркою ж була тоді його доля. Турецький султан Селім був дуже лихий на Байду. Проте знав, що Байда є лицар над лицарями, -. сильний, гордий і відважний, нічого не боїться, навіть смерті, і понад усе любить свою Україну. Турецькому султанові дуже подобалися відважні і сильні люди, тому він сказав:
- Ой, ти, Байдо, славний лицарю!
Подарую тобі життя, віддам за тебе свою доньку-красуню і зроблю тебе князем на всю Україну, але за те мусиш відректися свого славного роду та перейти у турецьку віру.
Як почув це лицар Байда, зареготав і плюнув султанові в очі.
- Краще мені зараз умерти, ніж твою дочку брати за жінку! Твоя дочка погана, а твоя турецька віра проклята!
Знав козарлюга, що його чекає смерть, але Україну не зрадив, бо смерть за віру та рідний край є славною. Розлючений султан Селім придумав для лицаря Байди страшну смерть. Він крикнув до своїх слуг:
- Візьміть Байду, кріпко зв'яжіть і на гак ребром почепіть!
Три дні висів наш лицар, зачеплений ребром за гак, три дні скапувала з рани кров, а він лаяв турків, сміявся з них і молився за Україну.
Його вірному слузі вдалося передати Байді лук зі стрілами. Схопивши зброю, Байда почав стріляти. Першою стрілою убив султана, другою - його жінку, а третьою - дочку. Турки дуже налякалися і вбили відважного козака.
Ось яким лицарем був Байда-Вишневецький. Про його славну смерть український народ склав пісню, яку співають і по сей час: "В Царгороді на риночку...".

Тустан Кримський

До змісту "Малий історик"

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.