СЕЛО ПІДЛУЖЖЯ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Адміністрація:

Адреса: с.Підлужжя, вул.Т.Шевченка, 39, Тисменицький район, Івано-Франківська область

Тел. 50-31-00

Електронна адреса: pidluzzya@gmail.com

Перший письмовий запис про село «Підлуге» датований 1378 роком. Назва населеного пункту походить від того, що в давнину в межиріччі Бистриці Надвірнянської та Ворони були великі луги, а люди селилися «під ними», розорювали луги та випасали на них худобу. Достовірно відомо, що перше поселення на лівобережжі Ворони ще в кінці XIV століття було дощенту знищене повінню, і тоді було заселено високий правий берег. З 1418р. забудова лівого берега відновилося.

У 1493 – 1497 роках в Підлужжі була збудована перша церква, яка діяла понад сто років та була спалена татарами на початку XVI століття. Зараз на її місці громада будує новий храм. Чинна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (пам’ятка архітектури місцевого значення) була освячена 1665 року. Це найдавніша скальна споруда християн східного обряду в Тисменицькому районі та цілій «Станіславській окрузі». До 1994р. поруч з нею простояла дзвіниця, зведена 1634 року. Іконостас Благовіщенської церкви села Підлужжя встановлений в 1898 році та є одним з кращих взірців галицького іконопису кінця XIX століття

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії (1772р.) до Підлужжя потягнулися торговці та латифундисти різних національностей. Євреї збудували в селі млин, при дорозі з Галича на Тисменицю відкрили корчму. Навіть сільська церква з 1827 по 1857 рік перебувала в оренді єврея Зельмана. Ще один млин збудував поляк Винницький. У 1830 році в Підлужжя нараховувалось 790 мешканців, у той час село входило до Станіславського повіту.

Значний поштовх для господарського та національного розвитку дало скасування панщини (1848р.). На пам’ять про знесення панщини в центрі села збудували каплицю, на полях встановили хрести. Ц пам’ятки знищила радянська влада в 1950 році.

Зростання національної свідомості й духовності селян пов’язане з жертовною душпастирською працею священника Пантелеймона Білоуса, який був парохом села з 1870 року по 1910 рік. У 1880 році поряд з церквою була відкрита однокласна школа, в 1887 – 1892 роках виникли осередки «Просвіти», «Сокола», згодом була створена організація «Пласту». Чотирикласна школа заснована в селі у 1912 році. Зараз в її приміщенні церковна резиденція.

Великих збитків завдали Підлужжю Перша світова та морові епідемії, що трапилися в тому часі. На окраїні села є місце масового поховання, де в одній могилі лежать сотні людей. Якщо в 1898 році село нарахувало понад 500 дворів і 1812 осіб, то в 1921р. у ньому проживало1322 мешканці.

У міжвоєнний період, незважаючи на тиск польської влади, активізується національне життя. В 1928р. в селі була Місія отців Василіян. У 1930 році Крушельницький відновив «Просвіту», пізніше був утворений кооператив. У 1935 році відкрили новий клуб і читальню, першим завідувачем яких був Іван Яковин. В селі виник осередок підпільної ОУН. 1934 року було засновано хоровий колектив та драматичний гурток, яким керував Дмитро Іванович Ткачук. Своїми виставами «Тарас у дяка», «Ой не ходи Грицю», «Депутати до Відня», «Про що Тиса шелестіла», «Назар Стодоля» колектив прославився на цілий повіт.

За всю свою історію село Підлужжя найбільше постраждало від комуністичної влади, починаючи з 1944 року. Так звана Узинська січ насильно створила колгосп. Майно репресованих забирали та вивозили. Тричі (1947р., 1949р., 1951р.,) - окупаційна влада проводила виселення. З 364 сільських родин - 132 сім’ї (486 осіб) були насильно депортовані. Від цього лихоліття постраждала майже кожна хата. Лише в рядах ОУН – УПА загинули 42 наших односельчан, 36 опинилися за ґратами ҐУЛАҐу. Та жорстокі репресії не зламали волелюбний дух борців за волю України.

В жовтні 2019 року село Підлужжя приєдналося до Івано-Франківської міської об’єднаної територіальної громади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 р. №714-р Івано-Франківськ визначено адміністративним центром та затверджено  територію Івано-Франківської міської територіальної громади, до якої увійшли такі територіальні громади:  Березівська, Братковецька, Добровлянська, Драгомирчанська, Колодіївська, Підлузька, Підпечерівська, Радчанська, Узинська, Черніївська, Чукалівська (Тисменицький район), Каміннецька, Тисменичанська (Надвірнянський район), Вовчинецька, Криховецька, Микитинецька, Угорницька, Хриплинська (Івано-Франківська міська рада).