Untitled Document

Яблуко Моє серце сьогодні зігріла Ніжна й трепетна радість, до сліз... Намальоване яблуко спіле Мені син з дитсадочка приніс... І бере мій палець дитина, І показує: "Ось корінець..." По голівці гладжу я сина І кажу йому: "Ти молодець!" ... В мого сина голубі очі І дві ямочки на щоках... Його бачити дуже хочу, Та несила, бо ніч в очах. Тільки що тая ніч, мій синку! Серце матері, серце моє Бачить кожну твою волосинку, Бачить яблучко спіле твоє. І нехай це тебе не хвилює, Я побачу, мій хлопчику, все, Все, що ти в дитсадку намалюєш, Що усмішка твоя принесе. ПОЕТЕСА З-ПІД БІЛИХ ЗІР Тернопільський краєзнавчий музей, Інститут національного відродження України й Тернопільський осередок Наукового товариства імені Шевченка провели літературно-мистецький вечір, приурочений до 60-річчя від дня народження талановитої української поетеси з села Білозірки Лановецького району Тетяни Фролової, котра мешкає у Львові. Вечір почався високомистецькою композицією ансамблю Львівського відділення Українського товариства незрячих "Струмочок", яка складалася з найкращих пісень українських композиторів, серед яких не загубилися І пісні на слова й музику ювілярки. Пісні перепліталися з віршами Фролової у виконанні авторки та учасниць ансамблю. Слово про поетесу, прозаїка, співачку і композиторку з Білозірки випало виголосити мені. Й прагнув змалювати образ натхненної мисткині-патріотки та мужньої людини, яка перемогла тяжку біду і с для всіх нас прикладом. Вірші ювілярки читали заслужена артистка України Віра Самчук і тележурналіст та літератор Ярослав Гевко, автор телефільму про поетесу. Ще одну незабутню композицію створила Тетяна Фролова разом із своїм чоловіком - кобзарем і композитором Лайошем Молнаром. їх об'єднує не тільки спільне горе, а й творчість. Солінізантка читала власні вірші, разом із Лайошем співала його пісні на свої слова, чоловік виконував лемківські співанки тощо. Щедрим був музичний дарунок для визначної землячки від уславленого ансамблю Тернопільської філармонії "Візерунок" яким керує Мирослав Бабчук (солістка Світлана Покидько), а також учнів Тернопільської обласної експериментальної школи мистецтв, що буквально зачарували своїм мистецтвом: Євгенії Згурської (спів), Софійки Мийник (скрипка), Артемка Замкова (віолончель), Олі Магац (бандура), Наступі Брездень (фортепіано). Щиро привітали ювілярку директор краєзнавчого музею Венедикт Лавренюк, учителька Тернопільської школи для незрячих Ганна Богатирьова, працівники управління соціального захисту та фонду Інвалідів Ірина Базилввська і Володимир Качановський. Відомий графік Ярослав Омелян подарував поетесі створений до цього вечора екслібрис. "Я СТОЮ НА СПЛЕТІННІ ВІКІВ І ЕПОХ..." Христос воскрес! Провидінням Божим ювілей прекрасної української поетеси Тетяни Фролової випав на світлий воскресний час. І це глибоко символічно, адже кожним своїм рядком поетеса утверджує християнську істину, без якої не було б нашої віри - Христос воскрес! Учімося у цієї незвичайної жінки. Навертаючись до Бога, до церкви, не охаймо і не ахаймо за кожним словом "Боже ж мій, Боже!" Нехай кожне наше слово волає до Бога своєю суттю, а не взиванням Його імени всує, бо гріх се є. Не забуваймо, що спочатку було Слово і Слово було Богом. Та коли усе наше єство прагне створити власну молитву в поезії, тоді творімо її. І знову вчімося у нашої поетеси! Бо хто ще так картає нас, недолугих, іменем Христа, як вона. У переддень творчого вечора Т.Фролової під час засідання ювілейної Гнатюківської комісії я запросив присутніх на цей вечір. Слово взяв відомий тележурналіст та літератор Ярослав Гевко і прочитав дивовижного вірша Фролової "За що ти, люде, розіп'яв Ісуса? Всі були вражені. Ось ці рядки: В глибінь віків заглянути боюся, Та вже душі не стримати порив, За що ти, люде, розіп'яв Ісуса? Хіба зате, що Він добро творив?.. Не спинені чорнобильським відчаєм, Ми славимо, о Господи, Тебе. І кожен день Ісуса розпинаєм, Як не Ісуса, то самих себе. КНИЖКА ЗА КНИЖКОЮ Письменниця має вже солідний зреалізований доробок. Від першої книжки, яка вийшла у 1996 році. і до шостої, котра побачила світ у 2000-му, минуло лише п'ять років. Тож назвемо усі. Це три книжки поезій: "Виклик долі" (1996), "Повінь" (1997), "Солоспів" (1998), книжка спогадів "Стежка від воріт" (1999), поетичний збірник "Зачерпніть води в долоні" (1999) та для діт ей - "Казка за казкою" (2000). А скільки ще книжок носить у своїй щедрій душі і чистому серці ця людина! Так, вона задумала випустити унікальну поетичну збірку про Тернопільщину. Цілком природно, що така книжка мала б вийти у Тернополі. На жаль, поки що нам не вдалося переконати тих, хто міг би допомогти, в необхідності такого видання. ЯК ПИШЕ ТЕТЯНА ФРОЛОВА? Пише традиційно, якщо говорити про манеру, пише по-філософськи, якщо говорити про внутрішню енергетику та смисл її поезій. її вірші - це ніби свіжий струмінь води для спраглого. Не випадково остання книжка поетеси має назву "Зачерпніть води в долоні". І сьогодні хочеться покаятися в тому, що надто багато душі віддано бодлерам і семенкам, а безпретензійну справжню поезію відсунено дещо вбік. Знаємо факти, коли зацикленість формальними вправами приводила талановитих поетів до втрати святая святих - самої поезії... Разом з тим Тетяна Фролова постійно ускладнює й освіжує свої образи, епітети, метафори, тематично розширює свою поетичну палітру, досягаючи того вимріяного Рубікону, який називаємо новаторством. Ось короткий, як постріл, вірш: Я стою на сплетінні віків і епох. Заглядаю крізь роки в минуле й майбутнє. А чи знає, чи віда Творитель наш Бог, Що моє покоління невпинне й могутнє? Що пройшло воно гострий чорнобильський гарт. І не стане вже більш на зболілі коліна, Бо інакше тоді йому жити не варт, Бо інакше його прокляне Україна. Правдивим відкриттям для всіх нас є проза письменниці. Тяжко відірватися від першої частини спогадів Тетяни, які мають загальну назву "Вклонюся землі". Треба все зробити для того, щоб вийшла і друга їх частина. Відомо, що найважче писати для дітей. А Тетяна Фролова своїми дитячими віршами, вже своєю першою збіркою казок впевнено увійшла до числа кращих дитячих письменниць. Тернопільський осередок Наукового товариства імені Шевченка має намір висунути кандидатуру Т.Фролової на звання лауреата премії імені Іванни Блажкевич. ЛАЙОШ МОЛНАР "Двигуном" родинного мистецтва є чоловік Тетяни Фролової Лайош Молнар. Його енергії та ідей вистачило б на десятьох. Завжди усміхнений і товариський, дуже талановитий закарпатський угорець пан Лайош настільки глибоко опанував першоджерела українського народного музичного мистецтва, що став національним українським кобзарем і композитором. Перед нами солідне видання музичних творів Молнара "Співаю серцем", що вийшло недавно у Львові. Це передусім пісні на слова дружини, є також дещо на власні слова і навіть на слова Т.Шевченка, а також оригінальні інструментальні твори. Писала пані Тетяна вірші. Лише зрідка друкувала їх у часописах, про книжку й не думала. Аж ось кілька її віршів прозвучало по радіо. Почув їх пан Лайош. Сподобалися. Попросив тексти, щоб написати пісні. Згодом допоміг видати першу книжку, а відтак пані Тетяна стала його дружиною... "Ти мене обрав собі у пару - і не пошкодуєш, я гадаю". ЗВІДКИ ВИ, ПАНІ ТЕТЯНО? Слово ювілярці: "Все починалося, напевне, з поетичної назви села - Білозірка. Є таке село на Тернопільщині.... Не знаю, чи були втішені батьки з моєї появи, бо я була дванадцятою дитиною (правда, у живих нас лишилося шестеро), але в селі звикли все приймати реально: народилася дитина, то треба їй давати лад. Може б воно і нічого, та йшла війна. Про злигодні та нестатки казати не доводиться. На другому році життя я захворіла і втратила зір..." Вічна темрява закрила у пам'яті Тетянки те, що встигла побачити маленькою, але білі зорі все ж залишились у її пам'яті назавше. Білозірко моя, Білозірко, Моє рідне прегарне село, Було важко нам всім, було гірко, Дай же, Боже, щоб краще було. А ЯК ЖЕ 3 ПІСНЕЮ? Дослухалась до пісні маленькою у колі дівчаток-ровесниць, до співанок у рідній хаті. (м пісні ж які!"). Заспівала на повний голос вже у Львові, у школі-інтернаті для незрячих. Співала з товаришками про любов. І хоча вчителька Поліна Василівна сварилася ("что ви пойотє, как старие дєви"? Нужно пєть піонєрскіе песні!"), дівчата піонерських пісень співати не хотіли і далі співали про любов. Тоді ж опанувала шрифт Брайля й почала записувати свої вірші, які носила у пам'яті і яких було надмір... Відтак прийшов університет і фах педагога. Тоді зустрічалися на квартирі у незрячого поета А.Волощака з Миколою Вінграновським, який буквально ошелешив її новизною своєї поезії. Отже, круті шляхи поетеси перетнулися із шляхами нашими, шляхами шістдесятників. Вінграновський, до речі, не тільки читав свої поезії, а й слухав вірші молодої студентки. Слухав і казав: "Ще, благаю вас, ще!" Відчув знаменитий поет, що має справу з народженням нового поетичного таланту. Відчула себе щасливою у незрівнянному ансамблі незрячих жінок "Струмочок". Ансамбль співає багато пісень на слова Тетяни Фролової, до деяких з них поетеса написала і музику. Недарма його називають ансамблем Тетяни. Вслухайтесь у срібне звучання ансамблю - він принесе вам радість і очищення від буденної сірості. Повноцінним життям живуть співачки, кинувши "виклик долі". А ЯК 3 ЛЮБОВ'Ю? Питаємо про це пані Тетяну і чуємо: "Ну як без неї? Була й любов, бо інакше б не було віршів. Була любов, була зрада, були сльози... А залишилися діти - моє терпіння і моя радість... Виховала трьох синів, має двоє внучат -Діаночку та Юрасика. Розлучилася з Фроловим - першим чоловіком, але прийшла несподівано нова любов... * * * Незряча поетеса бачить значно більше і далі, ніж багато хто з нас. ...Вкрай незрячими очима Я просто бачу, бачу все довкола. Мужня жінка, вона не нарікає на долю, не скиглить, як багато хто з нас. Мала б гріх нарікати на долю, Бо вона мені крила дала. Наспівалась, наплакалась вволю, Жими просто чомусь не могла. І любить свою землю, свою Україну глибше й чистіше, ніж багато хто з нас. Бо ненажатих стільки ще снопів, Що в полі на серпа мого чекають. А я ще мушу йти до тих стовпів, Що українське небо підпирають... Тож учімося у неї бачити, боротися і любити! Ігор ГЕРЕТА, заслужений діяч мистецтв України. пишіть нам medovapechera@lv.ukrtel.net [mailto:medovapechera@lv.ukrtel.net]