Відповідно до частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
⚠️Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності.
🔺Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі.
Є два види фізичного примусу:
✔️такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо);
✔️спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо).
У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України.
У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.
Абсурдна полеміка окупантів, що мала на меті приховати численні звірства і страждання українців, очікування військового й політичного керівництва росії з самого початку не виправдала. Населення на тимчасово окупованих територіях не припиняє активно боротися з ворогом як на інформаційному, так і на юридичному фронті, оскільки ☝️ неухильне дотримання українського законодавства й ігнорування нав’язаного – гарантований ляпас по амбіціях російських терористів. Проте, це стає можливим, якщо не має місце застосування фізичного примусу, який значно ускладнює нехтування порядками агресора. ⚠️ Вкотре наголошуємо, що на всій території нашої держави, включаючи тимчасово окуповані території, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», що закріплено у статті 8. Тобто, лише 🇺🇦 українські закони є обов’язковими до виконання й абсолютно легітимними. Нормативно-правові акти, введені ворогом у дію на тимчасово окупованих територіях, є нікчемними та неправомірними, а отже – не створюють жодних правових наслідків. Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції /м. Суми
Під психічним примусом розуміється вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч її волі до вчинення певних протиправних дій або до протиправної бездіяльності.
Вкотре наголошуємо, що на всій території нашої держави, включаючи тимчасово окуповані території, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», що закріплено у статті 8. Тобто, лише українські закони є обов’язковими до виконання й абсолютно легітимними.
Виконавець – ключова фігура у будь-якому злочині, щоправда, кожен отримує цю роль по-різному. З-поміж розповсюджених сценаріїв втягнення в неправомірну діяльність, серед яких помста, матеріальна винагорода чи навіть моральне задоволення, слід виокремити 👊 фізичний примус. У цьому випадку до особи застосовується фізичне насильство (побої, катування, позбавлення свободи), щоб вплинути на її волю та тим самим змусити вчинити її протиправні дії чи бездіяльність. 📕 Варто зазначити, що норми Кримінального кодексу України добре адаптовані до подібних прикладів маніпуляції. Стаття 40 скасовує відповідальність за злочин, якщо буде підтверджено тиск на особу та її можливість самостійно приймати рішення. ☝️Разом із тим, той, хто застосував фізичний примус, буде відповідати перед законом незалежно від того, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої цей примус застосовано. Північно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції /м. Суми/
Фізичний примус (насильство) – це протиправний фізичний вплив на людину (наприклад, застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів тощо) з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення (наприклад, не перешкоджати проникненню у сховище, видати чуже майно тощо). Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю). Дії, які є фізичним примусом: або позбавляють особу, щодо якої застосовані, фізичної можливості діяти (внаслідок зв'язування, позбавлення волі із замкненням у приміщенні, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, тощо); або спрямовані на те, щоб зламати психологічний опір особи і змусити її вчинити заборонене законом діяння (при мордуванні, катуванні тощо).
⚠️Під психічним примусом слід розуміти вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч власній волі вчинити або утриматись від вчинення певних протиправних дій. До психічного примусу можна віднести: ✔️погрозу вчинення стосовно особи фізичного насильства; ✔️застосування або погрозу застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб; ✔️знищення або погрозу знищення майна, що належить особі, його рідним або близьким; погрозу розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці. Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
Нормативно-правові акти, введені ворогом у дію на визнаних світом територіях України, є нікчемними та неправомірними, а отже – не створюють жодних правових наслідків.
Фізичний примус (насильство) - це протиправний фізичний вплив на людину, приміром застосування фізичної сили, нанесення удару, побоїв, тілесних ушкоджень, введення в організм різноманітних препаратів, з метою примусити її вчинити кримінальне правопорушення. Непереборним визнається такий фізичний примус, при якому особа цілком позбавлена можливості керувати своїми діями (бездіяльністю).
На тимчасово окупованих територіях самопроголошена влада намагається побудувати свою злочинну нормативну, але не правову ⚖️❌️ систему. Зрозуміло, що подібна діяльність для декого може створити «юридичні колізії», тобто, суперечності із вже існуючими в Україні, легітимними нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 40 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. ⚠️Наприклад, особа внаслідок тортур розголосила відомості, що містять державну таємницю. Оскільки вона вчинила це всупереч власній волі, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. 🔺Фізичний примус - це застосування до особи фізичного насильства з метою примусити її вчинити певні протиправні дії або не вчиняти певні дій, які особа повинна була б вчинити (бездіяльність) всупереч її волі. Є два види фізичного примусу: ✔️такий, що позбавляє особу, до якої застосовується, фізичної можливості вчинити на власний розсуд (наприклад, зв’язування, позбавлення волі, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості тощо); ✔️спрямований на те, щоб психологічно зламати особу та змусити її вчинити протиправне діяння (наприклад, мордування, катування тощо). У разі застосування фізичного примусу, який повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд, кримінальна відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повністю виключається на підставі частини першої статті 40 КК України. У разі, якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою статті 40 КК України, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що і при крайній необхідності.