Мережа знайомств для любителів книг

Пожалуй, это самая популярная (и компактная) книга одного из ведущих философов современности, автора более 30 книг, поэтому ее можно рассматривать как введение в интегральный подход. Название «Теория всего» отражает стремление автора интегрировать весь комплекс накопленных человечеством представлений в сфере науки, религии, искусства, морали и духовности в единую непротиворечивую систему, что, собственно, и составляет суть интегрального подхода.

Автор знакомит читателя с идеями психологии развития и показывает на множестве примеров, как они развертываются в эволюцию всех сфер человеческой жизни, а также убеждает в том, что человечество давно знакомо с этими идеями, поскольку они нашли отражение практически во всех духовных традициях Востока и Запада. Книга позволяет разобраться со всеми основными понятиями интегрального подхода — стадиями (уровнями), линиями развития, состояниями, типами и квадрантами. Большое внимание уделено вопросам соотношения науки и религии, а также дается обзор применения интегральных идей в политике, управлении, медицине, образовании, экологии и т.д. Отдельная глава посвящена критическому анализу и полемике с Ф.Фукуямой, С.Хантингтоном, Т.Фридманом, Р.Белла и другими ведущими мыслителями современности, а также ключевыми американскими политологами.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Жодній країні не вдалося сховатися від економічних циклів: за зростанням іде сповільнення чи навіть падіння, а за падінням зазвичай повертається зростання. Майже нікому не вдається демонструвати економічний бум довше ніж десятиліття поспіль, а у переважній більшості випадків навіть десятиліття швидкого зростання виглядає недосяжним.

Міжнародні інвестори постійно моніторять, в які країни вкладатися, щоб побільше заробити на зростанні, а місцеві політики та підприємці шукають способів запустити злет власної економіки. Світові рейтинги тут мало допоможуть: не факт, що бізнес у країнах з найкращим бізнес-кліматом зростатиме і буде достатньо прибутковим, і так само не факт, що треба завжди остерігатися країн-аутсайдерів, — адже вони здатні за певних умов швидко зростати і забезпечити інвесторам непогані прибутки.

Досвідчений міжнародний інвестор Ручір Шарма (один із 50 найвпливовіших людей планети за версією Bloomberg Markets) конвертує свій безцінний глобальний досвід і бачення у десять простих принципів. Для інвесторів це десять правил, як шукати наступного «економічного тигра». Для самих країн це десять проблем, які треба вирішити, щоб стати «тигром». Очевидних і простих рецептів немає, так само як немає і якоїсь «чарівної пігулки». Кожна історія прориву — це не лише наполеглива праця десятків мільйонів людей, а й точні удари уряду, що розбивають основні перепони на шляху зростання. Кожна історія падіння — це історія помилок, що створюють і зміцнюють ці перепони. Десять правил — десять універсальних індикаторів, якими треба навчитися користуватися і тим, хто інвестує, і тим, хто створює для цього умови.

По-перше, ви можете перевірити, наскільки Україна відповідає цим десяти принципам. По-друге, ви можете оцінити за цими критеріями пропозиції різних українських політиків та економістів.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Oднозначно must read, якщо вважаєте себе освіченою людиною та прагнете бодай якось розуміти те, що відбувається в країні (та й світі), а також цікавитеся формуванням різних історичних процесів та тим, що їм передувало. Для мене це лише перша праця нашого сучасника, але тепер кортить прочитати його книги «Ловець океану», «Оповідач і філософ». &­#8232; Які особисто для себе зробив спостереження (або ж іноді і відкриття):&­#8232;- те, що в 20 столітті ідеології проникли в сферу геополітики, хоча ще в 19-му ідеології протистояння були здебільшого внутрішніми&­#8232;- ідеї легко пристосовуються до нових для себе контекстів та «вбираються в костюми, їм від початку не притаманні»&­#8232;- коли зруйноване питання пропорції між злочином та покаранням, покарання моде робити все, що завгодно - і обгрунтовувати свої злочини всім, чим завгодно.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Cерйозна епопея про яку дізнався дуже недавно. Дякую одному з найулюбленіших видавництв України «Апріорі» за те, що зробили цей роман доступним нашому читачеві. Самчука було висуното у свій час на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури саме за цей твір. Епохальне полотно, що охоплює в найдрібніших деталях життя українців початку 20 століття. Війна, революція і так далі… Пересічні люди з непересічною любов’ю до своєї землі, що шукають права на те, аби бути собою. Бо ж «людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волі вертається». &­#8232;«Танці на граблях» один з найулюбленіших видів «розваг» для українського народу, бо ж «ми мало дбаємо самі за себе, не вчимось, не цікавимось світом, не йдемо поміж люди, ми нікого не знаємо, і нас не знають…». Таке вражння, що роман написаний в наші дні. Серйозно, повчально, красиво.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Неимоверно удивительный роман, который держит в напряжении от начала до конца, а помимо всего я смог еще насладиться и потрясающими речевыми оборотами - в какой то момент я уже просто записывал страницы, где встречал их. Ну, вот хотя бы это предложение… «Пока он лез по склону оставшегося времени, город заглатывал его.» Или вот это: «Когда наблюдаешь, как умирает человек, видишь не только его исчезновение.»
История необычная: многогранная и разноплановая. Пересказывать - неблагодарное дело, книгу нужно читать. Обязательно…&­#8232;

Поделиться в Facebook взять код для блога

Книга від одного з найулюбленіших видавницв @Апріорі стала для мене відкриттям, бо про Кейсі (Квітку) Цісик я чув дещо, але не мав уявлення, як мало. В Україні, останніми роками, про неї трохи писали, але уривчасто та не систематично.
В доробку Романа Горака маємо стосунок до цілого пласту історії Україну такого глибокого і серйозного, що логічно перейнятися питанням «чому цього не вчать, і чому про це так мало говорять».&­#8232; На сторінках книги ніяковієш перед величиною постатей видатних українців, що - виявляється - відомі в світі, але геть незнані у нас. Цілий стос імен тепер в моїй пам’яті життєві - Василь Нагірний, Іван Боберський, Володимир Цісик, Ярослав Барнич, Олександр Кошиць, Іван Чмола… Люди з Великої літери, що так сильно любили Бога та Україну і були ладні покласти своє життя задля незалежності цієї країни. І поклали, і досі мало знані на рідній землі…&­#8232; Що ж до постаті самої Квітки, то це ім’я, яким би ми мали не лише захоплюватися, заслуховуючи записи її унікального голосу, але і вчитися любові до унікальності нашого народу. &­#8232; Унікальне видання, що заслуговує на особливу увагу українського читача. &­#8232; Читаймо, нам варто то знати.&­#8232;

Поделиться в Facebook взять код для блога

Читаючи твір італійського публіциста Леві, довелося (свідомо чи не свідомо) проводити паралелі з тим, що було відомо про Аушвіц та інші концтабори в роботах Віктора Франкла. Загадковою залишається для мене особисто тема вартісності людського життя в очах тих, хто намагається інших цього саме життя позбавити. Переоцінка позицій буття відбувається безпосередньо в перебігу того самого буття настільки, що доводиться автору доходити несподіваних висновків…
Їх чимало, часов вони не очевидні, бо «Для живих людей одиниці часу завжди мають певну вартість, яка є тим більшою, чим вищими є внутрішні ресурси того, хто його переживає…» А більшість не переживала.&­#8232; Різкими променями болючих переживань врізаються в мозок слова на зразок цих, що «люди, перетворені на ганчірки, не бунтують.»
Не давайте собі обіцянок про те, що не будете ніколи читати «суворої правди минувшини» та допускати думку, що подібне ніколи не повториться. Історія, нажаль, річ багатовекторна та має схильність повторювати безліч неприємних речей. І нам треба вчитися того, як уникати недолугих та страшних помилок, а ще…«…розмірковувати над тим, що сталося, є обов’язком усіх. Усі повинні знати і пам’ятати, що коли Гітлер та Муссоліні промовляли публічно, їм вірили, аплодували, ними захоплювалися, їм поклонялися, як богам… Ідеї, які вони проголошували, не завжди були однакові і загалом були збочені, нерозумні і жорстокі; а все ж мільйони вірних співали їм хвалу і йшли за ними аж до смерті.»
Будьмо мудрими, розважливими та пильними, аби не допустити повторення.&­#8232;&­#8232;

Поделиться в Facebook взять код для блога

Книжки про здоровий спосіб життя не є аж надто популярною літературою: часто вони нудні, занадто наукові або ж нагадують тренінги про «успішний успіх», а найчастіше зустрічаються переклади, надзвичайно далекі від наших культурних реалій.

Але епідемія коронавірусу поставила значну кількість людей перед усвідомленням, що жити в групі ризику означає не віддалену, а близьку небезпеку. Мільйони українців (на жаль, не всі) нині робитимуть крок до здорового способу життя. Невелика книжка Дарки Озерної — путівник по цьому шляху, хоч би скільки кроків ви вирішили зробити.

Написана простою, смачною і веселою мовою, книга має найголовнішу рису — вона цілковито ґрунтується на наших, українських культурних, харчових та фінансових реаліях. Лише за кілька годин читання ви дізнаєтеся все важливе про харчування, контроль ваги, опанування стресу, правильну фізичну активність, здоровий і достатній сон, а також правила взаємодії з лікарями. Натомість доведеться розпрощатися з десятками популярних, але шкідливих міфів про чарівні пігулки, фантастичні дієти, дивовижні вправи та народну мудрість тисячоліть. Путівник тепер у вашій кишені, але перший крок, з якого починається шлях, — за вами.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Эта работа одного из ведущих философов современности, наиболее яркого представителя интегрального подхода посвящена формированию полноценной картины мира и человеческого сознания. Человек разумный имеет три способа постижения мира: эмпирический опыт, размышление и созерцательную медитацию, и Уилбер показывает, как включить их в общую систему.

Идея книги — разобраться с основными препятствиями на пути создания такой интегральной системы, и автор детально рассматривает десяток таких препятствий: попытка подходить ко всем наукам с точки зрения эмпирического опыта («категориальная ошибка»); смешение низших и высших стадий развития из-за того, что у них есть общие черты («до/над-заблуждение»); путаница легитимности и аутентичности; смешение постоянных структур и переменных стадий развития, и так далее. Рассматривая десятки разных моделей человеческого развития, Уилбер последовательно и строго показывает, как те или иные типичные ошибки приводят к проколам и слабостям этих моделей, — и наоборот, дисциплина мышления и забота о точности определений придают тем или иным моделям силу, убедительность и практическую применимость. Особую привлекательность обсуждению придает тот факт, что многие из этих ошибок Уилбер сам совершал в своих ранних работах и впоследствии осознал и исправил.

По мере того, как человечество приближается к построению подлинно интегрального видения, преодолевая разрыв между разными отраслями знания и опыта, понимание типичных ментальных ошибок позволяет избежать ловушек и разрешить многие застарелые философские, психологические и методологические проблемы. От Платона до Гегеля, от святого Бонавентуры до Фрейда, от Нагарджуны до Эйнштейна человечество постепенно пробивает себе путь к проникновению в тайны мира, и Кен Уилбер качественно разбирает завалы на этом пути.

Поделиться в Facebook взять код для блога

Це продовження «Оповіді служниці», написане нещодавно, коли перша книга отримала друге життя завдяки вдалому серіалу. В серіалі другий — четвертий сезони зняті вже не за книгою, сценаристі заходились вигадувати, що буде далі з Джун та іншими персонажами. Таким чином, авторка опинилась в певній пастці — їй довелося примиритися з вигаданими сценарієм молодшою донькою Джун, яку та змогла переправити в Канаду. Власне, від лиця цієї доньки (вже підлітка), а також від лиця старшої, яка залишилася в Галааді, і написано книгу. Третій, найцікавіший оповідач — тітка Лідія, жорстока та безжальна гроза всіх служниць, яку ми знаємо з першої книги. Найцікавіше — це щоденник Лідії, яка згадує становлення Галааду та свою роль у цьому процесі. Від цих сторінок справді моторошно, починаєш думати — а що я б зробила на її місці. Сповідь Агнес теж цікава на початку і в кінці, але пропущено важливий етап її становлення — від моменту, як вона уникла небажаного шлюбу (їй років 13) і до останніх подій роману, де їй вже біля 20, чи трохи більше. Її поступова трансформація з бунтівної (ну, наскільки це можливо в тих умовах) дівчини до слухняної та покірної — дуже цікава, але не розкрита. Що стосується Ніколь, то на її долю теж випало чимало випробувань, але вона все подолала, інакше не було б роману.
В цілому книга цікава, але 1) письменниця стала заручницею сценаристів, 2) сама Етвуд пише в кінці, що ця книга — її відповідь на питання читачів “Як впав Галаад?”. Втім — виходячи з тексту — я б не була так впевнена, що він таки впав після описаних подій. Адже супер-компромат в Канаді та чвари всередині верхівки — ще не достатньо для падіння такої системи.
Українською ще не видали, читала рос.видання. Потім куплю наше.

Поделиться в Facebook взять код для блога