Щоб перець виріс ого-го!

Вирощуючи перець, потрібно знати секрети, які допоможуть отримати гарний урожай цього смачного овочу.

1. Недостатньо повне запилення квіток може спричинити з’яву нестандартних плодів. Аби запобігти цьому, треба застосувати штучне дозапилення квітучих рослин, тобто в жарку сонячну й тиху погоду їх легенько струшують.

2. Солодкий та гіркий перець висаджують на постійне місце на різні грядки, якнайдалі один від одного, бо вони легко перезапилюються, і тоді плоди солодкого перцю матимуть гіркоту.

3. Брак вологи у ґрунті, висока температура повітря спричиняють здерев’яніння стебел, обпадання бутонів та листків як у перців, так і в баклажанів.

4. На відкритих ділянках потрібно захищати грядки перцю від вітру за допомогою куліс, тобто насаджень з високорослих культур, які заздалегідь висаджують розсадою навколо грядок (це буряки, боби, мангольд – листковий буряк, цибуля-порей).

5. Перець не тільки теплолюбний і вимогливий до води, а й дуже світловимогливий, як помідори. Тому затінення провокує відставання росту та цвітіння рослин.

6. Оскільки коренева система перцю розташовується у верхньому шарі ґрунту, розпушують його неглибоко (3–5 см) і неодмінно підгортають.

7. Свіжий гній не дають на грядку перед садінням перцю й баклажанів, бо тоді в рослин буде сильна вегетативна (листкова) маса і вони не матимуть достатньо сил, аби сформувати плоди.

8. Молода розсада перцю, так само як і баклажанів, висаджена у відкритий ґрунт, не витримує низької плюсової температури (– 2–3 °С), однак осінні плодоносні рослини витримують заморозки до – 5 °С.

Перець не любить неуваги. Помилки в догляді (насамперед, недостатній полив) призводять до того, що рослина слабшає і стає легкою здобиччю для шкідників, головні з яких – попелиця та кліщик. Якщо таке сталося, боротися можна препаратами контактної дії, наприклад, фітовермом або іншими, які пропонує нині торговельна мережа.