Знакова помилка

Робота парламенту відновлена, нібито тимчасово, і поки триває розгляд законопроектів про подолання кризи, фінансування позачергових виборів, спікеріада, парламент наповнюється новими проектами законів, у тому числі медійного спрямування. Вони мають небагато шансів потрапити на розгляд у сесійну залу, але й мінімальними ці шанси також назвати не можна. Крім того з допомогою цих законопроектів можна оцінити тенденції змін медіазаконодавства.

Найрезонанснішим може стати законопроект, внесений Павлом Унгуряном з фракції Блоку Юлії Тимошенко 8 жовтня ц.р. (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33562) «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо протидії розповсюдження дитячої порнографії)». Видно, що проект готувався поспіхом, оскільки варіанти тексту самого законопроекту й тексту в порівняльній таблиці до нього, розміщені на сайті Верховної Ради України, суттєво відрізняються. Зокрема це стосується доповнення частини 2 статті 39 Закону України «Про телекомунікації» такими положеннями (згідно з порівняльною таблицею):

«Провайдери телекомунікаційних послуг зобов’язаниі заблоковувати адреси мережі Інтернет, на яких представлена продукція порнографічного характеру.

Провайдери телекомунцікацій зобов’язані вести журнал адрес мережі Інтернет, які відвідав абонент. Порядок ведення такого журналу затверджується НКРЗ. Інформація у журналі є конфіденційною, і її за її розповсюдження провайдери несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

У разі виявлення порушення абонентом законодавства України, а саме розповсюдження, використання, продаж, купівля, обмін продукцією порнографічного та еротичного характеру із використанням неповнолітніх, провайдери телекомунікацій зобов’язані повідомити правоохоронні органи.»

Особливо «новаторським» виглядає зобов’язування провайдерів телекомунікацій вести журнал обліку відвіданих абонентом сайтів. Як визначено у тому ж абзаці, інформація в журналі є конфіденційною, проте конфіденційною інформацією є також відомості, які зараз регулярно збираються податковою, міліцією, іншими державними структурами. І цей статус конфіденційності аж ніяк не заважає відповідним базам даних з’являтися в продажу на лазерних дисках для всіх, хто готовий платити за таку інформацію.

Потрібно зазначити, що даних положень немає в тексті законопроекту, але вони є в порівняльній таблиці до нього. Який з варіантів залишиться? Можна припустити, що текст законопроекту є більш свіжим варіантом і саме його вноситимуть на розгляд до сесійної зали, а з порівняльної таблиці забули прибрати норми, що не ввійшли в остаточний варіант. Порівняльна таблиця є суто технічним документом. Але все може бути й навпаки – в остаточний варіант забули додати окремі норми.

Щодо інших положень законопроекту, то в них, наприклад, пропонується доповнити Закон України «Про захист суспільної моралі» визначенням терміну «дитяча порнографія», що може бути пов’язано з внесенням змін до статті 301 Кримінального кодексу. В частині доповнення Кримінального кодексу тексти самого законопроекту та порівняльної таблиці також відрізняються. Текст проекту передбачає збільшення санкцій, але введення визначення дитячої порнографії для цього виглядає зовсім не потрібним. У порівняльній таблиці ж передбачено інше - створення нової частини 3 статті 301 КК стосовно використання дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем.

Логічною буде і передбачена законопроектом заміна не зовсім зрозумілого терміну «комп'ютерних програм порнографічного характеру» у кваліфікуючій ознаці дій, пов’язаних з порнографією у ч. 2 ст. 301 КК, на термін «інформаційно-телекомунікаційних технологій».

Законопроект містить позитивні новації, які варто використати при вдосконаленні Кримінального кодексу України. Щодо описаних вище значних «надмірностей» і неточностей, то будемо сподіватися, що сам депутат і профільний комітет звернуть на них увагу й виправлять їх. Сама ж по собі проблема дитячої порнографії в Інтернеті існує, але її вирішення набагато більше залежатиме від ефективної роботи правоохоронних органів, ніж від збільшення санкцій в КК, адже щоб покарати, необхідно спершу знайти порушника й процесуально закріпити факт вчинення протиправних дій.

Роман Головенко, Інститут масової інформації