Уроки Незалежності
Незабаром Україна святкуватиме тридцятиріччя Незалежності. За гучними привітаннями, славнями і обіцянками кращого майбутнього варто замислитися: а чого навчили нас ці три десятиліття? Яких помилок ми припустилися? Чому? Чи можна їх було уникнути? Чи зроблені висновки - аби не допустити подібного завтра?
Усе це ми - редакція LB.ua - аналізували, задумуючи для вас спецпроєкт «Уроки Незалежності». «Свідки епохи» ми його ще між собою називаємо. Свідки епохи - люди, які не просто добре пам’ятають той чи інший період новітньої історії, явище, але виступали його активними співтворцями. Вони говорять не на задану тему загалом, а про те, до чого долучалися самі і що кардинально змінило їхнє власне життя.
Політики, президенти, дипломати, банкіри, письменники, волонтери, фінансисти, ветерани, освітяни. Леонід Кравчук і Сергій Жадан, Кирило Говорун і Віктор Пинзеник, Оксана Забужко та Ігор Гордійчук («Сумрак»), Леонід Кучма й Олександр Ройтбурд, Юрій Луценко та Геннадій Москаль, Роман Шпек і Борис Гудзяк. Багато-багато інших. Свідки епохи, які самі ж виступали її архітекторами. Відтак мають право на оцінки, узагальнення, рекомендації.
Шостого серпня починаємо символічно - із засадничого інтерв’ю Леоніда Макаровича Кравчука. Надалі публікуватимемо два тексти на тиждень - щопонеділка та щочетверга. Продовжуватимемо також і після 24 серпня - матеріалу багато. Наше завдання: не просто «прив’язатися» до дати, але переосмислити важливе разом із вами - нашими читачами. Переосмислити, щоб будувати нове на здоровому, стабільному ґрунті. Долучайтеся!
-
Віктор Пинзеник: «Нинішній парламент не менш лівий, ніж був тридцять років тому»Чому із серйозним економічним потенціалом Україна досі має один з найнижчих у Європі ВВП на душу населення, і що потрібно, аби змінити це? -
Від Брагіна до Гандзюк: політичні убивства, що змінили УкраїнуНайбільш резонансні політичні вбивства сучасної України. Що писали журналісти свіжим слідом, до чого ті події призвели та як змінили країну?
-
Катерина Булавінова: "Багато лікарень почали рахувати гроші і полювати за пацієнтами, а також вперше замовили аудит"“Не всі до мене добре ставляться, тому що я часто кажу речі, які люди не готові обговорювати”. Про неприємні речі, про зміни в лікарнях і їх відсутність, про культуру управління та культуру обговорення - в інтерв’ю з Катериною Булавіновою.
-
Чужа наука. Історії вчених, що поїхали з УкраїниКоли вчені їдуть за кордон ― це цілком нормально, наука не може обмежуватися кордонами країни. Та це стає проблемою, коли вони не повертаються, бо не мають вдома належних умов.
-
Геннадій Москаль: «Ми могли б вже зараз бути під протекторатом Російської Федерації»"При посольстві РФ завжди були представники ФСБ. Вони роками ходили в СБУ, як до себе додому. Деякі там навіть мали кабінети".
-
Сергій Жадан: «Коли до письменників ставляться як до батьків нації, як до авторитетів — це шкідливо»Письменник розповідає про Харків 1990-х, перші комерційні видавництва, неопубліковані вірші та майбутнє бібліотек.
-
Юрій Луценко: «В українській політиці всі настільки один з одним переспали, що все згадати неможливо"Водій і Янукович в машині спереду, я - позаду. І всю дорогу лунає жорсткий шансон: "Как на черной скамье: на скамье подсудимых". Я думаю: «Бл…ть, з ким я їду? Я, міністр внутрішніх справ! Куди він мене везе?»
-
Юрій Луценко: «Перші гроші в донецьку олігархію завіз Кобзон – з рук кемеровської мафії»Убивство Гонгадзе – це була перша спроба повернути Україну під Кремль, коли Кучма заїкнувся про НАТО. На жаль, мушу визнати, що на той момент всі ми, борючись проти авторитарної системи Кучми, – стали інструментом у кремлівському плані.
-
Оксана Забужко: «Історія війни за книжковий ринок – дзеркало нашої війни за Незалежність»Письменниця розповідає про історію вітчизняного книжкового ринку, про те, як змінювався статус українського автора від рубежу 1980-1990-х і дотепер і як письменництво наново ставало професією.
-
Борис Ґудзяк: «Міняти країну треба, владу міняти треба, але я раджу почати з того, що змінити себе»«Громадянське суспільство починається з одиниць, маленьких спільнот. Я заохочую молодих активістів — якщо ви втомлені після восьми років від Революції гідності, то ще попрацюйте 10-15 років, а потім проаналізуйте свій шлях».
-
“Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло – праведне й святе!”Ми, українці – великий народ справжніх переможців, які вміють відстоювати свої цінності та боронити свою землю.
-
Дивитись у майбутнє, вирішувати сьогодніМи будуємо фундамент, на якому працюватимуть ще багато президентів незалежної, сильної та європейської України.
-
Незалежність – це формула вічної України!Національна платформа, ідентичність українців як політичної нації є найважливішим фактором встановлення миру, звільнення від окупації і повернення анексованих територій; це формула вічної України.
-
Формула незалежностіНезалежність – це наші цінності, наша свобода, тисячолітня цивілізація наших предків і нові культурні коди нашого молодого покоління.
-
Олег Покальчук: “Цінності – це тільки те, за що ти готовий заплатити життям”“Безумовним здобутком незалежності є алгоритм особистісного зростання”.“Нащо пам’ятати історію тим, хто не робить з неї висновків?” “Нинішня влада - це піонери, які захопили школу”. Інтерв'ю з соціальним психологом Олегом Покальчуком.
-
Ігор Гордійчук: «Вороги хочуть, аби ми вмерли. Посередині не буде. Тут або перемога, або капітуляція»«Вони у 2014 році сиділи по кабаках, а тепер керують у владі». Легендарний «Сумрак» розповідає про армію в 90-х і природу російсько-української війни.
-
Донбас: невтрачене покоління. Ч.2Це історії про довоєнне життя, спробу опиратися російській агресії, полон, війну, освіту, окупацію, вимушений переїзд та інтеграцію. Кожна історія унікальна, але разом вони складають портрет молоді Донбасу.
-
Донбас: невтрачене покоління Ч.1Це історії про довоєнне життя, спробу опиратися російській агресії, полон, війну, освіту, окупацію, вимушений переїзд та інтеграцію. Кожна історія унікальна, але разом вони складають портрет молоді Донбасу.
-
Александр Ройтбурд: “Мне важнее моя личная эволюция, а не какое-то место в марширующей колонне”Арт-процессы Украины 1980х-1990х и одесская художественная сцена в рассказе художника Александра Ройтбурда
-
Кирило Говорун: «Відбулася олігархізація церкви – олігархи розібрали собі юрисдикції»Церква України і церковна незалежність очима архімандрита Кирила Говоруна.
-
Леонід Кравчук: «Моя найбільша помилка – те, що я вірив Росії»«Росіяни планували зняти мене з поїзда та доставити до Москви, щоб я зняв свій підпис з Біловезьких угод». «Я точно знаю: якщо Путін віддасть завтра Крим, то його вже в України складно буде забрати».