Автори

Віктор Левчишин

• Архітектура

• Образотворче

• Поезія

• Сенсорика

• Світодар

Світозар Левчишин

• Журнал

Дарій Левчишин

• Поезія

ВІД УПОРЯДНИКА

Ідея створити такий віртуальний журнал зявилася 5 років назад в колі однодумців, але перипетії приватного життя кожного із нас, форс-мажори суспільного життя, а також фахові сумніви не давали можливості зробити це.

За п’ять років, що промайнули бурхливо для однодумців, багато що змінилося. Наше число скоротилося, бо дехто пішов в інші Світи, а дехто розчарувався у житті та опустився на рівень старечого нігілізму. До того ж наші фізичні контакти поступово обмежилися, і коли я, нарешті, наважився дати згоду пану Юрію Ковалю, який весь час ініціанував технічну ідею створення такого журналу, на входження в Мережу, то з’ясувалося, що окрім мене та Юрія Віталійовича із фундаторів „Альтерстратігу” нікого не залишилося.

Можливо, що саме це, а можливо і те, що я мав щастя познайомитися із новими цікавими людьми, спонукало мене наважитися говорити з усіма в Мережі.

Назва „Альтерстратіг” виникла у результаті дискусії, що точилася в нашому колі 5 років тому, а автором самого слова можна вважати тепер вже померлого доктора економічних наук, професора Олега Анатолійовича Корольва. Він представляв серед нас ортодоксальну науку, хоча як науковець був далекий від традиційності. Я маю надію, що буду мати честь показати всім деякі його роботи.

Інші двоє – Олег Василійович Герасименко та Віталій Львович Рабчук теж були нетрадиційниками від Ортодоксії. Системні аналітики, математики із віртуальними вивертами, програмувальними тощо, вони несли ломку старої Наукової Парадигми та закладали підвалини Нової Наукової Парадигми.

Я мав честь представляти серед них Неортодоксальну науку, яка базується на суто суб’єктивних отриманнях Знання і яка вимагає/провокує принципово нові засоби/принципи об’єктивізації.

Як не дивно, але ми легко знаходили спільну мову, вир ідей та незвичних бачень кружляв нас, а в результаті цього виходила своєрідна проекція Ортодоксії та НеОртодоксії на принципове Нове, що можна назвати тільки Новою Парадигмою Буття. Пам’ять про це не вмерла в мені, незважаючи на те, що ці 5 років прокотилися по мені асфальтоукладником, і мені тепер залишається тільки підняти старі записи, пригадати деякі нюанси наших розмов/суперечок, та озвучити їх вербально.

Головна ідея була/є проста: "Акумулювати та проявляти/проголошувати/публікувати незвичні, нетрадиційні, неочікувані та неортодоксальні ідеї, їх обґрунтування, принципи та засоби їх реалізації".

При цьому:

1. Немає ніяких авторитетів;
2. Немає поділу Знання на Науку та Не науку, на Ортодоксальну та НеОртодоксальну науку, на Науку та Окультну науку;
3. Для авторів немає обмежень по рангу, званням, еполетам, щаблям та такому іншому, є тільки авторські розробки та відповідальність авторів за них;
4. Автори мають право використовувати свою манеру викладення матеріалу, використовувати сарказм та іронію, але при цьому бути толерантними до тих, кого вони критикують чи не визнають;
5. Автори повинні мати свою парадигму. Вона може бути запозичена у когось – тоді про це ясно говориться; вона може бути своя, власна, але тоді необхідно показати чому саме автор її розробив та використовує – вона повинна мати обґрунтування;
6. Бажано, щоб автор „не відкривав Америку крізь квартирку”, або російською: „Не открывал Америку через форточку", бо в такому випадку будуть втрачатися зусилля на подолання банальностей чи на доказ неоригінальності;
7. Бажано, щоб автори дотримувалися принципів, що існують в Науці – посилки на джерела, визнання того і тих, хто був/є до тебе, логіка та обґрунтування розробки; і як менше використання доказів на те, що це робиться/зроблене вперше!

В.М. Левчишин

ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ

На жаль, все відбулося не так, як я, в якості упорядника, уявляв, тому і змушений зараз говорити про поразку.

По-перше: мене закатала в асфальт буденність та роздерли на шматки зобов'язання перед молодшими синами - не було часу займатися цим Проектом.

По-друге: з моїми товаришами, на яких я розраховував, трапились різні халепи:

- дехто помер;

- дехто втратив здатність оперативно реагувати на Довкілля;

- дехто втратив здатність продукувати новації, такі "да" бачити нове у звичному тлі життя.

Таким чином я залишився сам із своїм Кукареку в Мережі.

По-третє: я змінився, бо, як не дивно, 70 років життя в цій юдолі, які я відсвяткував нещодавно, вже дають час від часу відчуття душевної втоми - у мене просто не вистачає часу на роботу архітектором, на виховання самотужки синів, на творчу роботу та на сенсорну роботу, на вирішення суто побутових ситуацій, і все це у майже традиційному форс-мажорі.

Виходячи із цього, ми із синами порадилися і вирішили, що цей сайт буде сайтом нашої сім'ї, хоча назва і зберігається. В межах його ми маємо намір підтримувати декілька рубрик, які обумовлюються бажанням розповісти про нас, розглядаючи це як одну із форм реалізації нашого життя, але при цьому ми готові з радістю прийняти авторство і інших людей.

Ми: Віктор Левчишин

Світозар Левчишин

Дарій Левчишин