Люди

Малюк народився в Тернополі. Це єдиний син і третя дитина у родині Ващенків. А бабуся навіть не знає, що у неї вже є ще одне онучатко: відколи почались активні бої, зв’язок із родичкою втратився. «У вас тут дуже хороші люди. Я чоловіку казала – такі гарні люди тут в Тернополі – є відмінність від нашого регіону», — переконує Олена Ващенко.

Олексій з Наталею познайомились 24 лютого на Майдані, рівно через 8 років в цей день почалась війна. А наступного дня, у День народження чоловіка, на світ, під звуки сирен – з’явився їхній другий синочок. Життя переможе смерть, а світло – темряву. І, як би зараз не було важко, наші діти житимуть в мирній країні, —  тернополянка звернулась до матерів, які готуються народжувати діток під час війни.

Пісня «Чом тобі, вороже, не спиться?» у соцмережах за лічені дні набрала рекордні перегляди. Авторкою і виконавицею цієї патріотичної співанки є Віталія Грицак – талановита скрипалька, музикантка і поетеса, родом з Чортківщини.

Харків’янці Софії – 19 років, і вона вже носить звання «Майстер спорту України міжнародного класу» зі спортивно-бального танцю. Цієї весни дівчина разом зі своїм колективом мала вразити журі на чемпіонаті світу у Польщі. Однак, ось уже місяць, як життя Софії перевернулось з ніг на голову через вторгнення російського окупанта. Сьогодні вона у Тернополі і розповідає нам свою історію.

Від початку війни чи не кожен українець, навіть залишаючись в тилу, у відносно мирних містах намагається допомогти нашій армії. Хтось займається волонтерством, дехто шиє маскувальні сітки. В цьому матеріалі ми розповімо про групу небайдужих людей, котрі допомагають нашій армії, роблячи речі, що можуть зберегти життя військовим.

Тернополяни із перших днів вторгнення гуртуються для того, аби утримувати тил, поки наші ЗСУ знищують ворога. Зокрема, Дружня Ресторація «Мамонт» на час війни стала організованим волонтерським центром, у якому допомагають усім, хто цього потребує. Колектив закладу – бариста, кухарі, офіціанти, адміністратори, щодня працюють на рівних, аби пришвидшити нашу перемогу.

Вадим Гайдін захищав Україну ще з початку російської агресії у 2014 році на Донбасі. 20 березня із загиблим бійцем попрощалися у Тернополі.

Рушійна сила нашої держави – люди, які тут живуть. Вони з перших днів збройного вторгнення росії проявляють неабиякий героїзм і витримку, допомагають усіма силами: хто воює на передовій, а хто – надійно утримує тил.

Сімейну ресторацію «Три Миколи» знає чи не кожен житель Тернополя. Її колектив з перших днів не залишився осторонь подій у державі і почав активно допомагати усім потребуючим. Тут не лише зайнялись приготуванням їжі для військових та поліції, а й облаштували великий шелтер для людей, що втекли від смерті.

Декотрі із переселенок не вміли ліпити вареники, то готові були мити посуд, аби бути корисними. Але шеф-кухарі наполягали, щоб вони вчилися готувати галицькі страви. Меню на день: по п'ять відер голубців і вареників, три відра гречаників, по 8-10 ящиків налисників і печених пиріжків. У штабі надзвичайно дружня атмосфера. Після перемоги волонтери уже домовилися організувати туристичний похід у Карпати — всім дружнім колективом. Інші чекають перемоги і літа, аби поїхати разом у Крим на море.